Постанова

від 29.09.2014 по справі 914/789/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року Справа № 914/789/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівАкулової Н.В., Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Молоток" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 у справі№ 914/789/14 господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Шідель" доТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Молоток" простягнення заборгованості в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Бойко Н.А., дов. б/н від 24.03.2014

- відповідача: Кириєвський О.Б., дов. № 01-22/06-2014 від 22.06.2014

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шідель" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Молоток" про стягнення заборгованості у розмірі 744 540,74 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.05.2014 (суддя Рим Т.Я.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 (головуючий Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Марко Р.І.), у справі № 914/789/14 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Молоток" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шідель" 720 506,34 грн основного боргу, 10 085,68 грн 3% річних, 13 789,39 грн інфляційних втрат, 14 887,83 грн відшкодування витрат на оплату судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у даній справі судовим рішенням ТОВ ВКФ "Молоток" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 у справі № 914/789/14 та передати справу на новий розгляд.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, зокрема ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, щодо одночасної зміни позивачем підстави та предмету позову та п. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України, щодо визначення ціни товару.

Також скаржник подав заяву про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 у справі № 914/789/14 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

З урахуванням обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції відмовляє в задоволенні вказаної заяви в зв'язку з її необґрунтованістю.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу в якому заперечує проти доводів касаційної скарги, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Окрім того, від скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 914/789/14 до вирішення іншої пов'язаної з нею справою № 910/8569/14 за позовом ТОВ ВКФ "Молоток" до ТОВ "Шідель" про визнання правочину удаваним, що знаходиться на розгляді господарського суду міста Києва.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів касаційної інстанції відмовляє в його задоволенні, оскільки розділ ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України не передбачено право суду касаційної інстанції зупиняти провадження з розгляду касаційної скарги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №19/07/11 від 19.07.2011 (далі - Договір №19/07/11). За умовами цього договору продавець (позивач) надає покупцю-дилеру (відповідач) комплекс прав та обов'язків відносно представництва інтересів і продажу товарів торговельної марки "Schiedel" дрібнооптовим, роздрібним покупцям та кінцевим споживачам. В порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець продає, а покупець-дилер купує товари торговельної марки "Schiedel" за цінами та в асортименті, що попередньо узгоджуються сторонами. Відповідно до пункту 4.5 Договору купівлі-продажу №19/11/11, право власності на товар переходить від продавця до Покупця-Дилера після отримання Товару Покупцем-Дилером та підписання повноваженим представником Покупця-Дилера видаткової накладної.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №02/11/12 від 02.11.2012 (далі - Договір №02/11/12). За умовами цього договору продавець (позивач) надає покупцю-дилеру (відповідач) комплекс прав та обов'язків відносно представництва інтересів і продажу товарів торговельної марки "Schiedel" дрібнооптовим, роздрібним покупцям та кінцевим споживачам. В порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець продає, а покупець-дилер купує товари торговельної марки "Schiedel" за цінами та в асортименті, що попередньо узгоджуються сторонами. Відповідно до пункту 4.4 Договору купівлі-продажу №02/11/12 право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця-Дилера після приймання Товару Покупцем-Дилером та підписання повноваженим Покупця-Дилера видаткової накладної.

На виконання умов укладених Договорів позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 5 261 531,10 грн, про що свідчать видаткові накладні, які долучені до матеріалів справи. Відповідачем частково оплачено вартість товару в сумі 4 541 024,76 грн, про що свідчать банківські виписки, долучені до матеріалів справи.

Позивачем надіслано на адресу відповідача претензію від 29.11.2013 №773/13 про сплату вартості переданого товару в сумі 720 506,34 грн. У відповідь на зазначену претензію відповідачем зазначено, що він визнає суму боргу у розмірі 720 506,34 грн, проте не може виконати зобов'язання у зв'язку з складним матеріальним становищем.

Відповідачем не спростовано факту заборгованості перед позивачем, доказів погашення боргу в сумі 720 506,34 суду не надано. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар у сумі 720 506,34 грн.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 5.5 Договорів передбачено, що покупець-дилер зобов'язаний здійснювати оплату товару на умовах 100% попередньої оплати вартості замовленого покупцем-дилером товару не пізніше як за два банківських дні до дня поставки.

Враховуючи викладене вище, судами попередніх інстанцій на підставі ст.ст. 655, 526, 692, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов Договорів, враховуючи, що відповідач отримав, проте не оплатив у встановлений строк та в повному обсязі вартість поставленого товару, а також визнав суму боргу в розмірі 720 506,34 грн, судами попередніх інстанцій вірно стягнуто з позивача на користь відповідача 720 506,34 грн основного боргу.

Також судами попередніх інстанцій вірно стягнуто з позивача 13 789,39 грн інфляційних втрат та 10 085,68 грн 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Посилання скаржника на неправильне визначення ціни товару, відповідно до п. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції ціна товару визначається сумами, відображеними у видаткових накладних, а тому відсутні правові підстави стверджувати, що ціну не можна визначити, виходячи з укладених договорів.

Твердження скаржника щодо одночасної зміни підстави та предмету позову також не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки позивачем подано заяву від 02.04.2014, якою зменшено розмір позовних вимог, виключивши вимогу про стягнення пені на суму основного боргу, заявлену позивачем до стягнення у позовній заяві.

Щодо інших доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення у справі № 914/789/14.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Молоток" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 та рішення господарського суду Львівської області від 07.05.2014 у справі № 914/789/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я Н.В. Акулова

С у д д я С.В. Владимиренко