Постанова

від 29.09.2014 по справі 924/237/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

29 вересня 2014 року Справа № 924/237/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Крейбух О.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області від 22.04.14 р. у справі № 924/237/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Герром Інвест-Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мука Сервіс"

про стягнення 138568,19 грн., з яких 73424,00 грн. основного боргу, 531,07 грн. 3% річних, 64613,12 коп. пені

В судовому засіданні 23.09.2014 р. оголошувалась перерва до 15:30 29.09.2014 р.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 22.04.2014 р. у справі № 924/237/14 (суддя Гладій С.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю «Герром Інвест-Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мука Сервіс» про стягнення 73424 грн. боргу, 531,07 грн. 3% річних, 64613,12 грн. пені задоволено частково. Підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мука Сервіс» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Герром Інвест-Україна» 73424 грн. боргу, 531,07 3% річних, 2301,29 грн. пені та 1525,13 грн. судового збору. Відмовлено в частині стягнення 62311,83 грн. пені.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 22.04.2014 р. у справі № 924/237/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що позивачем на виконання умов п.4.1 договору відвантажено та передано у власність лише 2580 центнерів пшениці з 7500 центнерів, які були обумовлені за договором та додатками до договору № 1 та № 2 від 01.11.2013 р. Відтак, позивачем порушено п.4.1 договору, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «Герром Інвест-Україна» зобов'язувалося передати товар покупцеві протягом 20-ти днів з дня підписання договору. Однак станом на дату звернення до суду з позовом вся партія товару не відвантажена, що призводить до порушення умов договору з боку позивача. Скаржник зазначає, що умовами п.5.1. договору поставки № 2013/01-01 від 01.11.2013 р. передбачена оплата товару на підставі виставленого рахунку, п.5.2 договору - передбачено термін оплати протягом одного дня після виставлення рахунку. Скаржник стверджує, що позивачем рахунки на оплату виставленого товару не виставлялися, тому підстав оплати поставленого товару у відповідача не виникло з врахуванням умов договору.

Крім того, скаржник зазначає, що відповідачем була здійснена часткова оплата товару, натомість позивач в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору. За таких обставин висновок суду про те, що позивач виконав свої зобов'язання за договором та передав товар на загальну суму 441546 грн. не відповідають обставинам справи, оскільки за умовами договору позивач мав передати товар в кількості 7500 центнерів на загальну суму 1290000 грн. протягом строку визначеного п.4.2 договору № 2013/01-01 від 01.11.2013 р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підтвердження своєї правової позиції зазначає, що посилання апелянта на невиконання умов договору товариством з обмеженою відповідальністю «Герром Інвест-Україна» не відповідає дійсності, оскільки згідно з умовами укладеного договору, товар поставлявся на умовах «ЕХW франко-склад», а тому відповідач мав попіклуватись про одержання товару (подачу транспорту, завантаження товару та доставку у місце, що ним було визначено). Позивач стверджує, що відповідачем не надано жодного доказу відмови товариства з обмеженою відповідальністю «Герром Інвест-Україна» від виконання умов договору.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що посилання відповідача на відсутність рахунків на оплату товару не відповідає дійсності, оскільки відповідач здійснив часткову оплату товару згідно з рахунками, які виставлялись позивачем. Позивач наголошує, що дана обставина підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 23.09.2014 р. представник товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мука Сервіс» підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, у повному обсязі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 22.04.2014 р. у справі № 924/237/14, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а тому просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Герром Інвест-Україна» заперечив доводи, викладені в апеляційній скарзі, у повному обсязі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції, просив апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мука Сервіс» - відхилити. Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 22.04.2014 р. у справі №924/237/14 залишити без змін.

В судовому засіданні 23.09.2014 р. оголошувалась перерва до 29.09.2014 р. Після перерви представники сторін у судове засідання не з'явились.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.11.2013 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Герром Інвест-Україна» (продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мука сервіс» (покупець) уклали договір поставки № 2013/01-01 /а.с.9-11/, за умовами п.1 якого продавець зобов'язується відгрузити зі свого зернового складу та передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити зерно продовольчих/олійних/технічних культур урожаю 2013 року вказаного у специфікації до даного договору.

Згідно з п. 2.2 договору маса товару визначається у специфікаціях на товар. Точна маса товару визначається видатковою накладною на відпущений товар.

Ціна на товар визначається специфікаціями на товар (п.3.1. договору).

Відповідно п.4.1. товар передається покупцеві протягом 20-ти днів з дня підписання договору.

Згідно з п.5.1. договору оплата товару проводиться на підставі виставленого рахунку. Термін здійснення оплати - протягом одного дня після дня виставлення рахунку на товар (п.5.2. договору).

Пунктом 5.4. договору визначено, що датою оплати є дата надходження коштів в касу підприємства або зарахування уповноваженим банком коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі 1% від вартості неоплаченого товару за кожний день затримки від дня підписання специфікації на товар або виставлення відповідного рахунку (п.6.1 договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Специфікація на постачання сільськогосподарської продукції від 01.11.2013 р. як додаток № 1 до договору № 2013/01-01 підписана представниками сторін і скріплена їх печатками /а.с.10/. За умовами, викладеними в специфікації, сторонами погоджено поставку пшениці групи А класу 2 (ДСТУ 3768:2010) у кількості 5000 центнерів за ціною 170,00 грн. за тонну на загальну суму 850000,00 грн.

Специфікація на постачання сільськогосподарської продукції від 01.11.2013 р. як додаток № 2 до договору № 2013/01-01 підписана представниками сторін і скріплена їх печатками /а.с.11/. За умовами, викладеними в специфікації, сторонами погоджено поставку пшениці групи А класу 2 (ДСТУ 3768:2010) у кількості 2500 центнерів за ціною 176,00 грн. за тонну на загальну суму 440000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі довіреностей № 57 від 01.11.2013 р. та № 60 від 13.11.2013 р. за видатковими накладними № 546 від 04.11.2013 р. на суму 86122 грн., № 548 від 05.11.2013 р. на суму 180608 грн., № 550 від 07.11.2013 р. на суму 44812 грн., № ГІУ00000013 від 09.11.2013 р. на суму 43588 грн., № 562 від 13.11.2013 р. на суму 43296 грн., № 570 від 14.11.2013 р. на суму 43120 грн. товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мука сервіс» через представника Тарасенка І.Г. одержало від товариства з обмеженою відповідальністю «Герром Інвест-Україна» товар на загальну суму 441546 грн. Видаткові накладні підписані представниками сторін, скріплені їх печатками та містять посилання на договір № 2013/01-01 від 01.11.2013 р. Товар прийнятий відповідачем без зауважень /а.с.12-19/.

Перелічені первинні документи мають необхідні реквізити відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (з подальшими змінами), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.1995 р. за № 168/704, тому є належними доказами того, що фактично відбулась господарська операція (в даному випадку - передача/прийняття товарів за договором поставки) і, відповідно - є доказами зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково - на загальну суму 358122 грн., що підтверджується виписками з банку та прибутковими касовими ордерами № 38 від 06.11.2013 р., № 40 від 07.11.2013 р., № 42 від 08.11.2013 р., № 44 від 09.11.2013 р., № 195 від 08.11.2013 р. Отже, заборгованість становить 83424 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач в позовній заяві визначає та просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 73424 грн. Оскільки суд за межі позовної вимоги не виходить, колегія суддів дає оцінку доказам про наявний борг, виходячи із визначеної позивачем суми позовної вимоги 73424 грн. /а.с.2-4/.

Отже, на умовах договору № 2013/01-01 від 01.11.2013 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки, які регулюються нормами пар.1-3 гл.54 Цивільного кодексу України та пар.1 гл.30 Господарського кодексу України. За договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Згідно з ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до норм ст.530 ЦК України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

Оскільки відповідач зобов'язання з оплати товару в повному обсязі не виконав, докази погашення заборгованості суду не надані, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 73424 грн. та про задоволення позову в цій частині.

Заперечення відповідача про неодержання ним рахунків на оплату та, відповідно, ненастання строку платежів колегія суддів оцінює як безпідставні з урахуванням таких доказів.

Платіжні документи, за якими товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мука Сервіс» здійснювало оплату товару 01.11.2013 р. на суму 80000 грн., 05.11.2013 р. на суму 70000 грн. та 07.11.2013 р. містять відомості про призначення платежу «Оплата за пшеницю озиму згідно рах № 21 від 01.11.2013 р.» /а.с.39-41/. Тобто - виконуючи платіж 01.11.2013 р., відповідач при оформленні платіжного документу вже отримав рахунок позивача/продавця № 21 від 01.11.2013 р. на суму 510000 грн.

Рахунок № 21 від 01.11.2013 р. на оплату товару 'пшениці озимої 2013' на суму 510000 грн. містить посилання на договір № 2013/01-01 від 01.11.2013 р./а.с.60/. Отже, умови договору щодо надання рахунку покупцю дотримані.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає підтвердженим наявність боргу у заявленій позивачем сумі.

Також є необґрунтованими доводи відповідача щодо порушення позивачем умов договору, оскільки позивач/продавець не поставив пшеницю у повному обсязі, що, на думку відповідача, звільняє його як покупця від обов'язку оплатити поставлений за договором товар. Такі твердження не відповідають умовам договору та нормам законодавства та не мають значення у даному спорі, оскільки предметом спору є борг за товар, поставка якого відбулась.

Відповідно до ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання має наслідком застосування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) відповідно до норм ст.ст.230-232 ГК України та ст.ст.549-551 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, - згідно з ч.6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п.6.1 договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі 1% від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки. Пунктом 5.2. договору сторони визначили, що термін здійснення оплати - протягом 1 дня після дня виставлення рахунку на товар.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок пені, покладений в обгрунтування позовної вимоги про стягнення 64613,12 грн. пені, виконаний без урахування норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та умови п.5.2 договору, - за період прострочення з 01.11.2013 р. по 27.01.2014 р. в розмірі 1% від суми боргу 73424,00 грн.

Так, згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто - з урахуванням наведеної норми, п.5.2 умов договору та тієї обставини, що рахунок на оплату № 21 від 01.11.2013 р. був доведений відповідачеві 01.11.2013 р., початком періоду прострочення і нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, - з 03.11.2013 р. Судом першої інстанції вказані обставини не були враховані. Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове (в сумі 62311,83 грн.) відхилення позовної вимоги про стягнення пені як такої, що обрахована у розмірі більшому, ніж дозволяє чинне законодавство. Разом з тим, внаслідок неправильно визначеного періоду, за який обрахована пеня, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Крім того, з урахуванням вищенаведеного підлягає зміні рішення суду в частині стягнення відсотків річних, нарахованих позивачем згідно зі ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення 64613,12 грн. пені та 531,07 грн. відсотків річних підлягають частковому задоволенню в сумі 2248,99 грн. та в сумі 519 грн. відповідно, а в частині стягнення 62364,13 грн. пені та в частині стягнення 12,04 грн. 3% річних необхідно відмовити за безпідставністю.

Висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають конкретним обставинам справи, тому рішення підлягає зміні відповідно до п.3-4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мука Сервіс" задоволити частково.

Рішення господарського господарського суду Хмельницької області від 22.04.13 р. у справі № 924/237/14 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мука Сервіс" (м.Хмельницький, вул.Достоєвського, 43, код 37016943) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРРОМ Інвест-Україна" (с.Кальня, Деражнянського району, Хмельницької області, код 34175746) 73424 грн. (сімдесят три тисячі чотириста двадцять чотири гривні) основного боргу, 519 грн. (п'ятсот дев'ятнадцять) 3% річних, 2248,99 грн. (дві двісті сорок вісім гривень 99 коп.) пені, 1523,84 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять триь гривні 84 коп.) судового збору.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 62364,13 грн. пені та 12,07 грн. 3% річних відмовити."

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРРОМ Інвест-Україна" (с.Кальня, Деражнянського району, Хмельницької області, код 34175746) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мука Сервіс" (м.Хмельницький, вул.Достоєвського, 43, код 37016943) 0,77 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Хмельницької області видати накази на виконання цієї постанови.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Крейбух О.Г.