Рішення

від 26.09.2014 по справі 295/20817/13-ц

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/20817/13-ц

Категорія 26

2/295/159/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2014 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої - судді Слюсарчук Н.Ф.,

за участі секретаря - Пискун М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення коштів за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року представник позивача звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 червня 2009 року відповідач взяв у ОСОБА_1 в борг 100 000 доларів США, а 03 липня 2009 року - ще 50 000 доларів США. Крім того, 05 травня 2010 року позивачем надано відповідачу у борг 10 000 доларів США. Отримання грошових коштів у борг підтверджується відповідними розписками, за умовами яких грошові кошти підлягали поверненню протягом року. Проте, на даний час відповідачем грошові кошти не повернуті, у зв'язку з чим просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 1 276 400 грн., що на момент подачі позову за офіційним курсом еквівалентно сумі заборгованості у 160 000 доларів США.

В ході розгляду справи 08 вересня 2014 року надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій, посилаючись на ч.2 ст. 31 ЦПК України, ч.2 ст. 625 ЦК України просив суд стягнути на користь ОСОБА_1 2 484 312,78 грн., що на момент подачі заяви про збільшення позовних вимог за офіційним курсом еквівалентно сумі заборгованості 193 750,9 доларів США, з яких: 160 000 доларів США- сума основного боргу, 19350,9 доларів США - інфляційні втрати, 14400 доларів США - 3% річних. Одночасно з відповідача просив суд стягнути 3 654 грн. судового збору.

Крім того, 19 вересня 2014 року суду подано клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності, в якому просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та задовольнити позов.

Представник відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у запереченні на позов, зокрема вказуючи, що грошові кошти по розпискам отримані ним в якості авансу за надані послуги, грошові кошти отримані ним від іншої особи, крім того просив суд також у позові відмовити у зв'язку с пропуском строку позовної давності.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно розписки від 09 червня 2009 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 в борг 100 000 доларів США, які зобов'язався повернути протягом року. Зі змісту розписки від 03 липня 2009 року вбачається, що відповідач взяв ОСОБА_1 в борг 50 000 доларів США, які зобов'язався повернути протягом року. Одночасно судом встановлено, що згідно розписки від 05 травня 2010 року ОСОБА_2 взяв у позивача в борг 10 000 доларів США, які зобов'язався повернути протягом року.(а.с. 4-6).

Також в судовому засіданні з'ясовано та не заперечувалося представником відповідача, що грошові кошти ним отримані та боргові розписки підписано самим відповідачем. Крім того, судом встановлено, що рукописні тексти розписок від 09 червня 2009 року та від 03 липня 2009 року за якими відповідач отримав в борг 150 000 доларів США складені ОСОБА_2 власноручно, а у розписці від 05 травня 2010 року ОСОБА_2 виконано лише підпис, що підтверджується висновком експерта від 11 березня 2014 року за №1/5 (а.с. 113).

Одночасно, судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що грошові кошти по розпискам відповідач отримав від ОСОБА_3. На її особові рахунки 03.06.2009 року було перераховано 158 185,33 доларів США та у квітні 2010 року - 10 000 доларів США, що підтверджується заявками на видачу готівки, виписками з особових рахунків (а.с. 90-92, 94,95). Згідно нотаріальної заяви ОСОБА_3, кошти на її рахунки перераховувалися позивачем з метою передачі їх у позику відповідачу, про що була домовленість між ними при їх зустрічі (а.с. 48).

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, що вищевказані кошти отримані ним в оплату наданих консультаційних послуг по виведенню зі стану неплатоспроможності ТОВ «Дніпровський-2006», оскільки належних доказів цьому, в розумінні ст. 57 ЦПК України, відповідач суду не надав.

Таким чином, враховуючи наявні докази у справі, суд вважає заявлені позовні вимоги до відповідача про стягнення боргу за розписками законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики, одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що кінцевою датою повернення позики за розпискою від 09 червня 2009 року є 09 червня 2010 року, за розпискою від 03 липня 2009 року є 03 липня 2010 року, та за розпискою від 05 травня 2010 року є 10 травня 2011 року (а.с. 4-6).

Статтями 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Предствником відповідачем заявлено про застосування судом строку позовної давності в суді до ухвалення судового рішення, відповідно до вимог ст.267 ЦК України.

У відповідності до роз'яснень, викладених у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи, що за вимогами по договорах позики від 09 червня 2009 року та від 03 липня 2009 року позивачем пропущено строк для звернення до суду, а у поданому клопотанні про визнання поважними причин пропуску позовної давності вказується про правову необізнаність та не надано жодного доказу на підтвердження того, що строк для звернення до суду з позовом пропущено з поважних причин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та про відмову в цій частині позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності. При вирішенні даного клопотання, судом також враховується наявність в матеріалах справи довіреності від імені позивача на ім'я ОСОБА_4 починаючи з 24.05.2011 року, /а.с.7/ від імені якої наразі діяв представник позивача, а також ведення позивачем на території Україні активної підприємницької діяльності починаючи з 2008 року відносно декількох підприємств, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що враховується як достовірний доказ та спростовує докази позивача про поважність причин пропуску звернення до суду зі спливом строку позовної давності. /а.с.151,152/ Не заслуговують на увагу також доводи представника позивача про неможливість своєчасного звернення до суду з даним позовом у зв'язку наявністю кримінального провадження щодо дій відповідача, які мали ознаки злочину передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, позаяк встановлено, що із заявою до правоохоронних органів позивач звернувся лише 09.08.2013 року, що вже свідчить про пропуск звернення до суду, строк його минув відповідно до договорів позики 09 червня 2013 року та 03 липня 2013 року та всупереч доводів щодо неможливості звернення до суду у відсутності оригіналів розписок звернувся до суду з даним позовом 13.12.2013 року, а оригінали розписок отримав після закриття кримінального провадження, тобто після 19.08.2014 року.

Одночасно, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення боргу за договором позики від 05 травня 2010 року у сумі 10 000 доларів США є законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 129 500 грн., що еквівалентно 10 000 доларам США за офіційним курсом на момент прийняття рішення (25.09.2014 року виписка 14-00).

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши, що за договором позики від 05 травня 2010 року відповідач отримав позику в іноземній валюті, а норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене у гривні, оскільки індекс інфляції(індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в частині стягнення інфляційних втрат за безпідставністю, а в частині стягнення 3% річних від простроченої суми за договором позики від 05 травня 2010 року - задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних, що становить 11 655 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 141155 грн., з яких: 129500 грн. - боргу за договором позики від 05.05.2010 року та 11655 грн. - 3% річних від простроченої суми за вищевказаним договором позики.

В порядку ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_1 з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 195 грн. 51 коп. та 114 грн. 71 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 257, 267, 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050, 1051 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 05.05.2010 року в сумі 129500 грн. та 3% річних, що становить 11655 грн, а всього: 141155 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 09.06.2009 року та за договором позики від 03.07.2009 року відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності для звернення до суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 195 грн. 51 коп. та 114 грн. 71 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.Ф.Слюсарчук