Постанова

від 12.11.2014 по справі 910/9232/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 910/9232/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б.М., суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі), розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Актівсерв" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2014 року та рішенняГосподарського суду міста Києва від 23 червня 2014 року у справі№ 910/9232/14 за позовом доПриватного підприємства "Актівсерв" Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" прозобов'язання вчинити дії,

в судовому засіданні взяли участь представники:

від ПП "Актівсерв" - Унінець І.М.;

від ПАТ "Форум Банк" - Калашнікова О.О.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Актівсерв" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про зобов'язання вчинити дії, а саме переказати кошти у розмірі 24 344,01 грн. на рахунок ПАТ "Банк Форум", зазначивши призначення платежу як погашення кредиту за кредитним договором № 1-0009/13/11-KLMV від 14.03.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 червня 2014 року у справі № 910/9232/14 (суддя - Мудрий С.М.) в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Актівсерв" відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2014 року (судді: Тарасенко К.В. - головуючий, Іоннікова І.А., Сулім В.В.) апеляційну скаргу Приватного підприємства "Актівсерв" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23 червня 2014 року у справі № 910/9232/14 - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі процесуальними актами, скаржник Приватне підприємство "Актівсерв" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 у справі № 910/9232/14, та прийняти нове рішення, яким зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" переказати грошові кошти у розмірі 24 344,01 грн. з поточного рахунку Приватного підприємства "Актівсерв" на рахунок ПАТ "Банк Форум", зазначивши призначення платежу як погашення кредиту за кредитним договором № 1-0009/13/11-KLMV від 14.03.2013.

Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що оскаржувані судові акти прийняті при неповному з'ясуванні обставин справи, а також неправильним застосуванням судами норм матеріального права, зокрема приписів ст.ст. 1066, 1074 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 18.02.2013 між ПАТ "Банк Форум" (банк) та ПП "Актівсерв" (клієнт) був укладений договір банківського рахунку № 1-21127/248402 (далі по тексту - договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, банк відповідно до чинного законодавства відкриває клієнту поточний рахунок/-ки для здійснення розрахунково-касових операцій та зберігання коштів на ньому.

Згідно з п. 2.5 договору, операції за розрахунковими документами, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються банком в день надходження цих документів. Операції за розрахунковими документами, які надійшли після закінчення операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 2.8. договору встановлено, що документ на переказ коштів може бути паперовим або електронним. Електронний документ встановленого зразка на переказ коштів має однакову юридичну силу як і паперовий документ. Подання електронного документа на переказ коштів здійснюється за допомогою автоматизованої банківської системи дистанційного обслуговування або іншої електронної системи, про що між сторонами укладається відповідний додатковий договір.

Відповідно до п. 3.3.1 договору, банк зобов'язався своєчасно здійснювати розрахункові операції позивача відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Разом з тим, 18 лютого 2013 року сторони уклали додатковий договір до договору банківського рахунку від 18 лютого 2013 року на розрахункове обслуговування за допомогою автоматизованої банківської системи "IFOBS Клієнт-банк", згідно якого банк взяв на себе зобов'язання забезпечити належним чином розрахункове обслуговування поточного рахунку клієнта, а також надання інформаційних послуг/повідомлень за допомогою автоматизованої банківської системи "IFOBS Клієнт-банк".

Пунктами 3.3.2 та 3.3.3 вказаного додаткового договору сторони погодили, що банк зобов'язаний виконувати операції по рахунку клієнта з виконанням порядку та умов передбаченим додатковим договором, договором банківського рахунку та чинного законодавства України. Приймати до виконання електронні розрахункові документи, підписані ЄЦП клієнта створені в системі "IFOBS Клієнт-банк".

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, за допомогою автоматизованої банківської системи "IFOBS Клієнт-банк", було надано банку платіжне доручення № 158 від 29.04.2014 щодо здійснення переказу з призначенням платежу: погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ "Делта Спорт" за кредитним договором № 1-0009/13/11-KLMV від 14.03.2013.

Однак, зазначене доручення відповідачем виконано не було з посиланням відповідача на п. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, обґрунтували свої висновки тим, що в ПАТ "Банк Форум" запроваджено тимчасову адміністрації, а підчас запровадження тимчасової адміністрації задоволення вимог кредиторів не здійснюється.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду з такими висновками судів погодитися не може, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 Цивільного кодексу України, що є переліком підстав з яких виникають зобов'язання.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір банківського рахунку № 1-21127/248402 від 18.02.2013 за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положеннями статті 1071 Цивільного кодексу України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до статті 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частиною 3 ст. 1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Статтею 59 Закону України "Про банки і банківську" регламентовано, що діяльність зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Судами встановлено, що позивач мав намір здійснити перерахування коштів зі свого рахунку, який знаходиться у відповідача, на рахунок відповідача, який знаходиться у самого ж відповідача, на погашення заборгованості ТОВ "ДЦ Делта Спорт" згідно кредитного договору № 1-0009/13/11-KLMV від 14.03.2013 та договору поруки № 1-0033/13/11-Р від 14.03.2013.

Судами також встановлено, що відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 14.03.2014 у відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію.

Пунктом 16 статті 2 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значенні "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом із цим, указаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

З огляду на викладене та враховуючи те, що вимога позивача до відповідача не є майновою вимогою, а є вимогою про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, зокрема перерахувати кошти з рахунку позивача, відкритого у відповідача, на рахунок відповідача, відкритий у самого ж відповідача, з метою погашення заборгованості ТОВ "ДЦ Делта Спорт" за кредитним договором, а отже, позивач не є кредитором відповідача, на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковими висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення у відповідності до пункту 2 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції, які прийняті внаслідок порушення та неправильного застосування норм матеріального права, підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, колегією суддів касаційної інстанції здійснений розподіл витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Актівсерв" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2014 року у справі № 910/9232/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов Приватного підприємства "Актівсерв" задовольнити.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7, код 21574573) переказати кошти в розмірі 24 344 (двадцять чотири тисячі триста сорок чотири) грн. 01 коп. з поточного рахунку Приватного підприємства "Актівсерв" № 26009300248402 в ПАТ "Банк Форум" (МФО (322948) на рахунок Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (ідентифікаційний код 21574573) № 29096300248371 в ПАТ "Банк Форум", код банку 322948.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7, код 21574573) на користь Приватного підприємства "Актівсерв" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24, код ЄДРПОУ 35143060) у рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг - 3 654,00 грн.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич