Ухвала

від 16.09.2014 по справі 537/845/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/845/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2680/14

Головуючий у 1-й інстанції Якимець Т.Є.

Доповідач Чічіль В. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,

за участю секретаря: Самойлової М.Д., Колодюк О.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Аксон", про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому зазначала, що з 13 листопада 1999 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2 квітня 2012 року.

За час шлюбу сторонами було набуто майно: 1/3 частина нежитловим приміщень - офісу №7, загальною площею 151 кв. м, та - офісу №8, загальною площею 89,8 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 у м. Кременчуці, автомобіль марки ГАЗ 5752, 2003 р.в, державний номерний знак НОМЕР_1, причіп ПФ01, 2006 р.в., державний номерний знак НОМЕР_2, автомобіль марки Skoda Fabia, 2007 р.в., державний номерний знак НОМЕР_3, вклад до статутного капіталу ТОВ «Аксон» (код ЄДРПОУ 31130482) у розмірі 4 012,00 грн. та частку чистих активів ТОВ «Науково-виробничого підприємства «Аксон» (код ЄДРПОУ 31130482).

До розірвання шлюбу сторонами була досягнута домовленість про розподіл майна, проте відповідач ОСОБА_2, сплативши позивачці 15 000 доларів США, відмовляється від подальшого поділу спільної сумісної власності подружжя.

З урахуванням уточнених під час розгляду справи позовних вимог, просила визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності на 1/3 ідеальної частки приміщень - офісів №7 та №8, що знаходяться по АДРЕСА_1 у м. Кременчуці, виділити їй в натурі зі спільної сумісної власності подружжя 1/3 частку нежитлового приміщення - офісу №7, загальною площею 151,00 кв. м, у приватну власність ОСОБА_2 виділити: 1/3 частку нежитлового приміщення - офісу №8, загальною площею 89,8 кв. м, автомобіль марки ГАЗ 5752, 2003 р.в, державний номерний знак НОМЕР_1, причіп ПФ01, 2006 р.в., державний номерний знак НОМЕР_2, автомобіль марки Skoda Fabia, 2007 р.в., державний номерний знак НОМЕР_3, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь грошові кошти у сумі 2 006 грн., як 1/2 частка вкладу до статутного капіталу ТОВ «Аксон» та 1/2 частку чистих активів цього ж товариства, пропорційно частці статутного капіталу, що підлягає виплаті відповідачу у разу його виходу зі складу засновників.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом про поділ майна подружжя, у якому просив виділити та визнати за ним право власності на автомобіль марки Skoda Fabia, 2007 р.в., державний номерний знак НОМЕР_3, причіп ПФ01, 2006 р.в., державний номерний знак НОМЕР_2, автомобіль марки ГАЗ 5752, 2003 р.в, державний номерний знак НОМЕР_1 та 1/10 частку нежитлових приміщень - офісів №7 та №8 по АДРЕСА_1 у м. Кременчуці, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості її 1/2 частки майна подружжя у сумі 141 382,82 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 000 доларів США, що є еквівалентом 155 550,00 грн., також просив виділити частки та визнати за ОСОБА_3 право власності на 17/30 частку офісних приміщень №7 та №8 по АДРЕСА_1 в м. Кременчуці, Полтавської області, за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку цих же офісних приміщень.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 червня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на: автомобіль Fabia, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3, вартістю 81 401,40 грн.; причіп ПФ 01 Фермер, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 2 099,16 грн.; автомобіль ГАЗ-2752, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 26 540,14 грн.; 1/10 частку офісних приміщень №7, площею 151 кв. м, загальною вартістю 1 083 120 грн., та приміщень №8, площею 89,8 кв. м, загальною вартістю 644 130 грн., розташованих по АДРЕСА_1 в м. Кременчуці.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частин спільного майна подружжя у сумі 141 382,85 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 15 000 доларів США, що еквівалентно 155 550 грн.

Визнано право власності за ОСОБА_3 на 17/30 часток офісних приміщень №7 площею 151 кв. м, загальною вартістю 1 083 120 грн., та офісних приміщень №8, площею 89,8 кв. м, загальною вартістю 644 130 грн., розташованих по АДРЕСА_1 в м. Кременчуці.

Визнано право власності за ОСОБА_4 на 1/3 частку офісних приміщень №7 площею 151 кв. м, загальною вартістю 1 083 120 грн., та офісних приміщень №8, площею 89,8 кв. м, загальною вартістю 644 130 грн., розташованих по АДРЕСА_1 у м. Кременчуці.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави недоплачений судовий збір у сумі 1 770,82 грн., на користь ОСОБА_1 в рахунок понесених судових витрат по оплаті судового збору в сумі 1 100,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок понесених судових витрат по оплаті експертиз: судової економічної - 1 224 грн., судової будівельно-технічної - 600 грн., автотехнічної - 150 грн.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_1, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та задовольнити її уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, що 13 листопада 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який розірвано на підставі рішення Автозаводського районного суду Полтавської області від 2 квітня 2012 року.

Сторонами не заперечується придбання у шлюбі рухомого майна на загальну суму 110 040,30 грн. за наступним переліком:

- автомобіля марки Skoda Fabia, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3, вартість якого, відповідно до проведеної у справі додаткової судової автотоварознавчої експертизи №610 від 11 листопада 2013 року, складає 81 401,00 грн.;

- причіп ПФ 01 Фермер, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартість якого, згідно висновку автотоварознавчої експертизи №395 від 22 липня 2013 року, складає 2 099,16 грн.;

- автомобіля марки ГАЗ-2752, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартість якого, відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи, складає 26540,14 грн.

Також ОСОБА_1 не заперечується отримання від ОСОБА_2 15 000,00 доларів США, щодо сплати яких сторони дійшли домовленості при досудовому поділі майна подружжя.

Відповідно до свідоцтв про право власності ОСОБА_2 та відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради №1120 від 3 грудня 2004 року на праві спільної сумісної власності належить нежитлові приміщення - офісні приміщення №7 та №8, що знаходяться по АДРЕСА_1 у м. Кременчуці, загальна вартість яких, згідно висновку будівельно-технічної експертизи №9/4-13 від 16 вересня 2013 року, складає 1 727 250,00 грн.

1 грудня 2008 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у простій письмовій формі була досягнута домовленість, згідно з умовами якої частки співвласників вищевказаних офісних приміщень становлять 1/10, 17/30 та 1/3 часток, відповідно (т. 1 а.с. 53).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Поділивши майно подружжя, місцевий суд правильно виходив із вказаних положень законодавства, урахував обсяг майна, набутого у шлюбі, його вартість, яка визначена на підставі проведених у справі судових автотоварознавчих експертиз та будівельно-технічної експертизи, залишення спірного рухомого та нерухомого майна подружжя у власності ОСОБА_2 та виплата ним на користь ОСОБА_1 вартості 1/2 його частки узгоджується з прохальною частиною обох позовів.

Апелянт ОСОБА_1 не погоджується з визначеною судом часткою ОСОБА_2 у спільній сумісній власності з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на офісні приміщень №7 та №8 по АДРЕСА_1 у м. Кременчуці, вважаючи, що йому належить на праві власності 1/3 частина вказаної нерухомості.

Між тим, домовленість від 1 грудня 2008 року щодо часток співвласників у нежитлових приміщеннях (т. 1 а.с. 53) у встановленому законом порядку не визнавалась недійсною та на момент поділу майна між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично відсутній спір щодо такого поділу часток співвласників.

Характерно, що ОСОБА_1 раніше зверталася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання вищевказаної домовленості від 1 грудня 2008 року недійсною та рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 18 листопада 2013 року у задоволенні позову було відмовлено (т. 2 а.с. 45).

У свою чергу, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 29 січня 2014 року, залишеним без змін Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 квітня 2014 року, вказане рішення суду від 18 листопада 2013 року змінено лише шляхом виключення з мотивувальної частини рішення посилання суду на те, що оспорювана домовленість не є укладеним правочином, у решті рішення залишено без змін.

У силу положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені у даній справі, не доказуються при розгляді інших справ.

Так, колегія суддів, погоджуючись з висновком місцевого суду щодо відмови у задоволенні позову, виходила з того, що з огляду на зміст ч. 2 ст. 372 ЦК України, домовленість від 1 грудня 2008 року не є договором про розпорядження майном, не потребує згоди подружжя на його укладення та не суперечить закону (т. 2 а.с. 59).

Твердження апелянта, що до спільної сумісної власності подружжя належать корпоративні права на ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Аксон» (вклад у статутному капіталі та частку чистих активів товариства) не ґрунтується на законі.

Виходячи зі змісту ч. ч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Таким чином, з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у справі №6-61цс13 висловила правову позицію про те, що право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст. 65 ЦК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст.ст. 116, 147 ЦК України є суб'єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім'ї.

Позивачкою ОСОБА_1 не доведено, а встановлені у справі обставини не дають підстав для висновку, що ОСОБА_5 при внесенні вкладу до статутного капіталу ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Аксон» були використані саме спільні кошти подружжя.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: В.А. Чічіль

Судді: О.Ю. Кузнєцова

Л.М. Хіль

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль