Ухвала

від 01.10.2014 по справі 387/1147/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2566/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Цоток В.В.

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

01.10.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді: Суровицької Л.В.,

суддів: Авраменко Т.М., Кіселика С.А.,

при секретарі: Крисановій Ю.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2014 року про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області про скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, відшкодування збитків.

Також подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд заборонити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 використовувати спірні земельні ділянки, які знаходяться на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (а.с.2-3).

Ухвалою суду від 04 вересня 2014 року заява про забезпечення позову задоволена (а.с.23-24).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду з підстав порушення норм процесуального права та ухвалити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с.7-10). Зазначає, що суд не звернув увагу не те, що вид забезпечення позову не відповідає позовним вимогам, заборона користуватись земельною ділянкою порушує його права власника.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_3, а також ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представник Добровеличківської районної державної адміністрації, які належним чином під розписку повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ухвалу суду про забезпечення позову не оскаржили, ОСОБА_2 не уповноважений вказаними особами на представництво їх інтересів в суді, тому за таких обставин колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду лише в частині щодо ОСОБА_2 .

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав .

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду .

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ).

З матеріалів, виділених із цивільної справи вбачається, що позивач звернувся в суд з позовом, зокрема, до ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Добровеличківської районної державної адміністрації № 553 -р від 09 листопада 2010 року «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності» в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у землях державної власності (запасу) на території Гнатівської сільської ради, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2, а також про стягнення з ОСОБА_2 коштів на відшкодування матеріальних збитків (а .с.17-21).

З метою забезпечення позову позивач просив суд задовольнити заяву про заборону відповідачу ОСОБА_2 використовувати спірну земельну ділянку, розташовану на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовував тим, що відповідно до рішення Добровеличківської районної ради від 21 квітня 2000 року № 138 йому надано в постійне користування за рахунок земель запасу на території Гнатівської сільської ради 50,00 га орних земель з метою створення селянського (фермерського) господарства та видано йому Державний акт на право постійного користування землею. На вказаних землях створено фермерське господарство «Славутич», яке з 2001 року користувалось вказаною землею. Проте у травні 2014 року ОСОБА_2 самовільно зайняв належну йому земельну ділянку № 1 площею 6,5 га на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району, знищив посіви кукурудзи і використовує земельну ділянку. Зазначав, що відповідач може вчинити дії, які утруднять чи зроблять неможливим виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з того, що ОСОБА_2 самовільно перекультивував на спірній земельній ділянці посіви кукурудзи і посіяв соняшник, а частину земельної ділянки використовує самовільно, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності (а.с.23-24). Тому вказане дає підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду (а.с.23-24).

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки до таких висновків суд прийшов з порушенням норм процесуального права.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 використовувати спірну земельну ділянку, суд не звернув увагу на те, що рішення суду про визнання розпорядження незаконним, про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, відноситься до тих рішень, які не підлягають примусовому виконанню відповідачем. Такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти дії, не відповідає позовним вимогам про відшкодування матеріальних збитків.

Обгрунтовуючи ухвалу про заборону ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії із земельною ділянкою площею 1,7 га, кадастровий номер 3521781500:02:000:5082, розташованою на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району, суд в ухвалі зазначив про те, що ОСОБА_2. частину спірної земельної ділянки площею 1,8 га використовує самовільно, про що був притягнутий до адміністративної відповідальності, тобто обґрунтовував порушенням, допущеним щодо іншої земельної ділянки, а не до тієї яку заборонив використовувати.

В порушення вимог ст.210 ЦПК України суд не мотивував в ухвалі, яким чином незабезпечення позову шляхом заборони користуватись земельною ділянкою може утруднити виконання рішення про скасування розпорядження, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та про відшкодування збитків.

За таких обставин ухвалу суду не можна визнати законною та обгрунтованою.

Оскільки суд першої інстанції вирішив питання щодо забезпечення позову з порушенням норм процесуального права, відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє нову ухвалу з цього питання.

В межах поданої позивачем заяви про забезпечення позову відсутні докази щодо обставин, які свідчать про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, не відповідає позовним вимогам, тому заява про забезпечення позову в частині щодо ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2014 року скасувати в частині заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії до вирішення спору по суті із земельною ділянкою, площею 1,7 га кадастровий номер 3521781500:02:000:5082, яка розташована Кіровоградська область, Добровеличківський район, Гнатівська сільська рада, за межами населеного пункту.

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, площею 1,7 га кадастровий номер 3521781500:02:000:5082, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя:

Судді: