Ухвала

від 09.12.2014 по справі 826/10703/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10703/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н.П.,

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.,

За участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РТК-Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РТК-Україна» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2014 року № 0007002203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти нарахувань та достовірності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року.

За наслідками перевірки складено акт від від 20.06.2014 року № 248/1/26-50-22-03, у якому встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в січні 2014 року на суму 110 653 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту в січні 2014 року на суму 169 565 грн., всього на загальну суму 280 218,17 грн.

14 липня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0007002203, яким зменшило ТОВ «РТК-Україна» від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в січні 2014 року на суму 110 653,00 грн., а також зменшило залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в січні 2014 року на суму 169565,00 грн., що загалом становить 280218,00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «РТК-Україна» (замовник) та ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» (підрядник) укладено договір підряду №1-Р-2013 від 01.08.2013 року.

Договором №1-Р-2013 від 01.08.2013 року передбачено, що замовник ТОВ «РТК-Україна» доручає, а підрядник ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» зобов'язується виконати загальнобудівельні, електромонтажні, сантехнічні, оздоблювальні, вентиляційні роботи в приміщеннях замовника, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 75, 11 поверх, відповідно до локальних кошторисів, які є невід'ємною частиною договору.

Додатковою угодою від 22.08.2013 року № 1 у вказаний договір підряду було внесено зміни щодо вартості робіт.

Крім того, 01.08.2013 року між ТОВ «РТК-Україна» (замовник) та ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» (підрядник) укладено договір підряду № 2-Р-2013, відповідно до якого замовник (ТОВ «РТК-Україна») доручає, а підрядник (ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД») зобов'язується виконати загально будівельні, електромонтажні, сантехнічні, оздоблювальні, вентиляційні роботи в приміщеннях замовника, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 75, 11 поверх, відповідно до локальних кошторисів, які є невід'ємною частиною договору. Додатковою угодою від 22.08.2013 року № 1 у вказаний договір підряду було внесено зміни щодо вартості робіт.

Виконання умов договорів підряду підтверджується наданням позивачем до суду першої інстанції первинних документів, що свідчать про реальність господарських операцій, а саме: локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Відповідно до наданих документів, оформлених на підставі договорів підряду від 01.08.2013 року № 1-Р-2013 та № 2-Р-2013, та виписаних ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» податкових накладних від 05.08.2013 року № 3, від 05.08.2013 року № 4, від 05.08.2013 року № 5, від 08.08.2013 року № 7, від 08.08.2013 року № 8, від 16.10.2013 року № 2, від 23.09.2013 року № 12, від 08.01.2014 року № 1, від 08.01.2014 року № 2, ТОВ «РТК-Україна» віднесло до складу податкового кредиту за січень 2014 року суму податку на додану вартість у розмірі 280 218, 17 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, 11 поверх, у якому виконувалися підрядні роботи ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД», позивач орендував у ПАТ «БТА Банк» згідно договору оренди від 30.04.2013 року № 155-13.

Відповідно до п. 8.1.2 договору оренди, орендар ТОВ «РТК-Україна» має право проводити зміни на орендованих площах за власні кошти після отримання попереднього погодження орендодавця ПАТ «БТА Банк» та/або погодження ним проектної документації та отримання всіх необхідних дозволів на такі зміни.

ТОВ «РТК-Україна» виявило бажання провести зміни на орендованих площах у зв'язку з чим надало Банку для ознайомлення та погодження наступну документацію: Дизайн - Проект офісу розроблений ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД»; Робочу документацію по ремонту з переплануванням офісних приміщень ТОВ «РТК-Україна» розроблену ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» в 7 (сімох) томах; Робочий проект систем пожежної сигналізації, систем оповіщення про пожежу розроблений ПрАТ «ІСТАЛ-СІТАЛ»; Документацію автоматичної системи водяного пожежогасіння розроблену ПрАТ «ІСТАЛ-СІТАЛ»; Технічний звіт по вимірюванню мереж електроживлення та випробування електрообладнання розроблену Електричною лабораторією «МЕТАЛ» ТОВ «Світ Анді»; Ліцензію, сертифікати відповідності, тощо.

Після ознайомлення з пакетом документів наданих позивачем, ПАТ «БТА Банк» погоджено проведення орендарем змін на орендованих площах, про що свідчить спільна їх заява на отримання згоди орендодавця на здійснення змін від 15 серпня 2013 року. Ремонтні роботи в орендованих площах проводилися з вересня 2013 року по січень 2014 року підрядною організацією ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД», про що свідчать: відомість змонтованого обладнання та приладів, акти огляду та на закриття прихованих робіт, акти закінчення монтажних робіт, акт випробування трубопроводів на міцність і герметичність, акт вимірювання опору ізоляції електропроводок, акти закінчення пусконалагоджувальних робіт тощо. Претензій і зауважень щодо виконаних ТОВ «РТК-Україна» ремонтних робіт на орендованих площах ПАТ «БТА БАНК» не має.

Позивачем також надано до суду належним чином засвідчені копії платіжних доручень та виписки по рахунку, які підтверджують здійснення орендної плати позивачем на користь ПАТ «БТА БАНК» за орендовані приміщення на 11 поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені за результатами виконання умов договору оренди від 30.04.2013 року № 155-13 між ПАТ «БТА Банк» та ТОВ «РТК-Україна».

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг: г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача з ТОВ «Офісбуд Україна ЛТД» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є підставою для формування податкового кредиту.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 212, 254 КАС України, судова колегія

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 10 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.