Постанова

від 27.11.2014 по справі 6/257-52/177

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Справа № 6/257-52/177 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 рокуу справі№ 6/257-52/177господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії"доМіністерства оборони Україниза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1. Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, 2. Державного департаменту надлишкового майна та земель Міністерства оборони України, 3. Молодіжненської сільської ради, 4. Кабінету Міністрів Україниза участюВійськового прокурора Центрального регіону Українипро зобов`язання вчинити дії

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Ареф`єв А.Ю. дов. б/н від 05.09.2014 року,- відповідача:Павлов С.О. дов. № 220/732/д від 28.11.2013 року,- третіх осіб:Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ: не з`явився, Держдепа надлишкового майна та земель МО України: не з`явився, Молодіжненської сільради: не з`явився, Кабінету Міністрів України: Ус Д.М. дов. № 9.1-22/419 від 15.04.2014 року- прокуратури:Яговдік С.М. посвідчення № 029909 від 23.10.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" (далі за текстом ПАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням зави про міну предмету позову від 23.10.2012 року № 23-10/12-001) до Міністерства оборони України (далі за текстом МО України) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Державного департаменту надлишкового майна та земель Міністерства оборони України,. Молодіжненської сільської ради, Кабінету Міністрів України та за участю військового прокурора Центрального регіону України про зобов`язання МО України усунути перешкоди у користуванні ПАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" земельною ділянкою орієнтовною загальною площею 30, 0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1); визнання за ПАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" права на оформлення документації для набуття у користування земельної ділянки орієнтовною загальною площею 30, 0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1); зобов`язання МО України списати майно, що розташоване на земельній ділянці по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1) за актом списання, відповідно до вимог Кабінету Міністрів України, викладених у Положенні "Про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних силах", затвердженому Постановою КМУ від 04.08.2000 року № 1225.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року у справі № 6/257-52/177 в задоволенні позовних вимог ПАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 року у справі № 6/257-52/177 апеляційну скаргу ПАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 року у справі № 6/257-52/177, а матеріали справи направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 20, 218 Господарського кодексу України, ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.11.2014 року № 03-05/3090 для розгляду касаційної скарги у справі № 6/257-52/177, у зв`язку з завершенням двотижневої підготовки у Національній школі суддів України судді Ходаківської І.П. та виходом із відпустки судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.10.2007 року між МО України (сторона-1) та відкритим акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" (сторона-2) укладено договір № 270/3/48-07Р про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників), предметом якого є проведення спільної діяльності сторін щодо будівництва комплексу житлових будинків з об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення згідно з проектно-кошторисною документацією, що підлягають будівництву на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 30,0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1)

Положеннями п. 3.2.2. Договору № 270/3/48-07Р сторони погодили, що сторона-2 забезпечує свою частку виконанням покладених на неї цим Договором функцій шляхом фінансування будівництва, передачі рухомого та нерухомого майна та інших товарно-матеріальних цінностей та за допомогою ведення загальних справ сторін Договору, в порядку і на умовах передбачених Договором.

Пункту 6.1. Договору № 270/3/48-07Р сторони передбачили, що сторона-1 приймає на себе зобов`язання, зокрема, щодо оформлення необхідних дозвільних документів (дозволи, технічні умови і т.п.), необхідних для виконання зобов`язань стороною-2. Забезпечує у встановленому законодавством України порядку оформлення за рахунок та за участю сторони-2: землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування об`єкту, а також оформлення інженерних мереж з території забудови, приведенням земельної ділянки у стан, придатний до початку будівництва.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 24.10.2007 року між МО України (сторона-1) та відкритим акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" (сторона-2) укладено Договір № 270/3/58-07Р про врегулювання відносин сторін по Договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) № 270/3/48-07Р від 16.10.2007 року.

Згідно п. 3 Договору № 270/3/58-07Р від 24.10.2007 року сторони домовились, що сторона-2 здійснює розрахунки у наступному порядку: сторона-2 належним чином перерахувала стороні-1 суму у розмірі 3 300 000 (три мільйони триста тисяч) гривень відповідно до п. 7.7. Договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) №270/3/48-07Р від 16.10.2007 року (п. 3.1.); сторона-2 перераховує 29 700 000 (двадцять дев`ять мільйонів сімсот тисяч) гривень стороні-1 на рахунок вказаний стороною-1 в термін до 24.11.2007 року (п. 3.2.).

Пунктом 4 Договору №270/3/58-07Р від 24.10.2007 року сторони передбачили, що в разі виконання стороною зобов`язань згідно з п. 3 даного Договору, сторона-1 зобов`язується надати в 30-денний термін згоду на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 30, 0 га, яка розташована вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1).

Так, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, позивач просив:

1. Зобов`язати Міністерство оборони України усунути перешкоди у користуванні Публічному акціонерному товариству "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" земельною ділянкою орієнтовною загальною площею 30,0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1);

2. Визнати за Публічним акціонерним товариством "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" права на оформлення документації для набуття у користування земельної ділянки орієнтовною загальною площею 30,0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1);

3. Зобов`язати Міністерство оборони України списати майно, що розташоване на земельній ділянці по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1) за актом списання, відповідно до вимог Кабінету Міністрів України, викладених у Положенні "Про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних силах", затвердженому Постановою КМУ від 04 серпня 2000 року № 1225.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що не дивлячись на відсутність законодавчих перешкод та той факт, що Позивачем зі своєї сторони були виконані свої зобов`язання за Договором №270/3/48-07Р від 16.10.2007 року, №270/3/58-07Р від 24.10.2007 року, Додатковим договором №270/3/71-07Р від 07.11.2007 року, Відповідач досі не виконав свої зобов`язання згідно ч.4 Договору №270/3/58-07Р від 24.10.2007 року. Зокрема, Відповідач мав надати згоду на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 30,0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1). Також, відповідно до положень п.6.1. Договору №270/3/48-07Р від 16.10.2007 року, Відповідач прийняв на себе зобов`язання оформити необхідні дозвільні документи, необхідні для виконання зобов`язань Позивачем. Отже, Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань, в тому числі, щодо оформлення землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво об`єкту. Крім того, оскільки на спірній земельній ділянці міститься нерухоме майно, яке на сьогоднішній день не використовується, є ветхим або аварійним, тобто непридатним для використання, а також, враховуючи бажання Позивача збудувати на вказаній ділянці нові об`єкти, Позивач вважає за доцільне також зобов`язати Відповідача списати майно, що розташоване на земельній ділянці по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1) за актом списання.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що за змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

В той же час, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Отже, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що враховуючи приписи наведених норм, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Як вбачається з Заяви ПАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" про зміну предмету позову від 23.10.2012 року № 23-10/12-001, підставами позовних вимог визначено невиконання МО України своїх зобов`язань згідно з пунктом 6.1. Договору № 270/3/48-07Р від 16.10.2007 року та пунктом 4 Договору № 270/3/58-07Р від 24.10.2007 року щодо надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 30, 0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1) та оформлення землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво об`єкту.

Отже, судами встановлено, що внаслідок укладення Договорів № 270/3/48-07Р від 16.10.2007 року та № 270/3/58-07Р від 24.10.2007 року між сторонами згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Договір, в силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається.

Пунктом 6.1. Договору № 270/3/48-07Р сторони погодили, що сторона-1 приймає на себе зобов`язання, зокрема, щодо оформлення необхідних дозвільних документів (дозволи, технічні умови і т.п.), необхідних для виконання зобов`язань стороною-2. Забезпечує у встановленому законодавством України порядку оформлення за рахунок та за участю сторони-2: землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування об`єкту, а також оформлення інженерних мереж з території забудови, приведенням земельної ділянки у стан, придатний до початку будівництва.

Відповідно до п. 4 Договору № 270/3/58-07Р в разі виконання стороною зобов`язань згідно з п. 3 даного Договору, сторона-1 зобов`язується надати в 30-денний термін згоду на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 30, 0 га, яка розташована вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1).

Господарським судами попередніх інстанцій встановлено, що вимог про зобов`язання МО України в судовому порядку виконати зобов`язання на підставі Договору № 270/3/48-07Р про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) та Договору № 270/3/58-07Р про врегулювання відносин сторін по Договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) № 270/3/48-07Р від 16.10.2007 не заявлено.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи вищевикладене та встановлений судами факт відсутності доказів невизнання чи оспорювання речових прав позивача МО України, суди дійшли вірного висновку про те, що позовні вимоги про зобов`язання МО України усунути перешкоди у користуванні ПАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" земельною ділянкою орієнтовною загальною площею 30, 0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1) та визнання за ПАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" права на оформлення документації для набуття у користування земельної ділянки орієнтовною загальною площею 30, 0 га, яка розташована по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1) не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про зобов`язання МО України списати майно, що розташоване на земельній ділянці по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1) за актом списання, відповідно до вимог Кабінету Міністрів України, викладених у Положенні "Про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних силах", затвердженому Постановою КМУ від 04.08.2000 року № 1225.

Положення "Про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних силах" затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 року № 1225 визначає порядок ведення обліку і зберігання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил, його списання та використання.

Згідно п. 16 вказаного вище Положення списання військового майна, закріпленого за військовими частинами, здійснюється у разі: набуття непридатного стану (за неможливості або економічної недоцільності його відновлення і використання); убутку в межах затверджених норм; втрати чи нестачі; використання на виробничі, господарські та експлуатаційні потреби в межах установлених норм, у тому числі на підготовку зброї (боєприпасів) до зберігання або застосування, виготовлення сумішей, проведення аналізу, виконання будівельних та будівельно-монтажних робіт; знесення будівель і споруд через недоцільність їх використання та з метою будівництва на їх місці нових об`єктів. У разі коли військове майно підлягає утилізації згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, його списання може здійснюватися на підставі та на умовах зазначених договорів.

Пунктом 18 Положення передбачено, що списання військового майна проводиться за актами якісного (технічного) стану, інспекторськими посвідченнями та за актами списання. Затверджений акт якісного (технічного) стану, інспекторське посвідчення та акт списання є підставою для списання військового майна з обліку шляхом внесення відповідних записів в облікові документи. Міноборони може встановлювати інший порядок списання окремих видів військового майна залежно від способів його витрачання

Відповідно до п. 22 Положення за актами списання списується військове майно, яке не обліковується за обліково-номерними, якісними (технічними) показниками і набуло непридатного стану, майно, використане за встановленими нормами на регламентні роботи, технічне обслуговування, витрачене на виробничі, господарські та експлуатаційні потреби, будівлі і споруди, що підлягають знесенню через недоцільність їх використання, а також убуток військового майна та інше майно, яке не списується за актами якісного (технічного) стану, за інспекторськими посвідченнями і набуло непридатного стану.

Пунктом 23 Положення закріплено, що для визначення непридатності військового майна, встановлення неможливості або економічної недоцільності проведення його відновного ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання майна наказом командира (начальника) військової частини або командира (начальника) вищого рівня щороку утворюється комісія із списання військового майна (далі - комісія). До складу комісії включаються військовослужбовці та/або працівники Збройних Сил з належним досвідом роботи і обов`язково начальник відповідного фінансового органу. У разі потреби до складу комісії включаються представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками). Комісія зобов`язана: провести огляд військового майна, використовуючи при цьому дані облікових документів, а також необхідну технічну документацію; встановити можливість або неможливість відновлення і подальшого використання військового майна за цільовим та функціональним призначенням, а також підготувати пропозиції про його списання, передачу або продаж; встановити конкретні причини списання військового майна, можливість використання його окремих агрегатів, вузлів, деталей та матеріалів; визначити залишкову вартість військового майна; встановити осіб, з вини яких допущено втрату або передчасне зіпсуття військового майна; здійснити контроль за вилученням із списаного військового майна придатних агрегатів, вузлів, деталей та матеріалів і за їх передачею на місце зберігання. За результатами своєї роботи комісією складаються і подаються на затвердження акти списання військового майна.

Згідно п. 25 Положення посадові особи Збройних Сил, які видали інспекторські посвідчення, затвердили акт якісного (технічного) стану або акт списання військового майна, голова та члени комісії, які ці акти підписали, несуть відповідальність згідно із законодавством за правильність висновку щодо списання військового майна та його подальшого використання (призначення).

Отже, враховуючи те, що Положенням про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженим Постановою кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року N 1225, передбачений спеціальний порядок списання військового майна, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що списання його у іншому порядку та за інших підстав, про що вказує скаржник, є порушеними вимоги законодавства.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги ПАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" про зобов`язання МО України списати майно, що розташоване на земельній ділянці по вул. Дукова, 3, селище Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області (військове містечко № 1) за актом списання не можуть бути задоволені, оскільки таке рішення суду буде знаходитись поза межами, встановленої Положенням процедури списання військового майна.

Отже, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що підстави викладені в позовній заяві ПАФТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" є необґрунтованими, у зв`язку з чим судами вірно відмовлено в їх задоволенні.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об`єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв`язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 року у справі № 6/257-52/177 залишити без задоволення.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 року у справі № 6/257-52/177 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко