Постанова

від 01.09.2014 по справі 826/8136/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 вересня 2014 року № 826/8136/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВАГОНТРАНССЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАГОНТРАНССЕРВІС" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000133/26-58-22-01/36309581, №000134/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014 повністю та податкового повідомлення-рішення №000135/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 505280,00 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 126320,00 грн.

У судовому засіданні 02.07.2014 позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позовні вимоги викладено в наступній редакції: "Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 000133/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014, № 000134/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014, № 0005072201 від 23.06.2014 року повністю, а податкове повідомлення-рішення № 000135/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014 року скасувати в частині донарахування ПДВ в сумі 505 280 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 126 320 грн. ". Зазначені уточнення прийняті судом.

У судовому засіданні 10.07.2014 представником позивача було подано суду клопотання про відкликання частини позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення №000135/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014, у зв'язку з чим ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2014 позовну заяву, в цій частині, було залишено без розгляду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Інтервагонсервіс" та ТОВ "Профбудсоюз" за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 та з 01.10.2012 по 31.10.2012. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Інтервагонсервіс" та ТОВ "Профбудсоюз".

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "Інтервагонсервіс" та ТОВ "Профбудсоюз", які за твердженням позивача мали реальний характер, та за якими було надано послуги та поставлено товар використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 10.07.2014 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 25.06.2014 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки №655/26-58-22-01-17/36309581 від 30.01.2014, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 10.07.2014 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на підставі наказу № 91 від 17.01.2014 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГОНТРАНССЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість взаємовідносинах з ТОВ "Інтервагонсервіс" та ТОВ "Профбудсоюз" за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 та з 01.10.2012 по 31.10.2012.

За результатами перевірки складено акт № 655/26-58-22-01-17/36309581 від 30.01.2014, яким встановлено порушення пунктів 198.6, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 613 280,33 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2012 року на суму 48 219,00 грн. та порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 643 944,00 грн.

13.02.2014 на підставі зазначеного акту прийняті податкові повідомлення - рішення №000135/26-58-22-01/36309581, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 766 600,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 153 320,00 грн., № 000134/26-58-22-01/36309581, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 804 930,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 160 986,00 грн. та № 000133/26-58-22-01/36309581, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року на загальну суму 48 219,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАГОНТРАНССЕРВІС" до Головного управління Міндоходів у м. Києві була подана скарга на податкові повідомлення - рішення № 000135/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014, № 000134/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014, № 000136/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014 за результатами розгляду якої прийнято рішення № 3907/10/26-15-10-06-15 від 29.04.2014, яким скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення № 000135/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014 в частині ПДВ у розмірі 108000,00 грн. за жовтень 2012 року та застосованої штрафної санкції у розмірі 2700,00 грн. та в іншій частині залишено без змін та залишено без змін податкові повідомлення - рішення №000134/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014 та №000136/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014.

19.05.2014 було прийнято податкове повідомлення - рішення №000460/26-58-22-01/36309581, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 631 600,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 126 320,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАГОНТРАНССЕРВІС" до Міністерства доходів і зборів України була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №000135/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014, № 000134/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014, №000136/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014 та рішення № 3907/10/26-15-10-06-15 від 29.04.2014 за результатами розгляду якої скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Листом № 11906/10/26-58-22-01-10 від 20.06.2014 Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАГОНТРАНССЕРВІС" було повідомлено про відкликання податкового повідомлення - рішення № 000460/26-58-22-01/36309581 від 19.05.2014.

23.06.2014 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005072201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 631 600,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 126 320,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАГОНТРАНССЕРВІС" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 000134/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014, №000136/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014 та № 0005072201 від 23.06.2014 звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Інтервагонсервіс" та ТОВ "Профбудсоюз" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Інтервагонсервіс", а саме, останній здійснював постачання позивачу наступного товару: кришки люків напіввагонів (нові), колісні пари опосвідчені (залізн), візок вантажного вагону (залізн) М18-100, люк для напіввагону (залізн), а також надав послуги з супроводження автомат. системи обліку пробігу вантажних вагонів.

Факт здійснення поставки зазначеного товару та надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками - фактурами, видатковими накладними, актами прийому - передачі, а факт здійснення оплати платіжними дорученнями та банківськими звітами, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг).

В подальшому товар отриманий від ТОВ "Інтервагонсервіс" був використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при фінансово - господарських відносинах з ТОВ "УніверсалТрансСервіс", ДП "Трансгарант - Україна", ТОВ "Спецвагон Транслізинг", ТОВ "Інтервагонсервіс", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки, специфікаціями, рахунками, видатковими накладними, актами приймання - передачі.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Профбудсоюз", яке на час існування фінансово - господарських відносин з позивачем мало найменування ТОВ "АЙС-БЕРГ ТМ", за договором на виконання робіт № 27-06 від 27.06.2012 предметом якого є виконання робіт з очищення вантажних вагонів від залишків раніше перевезених вантажів перед проведенням деповського ремонту.

Факт виконання ТОВ "Профбудсоюз" (ТОВ "АЙС-БЕРГ ТМ") за зазначеним договором підтверджується актами виконаних робіт наявними в матеріалах справи, а факт оплати платіжними дорученнями та витягами з обротно - сальдових відомостей.

На підтвердження факту використання робіт виконаних ТОВ "Профбудсоюз" (ТОВ "АЙС-БЕРГ ТМ") у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем надано суду договір підряду від 07.05.2012 укладений з ДП "Одеська залізниця", рахунки, акти прийому виконаних робіт з деповського ремонту вагонів позивача, платіжні доручення, договір № 01-12/2010р від 01.11.2010, рахунки, акти наданих послуг.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Інтервагонсервіс" та ТОВ "Профбудсоюз" (ТОВ "АЙС-БЕРГ ТМ") не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Інтервагонсервіс" та ТОВ "Профбудсоюз" (ТОВ "АЙС-БЕРГ ТМ").

Посилання відповідача на акт № 2261/2240/38157170 від 13.06.2013 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "АЙС-БЕРГ ТМ", податковий номер 38157170 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2012 - 28.02.2013 року", оскільки як вбачається з копії зазначеного акту наявної в матеріалах справи під час його складання фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Профбудсоюз" (ТОВ "АЙС-БЕРГ ТМ") не досліджувались.

Щодо посилань відповідача на акт № 141/22.8-17/35931971 від 25.01.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ІНТЕРВАГОНСЕРВІС", код за ЄДРПОУ 35931971 щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за квітень, травень та червень 2012р." суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Таким чином, акт № 141/22.8-17/35931971 від 25.01.2013, не може бути належними доказами на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ІНТЕРВАГОНСЕРВІС".

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами ТОВ "Інтервагонсервіс" та ТОВ "Профбудсоюз" (ТОВ "АЙС-БЕРГ ТМ") за період щодо якого проводилась перевірка суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Інтервагонсервіс" та ТОВ "Профбудсоюз" (ТОВ "АЙС-БЕРГ ТМ") мали реальний товарний характер.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Інтервагонсервіс" та ТОВ "Профбудсоюз" (ТОВ "АЙС-БЕРГ ТМ") в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з контрагентами ТОВ "Інтервагонсервіс" та ТОВ "Профбудсоюз" (ТОВ "АЙС-БЕРГ ТМ").

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю .

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві № 000133/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014, №000134/26-58-22-01/36309581 від 13.02.2014 та № 0005072201 від 23.06.2014.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов