Постанова

від 30.09.2014 по справі 826/10703/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2014 року 08 год. 37 хв. № 826/10703/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РТК-Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2014 року № 0007002203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «РТК-Україна» (далі - позивач, ТОВ «РТК-Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2014 року № 0007002203.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача, які викладені в Акті перевірки від 20.06.2014р. № 248/1/26-50-22-03, про завищення ТОВ «РТК-Україна» суми податкового кредиту за січень місяць 2014 року за рахунок господарських операцій з ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД», що, на думку податкового органу, є «безтоварним», документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що укладені між ТОВ «РТК-Україна» та ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» договори підряду від 01.08.2013р. № 1-Р-2013 та № 2-Р-2013 щодо виконання ремонтних робіт в приміщеннях замовника, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 75, 11 поверх, повністю відповідають вимогам, передбаченим ст. 203 Цивільного кодексу України, та не суперечить іншим нормам чинного законодавства України. Також реальність вказаних господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «РТК-Україна» (ідентифікаційний код 38651801) з питань повноти нарахувань та достовірності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» (ідентифікаційний код 37393955) за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, за результатами якої складений Акт від 20.06.2014р. № 248/1/26-50-22-03. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «РТК-Україна» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за січень 2014 року на загальну суму 280 218, 17 грн., - внаслідок формування податкового кредиту за рахунок контрагента-виконавця підрядних будівельних робіт - ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД». За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

19 вересня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 20.06.2014р. згідно з нормами п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 13.06.2014р. № 1496, працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «РТК-Україна» (ідентифікаційний код 38651801) з питань повноти нарахувань та достовірності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» (ідентифікаційний код 37393955) за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, за результатами якої складений Акт від 20.06.2014р. № 248/1/26-50-22-03 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «РТК-Україна» і ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» (ідентифікаційний код 37393955), а саме: договір підряду від 01.08.2013р. № 1-Р-2013, за умовами якого Замовник (ТОВ «РТК-Україна») доручає, а Підрядник (ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД») зобов'язується виконати загальнобудівельні, електромонтажні, сантехнічні, оздоблювальні, вентиляційні роботи в приміщеннях Замовника, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 75, 11 поверх, відповідно до локальних кошторисів, які є невід'ємною частиною Договору. Додатковою угодою від 22.08.2013р. № 1 у вказаний договір підряду було внесено зміни щодо вартості робіт. Також договір підряду від 01.08.2013р. № 2-Р-2013, Замовник (ТОВ «РТК-Україна») доручає, а Підрядник (ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД») зобов'язується виконати загально будівельні, електромонтажні, сантехнічні, оздоблювальні, вентиляційні роботи в приміщеннях Замовника, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 75, 11 поверх, відповідно до локальних кошторисів, які є невід'ємною частиною Договору. Додатковою угодою від 22.08.2013р. № 1 у вказаний договір підряду було внесено зміни щодо вартості робіт. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, оформлених на підставі договорів підряду від 01.08.2013р. № 1-Р-2013 та № 2-Р-2013, та виписаних ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» податкових накладних від 05.08.2013р. № 3, від 05.08.2013р. № 4, від 05.08.2013р. № 5, від 08.08.2013р. № 7, від 08.08.2013р. № 8, від 16.10.2013р. № 2, від 23.09.2013р. № 12, від 08.01.2014р. № 1, від 08.01.2014р. № 2, ТОВ «РТК-Україна» віднесло до складу податкового кредиту за січень 2014 року суму податку на додану вартість у розмірі 280 218, 17 грн.

За результатами дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів працівник відповідача прийшов до висновку, що такі документи, а саме: локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в та податкові накладні, хоч і містять перелік виконаних робіт та їх обсяг, але вони лише фіксують господарські операції та жодним чином не дають можливості встановити її реальність.

Також перевіряючим були враховані висновки та відомості викладені у акті ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.05.2014р. № 529/26-58-22-07-17/37393955 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «РТК-Україна» за січень 2014 року, відповідно до змісту якого встановлено, що у зв'язку з відсутністю поставки послуг від ТОВ «Компанія «УКРПРОМТОРГ» операції ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» та контрагента-покупця ТОВ «РТК-Україна» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (надання послуг), а відтак фінансово-господарська діяльність ТОВ «РТК-Україна» здійснюється поза межами правового поля - взаємовідносини між останнім та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «РТК-Україна» правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний звітний період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» за наслідками нереальних господарських операцій.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 20.06.2014р. № 248/1/26-50-22-03 перевіряючий встановив порушення ТОВ «РТК-Україна» наступних норм законодавства України: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в січні 2014 року на суму 110 653 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту в січні 2014 року на суму 169 565 грн., всього на загальну суму 280 218,17 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач звернувся до ДПІ з відповідними письмовими заперечення, проте за результатами розгляду останніх висновки Акта перевірки залишені без змін, а заперечення ТОВ «РТК-Україна» - без задоволення.

14 липня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 20.06.2014р. № 248/1/26-50-22-03 прийняла наступне спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0007002203, яким зменшило ТОВ «РТК-Україна» від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в січні 2014 року на суму 110 653,00 грн., а також зменшило залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в січні 2014 року на суму 169565,00 грн., що загалом становить 280218,00 грн.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

В силу п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Таким чином, сума від'ємного значення виникає у випадку перевищення суми податкового зобов'язання над податковим кредитом, тобто залежить, зокрема від показника податкового кредиту.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 01 серпня 2013 року між ТОВ «РТК-Україна» (Замовник), в особі директора ОСОБА_1, та ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_2, були укладені договори підряду за № 1-Р-2013 та № 2-Р-2013, за умовами яких ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» зобов'язувалося виконати на користь ТОВ «РТК-Україна» комплекс загальнобудівельних, електромонтажних, сантехнічних, оздоблювальних та вентиляційних робіт в приміщеннях Замовника, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, 11 поверх. Вартість робіт, включаючи вартість матеріалів Підрядника, за договором підряду № 1-Р-2013 становить 876637,13 грн., в тому числі ПДВ - 146106,18 грн. Вартість робіт, включаючи вартість матеріалів Підрядника, за договором підряду № 2-Р-2013 становить 576777,20 грн., в тому числі ПДВ - 96129,53 грн. В той же час, додатковою угодою від 22.08.2013р. № 1 у договір підряду № 1-Р-2013 внесено зміни щодо вартості робіт, а саме: вартість робіт складає 1081604,18 грн., в тому числі ПДВ - 180267,36 грн.; а додатковою угодою від 22.08.2013р. № 1 у договір підряду № 2-Р-2013 також внесено зміни щодо вартості робіт, а саме: вартість робіт складає 599704,81 грн., в тому числі ПДВ - 99950,80 грн.

Водночас, як встановлено судом, приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, 11 поверх, у яких ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» виконувалися підрядні роботи, ТОВ «РТК-Україна» орендувало у ПАТ «БТА Банк» згідно договору оренди від 30.04.2013р. № 155-13. Відповідно до п. 8.1.2 зазначеного договору оренди, Орендар (ТОВ «РТК-Україна») має право проводити зміни на орендованих площах за власні кошти після отримання попереднього погодження Орендодавця (ПАТ «БТА Банк») та/або погодження ним проектної документації та отримання всіх необхідних Дозволів на такі зміни.

При цьому, на судовий запит від 19.08.2014р. № 826/10703/14 до ПАТ «БТА Банк» стосовно надання згоди на пропозиції ТОВ «РТК-Україна» щодо проведення капітального ремонту орендованих приміщень на 11 поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, із встановленням обладнання, та погодження Банком будь-якої проектної та робочої документації на проведення будівельно-ремонтних робіт та надання відповідних документів, листом від 11.09.2014р. № 09-03/1644 ПАТ «БТА Банк» повідомив суду, що дійсно 30.04.2013р. між Банком та ТОВ «РТК-Україна» (Орендар) було укладено договір оренди № 155-13, у відповідності до якого Банком було передано Орендарю в оренду нежиле приміщення загальною площею 392,5 кв. м., що розташоване на 11 поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ вул. Жилянська, 75. В свою чергу, ТОВ «РТК-Україна» виявило бажання провести зміни на орендованих площах у зв'язку з чим надало Банку для ознайомлення та погодження наступну документацію: 1. Дизайн - Проект офісу розроблений ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД»; 2. Робочу документацію по ремонту з переплануванням офісних приміщень ТОВ «РТК-Україна» розроблену ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» в 7 (сімох) томах; 3. Робочий проект систем пожежної сигналізації, систем оповіщення про пожежу розроблений ПрАТ «ІСТАЛ-СІТАЛ»; 4. Документацію автоматичної системи водяного пожежогасіння розроблену ПрАТ «ІСТАЛ-СІТАЛ»; 5. Технічний звіт по вимірюванню мереж електроживлення та випробування електрообладнання розроблену Електричною лабораторією «МЕТАЛ» ТОВ «Світ Анді»; 6. Ліцензію, сертифікати відповідності, тощо. Після ознайомлення Банком було погоджено проведення Орендарем змін на орендованих площах, про що свідчить спільна їх заява на отримання згоди орендодавця на здійснення змін від 15 серпня 2013 року. Ремонтні роботи в орендованих площах проводилися з вересня 2013 року по січень 2014 року підрядною організацією ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД», про що свідчать: відомість змонтованого обладнання та приладів, акти огляду та на закриття прихованих робіт, акти закінчення монтажних робіт, акт випробування трубопроводів на міцність і герметичність, акт вимірювання опору ізоляції електропроводок, акти закінчення пусконалагоджувальних робіт тощо. Претензій і зауважень щодо виконаних ТОВ «РТК-Україна» ремонтних робіт на орендованих площах ПАТ «БТА БАНК» не має. Крім того, ПАТ «БТА БАНК» разом з вказаним листом надано належним чином засвідчені всі зазначені документи, які досліджені судом. Позивачем також надано суду належним чином засвідчені копії платіжних доручень та виписки по рахунку, які підтверджують здійснення орендної плати позивачем на користь ПАТ «БТА БАНК» за орендовані приміщення на 11 поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені за результатами виконання умов договору оренди від 30.04.2013р. № 155-13 між Банком та ТОВ «РТК-Україна».

На підтвердження факту виконання ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» умов спірних договорів на зазначену суму коштів, та проведення розрахунку, позивач надав суду наступні оригінали та копії первинних документів:

- додаткова угода від 22.08.2013р. № 1 до договору підряду № 1-Р-2013; додаткова угода від 22.08.2013р. № 1 до договору підряду № 2-Р-2013;

- локальні кошториси до договорів підряду від 01.08.2013р. № 1-Р-2013 та № 2-Р-2013;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3 за січень 2014 року на загальну суму у розмірі 1681308,99 грн., в тому числі ПДВ - 280218,17 грн.;

- акти приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за січень 2014 року на загальну суму у розмірі 1681308,99 грн., в тому числі ПДВ - 280218,17 грн.;

- податкові накладні від 05.08.2013р. № 3, від 05.08.2013р. № 4, від 05.08.2013р. № 5, від 08.08.2013р. № 7, від 08.08.2013р. № 8, від 16.10.2013р. № 2, від 23.09.2013р. № 12, від 08.01.2014р. № 1, від 08.01.2014р. № 2, виписані ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» на користь ТОВ «РТК-Україна», які підписані директором ОСОБА_2 і скріплені печаткою підприємства, на загальну суму у розмірі 1681308,99 грн., в тому числі ПДВ - 280218,17 грн.;

- платіжними дорученнями з відповідними відмітками банку на загальну суму у розмірі 1681308,99 грн., в тому числі ПДВ - 280218,17 грн.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «РТК-Україна» надало суду копії наступних документів, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: свого статуту; наказів по підприємству про затвердження та введення в дію штатного розпису; самих штатних розкладів.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період січень 2014 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірних правочинів.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 20.06.2014р. № 248/1/26-50-22-03 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ТОВ «РТК-Україна», так і його контрагентом-підрядником (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «РТК-Україна» і ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В Акті перевірки відповідача від 20.06.2014р. № 248/1/26-50-22-03 відсутні посилання безпосередньо на випадки ухиляння підприємством ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цього підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій (а саме відносно ОСОБА_2), або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами договорів від 01.08.2013р. № 1-Р-2013 та № 2-Р-2013 з метою неправомірного отримання податкових вигод, а не створення реальних правових наслідків за такими правочинами.

Під час судового розгляду даної справи відповідачем також не було надано суду жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «РТК-Україна» або його контрагенту - ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направленням матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 14.07.2014р. № 0007002203.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 487, 20грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РТК-Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 14 липня 2014 року № 0007002203.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РТК-Україна» (місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Жилянська, 75, поверх 11, ідентифікаційний код 38651801) 487 (чотириста вісімдесят сім гривень) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова