Постанова

від 24.09.2014 по справі 910/11855/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2014 р. Справа№ 910/11855/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська деревообробна компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2014р.

у справі № 910/11855/14 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська

деревообробна компанія»

про стягнення 900 654,87 грн.

В судовому засіданні 24.09.2014р. у відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2014р. Публічне акціонерне товариство «ЕРДЕ БАНК» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська деревообробна компанія» про стягнення 900 654, 87 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.08.2014р. у справі № 910/11855/14 прийнято відмову від позову та припинено провадження по справі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська деревообробна компанія» в дохід Державного бюджету України 18 013, 10 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 18 013, 10 грн. судового збору.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, оскільки, на думку апелянта, судом не правомірно покладено на нього судові витрати.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська деревообробна компанія» 12.09.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Самсін І.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 24.09.2014р.

24.09.2014р. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю в інших судових засіданнях.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 24.09.2014р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися, відповідач причини неявки суду не повідомив.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін обов'язковою не визнавалась, зважаючи на скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, та відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в червні 2014р. Публічне акціонерне товариство «ЕРДЕ БАНК» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська деревообробна компанія» про стягнення 900 654, 87 грн.

05.08.2014р. до Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву № 1783 від 05.08.2014р. про відмову від позову та припинення провадження у справі № 910/11855/14.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначав, що після подання позову до суду, на підставі іпотечного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, посвідченого 01.10.2010р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого реєстрі за №812, відповідно до рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер № 14099946 від 27.06.2014р., банк (позивач) зареєстрував право власності на нерухоме майно, а саме: головний корпус КШП загальною площею 9 602,2 кв.м, що розташований за адресою: Рівненська область, м. Костопіль, вул. Степанська, буд. 13. Оскільки, згідно висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «Е.Р.С.Т.Е» ринкова вартість вищезазначеного нерухомого майна, як стверджує позивач, станом на 18.07.2014р. становить 2 350 000, 00 грн., без урахування ПДВ, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська деревообробна компанія» перед позивачем відсутня.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.08.2014р. у справі № 910/11855/14 прийнято відмову від позову та припинено провадження по справі.

Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Згідно п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями) припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 4.6. вказаної постанови у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Згідно ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відмова позивача в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Ткач Маріанни Юріївни від позову не порушує чиї-небудь права або інтереси, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська деревообробна компанія» перед позивачем відсутня, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заява позивача в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» про відмову від позову підлягає задоволенню, а провадження у справі № 910/11855/14 має бути припинено.

Щодо заперечень відповідача (апелянта) про стягнення з нього судових витрат у зв'язку з припиненням провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Постановою № 4 від 09.01.2013р. Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного банку «ЕРДЕ БАНК» вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати позивача.

Рішенням № 8 від 28.02.2014р. «Про призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» на ліквідацію у Публічному акціонерному товаристві «ЕРДЕ БАНК» призначено з 28.02.2014р. уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу супроводження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ткач Маріанну Юріївну на період до 08.01.2015р. включно.

Частиною 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції Закону України № 1197-VII від 10.04.2014р.) визначено, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Оскільки, даний позов подавався від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та пов'язаний із ліквідацією Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», позивачем при зверненні до суду судовий збір сплачено не було.

Одночасно, відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, зокрема, порушення строків повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про стягнення судового збору з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.08.2014р. про припинення провадження у справі № 910/11855/14, прийнята із вірним застосуванням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська деревообробна компанія», з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська деревообробна компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2014р. у справі № 910/11855/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2014р. у справі № 910/11855/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11855/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 29.09.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала