Ухвала

від 25.09.2014 по справі 826/4399/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2014 р. м. Київ К/800/38567/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, Державна виконавча служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання незаконними дій, скасування рішення про державну реєстрацію прав , -

в с т а н о в и л а :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2014 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року позов публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задоволено частково. Визнано незаконними дії Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11700777 від 18 березня 2014 року, відповідно до якого було зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку АДРЕСА_1 загальною площею 0,0411, кадастровий номер 8000000000:78:292:0010, державний акт про право власності на земельну ділянку серія та номер: KB 130462 від 04.12.2008 виданий громадянину ОСОБА_5. Скасовано рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11700777 від 18 березня 2014 року, відповідно до якого було зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на вищевказану земельну ділянку, загальною площею 0,0411, кадастровий номер 8000000000:78:292:0010, державний акт про право власності на земельну ділянку серія та номер: KB 130462 від 04.12.2008 був виданий громадянину ОСОБА_5. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями у справі, ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №180462 від 04.12.2008 зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 04-7-02091 ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0411 га, яка розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:78:292:0010.

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби ВП № 18802264 від 21.04.2010 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-7558/09 виданого 16.10.2009 Шевченківським районним судом міста Києва, стягувачем за яким є ПАТ "Альфа-Банк", а боржником - ОСОБА_5.

17.06.2011 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 18802264, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_5 у межах суми звернення стягнення.

22.06.2011 до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис за реєстраційним 113125187 про державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна на об'єкт обтяження - все нерухоме майно в межах суми 48367003,30 грн. власником якого є ОСОБА_5 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 18802264 від 17.06.2011.

10.06.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження № 18802264 складено акт опису й арешту майна, яким описано і накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:78:292:0010, що розташована на АДРЕСА_1 загальною площею 0, 0411 га.

Державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер; 117700777 від 18.03.2014 проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка, що розташована на АДРЕСА_1, загальною площею 0,0411 га кадастровий номер 8000000000:78:292:0010, дата державної реєстрації земельної ділянки 04.12.2008 за ОСОБА_4 на підставі наступних документів: договір дарування земельної ділянки, серія та номер: 6007, виданий 19.12.2008, державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: KB 130462, виданий 04.12.2008, видавник: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 5012897.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 11700777 від 18 березня 2014 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на їх правомірність та обґрунтованість та вважає за доцільне зазначити про таке.

Так, відповідно частиною першою статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Пунктами 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 встановлено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації. Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, державний реєстратор проводить державну реєстрацію прав тільки у випадку встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, до яких, зокрема, віднесено випадок якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

При цьому, станом на 22.06.2011 до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис за реєстраційним 113125187 про державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна на об'єкт обтяження - все нерухоме майно в межах суми 48367003,30 грн. власником якого є ОСОБА_5, до якого, зокрема, належить спірна земельна ділянка.

Крім того 10.06.2013 державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №18802264 складено акт опису й арешту майна, яким описано і накладено арешт на зазначену земельну ділянку.

При цьому, докази на підтвердження факту зняття арешту з нерухомого майна в межах суми 48367003,30 грн., накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №18802264 від 17.06.2011, як станом на 18.03.2014, так і станом на час розгляду справи у суду відсутні.

Таким чином, заяву про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка, що розташована на АДРЕСА_1, загальною площею 0,0411 га кадастровий номер 8000000000:78:292:0010 за ОСОБА_4 було подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 11700777) від 18.03.2014. Тому, держреєстратор в спірних правовідносинах діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та чинним законодавством України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: