Постанова

від 29.09.2014 по справі 918/253/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року Справа № 918/253/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Шевчук С.Р., Акулової Н.В., Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокор-М" на постанову та на рішенняРівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року господарського суду Рівненської області від 06.05.2014 року у справі№ 918/253/14 господарського суду Рівненської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полнет-Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрокор-М" простягнення в сумі 315 658 грн. 54 коп. заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача: Джугостран В.І. (дов.№3 від 10.03.2014 року);

від відповідача: Корсакова О.Г. (дов.№7 від 17.04.2014 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.05.2014 року по справі №918/253/14 (суддя: Гудзенко Я.О.) позов задоволено; стягнуто з ТОВ "Агрокор-М" на користь ТОВ "Полнет-Україна" 315 658,54 грн. - заборгованості та 6313,18 грн. - судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року у справі №918/253/14 (судді: Дужич С.П., Мамченко Ю.А., Василишин А.Р.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокор-М" залишено без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області від 06.05.14 р. у справі №918/253/14 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки свої зобов'язання щодо оплати товару повністю не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 315 658,54 грн., яка підлягає стягненню.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокор-М" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року та рішення господарського суду Рівненської області від 06.05.2014 року у справі №918/253/14 і передати справу на новий розгляд.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полнет-Україна" просило залишити рішення господарського суду Рівненської області від 06.05.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні, представник відповідача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 червня 2013 року між ТОВ "Полнет-Україна" (постачальник) та ТОВ "Агрокор-М" (покупець) укладено Договір поставки №ДГ-0000191, предметом якого є зобов'язання постачальника поставити та передати у власність покупцю певний товар, а зобов'язанням покупця прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору. (п.1.1. Договору).

Загальний асортимент, кількість товару, ціна товару, що підлягає поставці, зазначається у видаткових накладних у кожному окремому випадку. (п.2.1. Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що якість та комплектність товару, що постачається, повинна відповідати технічним умовам, стандартам, іншим нормативним документам.

Підтвердженням якості та комплектності з боку постачальника у разі обов'язкової сертифікації такого виду товару, є сертифікати відповідності, надані товаровиробником. (п.3.2. Договору).

Розрахунки за товар, що поставляється здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (п.7.2. договору).

Відповідно до пункту 8.2. Договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю та отримання і підписання покупцем товаророзпорядчих документів.

Пунктом 12.3 Договору №ДГ-0000191 сторони погодили, що підписання представником покупця видаткової накладної є підтвердженням приймання покупцем визначеної накладною партії товару за кількістю та якістю, а також погодженням покупцем асортименту та ціни переданого товару.

Згідно п. 17.2 Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами та діє до 31 грудня 2013 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли зобовязальні відносини на підставі укладеного договору поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.525 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01 серпня по 31 жовтня 2013 року, позивачем, на виконання умов Договору №ДГ-0000191, за видатковими накладними: №РН-0000565 від 01 серпня 2013 року на суму 94860,00 грн.; №РН-0000706 від 05 вересня 2013 року на суму 355015,62 грн.; № РН-0000728 від 11 вересня 2013 року на суму 19140,05 грн.; №РН-0000731 від 13 вересня 2013 року на суму 200970,50 грн.; №РН-0000759 від 18 вересня 2013 року на суму 432108,59 грн.; №РН-0000739 від 25 вересня 2013 року на суму 25697,81 грн.; №РН-0000796 від 27 вересня 2013 року на суму 16013,45грн.; №РН-0000826 від 10 жовтня 2013 року на суму 85440,04 грн.; №РН-0000880 від 31 жовтня 2013 року на суму 25778,84 грн.; №РН-0000879 від 31 жовтня 2013 року на суму 7448,64 грн., поставило ТОВ "Агрокор-М" товар на загальну суму 1262473,54 грн. Вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін, що підтверджує факт отримання товару позивачем.

Відповідач, свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, згідно умов Договору поставки №ДГ-0000191, виконав частково на суму 946 815,00 грн., заборгованість складає 315 658,54 грн.

04 лютого 2014 року ТОВ "Полнет-Україна" звернулось до ТОВ "Агрокор-М" з вимогою №38 про сплату боргу у розмірі 315658,54 грн., що утворився унаслідок часткової сплати за поставлений товар по Договору поставки №ДГ-0000191. Дана вимога була отримана відповідачем 07 лютого 2012 року та залишена ним без задоволення.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки ТОВ "Агрокор-М" дане зобов'язання не виконав, позовні вимоги про стягнення з відповідача 315 658,54 грн. - основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що посилання відповідача, що поставлений товар був неналежної якості (окремі його елементи мають значне корозійне пошкодження), не приймається до уваги, оскільки дана обставина не позбавляє відповідача обов'язку, відповідно до ст. 692 ЦК України, оплатити товар, який ним був прийнятий, а також не позбавляє права, відповідно до ст. 678 ЦК України, звернутися до суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.4 3 , 4 7 , 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятого рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокор-М".

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокор-М" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року та рішення господарського суду Рівненської області від 06.05.2014 року у справі №918/253/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко