Постанова

від 24.09.2014 по справі 6/257-52/177

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2014 р. Справа№ 6/257-52/177

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від прокуратури: Грищенко М.А. - посвідчення;

від позивача: Ареф'єв А.Ю. - за довіреністю;

від відповідача: Барба С.Ю. - за довіреністю;

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: не з'явились;

від третьої особи-3: не з'явились;

від третьої особи-4: Ус Д.М. - за довіреністю.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року

у справі № 6/257-52/177 (головуючий суддя Чинчин О.В., судді Любченко М.О., судді Бондарчук В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії"

до відповідача : Міністерства оборони України

за участю: Військового прокурора Центрального регіону України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України;

2. Державний департамент надлишкового майна та земель Міністерства оборони України;

3. Молодіжненська сільська рада;

4. Кабінет Міністрів України

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 23.10.2012 року) про :

1. Зобов'язання Міністерства оборони України усунути перешкоди у користуванні Публічному акціонерному товариству "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" земельною ділянкою орієнтовною загальною площею 30,0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1);

2. Визнання за Публічним акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" права на оформлення документації для набуття у користування земельної ділянки орієнтовною загальною площею 30,0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1);

3. Зобов'язання Міністерства оборони України списати майно, що розташоване на земельній ділянці по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1) за актом списання, відповідно до вимог Кабінету Міністрів України, викладених у Положенні "Про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних силах", затвердженому Постановою КМУ від 04 серпня 2000 року № 1225.

Рішенням господарського суду міста Києва № 6/257 від 30.09.2010 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 6/257 від 24.03.2011 року рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2010 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2011 року рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2011 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року направлено матеріали справи № 6/257-52/177 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.10.2013 року у справі № 6/257-52/177 та зупинено провадження у справі № 6/257-52/177 до закінчення проведення судової будівельно-технічної експертизи.

12.06.2014 року Господарським судом міста Києва отримано від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи № 6/257-52/177 з повідомленням про неможливість виконання експертизи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року у справі № 6/257-52/177 (головуючий суддя Чинчин О.В., судді Любченко М.О., судді Бондарчук В.В.) відмовлено повністю у позові Публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії".

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що позивачем було добросовісно виконано всі зобов'язання за договором, в той час, як відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, в тому числі щодо оформлення землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво «об'єкту».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.09.2014 року.

Відповідач, згідно з поданим до суду 24.09.2014 року відзивом, вимоги апеляційної скарги не визнає в повному обсязі та просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Молодіжненська сільська рада, згідно з поданим до суду 15.09.2014 року клопотанням просить суд розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Третя особа-1, третя особа-2 та третя особа-3 до судового засідання, що відбулось 18.06.2014 року, не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників третьої особи-1, третьої особи-2 та третьої особи-3 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності третьої особи-1, третьої особи-2 та третьої особи-3 є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

16.10.2007 року між Міністерством оборони України (сторона-1) та Відкритим акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" (сторона-2) укладено договір № 270/3/48-07Р про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників), предметом якого є проведення спільної діяльності сторін щодо будівництва комплексу житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення згідно з проектно-кошторисною документацією, що підлягають будівництву на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 30,0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1)

Пунктом 3.2.2. Договору № 270/3/48-07Р сторони погодили, що сторона-2 забезпечує свою частку виконанням покладених на неї цим Договором функцій шляхом фінансування будівництва, передачі рухомого та нерухомого майна та інших товарно-матеріальних цінностей та за допомогою ведення загальних справ сторін Договору, в порядку і на умовах передбачених Договором.

Відповідно до пункту 6.1. Договору № 270/3/48-07Р, Сторона-1 приймає на себе зобов'язання, зокрема, щодо оформлення необхідних дозвільних документів (дозволи, технічні умови і т.п.), необхідних для виконання зобов'язань стороною-2. Забезпечує у встановленому законодавством України порядку оформлення за рахунок та за участю Сторони-2: землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування об'єкту, а також оформлення інженерних мереж з території забудови, приведенням земельної ділянки у стан, придатний до початку будівництва.

24.10.2007 року між Міністерством оборони України (сторона-1) та Відкритим акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" (сторона-2) укладено Договір №270/3/58-07Р про врегулювання відносин сторін по Договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) №270/3/48-07Р від 16.10.2007 року.

Пунктом 3 Договору №270/3/58-07Р від 24.10.2007 року сторони домовились, що сторона-2 здійснює розрахунки у наступному порядку.

Сторона-2 належним чином перерахувала стороні-1 суму у розмірі 3300000 (три мільйони триста тисяч) гривень відповідно до п. 7.7. Договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) №270/3/48-07Р від 16.10.2007 року (пункт 3.1.);

Договору встановлено, що сторона-2 перераховує 29700000 (двадцять дев'ять мільйонів сімсот тисяч) гривень стороні-1 на рахунок вказаний стороною-1 в термін до 24.11.2007 року (пункт 3.2.).

Відповідно до пункту 4 Договору №270/3/58-07Р від 24.10.2007, в разі виконання стороною зобов'язань згідно з п. 3 даного Договору, сторона-1 зобов'язується надати в 30-денний термін згоду на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 30,0 га, яка розташована вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1).

Як зазначалось, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, позовними вимогами у даній справі є:

1. Зобов'язання Міністерства оборони України усунути перешкоди у користуванні Публічному акціонерному товариству "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" земельною ділянкою орієнтовною загальною площею 30,0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1);

2. Визнання за Публічним акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" права на оформлення документації для набуття у користування земельної ділянки орієнтовною загальною площею 30,0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1);

3. Зобов'язання Міністерства оборони України списати майно, що розташоване на земельній ділянці по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1) за актом списання, відповідно до вимог Кабінету Міністрів України, викладених у Положенні "Про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних силах", затвердженому Постановою КМУ від 04 серпня 2000 року № 1225.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що не дивлячись на відсутність законодавчих перешкод та той факт, що Позивачем зі своєї сторони були виконані свої зобов'язання за Договором №270/3/48-07Р від 16.10.2007 року, №270/3/58-07Р від 24.10.2007 року, Додатковим договором №270/3/71-07Р від 07.11.2007 року, Відповідач досі не виконав свої зобов'язання згідно ч.4 Договору №270/3/58-07Р від 24.10.2007 року. Зокрема, Відповідач мав надати згоду на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 30,0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1). Також, відповідно до положень п.6.1. Договору №270/3/48-07Р від 16.10.2007 року, Відповідач прийняв на себе зобов'язання оформити необхідні дозвільні документи, необхідні для виконання зобов'язань Позивачем. Отже, Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань, в тому числі, щодо оформлення землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво об'єкту. Крім того, оскільки на спірній земельній ділянці міститься нерухоме майно, яке на сьогоднішній день не використовується, є ветхим або аварійним, тобто непридатним для використання, а також, враховуючи бажання Позивача збудувати на вказаній ділянці нові об'єкти, Позивач вважає за доцільне також зобов'язати Відповідача списати майно, що розташоване на земельній ділянці по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1) за актом списання.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно приписів статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України зазначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що за змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи зі змісту вищенаведених статей, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Як вбачається з Заяви Публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" про зміну предмету позову від 23.10.2012 року № 23-10/12-001, підставами позовних вимог визначено невиконання Міністерством оборони України своїх зобов'язань згідно з пунктом 6.1. Договору №270/3/48-07Р від 16.10.2007 року та пунктом 4 Договору №270/3/58-07Р від 24.10.2007 року щодо надання згоду на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 30,0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1) та оформлення землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво об'єкту.

Колегія суддів звертає увагу, що внаслідок укладення Договорів №270/3/48-07Р від 16.10.2007 року та №270/3/58-07Р від 24.10.2007 року між сторонами згідно пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 6.1. Договору № 270/3/48-07Р, Сторона-1 приймає на себе зобов'язання, зокрема, щодо оформлення необхідних дозвільних документів (дозволи, технічні умови і т.п.), необхідних для виконання зобов'язань стороною-2. Забезпечує у встановленому законодавством України порядку оформлення за рахунок та за участю Сторони-2: землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування об'єкту, а також оформлення інженерних мереж з території забудови, приведенням земельної ділянки у стан, придатний до початку будівництва.

Також, пунктом 4 Договору №270/3/58-07Р визначено, в разі виконання стороною зобов'язань згідно з п. 3 даного Договору, сторона-1 зобов'язується надати в 30-денний термін згоду на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 30,0 га, яка розташована вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1).

Доводи апелянта про те, що позивачем було добросовісно виконано всі зобов'язання по договору, в той час, як відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, в тому числі щодо оформлення землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво «об'єкту», колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Наведені Публічним акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" підстави даного позову не свідчать про порушення чи оспорювання Міністерством оборони України права Позивача на оформлення документації для набуття у користування спірної земельної ділянки та здійснення Відповідачем перешкод у користуванні Публічному акціонерному товариству "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" спірною земельною ділянкою, а в даному випадку йдеться виключно про невиконання Відповідачем вищезазначених положень Договору № 270/3/48-07Р та Договору №270/3/58-07Р.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що вимог про зобов'язання Міністерства оборони України в судовому порядку виконати зобов'язання на підставі Договору № 270/3/48-07Р про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) та Договору №270/3/58-07Р про врегулювання відносин сторін по Договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) №270/3/48-07Р від 16.10.2007 не заявлено.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги те, що Публічним акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" до матеріалів справи не представлено доказів невизнання чи оспорювання речових прав Позивача Міністерством оборони України, Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України усунути перешкоди у користуванні Публічному акціонерному товариству "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" земельною ділянкою орієнтовною загальною площею 30,0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1) та визнання за Публічним акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" права на оформлення документації для набуття у користування земельної ділянки орієнтовною загальною площею 30,0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1) не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Міністерства оборони України списати майно, що розташоване на земельній ділянці по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1) за актом списання, відповідно до вимог Кабінету Міністрів України, викладених у Положенні "Про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних силах", затвердженому Постановою КМУ від 04 серпня 2000 року № 1225, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 16 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах (надалі - Положення), затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. N 1225, визначено, що Списання військового майна, закріпленого за військовими частинами, здійснюється у разі: набуття непридатного стану (за неможливості або економічної недоцільності його відновлення і використання); убутку в межах затверджених норм; втрати чи нестачі; використання на виробничі, господарські та експлуатаційні потреби в межах установлених норм, у тому числі на підготовку зброї (боєприпасів) до зберігання або застосування, виготовлення сумішей, проведення аналізу, виконання будівельних та будівельно-монтажних робіт; знесення будівель і споруд через недоцільність їх використання та з метою будівництва на їх місці нових об'єктів. У разі коли військове майно підлягає утилізації згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, його списання може здійснюватися на підставі та на умовах зазначених договорів.

Списання військового майна проводиться за актами якісного (технічного) стану, інспекторськими посвідченнями та за актами списання. Затверджений акт якісного (технічного) стану, інспекторське посвідчення та акт списання є підставою для списання військового майна з обліку шляхом внесення відповідних записів в облікові документи. Міноборони може встановлювати інший порядок списання окремих видів військового майна залежно від способів його витрачання (пункт 18 Положення).

Згідно з пунктом 22 Положення, за актами списання списується військове майно, яке не обліковується за обліково-номерними, якісними (технічними) показниками і набуло непридатного стану, майно, використане за встановленими нормами на регламентні роботи, технічне обслуговування, витрачене на виробничі, господарські та експлуатаційні потреби, будівлі і споруди, що підлягають знесенню через недоцільність їх використання, а також убуток військового майна та інше майно, яке не списується за актами якісного (технічного) стану, за інспекторськими посвідченнями і набуло непридатного стану.

Для визначення непридатності військового майна, встановлення неможливості або економічної недоцільності проведення його відновного ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання майна наказом командира (начальника) військової частини або командира (начальника) вищого рівня щороку утворюється комісія із списання військового майна (далі - комісія). До складу комісії включаються військовослужбовці та/або працівники Збройних Сил з належним досвідом роботи і обов'язково начальник відповідного фінансового органу. У разі потреби до складу комісії включаються представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками). Комісія зобов'язана: провести огляд військового майна, використовуючи при цьому дані облікових документів, а також необхідну технічну документацію; встановити можливість або неможливість відновлення і подальшого використання військового майна за цільовим та функціональним призначенням, а також підготувати пропозиції про його списання, передачу або продаж; встановити конкретні причини списання військового майна, можливість використання його окремих агрегатів, вузлів, деталей та матеріалів; визначити залишкову вартість військового майна; встановити осіб, з вини яких допущено втрату або передчасне зіпсуття військового майна; здійснити контроль за вилученням із списаного військового майна придатних агрегатів, вузлів, деталей та матеріалів і за їх передачею на місце зберігання. За результатами своєї роботи комісією складаються і подаються на затвердження акти списання військового майна (пункт 23 Положення).

Відповідно до пункту 25 Положення, посадові особи Збройних Сил, які видали інспекторські посвідчення, затвердили акт якісного (технічного) стану або акт списання військового майна, голова та члени комісії, які ці акти підписали, несуть відповідальність згідно із законодавством за правильність висновку щодо списання військового майна та його подальшого використання (призначення).

Враховуючи те, що Положенням про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженим Постановою кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року N 1225, передбачений спеціальний порядок списання військового майна, списання його у іншому порядку та за інших підстав, як на цьому наполягає позивач, є порушеними вимоги законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" про зобов'язання Міністерства оборони України списати майно, що розташоване на земельній ділянці по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1) за актом списання не можуть бути задоволені судом, оскільки таке рішення суду буде знаходитись поза межами, встановленої Положенням процедури списання військового майна.

З огляду на викладене позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" є необґрунтованими та такими, в задоволені яких вірно відмовлено судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року у справі № 6/257-52/177 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року у справі № 6/257-52/177 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року у справі № 6/257-52/177 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року у справі № 6/257-52/177 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 6/257-52/177 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала