Постанова

від 23.09.2014 по справі 910/9232/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа№ 910/9232/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Суліма В.В.

за участю представників:

від позивача: Чорновіл А.В. - представник

від відповідача: Калашнікова О.О. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Актівсерв» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року по справі № 910/9232/14 ( суддя: Мудрий С.М.)

за позовом Приватного підприємства «Актівсерв»

до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Актівсерв» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року у справі № 910/9232/14 в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Актівсерв» відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Актівсерв» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року у справі № 910/9232/14 та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги Приватного підприємства «Актівсерв» задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

18.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (банк) та Приватним підприємством «Актівсерв» (клієнт) укладено договір банківського рахунку №1-21127/248402 (надалі - Договір банківського рахунку), відповідно до умов якого банк відповідно до чинного законодавства України відкриває клієнту поточний рахунок/-ки для здійснення розрахунково-касових операцій та зберігання коштів на ньому.

Положеннями п.2.4 Договору банківського рахунку сторони погодили, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта за цим договором в межах залишку коштів на рахунку, розрахункові документи приймаються до виконання банком протягом операційного дня. Тривалість операційного дня банку встановлюється та змінюється банком самостійно з урахуванням режиму роботи платіжних систем, про що інформація розміщується на дошці оголошень в приміщеннях банку.

Операції за розрахунковими документами, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються банком в день надходження цих документів. Операції за розрахунковими документами, які надійшли після закінчення операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня (п.2.5 Договору банківського рахунку).

18.02.2013 року між сторонами укладено додатковий договір до Договору банківського рахунку №1-21127/248402 від 18.02.2013 року на розрахункове обслуговування за допомогою автоматизованої банківської системи «IFOBS Клієнт-банк», відповідно до умов якого клієнт доручає, а банк бере на себе зобов'язання забезпечити належним чином розрахункове обслуговування поточного рахунку(-ів) клієнта (далі - рахунок (-и)), а також надання інформаційних послуг/повідомлень за допомогою автоматизованої банківської системи «IFOBS Клієнт-банк».

Згідно з п.3.3.2 додаткового договору, банк зобов'язаний виконувати операції по рахунку(-ам) клієнта з виконанням порядку та умов, передбачених цим додатковим договором, договором банківського рахунку та чинного законодавства України.

Банк зобов'язаний приймати до виконання електронні розрахункові документи, підписані ЕЦП клієнта та створені у системі «IFOBS Клієнт-банк» (п.3.3.3 додаткового договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем через систему «IFOBS Клієнт-банк» 29.04.2014 року було надано відповідачу платіжне доручення №158 на суму 24 344,01 грн. з призначенням платежу: погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт» за кредитним договором №1-0009/13/11-КLMV від 14.03.2013.

Положеннями ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Як вбачається із роздруківки з автоматизованої банківської системи «IFOBS Клієнт-банк» дане платіжне доручення відхилено та залишено без виконання згідно п.5 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.03.2014 №14 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» у публічного акціонерного товариства «Банк Форум» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14 березня 2014 року по 13 червня 2014 року.

Крім того, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.06.2014 №49 «Про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію» на підставі Постанови Правління Національного банку України від 13.06.2014 №355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» вирішено розпочати ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» відповідно до плану врегулювання з 16 червня 2014 року.

Тобто, станом на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача запроваджена тимчасова адміністрація, а на момент вирішення спору - відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк, всупереч вказаної норми, не зміг забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження її коштами, що знаходяться на його поточних рахунках, відкритих в банку на підставі Договору банківського рахунку №1-21127/248402 від 18.02.2013 року.

Положеннями ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Відповідно до п. 16 ст. 2 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

У розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладниками визнаються лише фізичні особи (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності).

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно ст. 2 Закону №4452 під поняттям вкладник розуміється фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Враховуючи, що позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не можуть бути задоволені вимоги позивача (у т.ч. спірні) до відповідача під час запровадження у нього тимчасової адміністрації, а відповідно підстави для задоволення позову відсутні.

Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання відповідачем спірних платіжних доручень позивача.

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача переказати грошові кошти у розмірі 24 433,01 грн. не підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Актівсерв» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року по справі № 910/9232/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/9232/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

В.В. Сулім