Рішення

від 06.05.2014 по справі 918/253/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2014 р. Справа № 918/253/14

Господарський суд Рівненської області У складі головуючого - судді Гудзенко Я.О. розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю "Полнет-Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокор-М» про стягнення 315 658 грн. 54 коп. заборгованості

За участю:

позивача: ОСОБА_1 дов. № 1 від 20.02.2014 р., ОСОБА_2 дов. № 4 від 01.04.2014 р.

відповідача: ОСОБА_3 дов. № 5 від 01.01.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полнет-Україна" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокор-М» 315 658 грн. 54 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № ДГ-0000191 від 19 червня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19 червня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Полнет-Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокор-М" укладено договір поставки № ДГ-0000194. Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором поставки від 19 червня 2013 року № ДГ-0000194 щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 315 658 грн. 54 коп. Позивач, посилаючись на статті 11, 16, 525, 526, 538, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.173, 174, 181, 193 Господарського кодексу України просить суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу.

У судовому засіданні 6 травня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у відзиві (а.с. 77-79) та його представник у судовому засіданні 06 травня 2014 року просять відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначає, що після початку експлуатації поставленого ТОВ «Полнет Україна» обладнання покупцем було виявлено ряд дефектів - в обладнанні системи вентиляції постійного виходять з ладу регулятори клапанів, кормові автомати TUB-O-MAT, блоки управління SPM-12, ланцюгово-шайбовий кормовий конвеєр 350 м постійно дають збій при роботі, електродвигун містить дефекти в результаті чого відбуваються постійні збої. Пояснює, що зі змісту положень 4 договору поставки № ДГ-0000191 від 19 червня 2013 року та приписів ст.678 ЦК України слідує, що за умови постачання товару який не відповідає по якості покупець має право вимагати пропорційне зменшення ціни. Оскільки, поставлений позивачем товар виявився неякісним, то відповідно і кошти за такий товар відповідач сплачувати не може.

Також відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено факт поставки товару на суму 94 860 грн., оскільки у видатковій накладній № РН-0000565 від 01 серпня 2013 року зазначено, що товар поставлено для ТОВ «Агропромислова фірма «Агролюкс-Україна».

08 квітня 2014 року відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій заяв про виклик представників з доказами їх направлення позивачеві, копій дефектних актів та фотографій окремих частин дефектного обладнання. У вказаному клопотанні відповідач просить суд призначити по справі судову (хімічну) експертизу на вирішення якої поставити наступні питання:

- Встановити товщину покриття оцинковки обладнання, яке було поставлене відповідачу. Яка товщина покриття обладнання?

- Встановити спосіб нанесення покриття (оцинкування). Яким способом було нанесено оцинкування? Гарячим чи холодним?

- Встановити якісні показники пластику, який використовувався для виготовлення ємкості для зберігання корму.

- Чи були порушені відповідачем правила експлуатації обладнання, щодо якого виник спір?

- Які причини того, що нібито оцинковане обладнання поржавіло, а ємкості пластикові для зберігання корму потріскались?

Відповідно до частин 1-3 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу" .

Абзацами 2, 3 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 р. передбачено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Згідно абзацу 1 пункту 5 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено та необґрунтовано доцільність призначення експертизи, а з огляду на предмет спору та об'єкт доказування суд не вбачає підстав для призначення запропонованої судової хімічної експертизи.

В судовому засіданні 06.05.14 року Позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, Відповідач вимоги заперечив у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.05.14 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полнет-Україна" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокор-М" (покупець) уклали договір поставки № ДГ-0000191 за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору. Оригінал вказаного договору поставки оглянуто у судовому засіданні та копія долучена до справи (а.с.102-104, 114-115).

Згідно п.2.1. договору загальний асортимент та кількість товару, що підлягає поставці, зазначається у видаткових накладних та специфікаціях у кожному окремому випадку.

Пунктом 3.1. договору визначено, що якість та комплектність товару, що постачається, повинна відповідати технічним умовам, стандартам, іншим нормативним документам.

Підтвердженням якості та комплектності з боку постачальника у разі обов'язкової сертифікації такого виду товару, є сертифікати відповідності, надані товаровиробником (п.3.2. договору).

За умовами п.17.2. договору він набуває чинності в день підписання його обома сторонами та діє до 31 грудня 2013 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплено відбитками печаток сторін.

Сторони погодили, що поставка здійснюється за рахунок покупця (п.8.1. договору).

Пунктом 8.2. договору передбачено, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю та отримання і підписання покупцем товаророзпорядчих документів.

На виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № РН-0000796 від 27 вересня 2013 року, № РН-0000880 від 31 жовтня 2013 року, № РН-0000759 від 18 вересня 2013 року, № РН-0000706 від 05 вересня 2013 року, № РН-0000826 від 10 жовтня 2013 року, № РН-0000731 від 13 вересня 2013 року, № РН-0000728 від 11 вересня 2013 року, № РН-0000565 від 01 серпня 2013 року, № РН-0000879 від 31 жовтня 2013 рок, № РН-0000739 від 25 вересня 2013 року поставив відповідачу товар на загальну суму 1 262 473 грн. 54 коп. (а.с.10-19).

Дослідивши видаткову накладну № РН-0000565 від 01 серпня 2013 року (а.с.17), оригінал якої оглянуто у судовому засіданні, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що у вказаній накладній зазначено, що товар поставлено для ТОВ «Агропромислова фірма «Агролюкс-Україна», не відповідають дійсності. Одержувачем у видатковій накладній № РН-0000565 від 01 серпня 2013 року зазначено ТОВ «Агрокор-М», вказана накладна містить посилання на рахунок-фактуру № СФ-0000573 від 19 червня 2013 року, а рахунок - фактура № СФ-0000573 містить посилання на договір № ДГ-0000191 від 19 червня 2013 року (а.с.65). Також суд зазначає, що на видатковій накладній № РН-0000565 від 01 серпня 2013 року міститься підпис представника одержувача - ТОВ «Агрокор-М», який скріплений його печаткою. Зазначене спростовує твердження відповідача про те, що позивачем не підтверджено факт поставки товару на суму 94 860 грн.

Пунктом 7.1 договору визначено, що оплата за даним договором здійснюється у національній валюті по курсу гривні по відношенню до світових валют, встановленому міжбанківським курсом валют на день оплати згідно рахунку-фактури.

Розрахунки за товар, що поставляється здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (п.7.2. договору).

Пунктом 7.5 договору сторони погодили, що оплата за товар для 7 приміщень здійснюється в чотири етапи наступним чином:

- 65 253,90 євро (25 % оплата за товар з моменту привезення товару для 1 та 2 приміщення).

- 65 253,80 євро (25 % оплата за товар з моменту привезення товару для 3 та 4 приміщення).

- 65 253,80 євро (25 % оплата за товар з моменту привезення товару для 5 та 6 приміщення).

- 65 253,80 євро (25 % оплата за товар з моменту привезення товару для 7 приміщення).

Всупереч положень договору поставки відповідач прийнятий на себе обов'язок по оплаті поставленого товару виконав частково. З наданих позивачем копій виписок з особового рахунку вбачається, що відповідач перерахував на рахунок позивача 946 815 грн. (а.с. 20-28) і заборгованість відповідача перед позивачем становить 315 658, 54 грн. Даний факт не заперечується відповідачем та підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків за період з 1 серпня 2013 року по 31 березня 2014 року, підписаним представниками сторін та скріпленим відбитками їх печаток (а.с. 135).

4 лютого 2014 року позивач направив відповідачу вимогу № 38 про сплату боргу (а.с. 43). Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин факт отримання відповідачем товару і видаткові накладні, подані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012р. №12/5026/556/2012, оглядовий лист Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".)

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення заборгованості перед позивачем.

Стосовно тверджень відповідача про те, що товар, за який позивач вимагає сплати коштів є неякісним та непридатним для використання у господарській діяльності суд зазначає наступне.

Пунктом 12.3 договору сторони погодили, що підписання представником покупця видаткової накладної є підтвердженням приймання покупцем визначеної накладною партії товару за кількістю та якістю, а також погодженням покупцем асортименту та ціни переданого товару.

Всі накладні, на підставі яких позивач поставив відповідачу товар на суму 1 262 473, 54 грн. (а.с. 10-19), містять підпис представника відповідача та відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокор-М».

За умовами п.4.3 договору при виявленні виробничих дефектів у товарі при його прийманні, а також при монтажі та експлуатації в період гарантійного строку виклик представника постачальника обов`язковий.

Пунктом 4.4. договору визначено, що претензій по якості товару мають бути надіслані покупцем на адресу постачальника у десятиденний строк з моменту виявлення дефектів.

Відповідачем надано копії заяв про виклик представника для усунення причин поломки від 20 березня 2014 року та від 21 березня 2014 року (а.с. 88-89). Вказані заяви надіслані позивачу 22 та 21 березня 2014 року (а.с. 90), тобто після порушення провадження у даній сраві. У вищезазначених заявах зазначено, що відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою замінити неякісне обладнання, або хоча б усунути недоліки. Тобто, відповідач виявив дефекти у поставленому товарі не 20 та 21 березня 2014 року, а раніше, однак належних та допустимих доказів дотримання вимог п.4.4. договору відповідач суду не надав.

Також відповідачем не надано доказів дотримання п. 4.7 договору, відповідно до якого при виявленні між сторонами спорів відносно якості товару, доказом неналежної якості товару визнається висновок органу, уповноваженого на проведення експертизи з питань якості даного товару.

За змістом п. 12.2 договору здача і приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством та звичаями ділового обороту.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів передбачених Інструкцією про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 25.04.1966 року №П-7, у підтвердження вказаних ним у відзиві та письмових поясненнях обставин.

Суд критично оцінює надані відповідачем дефектні акти № 3 та № 6 (а.с. 91-92), оскільки вказані акти є односторонніми документами відповідача і не містять підпису представника позивача. Крім того, як вбачається з вказаних дефектних актів, представників позивача не включено до складу комісії, яка здійснювала обстеження обладнання.

Відтак, доводи відповідача щодо неналежної якості поставленого товару не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не підтверджують поставку неякісного товару і дотримання відповідачем умов п. 4.4 договору.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача 315 658 грн. 54 коп. боргу за договором поставки № ДГ-0000191 від 19 червня 2013 року.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокор-М» (35316, Рівненська область, Рівненський район, с.Грабів, вул..Адамківська, 9, код 35741279) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Полнет-Україна» (21100, м.Вінниця, вул. Київська, 16, оф. 509, код 34609976) 315 658 грн. 54 коп. заборгованості, 6 313 грн. 18 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.05.2014 року.

Суддя Гудзенко Я.О.