Постанова

від 23.09.2014 по справі 910/2304/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа№ 910/2304/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Копитової О.С.

Шипка В.В.

при секретарі Ликові В.В.

розглядаючи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Світловодський маслосирокомбінат" на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року у справі № 910/2304/13 (головуючий суддя Любченко М.О., судді: Ломака В.С,, Босий В.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

до 1. Публічного акціонерного товариства „Світловодський

маслосирокомбінат"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська

молочна компанія"

3. Державної реєстраційної служби України

4. Світловодського міськрайонного управління юстиції

Кіровоградської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

Комунального підприємства "Світловодське комунальне

міжміське бюро технічної інвентаризації"

про визнання права власності, витребування майнового комплексу та зобов'язання вчити дії

за участю представників:

від позивача: Іванів А.Р. - довіреність № 1-131100/2013 від 03.01.2014р.

від відповідача-1: Топоров А.О. - довіреність № 1 від 17.07.2014р.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року позов задоволено частково. Визнано право власності ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на єдиний майновий комплекс підприємства - ПАТ "Світловодський маслосиркомбінат", який складається з усіх видів майна, призначених для його діяльності. Витребувано у ПАТ "Світловодський маслосиркомбінат" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" єдиний майновий комплекс підприємства - ПАТ "Світловодський маслосиркомбінат", який складається з усіх видів майна, призначених для його діяльності. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „Світловодський маслосирокомбінат" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог відповідача-1, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року - без змін.

Представники відповідача-2, відповідача-3 та відповідача-4 в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За змістом ст.64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів, з огляду на наявність поштових повідомлень про отримання ухвали апеляційного суду про порушення апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, приписи ст. 102 ГПК України, вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

В судовому засіданні представник відповідача-1 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з додатково поданими документами по справі.

Клопотання не підлягає задоволенню, оскільки у сторін було достатньо часу для можливості ознайомитись з матеріалами справи та надати докази у підтвердження чи спростування обставин, викладених в рішенні господарського суду.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.03.2007р. між позивачем (банк) та відповідачем 1 (позичальник) було укладено договір про мультивалютну кредитну лінію №1154М-01-07 (з наступними змінами та доповненнями), за умовами якого Банк надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання, в межах поновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 100 000 000 грн. та з урахуванням його зменшення згідно графіку зниження ліміту, зі сплатою за користування кредитними коштами процентів..

18.05.2007р. між позивачем (іпотекодержатель) та відповідачем 1 (іпотекодавець) було укладено договір №1205ЦИК/0507 іпотеки єдиного майнового комплексу з наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до п.1 вказаного договору іпотеки (в редакції договору від 28.11.2007р. про внесення змін) іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне майно: єдиний майновий комплекс підприємства - іпотекодавця, який складається з усіх видів майна, призначених для його діяльності, включаючи: будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, а також право на торгівельну марку та інші права, які належать іпотекодавцю.

Відповідно до меморіальних ордерів Банком на банківські реквізити кількома траншами перераховано відповідачу 1 грошові кошти в національній валюті на загальну суму 83 549 000 грн..

Крім того, 23.10.2008р. позивач та відповідач 1 підписали додаткову угоду до договору №1154М-01-07 від 01.03.2007р., згідно якої сторони дійшли згоди про те, що позичальник приймає на себе зобов'язання сплатити банку в строк до 12.02.2009р. (включно) проценти за користування кредитними коштами за договором, які будуть нараховані за період з 26.10.2008р. по 25.01.2009р. У разі несплати процентів у встановлений термін позичальник несе відповідальність перед банком відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач, звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності, витребування майнового комплексу та зобов'язання вчити дії, мотивуючи вимоги тим, що позивачем набуто право власності на єдиний майновий комплекс відповідача 1, який складається з усіх видів майна, призначених для його діяльності, включаючи: будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, а також права на торгівельну марку та інші права, що належать іпотекодавцю, за переліком визначеним господарським судом в оскаржуваному рішенні, в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки за договором №1205ЦИК/0507 від 18.05.2007р. іпотеки єдиного майнового комплексу, укладеним між позивачем та ВАТ"Світловодський маслосиркомбінат" на забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих іпотекодержавцем за договором №1154М-01-07 від 01.03.2007р. про мультивалютну кредитну лінію.

У зв'язку з тим, що вказане право не визнається (оспорюється) відповідачами, майно перебуває в незаконному володінні відповідача 1 та 2, на думку позивача, існують достатні підстави для визнання права власності на спірне майно в судовому порядку, витребування об'єктів з незаконного володіння відповідача 1 та 2, зобов'язання відповідачів 3 та 4 здійснити державну реєстрацію права власності позивача на спірне майно.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що за умовами договору іпотеки №1205ЦИК/0507 від 18.05.2007р. позивач вправі звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства у разі, коли на момент настання терміну виконання зобов'язань, забезпечених предметом іпотеки за договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином. Іпотекодавець має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання позичальником будь-яких умов основного зобов'язання, у тому числі, але не обмежуючись переліченим: у разі несвоєчасної чи неповної сплати платежів, несвоєчасного повернення суми основного зобов'язання, в т.ч. кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. Право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває також, якщо іпотекодержатель відповідно до основного зобов'язання (кредитного договору), заявить позичальнику вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строку, зазначеного в основному зобов'язанні (кредитному договорі), а позичальник не виконає зазначене зобов'язання.

Зі змісту виписок по особовим рахункам відповідача, що відображають рух коштів за період з 16.09.2005р. по 01.07.2009р ПАТ "Світловодський маслосиркомбінат" був наступний розмір залишку по простроченим відсоткам перед позивачем: по рахунку №2068.7.00.10418.02 на суму 840 558,08грн., №2069.8.00.10418.02 в розмірі 868 576,69грн., №2069.7.00.10418.03 на суму 840 558,08грн., №2069.3.00.10418.07 в розмірі 4 225 227,66грн., №2068.5.00.10418.04 на суму 133 203,96дол., №2069.6.00.10148.04 в розмірі 137 644,09 дол., №2069.5.00.10418.05 на суму 133 203,96 дол., №2069.1.00.10418.09 в розмірі 697 100,71 дол., а також заборгованість зі сплати тіла кредиту в сумі 48 699 000грн. та 9 990 297,03 дол. (виписки по рахунку №2067.7.00.10418.01 та №2067.6.00.10418.02).

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що ПАТ "Світловодський маслосиркомбінат" вимогу позивача щодо дострокового повернення кредиту та сплати процентів всупереч положень договору №1154М-01-07 від 01.03.2007р. виконано не було, внаслідок чого у ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" у 2009 році виникло право в силу норм ст.589 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.33, ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку", п.п.8.4, 8.4.3, 8.4.8 договору №1205ЦИК/0507 від 18.05.2007р. звернути стягнення на предмет іпотеки.

Заперечуючи проти рішення, відповідач 1звертає увагу на те, що висновки суду є невірними, оскільки врахувавши зміст вимоги б/н від 08.04.2009 позивача, наявність у договорі застереження про можливість задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмету іпотеки, та зважаючи на встановлений судом факт порушення відповідачем 1 основного зобов'язання з повернення кредитних коштів та процентів за користування, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідачем 1 від позивача отриманий лист від 08.04.2009р., проте не з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, а про необхідність здійснення страхування єдиного майнового комплексу (ЄМК). Інших листів від 08.04.2009 від Банку не отримував, що свідчить про необґрунтованість висновків суду. Крім того, приписи Закону України «Про іпотеку» не пов'язують момент набуття іпотекодержателем право власності на майна при здійсненні звернення стягнення на предмет іпотеки з моментом спливу 30-ти денного строку після отримання іпотекодавцем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання, а визначають лише підстави набуття права власності на предмет іпотеки, на яке звертається стягнення. Таким чином, припускаючи отримання відповідачем 1 листа, у Банку не виникає автоматичного права власності, а лише право звернення стягнення на нього шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Крім того, при відчуженні нерухомого майна проводиться державна реєстрація, проте Банком не надано доказів проведення державної реєстрації на ЦМК, оскільки на даний час ЄМК перебуває у власності відповідача 1. Безпідставно не взято до уваги постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 2а-12029/09/2670 від 11.03.2010р. де зазначено про відсутність підстав для проведення перереєстрації майна за Банком. Не досліджено того, що Банком у подальшому неодноразово направлялись листи про погашення заборгованості, без зазначення того, що банк звернув стягнення на майно та звернення Банка до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно, що спростовує доводи позивача про те, що набуття ним права власності на ЄМК у 2009році. Безпідставно відхилено те, що ухвалою господарського суду Кіровоградської області № 11/60 від 03.10.2011р. про визнання відповідача 1 банкрутом та затвердження вимог кредиторів, де кредиторські вимоги Банку в розмірі 31 708 074грн.(забезпечені заставою майна) включені у першу чергу.

Таким чином рішення суду першої інстанції не відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст.ст. 1049-1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Верховний Суд України, у листи від 07.10.2010 щодо Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) зазначив, що при вирішенні спорів даної категорії принциповим вважається встановлення судом факту невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, лише за умови якого суд й має право звернути стягнення на предмет іпотеки/застави. Відповідно до положень статей 33, 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку". Отже, у випадках, коли з матеріалів справи вбачається, що письмова вимога, банком іпотекодавцю та/або боржнику не направлялася, то позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, в його задоволенні може бути відмовлено. Тобто недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові.

Згідно частини 1 статті 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Так, за умовами п.8.4 договору іпотеки №1205ЦИК/0507 від 18.05.2007р. сторони передбачили, що позивач вправі звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства у разі, коли на момент настання терміну виконання зобов'язань, забезпечених предметом іпотеки за договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином. Іпотекодавець має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання позичальником будь-яких умов основного зобов'язання, у тому числі, але не обмежуючись переліченим: у разі несвоєчасної чи неповної сплати платежів, несвоєчасного повернення суми основного зобов'язання, в т.ч. кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. Право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває також, якщо іпотекодержатель відповідно до основного зобов'язання (кредитного договору), заявить позичальнику вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строку, зазначеного в основному зобов'язанні (кредитному договорі), а позичальник не виконає зазначене зобов'язання.

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодеожателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої ЦК України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень".(постанова Верховного суду України № від 26.11.2011р.)

З матеріалів справи вбачається, що в порядку позасудового врегулювання, Банк 08.04.2009р. направив листа про усунення порушення зобов'язань та забезпечити виплату заборгованості протягом 30 днів з моменту отримання листа, а у разі невиконання вимог у встановлений 30-денний строк, банк зверне стягнення на майно, що є предметом іпотеки за договором №1205ЦИК/0507 від 18.05.2007р. іпотеки єдиного майнового комплексу, шляхом отримання права власності на вказане майно, що підтверджується поштовим повідомленням №8912551 з відміткою про вручення поштової кореспонденції 21.04.2009р.

Щодо зауважень апелянта про неотримання від Банку листа з таким змістом, то колегія суддів звертає увагу на те, що журнал вхідної/вихідної кореспонденції не є належним доказом неотримання того чи іншого документу, оскільки регулює внутрішній обіг документообігу, а отже внесення чи ні їх до реєстрації залежить цілком від волі приймаючій сторони.

Зокрема, матеріали справи (т.3 а.с.89-93) спростовують твердження відповідача 1 про неотримання листа про звернення стягнення на майно, оскільки дві копії поштових повідомлень № 8764013 та № 8912551 свідчать про отримання відповідачем 21.04.2009р. двох вимог Банку.

Крім того, слід зауважити що відповідачем не заперечується отримання листа про необхідність здійснення страхування предмету іпотеки, при цьому даний лист містить застереження про те, що у випадку невиконання страхування ЦМК, Банк буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 1 виконання зобов'язань зі страхування ЄМК здійснено не було. Також слід зазначити, що надсилання Банком в подальшому листів-вимог про погашення заборгованості не спростовує вимогу-попередження Банку про можливість звернення стягнення на майно, що перебуває у іпотеці.

Таким чином, господарський суд вірно встановив, що позивачем виконано в повному обсязі вимоги Закону України "Про іпотеку" та умови договору іпотеки, укладеного з відповідачем 1, шляхом направлення вимоги про усунення порушень рекомендованим листом на адресу відповідача, погоджену ним в договорі іпотеки. При цьому, залишення відповідачем 1 зазначеної вимоги без відповіді обумовлено виключно ігноруванням останнього та, відповідно, не може бути доказом порушення позивачем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частина перша статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, що діяла на час укладення договору іпотеки, до набрання чинності Законом N 800-VI) передбачала право сторін іпотечного договору на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або окремого договору про задоволення його вимог. Статтею 37 зазначеного Закону (в цій же редакції) визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, до якого згідно з частиною другою статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Аналогічна позиція викладена у листі Верховного Суду України від 07.10.2010р. Про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин*Твердження апелянта з посиланням на те, що звернення Банку в порядку адміністративного та господарського судочинства свідчать про те, що Банк не набув права власності на майно, колегія суддів вважає недоречними.

Зі змісту постанови Окружного адміністративного суду м. Києва № 2а-12025/09/2670 від 30.06.2010р., залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010р. не вбачається висновків суду про необґрунтованість заявлених вимог, тоді як суд вказує на те, що позивачем вибраний невірний спосіб захисту.

Як зазначалось вище, неможливість Банку здійснити переоформлення права власності на ЄМК за іпотечним договором шляхом позасудового врегулювання спору, останній змушений був звернутись з відповідним позовом до господарського суду.

Дані обставини свідчать про те, що Банк не вчинив дії щодо обов'язкової реєстрації прав власності на набуте ним у власність на підставі кредитного договору та договору іпотеки, тоді як відповідач 1 ухилявся від вчинення таких дій з метою не виконання своїх обов'язків по кредитним зобов'язанням, ці дії (бездіяльність) унеможливлюють реалізацію прав позивача (іпотекодержателя), шляхом виконання зобов'язань за рахунок предмету іпотеки, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Банку обґрунтовані і підлягають задоволенню.

У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

З Висновків Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за 2010 - 2011 рр. від 01.06. 2012 року вбачається, що відповідно до ст. 32 Закону України від 18 листопада 2003 р. N 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому ст. 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право.

Після закінчення строку, зазначеного в ч. 2 ст. 28 цього Закону, обтяжувач з вищим пріоритетом, який висловив намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, надсилає письмове повідомлення всім особам, які повинні виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження, після чого набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь. У зв'язку з цим положення частин 3, 4 ст. 32 зазначеного Закону щодо необхідності направлення письмового повідомлення підлягають застосуванню тільки в разі наявності інших обтяжувачів із відповідним пріоритетом (постанова Верховного Суду України від 31.10.2011 р. у справі N 6-47цс11).

Оскільки у Банку виникло право на ЄМК у 2009р.,колегія суддів вважає посилання апелянта на порушення справи про банкрутство у 2014р. недоречним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р. задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства „Світловодський маслосирокомбінат" про відстрочення сплати судового збору, відстрочено сплату судового збору у розмірі 36 540 грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року до ухвалення судового рішення Київським апеляційним господарським судом у справі № 910/2304/13.

За змістом ст.49 ГПК України судові витрати покладаються при відмові в задоволенні апеляційної скарги на відповідача 1.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ПАТ „Світловодський маслосирокомбінат" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 910/2304/13 від 09.07.2014 - без змін.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Світловодський маслосирокомбінат" (27500, Кіровоградська область, м.Світловодськ, вул.Макаренка, буд.2, ЄДРПОУ 00446061) до державного бюджету (ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31216206782001; ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019) судовий збір у розмірі 36 540 грн.

3. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

повний текст постанови підписано 26.09.2014р.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді О.С. Копитова

В.В. Шипко