Постанова

від 01.10.2014 по справі 903/534/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 903/534/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Петухов М.Г.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача 1: представник не з'явився

від відповідача 2: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідльністю "Промтехсервіс" та апеляційну скаргу відповідача 1 Товарситва з обмеженою відповідальністю "Автоконцепт" на рішення господарського суду Волинської області від 20.08.14р. у справі № 903/534/14 (суддя Гончар Марія Михайлівна)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни

до відповідача 1Товариство з обмеженою відповідльністю "Автоконцепт"

до відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехсервіс"

про стягнення в сумі 17 547 179 грн. 89 коп.

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товарситва "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Волинської області з позовною заявою (а.с. 2-9) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоконцепт» (надалі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсервіс» (надалі - Відповідач 2), в якій просить стягнути солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача заборгованість в сумі 17 096 579 грн. 54 коп. та пеню в розмірі 450 600 грн. 35 коп..

Рішенням господарського суду Волинської області від 20 серпня 2014 року (а.с. 221-227) в справі № 903/534/14, з підстав, висвітлених у даному рішенні, позов Позивача до Відповідача 1 та Відповідача 2, задоволено.

Стягнуто солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача 17 547 179 грн. 89 коп., з них 17 096 579 грн. 54 коп. заборгованість за кредитним договором, 450 000 грн. 35 коп. пені.

Відповідач 2 не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 230), в якій просить скасувати рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушення норм процесуального та матеріального права. Крім того, Відповідач 2 як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що у зв'язку з підписанням Позивачем та Відповідачем 1 додаткових угод без згоди Відповідача 2, які збільшують відповідальність Відповідача 1 за Кредитним договором, а також внаслідок новації зобов'язання договір поруки є припиненим з моменту підписання Позивачем та Відповідачем 1 таких додаткових угод.

Ухвалою суду від 10 серпня 2014 року (а.с. 229) апеляційну скаргу Відповідача 2 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 1 жовтня 2014 року на 15 годину 10 хвилин, а також відстрочено Відповідачу 2 сплату судового збору в розмірі 36 540 грн. за подання апеляційної скарги до прийняття рішення по справі.

В той же час Відповідач 1 не погоджуючись з даним рішенням також звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 239), в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати дане рішення господарського суду Волинської області та прийняте нове, котрим відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що дане рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Крім того, Відповідач 2 як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що судом не перевірено правильність нарахування пені Позивачем.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 12 вересня 2014 року (а.с. 237), апеляційну скаргу Відповідача 1 було прийнято до спільного провадження з апеляційною скаргою Відповідача 2 та призначено до розгляду на 1 жовтня 2014 року об 15 год. 10 хв.

Представники Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 2 в судове засідання від 1 жовтня 2014 року не з'явиися. Про дату, час та місце розгляду справи Позивач, Відповідач 1 та Відповідач 2 були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 148-250). Причини неявки своїх повноважних представників Відповідач 1 та Відповідач 2 не повідомили. Жодних клопотань від Відповідача 1 та Відповідача 2 щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило. В той же час, в ухвалі про прийняття апеляційної скарги до провадження відсутні вимоги щодо обов'язкової явки представників сторін.

Водночас, 1 жовтня 2014 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Позивача, в котрому він просить відмовити у задоволенні апеляційних вимог Відповідача 1 та Відповідача 2, та залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляціні скарги без задоволення.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Позивач, Відповідача 1 та Відповідача 2 за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційні скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 20 серпня 2014 року по справі № 903/534/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача 1 та апеляційну скаргу Відповідача 2 - без задоволення. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

3 серпня 2007 року між Позивачем та Відповідачем 1 укладено кредитний договір № 0069/07/22-KMSE (надалі - Кредитний договір; а.с. 10-18).

У відповідності до підпункту 4.2.1 Кредитного договору, кредит надавався для здійснення сплати за напрямками, затвердженими до фінансування у складі Проекта: 990 099.00 (дев'ятсот дев'яносто тисяч дев'яносто дев'ять) доларів США - для сплати за Договором купівлі-продажу земельної ділянки № від 3 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_2 Кожний платіж здійснюється згідно з графіком надання та повернення коштів за кредитом на підставі письмової заявки Відповідача 1.

Підпунктом 4.4.1 Кредитного договору встановлено, що: Відповідач 1 сплачує всі суми, які підлягають сплаті банку за Кредитним договором у доларах США в розмірі, визначеному на дату сплати, згідно з графіком надання та повернення коштів за кредитом.

Відповідно до пункту 3.2 Кредитного договору, за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі: LIBOR =5,5% відсотків річних за період з дати фактичного отримання кредиту до моменту фактичного погашення кредиту.

Згідно підпунктів Кредитного договору 5.5.1 та 5.5.2, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, Відповідач 1 сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0, 1 %, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Як вбачається з підпункту 3.2.3 Кредитного договору, Позивач має право вимагати повернення кредитних коштів та сплату процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань за цим Договором, а також у випадку невиконання чи неналежного виконання поручителем/заставодавцем/іпотекодавцем зобов'язань за цим договором.

В силу дії підпункту 3.2.6 Кредитного договору, Позивач має право стягувати з Відповідача 1 неустойку, штраф пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору.

Відповідно до пункту 5.2 Кредитного договору, сторони домовились, що невиконання або неналежне виконання Відповідачем 1 зобов'язань, передбачених пунктом 3.3 Кредитного договору є умовами. при настанні яких припиняється кредитування Позивачем Відповідача 1, а Відповідач 1 здійснює -. повернення отриманих кредитних коштів Позивачу, сплачує проценти за користування кредитними коштами.

Колегія суду дослідивши матеріали справи, зазначає, що Позивачем було долучено копії підписаних між Позивачем та Відповідачем 1 додаткових договорів до кредитного договору, з дослідження котрих судом встановлено наступне.

У відповідності до Додаткового договору № 1 від 6 серпня 2007 року до Кредитного договору (а.с. 23), сторони встановили визначення ставки LIBOR (лондонська міжбанківська ставка по депозитах у доларах США за шість місяців) та повідомлено Відповідача 1, що з 6 серпня 2007 року діюча ставка визначена на рівні 5,34% річних.

Згідно Додаткового договору № 2 від 9 серпня 2007 року (а.с. 24) було виключено пункт 1.12 та пункт 5.3, котрі викладено у новій редакції підпункту 5.2.1 Кредитного договору щодо сплати комісії.

Укладеним 7 вересня 2007 року Додатковим договором № 3 до Кредитного договору (а.с. 25) Позивач та Відповідач 1 встановили визначення ставки LIBOR та повідомлили Відповідача 1, що з 6 серпня 2007 року діюча ставка визначена на рівні 5,56375 % річних.

Відповідно до Додаткового договору № 4 від 6 березня 2008 року до Кредитного договору сторони встановили визначення ставки LIBOR та повідомили Відповідача 1, що з 6 березня 2008 року діюча ставка визначена на рівні 2,87688% річних.

Додатковим договором № 5 від 19 вересня 2008 року (а.с. 27-28) до Кредитного договору вирішено надати другий транш кредиту в розмірі 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) доларів США з метою фінансування будівництва дилерського автоцентру Тоуоtа. У зв'язку із цим підпункт 4.2.1 Кредитного договору викладено у наступній редакції - кредит надається для здійснення сплати за напрямками, затвердженими до фінансування у складі Проекту - 990 099.00 (дев'ятсот дев'яносто тисяч дев'яносто дев'ять) доларів США - для сплати за Договором купівлі-продажу земельної ділянки № від 3 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_2; 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) доларів США - для сплати за Договором № 323У від 20 травня 2008 року, заключеним з ТОВ "Атлас Ворд Білдінг Систем Україна" та Договором № 3 від 29 липня 2008 року, заключеним з ТОВ "Леся" ЛТД.

При цьому пунктами 3.2 та 3.2.1 Договору встановлено, що по першому траншу в сумі 990 099.00 доларів США встановлюється плата в розмірі LIBOR +5,5% відсотків річних, по другому траншу в сумі 350 000 доларів США встановлюється плата в розмірі 13,5% відсотків річних за користування кредитними коштами.

У відповідності до Додаткового договору № 6 від 30 вересня 2008 року до Кредитного договору (а.с. 29) сторони встановили визначення ставки LIBOR та повідомлено Відповідача 1, що з 8 вересня 2008 року діюча ставка визначена на рівні 3,11313% річних.

Укладеним 6 березня 2009 року Додатковим договором № 7 до Кредитного договору (а.с. 30) Позивачем та Відповідачем 1 було встановлено визначення ставки LIBOR та повідомлено Відповідача 1, що з 6 березня 2009 року діюча ставка визначена на рівні 1,8168% річних.

Згідно Додаткового договору № 8 від 24 липня 2009 року до Кредитного договору (а.с. 31-35), кредитній лінії, наданій відповідно до умов Кредитного договору, надано статус мультивалютної (долар США. гривня), надано третій транш кредиту в гривні в сумі, еквівалентній 509 901 дол. США з метою фінансування будівництва дилерського автоцентру ТОУОТА (оплата за будівельні роботи, придбання меблів, оргтехніки, обладнання СТО, спецінструменту), встановлено наступний графік повернення кредитних коштів: погашення кредитної заборгованості розпочинається в жовтні 2010 року, погашення заборгованості проводиться щомісячно рівними частинами, повне погашення кредиту - в березні 2014 року, починаючи з 1 березня 2010 року на перший транш кредиту в сумі 990 099 доларів США. встановлено процентну ставку в розмірі, затвердженому рішенням КУАПАКБ "Форум", що буде діяти на той час, на третій транш встановлено відсоткову ставку на рівні 23% річних в гривні. У зв'язку із цим пункти 3.1, 3.2, 4.2.1, 4.4.1, 4.5.1, 5.5.1, 6.1.1 Договору викладено у новій редакції.

У відповідності до Додаткового договору № 10 від березня 2010 року до Кредитного договору (а.с. 37) пунк 3.2 Договору висвітлено у новій редакції, а саме за користування кредитними коштами по першому траншу у сумі 990 099 дол. США встановлено плата в розмірі 17% відсотків річних за період з 1 березня 2010 року до моменту фактичного погашення кредиту.

Як вбачається з Додаткового договору № 11 від 28 січня 2010 року (а.с. 38), повне погашення кредиту має бути до 31 березня 2014 року.

Згідно Додаткового договору № 12 від 18 травня 2010 року до Кредитного договору (а.с. 41-43) Відповідачу 1 відкрито рахунки для сплати кредиту, підпункт 4.3.2 Кредитного договору викладено в новій редакції, а саме: проценти сплачуються Відповідачем 1 за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, додатковий договір набрав чинності 14 червня 2010 року.

Додатковим договором № 14 від 22 липня 2011 року до Кредитного договору (а.с. 44-50) Позивач та Відповідач 1 домовились висвітлити Кредитний договір у новій редакції, у відповідності до умов якого Позивач надає Відповідачу 1 кредитні кошти у гривні та/або доларах США у формі не відновлювальної кредитної лінії для здійснення проекту "Придбання земельної ділянки, організація і будівництво дилерського автоцентру ТОУОТА за адресою: Волинська обл, Луцький р-н, с. Липини" з максимальним лімітом заборгованості еквівалентним 1 850 000.00 доларів США із зниженням ліміту заборгованості згідно з Додатком № 1 до даного договору, кредитні кошти надаються строком по 31 березня 2014 року, за користування кредитними коштами встановлюється плата за період з 22 липня до 15 лютого 2012 року в розмірі: 5 процентів річних за користування кредитним коштами в доларах США та гривні, починаючи з 16 ютого 2012 року - 15.5 процентів річних за користування кредитними коштами в гривні, 10,75-в доларах США.

Згідно Додаткового договору № 15 від 12 липня 2012 року до Кредитного договору (а.с. 54-63) Відповідачу 1 проведено реструктуризацію та змінено валюту кредитування з долара США на гривню за курсом міжбанківського валютного ринку України, кредитної шляхом конвертації залишку основної заборгованості.

Також, Позивач та Відповідач 1 домовились викласти Кредитний договір у новій редакції, у відповідності до умов якого Позивач надає Відповідачу 1 кредитні кошти у гривні у формі не відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості еквівалентним 33 500 000 (тридцять три мільйони п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок із графіком погашення заборгованості згідно з Додатком № 1 до даного Договору. Кредитні кошти надаються виключно на наступні цілі: здійснення проекту "Придбання земельної ділянки, організація і будівництво дилерського автоцентру ТОУОТА за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Липини" та проведення конвертації заборгованості з доларів США у гривню по курсу МВРУ на дату здійснення операції. кредитні кошти надаються строком по 31 березня 2014 року, за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі: за період з 1 березня 2010 року по 21 липня 2011 року - 18 процентів річних за користування кредитними коштами в гривні, 7 процентів річних у доларах США; за період з 22 липня 2011 року по 15 лютого 2012 року - 5 процентів річних за користування кредитними коштами в доларах США та гривні: за період з 16 лютого 2012 року по 30 червня 2013 року -5 процентів річних за користування кредитними коштами в доларах США та гривні; починаючи з 1 липня 2013 року - 10,75 процентів річних за користування кредитними коштами в гривні.

У відповідності до Додаткової угоди № 16 від 30 серпня 2013 року до Кредитного договору (а.с. 64) Позивач та Відповідач 1 дійшли згоди внести зміни та висвітлити пункти 1.1, 1.4, 3.3.5, 3.3.9. 4.4, 7.1 Договору в наступній редакції, а саме: Позивач надає Відповідачу 1 кредитні кошти у гривні у формі не відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості еквівалентним 17 039 887.57 (сімнадцять мільйонів тридцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 57 коп.) із графіком погашення заборгованості згідно з Додатком № 1 до цього Договору. Кредитні кошти надаються виключно на наступні цілі: здійснення проекту "Придбання земельної ділянки, організація і будівництво дилерського автоцентру ТОУОТА за адресою: Волинська обл., Луцький р-н. с. Липини", починаючи з 1 серпня 2013 року за користування кредитом Відповідач 1 сплачує проценти за фіксованої процентною ставкою, яка вставнолюється на весь період дії Договору в розмірі 5 процентів річних.

З огляду на докази, долучені Позивачем до матеріалів справи, колегія суду констатує, що Позивачем належним чином виконані умови Кредитного договору, що вбачається з наявних в матеріалах справи копій меморіальних валютних ордерів (а.с. 58-172).

3 серпня 2007 року в забезпечення повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування та можливої неустойки між Позивачем та Відповідачем 2 укладено договір поруки № 1 (надалі - Договір поруки; а.с. 69-70).

За пунктом 1.1 Договору поруки, Відповідач 2 поручається перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань за Кредитним договором, з кінцевим терміном повернення 2 серпня 2012 року, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами, і можливі неустойки у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором.

В зв'язку з невиконання своїх зобов'язань Відповідачем 1 за Кредитним договором, а Відповідачем 2 за Договором поруки, Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовом до Відповідача 1 та Відповідача 2.

Згідно частини 1 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У відповідності до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки - поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язання на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконувати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу дії статтей 526, 527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1046 Цивільного України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Положеннями статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених даним Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, оплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статтей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу дії статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Дослідивши Договір поруки № 1, колегія суду звертає увагу на основні умови, визначені та закріплені в даному договорі.

У відповідності до пункту 4.1 Договору поруки № 1, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим Договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та положень цього Договору.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2 Договору поруки № 1, Відповідач 2 поручається перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 зобов'язань за Кредитним договором; в разі невиконання та/або порушення Відповідачем 1 своїх зобов'язань перед Позивачем Відповідач 2 зобов'язується погасити заборгованість по Кредитному договору, а саме суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеню), інші платежі, передбачені кредитним договором та зобов'язується відповідати перед кредитором своїми грошовими коштами та всім своїм майном.

Колегія суду звертає увагу, що згідно пункту 3.1 Договору поруки № 1, у випадку невиконання зобов'язань по Кредитному договору Відповідач 1 і Відповідач 2 відповідають перед Позивачем як солідарні боржники.

Згідно пункту 3.2.3 Кредитного договору, Позивач має право вимагати повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань за цим Договором, а також у випадку невиконання чи неналежного виконання поручителем/заставодавцем/іпотекодавцем зобов'язань за договором .

Колегія суду констатує, що пунктами 3.3 та 3.4 Договору поруки визначено, що: Кредитний договір є невід'ємною частиною Договору поруки; при внесенні змін у Кредитний договір і його пролонгації, обставини, що з нього виникають розповсюджуються на Відповідача 2.

З огляду на зазначені положення Договору поруки № 1 в сукупності з діючими нормами законодавства, колегія суду критично відноситься до посилань Відповідача 1, висвітлених в апеляційній скарзі (а.с. 230) відносно того, що Договір поруки № 1 є припиненим з моменту підписання Додаткових угод між Позивачем та Відповідачем 1, у зв'язку з тим, що дані Додаткові угоди підписувалися без повідомлення Відповідача 2.

Колегія судді констатує факт того, що Договором поруки Позивач та Відповідач 2 передбачили та погодили, що усі внесені зміни в Кредитний договір та обставини, що з нього витікають розповсюджуються на Відповідача 2, вчинення Відповідачем 2 конклюдентних дій щодо підписання Договору поруки № 1 та скріплення його своєю печаткою, засвідчує факт погодження з усіма умовами Договору поруки № 1 та належне виконання положень Договору.

Окрім того, колегія суду проаналізувавши матеріали справи в контексті Додаткових договорів, звертає увагу на ту обставину, що Позивач укладаючи Додаткові угоди з Відповідачем 1 щодо внесення змін до Кредитного договору пропорційно укладав Додаткові договори до Договору поруки (а.с. 74-84) щодо внесених змін до Кредитного договору. Дане, на переконання суду, опосередковано засвідчує факт обізнаності Відповідача 2 щодо внесених змін в Кредитний договір та погодження з такими змінами.

Крім того, колегія суду зазначає, що відповідно статті 554 Цивільного кодексу України, (котра кореспондується з пунктом 1.1 Договору поруки): у випадку невиконання зобов'язань по кредитному договору та даному договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У відповідності до пункту 4.1 Договору поруки (в останній редакції) у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та положень цього Договору.

В той же час, колегією суду береться до уваги висновки, висвітлені у Постанові Верховного Суду України від 18 червня 2012 року, щодо того, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки , не дає підстав покладання на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Відповідачем 1 та Відповідачем 2 не спростовані доводи Позивача, не надані докази погашення заборгованості за Кредитним договором, а тому враховуючи усе наведене вище, на основі статтей 533, 554 Цивільного кодексу України, пунктів 4.1, 1.1, 3.4 Договору поруки, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про підставність позовних вимог щодо стягнення солідарно заборгованості з Відповідача 1 та Відповідача 2.

Відтак, Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє позовні вимоги та стягує солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача заборгованість за Кредитним договором в сумі 17 096 579 грн. 54 коп..

Відповідно, приймаючи таке рішення, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду Волинської області в цій частині без змін.

Водночас, за невиконання умов Кредитного договору, відповідно до підпункту 3.2.6 Кредитного договору, Позивач просить стягнути солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 450 600 грн. 35 коп. пені.

В силу дії підпункту 3.2.6 Кредитного договору, Позивач має право стягувати з Відповідача 1 неустойку, штраф пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору.

Відповідно до статтей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статте 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

В силу пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суду дослідивши нараховану Позивачем пеню в сумі 450 600 грн. 35 коп. за несвоєчасне погашення кредиту, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, зазначає, що нарахування пені проведено в межах передбаченого пунктом 6 статті 232 Цивільного кодексу України шестимісячного строку, а відтак вважає таке нарахування пені підставним і обгрунтовани, а тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 450 600 грн. 35 коп..

Згідно статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому колегія суду бере до уваги той факт, що Позивачем були подані всі належні та допустимі докази щодо підтвердження факту належного виконання Позивачем зобов'язання по Кредитному договору (надання кредити в сумі, визначені договором) та факт неналежного виконання Відповідачем 1 та Відповідачем 2 своїх зобов'язань по Кредитному договору та Договору поруки.

Поряд з тим, Рівненський апеляційний суд критично оцінює заперечення Відповідача 1 та Відповідача 2 щодо безпідставності вимог Позивача. Зокрема, суд зауважує, що Відповідач 1 та Відповідач 2 самі погоджували умови Кредитного договору та Договору поруки (повноважний представник підписав дані Договори та скріпив їх своєю печаткою).

Водночас, суд вважає, що доводи Відповідача 1 та Відповідача 2, висвітлені в апеляційній скарзі є безпідставними, дані доводи спростовані усім вищевказаним у даній судовій постанові та наявними у справі доказами, а тому до уваги колегією суду не беруться.

Враховуючи усе вищевказане Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду Волинської області без змін, а апеляційні скарги Відповідача 1 та Відповідача 2 - без задоволення.

Поряд з тим, колегія суду констатує, що відповідно до пункту 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо строк (строки) на якій судом (які) було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

З огляду на що, колегія суду покладає судові витрати за подачу апеляційної скарги Відповідача 2, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України № 7 від 21 лютого 2013 року, на Відповідача 2 в розмірі 36 540 грн. та залишає за Відповідачем 1 судові витрати за подачу апеляційної скарги Відповідача 1, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехсервіс" -

залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоконцепт" -

залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Волинської області від 20 серпня 2014 року в справі № 903/534/14 - залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехсервіс" (Волинська обл., Луцький р-н., с. Липини, вул. Липенська,2, код 21737822) в доход державного бюджету України 36 540 грн. 00 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

7. Справу № 903/534/14 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Петухов М.Г.