Постанова

від 15.08.2014 по справі 2а-7550/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 15 серпня 2014 року                      № 2а-7550/11/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у           м. Києві провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000612201/0 від 30.12.2010 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:    Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Страховий капітал України” звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (правонаступник Державна податкова інспекція у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000612201/0 від 30.12.2010. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 у справі №К/9991/37641/12 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що на момент проведення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перевірки та винесення повідомлення-рішення                       № 0000612201/0 від 30.12.2010, прийняте 17.10.2007 Господарським судом Дніпропетровської області рішення про припинення державної реєстрації емітента та визнання недійсними випуску акцій Емітента та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій Емітента було скасоване ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.07.2010 року (справа № К-13707/09), про що Позивач неодноразово повідомляв Відповідача. Скасування Вищим адміністративним судом України вказаного рішення Господарського суду Дніпропетровської області свідчить про те, що Емітент є таким, що здійснює свою господарську діяльність на законних підставах, а акції, випущені Емітентом, - є об'єктом цивільного обороту. Вказане, свідчить про відсутність підстав у Позивача для списання витрат, понесених у зв'язку з придбанням акцій, зі своїх валових витрат та відсутність підстав у Відповідача для донарахування податку на прибуток. Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі. У судове засідання 09.07.2014 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. З урахуванням наведеного суд, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши у судовому засіданні представників позивача, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні. Підчас судового розгляду справи, суд, В С Т А Н О В И В: Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі у місті Києві була проведена планова виїзна перевірка Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал України” (код ЄДРПОУ 33152597) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.11.2005 по 30.06.2010. Перевіркою встановлено порушення абзацу 2 підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого завищено збитки від операцій з акціями та іншими корпоративними правами на загальну сум 9848000,00грн. та підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 та абзацу 3 підпункту 7.6.1 пукнту 7.6 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова у сумі 379392,75грн. За результатами перевірки складено акт №1052/1-22-10-33152597. Не погоджуючись з зазначеним актом позивач 29.12.2010 подав до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва заперечення за результатами розгляду яких листом №205/10/22-110 від 10.01.2011 відповідач повідомив, що у зв'язку з пропуском строк подання позивачем заперечення до Акту перевірки, останні не підлягають розгляду. На підставі акту №1052/1-22-10-33152597 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000612201/0 від 30.12.2010, яким за платежем податок на прибуток страхових організацій визначено суму податкового зобов'язання усього в розмірі 570747грн., у тому числі за основним платежем 379394грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 191353грн. Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0000612201/0 від 30.12.2010, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації у місті Києві, за результатами розгляду якої було прийнято рішення № 2476/10/26-114 від 12.03.2011, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарга позивача – без задоволення. Також, позивачем було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення №0000612201/0 від 30.12.2010 та рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 2476/10/26-114 від 12.03.2011 до Державної податкової служби України за результатами розгляду якої було прийнято рішенням № 8183/6/25-0115 від 29.04.2011, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга позивача – без задоволення. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін. З матеріалів справи вбачається, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №А8/460-07 за позовною заявою Прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Відкритого акціонерного товариства "Фабрика технічної кераміки" (м. Дніпропетровськ), треті особи: 1) Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ), 2) Дніпропетровське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (м. Дніпропетровськ) про визнання недійсними установчих документів ВАТ "Фабрика технічної кераміки". Постановою по справі №А8/460-07 від 17.10.2007 було встановлено, що 15.05.2006 Дніпропетровським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України у зв'язку із зверненням Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 07.04.2006 року № 7109/10/35-311 проведена позапланова перевірка ТОВ "Інкомсток" з питання дотримання реєстратором Положення „Про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів", затвердженого рішенням Комісії № 60 від 26.05.1998, під час реєстрації переходу права власності на акції ВАТ "Побутприлад". Згідно з витягом з Журналу записів в реєстрі власників простих іменних акцій ВАТ "Побутприлад", який є додатком до акту перевірки від 15.05.2006 ТОВ "Інкомсток", зміни в реєстрі власників акцій ВАТ "Побутприлад", у зв'язку із передачею акцій громадянам до статутних фондів підприємств, проведені реєстроутримувачем 30.03.2004. Таким чином, перехід права власності на цінні папери, який є внеском до статутного фонду підприємства відбувся вже після проведення державної реєстрації підприємств на підставі передавальних розпоряджень від 25.03.2004, наданих реєстроутримувачу власниками цінних паперів - фізичними особами. Державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика технічної кераміки" здійснена з порушенням пункту 4 статті 24 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Даною нормою Закону передбачено, що у разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цією статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом. Постановою по справі №А8/460-07 було адміністративний позов задоволено повністю та визнано недійсними: запис про проведення державної реєстрації ВАТ "Фабрика технічної кераміки" (49052, м. Дніпропетровськ, вул. Орловська, 21 код 32926602); установчі документи ВАТ "Фабрика технічної кераміки" з моменту їх реєстрації; запис про державну перереєстрацію ВАТ "Фабрика технічної кераміки"; установчі (статутні) документи ВАТ "Фабрика технічної кераміки" з моменту їх реєстрації та свідоцтво про державну реєстрацію з моменту його видачі; реєстрацію випуску акцій ВАТ "Фабрика технічної кераміки" з моменту внесення інформації про неї до Загального реєстру випуску цінних паперів; свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ "Фабрика технічної кераміки" з моменту його видачі та припинено державну реєстрацію юридичної особи ВАТ "Фабрика технічної кераміки". Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства  України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-13934/09 від 13.07.2010 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2007 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2010 справу №А8/460-07 за підсудністю направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. В матеріалах справи наявні копія Розпорядження №137-3 від 04.12.2007 Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про зупинення обігу акцій ВАТ "Фабрика технічної кераміки" та копія Розпорядження №14 С-А від 27.01.2010 Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування реєстрації випуску акцій ВАТ "Фабрика технічної кераміки" та анульовано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ "Фабрика технічної кераміки" №214/1/04 від 21.04.2004 виданого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Під час перевірки встановлено, що відповідно до виписки про стан рахунку у цінних паперах, виданої «Укрсоцбанк» №054395 від 30.06.2010, на рахунок ЗАТ «СК «СКУ» акції ВАТ «Фабрика технічної кераміки» відсутні. Позивачем доказів того, що в період з 2007 по 2010 він володів акціями ВАТ «Фабрика технічної кераміки» не надано суду . Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Згідно з статтею 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Згідно з частиною першою статті 6 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Відповідно до статті 22 Закону України „Про господарські товариства" ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру. Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Згідно з статтею 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом. Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку. Згідно з підпунктом 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. Згідно з підпунктом  4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону. Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. З аналізу матеріалів справи та норм законів, суд приходить до висновку, що Податковим органом було правомірно донараховано ПАТ “Страхова компанія “Страховий капітал України” податок на прибуток відповідають чинному на час перевірки законодавству. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.           Керуючись ст. ст. 69-71, 94,    160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - П О С Т А Н О В И В: У задоволенні адміністративного позову  - відмовити повністю. Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                О.П. Огурцов