Ухвала

від 16.12.2015 по справі 826/8136/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/800/55276/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014

у справі № 826/8136/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вагонтранссервіс" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014, уточнені позовні вимоги задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.02.2014 № 000133/26-58-22-01/36309581, № 000134/26-58-22-01/36309581 та від 23.06.2014 № 0005072201.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що Товариство документально підтвердило право на податковий кредит та витрати за реальними господарськими операціями з придбання товарів та послуг у задекларованих постачальників, тоді як висновки актів перевірки (зустрічної звірки) контрагентів платника, в яких не досліджувалися їх правовідносини з позивачем у справі, не можуть спростовувати факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що установлені у рамках проведення контрольно-перевірочних заходів обставини свідчать про відсутність ознак реальних суб'єктів господарювання у спірних постачальників позивача та провадження ними протиправної діяльності, що мала вигодоформуючий характер; у ході досудового слідства у кримінальному провадженні № 32013110100000299, порушеному відносно посадових осіб Товариства та його контрагента (товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервагонсервіс», далі - ТОВ «Інтервагонсервіс»)) за статтею 212 Кримінального кодексу України, реальність виконання операцій між цими господарюючими суб'єктами не підтвердилася. На підставі цього відповідач наголошує, що формально складений пакет первинних документів не може підтверджувати обґрунтованість податкової вигоди платника.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, покладених в основу прийняття рішень у справі, та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Інспекції виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Інтервагонсервіс» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Профбудсоюз» (який у перевіреному періоді мав найменування товариство з обмеженою відповідальністю «Айс-Берг ТМ», далі - ТОВ «Айс-Берг ТМ») за періоди з 01.04.2012 по 30.06.2012 та з 01.10.2012 по 31.10.2012, оформлену актом від 30.01.2014 № 655/26-58-22-01-17/36309581.

За наслідками перевірки з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 13.02.2014 № 000133/26-58-22-01/36309581 про визначення платникові суми завищення від'ємного значення ПДВ за жовтень 2012 року в сумі 48219 грн.;

від 13.02.2014 № 000134/26-58-22-01/36309581, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 804 930 грн. (у тому числі на 643 944 грн. за основним платежем та на 160 986 грн. за штрафними санкціями);

від 23.06.2014 № 0005072201, згідно з яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 631 600 грн. (у тому числі 505 280 грн. за основним платежем та 126 320 грн. за штрафними санкціями).

Під час перевірки Інспекція не визнала право платника на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання товарів і послуг у рамках взаємовідносин з названими контрагентами з посиланням на фіктивний характер цих операцій. В основу цього висновку відповідачем покладено обставини, зафіксовані в акті перевірки від 13.06.2013 № 2261/2240/38157170 (проведеної з питань дотримання ТОВ «Айс-Берг ТМ» вимог податкового законодавства за період з 01.08.2012 по 28.02.2013) щодо неперебування ТОВ «Айс-Берг ТМ» за місцезнаходженням, відсутності у цього господарюючого суб'єкта майна, основних фондів, необхідних для провадження реальної господарської діяльності; директор ТОВ «Айс-Берг ТМ» є засновником ряду інших підприємств аналогічної організаційно-правової форми; основним постачальником ТОВ «Айс-Берг ТМ» є товариство з обмеженою відповідальністю «Тріада», яке також має наведені ознаки фіктивного суб'єкта господарювання.

Не визнаючи податкові наслідки операцій Товариства з ТОВ «Інтервагонсервіс», відповідач послався на неможливість проведення зустрічної звірки цього постачальника у зв'язку з неподанням останнім необхідних підтверджувальних документів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтервагонсервіс», суди встановили, що у перевіреному періоді названий постачальник поставляв позивачеві товарно-матеріальні цінності (кришки люків на піввагонів, колісні пари опосвідчені, візок вантажного вагону), а також надавав послуги із супроводження системи обліку пробігу вантажних вагонів. На підтвердження фактичного виконання цих операцій позивачем подано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-передачі наданих послуг, платіжні доручення та виписки з банківського рахунку Товариства. Придбаний товар був використаний у господарській діяльності позивача шляхом його подальшої поставки іншим суб'єктам господарювання.

Досліджуючи правовідносини позивача з ТОВ «Айс-Берг ТМ», суди з'ясували, що за договором на виконання робіт від 27.06.2012 № 27-06 названий контрагент зобов'язався виконати роботи з очищення вантажних вагонів від залишків раніше перевезених вантажів перед проведенням деповського ремонту. Фактичне виконання цих операцій оформлено складенням актів виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями; результати розглядуваних робіт були використані у господарській діяльності Товариства з виконання планового ремонту залізничних вагонів (як власних, так і належних третім особам).

Оцінивши представлені платником докази за правилами статті 86 КАС, суди дійшли висновку, що вони оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства та підтверджують наявність активів та їх фактичне переміщення активів між задекларованими учасниками поставки.

Інспекцією, в свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наведеними документами. Під час перевірки Інспекцією не досліджувалися фактичні взаємовідносини платника із заявленими контрагентами взагалі.

Фактично відповідач послався на обставини, установлені відносно названих контрагентів в актах про зустрічні перевірки (неможливість проведення зустрічних звірок), складених контролюючими органами, щодо відсутності спірних постачальників за місцезнаходженням, неможливість виконати ними спірні поставки в силу браку майна, основних фондів та трудових ресурсів, які є об'єктивно необхідними для досягнення результатів господарської діяльності тощо.

Втім вказані обставини є лише зовнішніми ознаками безтоварності господарської операції та самі по собі є недостатніми для висновку про недобросовісність податкової вигоди платника податків - покупця. Адже така недобросовісність виникає не в силу наявності ознак номінального суб'єкта господарювання у діяльності контрагента, а у разі впливу цих ознак на умови та/або економічні результати господарської операції та діяльність учасників господарського обороту. А тому необґрунтованість податкової вигоди характеризується відсутністю у господарської операції самостійної ділової мети, фіктивністю господарської операції, її обліком не у відповідності з дійсним економічним змістом, обізнаністю платника про невиконання його контрагентом податкових обов'язків тощо.

Не можна погодитися й з обґрунтованістю посилань Інспекції на матеріали кримінального провадження № 32013110100000299, у рамках якого також не спростовано товарності розглядуваних господарських операцій, оскільки досліджувалися операції між іншими суб'єктами господарювання, а не між позивачем і спірними контрагентами.

З урахуванням викладеного суди дійшли обґрунтованого і неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій та правомірно задовольнив позов, а тому підстав для скасування оскаржуваних постанови і ухвали судів попередніх інстанцій не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 у справі № 826/8136/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько