Ухвала

від 25.09.2014 по справі 361/9275/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/9275/13-ц Головуючий у І інстанції Шинкар А. О. Провадження № 22-ц/780/5135/14 Доповідач у 2 інстанції Савченко Категорія 58 25.09.2014

У Х В А Л А

іменем України

25 вересня 2014 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Білоконь О.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області, Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, свідоцтва про право на спадщину, договору дарування та заповіту, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що його дід ОСОБА_3 був головою колгоспного двору і власником будинку по АДРЕСА_1 у с.Семиполки Броварського району Київської області, що стверджується записами у погосподарських книгах сільської ради. Вказаний будинок по АДРЕСА_1 дід подарував йому за договором дарування від 20 січня 1978 року. Він став головою колгоспного двору і у його користуванні перебувала присадибна земельна ділянка площею 0,38 га.

Вказував, що рішенням виконкому Семиполківської сільської ради від 22 лютого 1995 року із ділянки по АДРЕСА_1 його батьку ОСОБА_4 було надано земельну ділянку площею 0,25 га, на якій був розташований самочино зведений батьком будинок та дозволено оформити технічну документацію на цей будинок. Вважає, що дане рішення порушує його права, бо земельна ділянка була надана його батьку без його згоди.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. Після його смерті 1/2 частину будинку успадкувала дружина померлого (мати позивача) ОСОБА_5, а на іншу 1/2 частину мати оформила свідоцтво про право на частку у спільному майні подружжя, отримавши обидва свідоцтва 31 жовтня 2007 року. Стверджував, що оформлення спадщини на ім'я матері відбулося з порушенням закону та його прав, бо наявна в матеріалах спадкової справи його заява від 5 серпня 2004 року про відмову від спадщини на користь матері ним не підписувалася і він від спадщини на користь матері не відмовлявся, а заява є підробленою.

Вказував, що його мати ОСОБА_5 своїм заповітом від 12 серпня 2003 року заповіла будинок по АДРЕСА_1 у с.Семиполки йому та його дочці відповідачці ОСОБА_2 в рівних частинах. Вважає, що цей заповіт є незаконним, оскільки на час його посвідчення ОСОБА_5 не мала права власності на вказаний житловий будинок. З цих же підстав позивач вважає недійсним і договір дарування, нотаріально посвідчений 23 лютого 2008 року, за яким ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1.

Крім того, зазначав, що рішенням виконавчого комітету Семиполківської сільської ради від 19 липня 2004 року затверджено акт депутата Броварської районної ради від 23 червня 2004 року про обстеження будинку по АДРЕСА_1; взято до відому, що цей будинок являвся аварійним і подальшому використанню під житло не підлягає, розібраний на будматеріали; доручено Броварському БТІ зняти з єдиного реєстру житловий будинок по АДРЕСА_1, власником якого являється ОСОБА_1 Вважає, що вказаним рішенням порушені його права, оскільки він не давав згоди на припинення права власності на належний йому будинок.

У зв'язку з наведеним просив визнати незаконними та скасувати:

- рішення виконавчого комітету Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області від 22 лютого 1995 року «Про надання дозволу ОСОБА_4 на оформлення технічної документації на самовільно розпочатий будівництвом житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1»;

- рішення виконавчого комітету Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області від 20 березня 1995 року «Про розгляд земельних питань» в частині виділення ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,38 га;

- рішення виконавчого комітету Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області від 19 липня 2004 року «Про зняття з обліку житлового будинку по АДРЕСА_1 та закриття погосподарського номера»;

- рішення виконавчого комітету Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області від 30 листопада 2004 року «Про введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1»;

- свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, видане 22 грудня 2004 року на ім'я ОСОБА_4;

- свідоцтво про право власності на 1/2 частину в спільному майні, придбаному подружжям за час шлюбу, видане 31 жовтня 2007 року Броварською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1;

- свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 31 жовтня 2007 року Броварською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1;

- заповіт, посвідчений 12 серпня 2003 року секретарем Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області, яким ОСОБА_5 заповіла житловий будинок по АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах;

- договір дарування частини житлового будинку, посвідчений 23 лютого 2008 року Броварською районною державною нотаріальною конторою, за яким ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задоволити його позов в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що суд не дав належної оцінки факту незаконного вилучення у нього у 1995 році як власника будинку по АДРЕСА_1 земельної ділянки і послідуючих незаконних дій. Також суд не врахував відсутності права власності на спірний будинок у ОСОБА_5 на час складання нею заповіту 12 серпня 2003 року, не дав належної оцінки грубим порушенням вимог закону нотаріальною конторою при видачі 31 жовтня 2007 року свідоцтв про право на спадщину і про право на частку у майні подружжя, а також оформленні 23 лютого 2008 року договору дарування.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд обгрунтовував свої висновки відсутністю передбачених законом підстав для задоволення позову. При цьому суд виходив з того, що оскаржуваними рішеннями виконавчого комітету Семиполківської сільської ради щодо виділення батьку позивача земельної ділянки площею 0,25 га та узаконення самовільно зведеного будинку та іншими, а також свідоцтвами про право власності, свідоцтвом про право на спадщину, заповітом і договором дарування не порушено права позивача.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

За змістом вказаних процесуальних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно договору дарування, посвідченого 20 січня 1978 року секретарем виконавчого комітету Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_3 як голова колгоспного двору подарував позивачу ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. ОСОБА_1 набув статусу голови колгоспного двору, що стверджується записами в погосподарських книгах.

Рішенням виконавчого комітету Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області від 22 лютого 1995 року «Про надання дозволу ОСОБА_4 на оформлення технічної документації на самовільно розпочатий будівництвом житловий будинок з господарськими спорудами», виділено ОСОБА_4 (батьку позивача) земельну ділянку в розмірі 0,25 га по АДРЕСА_1 з фонду сільської ради та дозволено оформити технічну документацію на самовільно розпочате будівництво будинку розмірами 12,65 х 11,20 м загальною площею 127,6 кв.м., житловою площею 72,3 кв.м. Рішенням шостої сесії Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області ХХІІ скликання від 26 квітня 1996 року, ОСОБА_4 додатково виділено 0,05 га біля будинку і всього закріплено 0,30 га.

Рішенням виконавчого комітету Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області від 20 березня 1995 року «Про розгляд земельних питань» ОСОБА_5 виділено земельну ділянку площею 0,38 га, при цьому не зазначено цільове призначення та місце її знаходження.

Рішенням виконавчого комітету Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області від 19 липня 2004 року № 67 «Про зняття з обліку житлового будинку по АДРЕСА_1 та закриття погосподарського номера» затверджено

акт від 23 червня 2004 року, складений депутатом Броварської районної ради про обстеження будинку по АДРЕСА_1; взято до відому, що вказаний будинок є аварійним, подальшому використанню під житло не підлягає, розібраний на будматеріали; доручено Броварському БТІ зняти з єдиного реєстру житловий будинок під АДРЕСА_1, власником якого являється ОСОБА_1

Рішенням виконавчого комітету Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області від 30 листопада 2004 року № 108 «Про введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1» взято до відома, що старий будинок по АДРЕСА_1 знесено шляхом розбору на будматеріали; затверджено акт комісії від 20 листопада 2004 року по прийомці в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1, завершеного будівництвом у 1998 році; введено в експлуатацію завершене у листопаді 1998 року будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 з такими показниками: загальна площа одноповерхового будинку 131,8 кв.м., житлова площа 72,3 кв.м., 5-ть кімнат, примикаючи споруди: сарай-літня кухня, погріб, колодязь, вбиральня, огорожа; доручено Броварському БТІ видати свідоцтво про право власності на зазначений житловий будинок на ім'я померлого ОСОБА_4

22 грудня 2004 року на ім'я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла його дружина ОСОБА_5, на ім'я якої Броварською районної державною нотаріальною конторою 31 жовтня 2007 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину вказаного житлового будинку по АДРЕСА_1, та свідоцтво про право власності на 1/2 частину цього ж будинку як частку в спільному майні подружжя.

Згідно договору дарування, посвідченого 23 лютого 2008 року Броварською районною державною нотаріальною конторою, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, яка своїм заповітом, посвідченим 12 серпня 2003 року секретарем Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області, заповіла житловий будинок по АДРЕСА_1 - ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівних частинах.

Із копії спадкової справи померлої ОСОБА_5 вбачається, що позивачем та відповідачем 26 серпня 2011 року подано заяви про прийняття спадщини. На час розгляду даної справи свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлої ОСОБА_5 сторонам не видавались.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами, в тому числі копією спадкової справи померлого ОСОБА_4 та копією спадкової справи до майна померлої ОСОБА_5

Відповідно до ст.70 ЗК УРСР 1970 року (був чинним на момент отримання позивачем в дар будинку у 1978 році) набуття права власності на жилий будинок і господарські будівлі, належні до цього колгоспному двору, не дає права на користування присадибною земельною ділянкою в розмірі, яким користувався колгоспний двір. Надання присадибних земельних ділянок членам колгоспу, які набули право власності на жилий будинок і господарські будівлі, провадиться в порядку, визначеному статтями 63, 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст.63,64 ЗК УРСР 1970 року кожний колгоспний двір має право на присадибну земельну ділянку, яка надається в порядку і в межах норм, передбачених статутом колгоспу.Присадибна земельна ділянка надається колгоспному двору

за рішенням загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених); її розміри встановлюються з урахуванням кількості членів двору та їх трудової участі в громадському господарстві колгоспу.

Статтею 16 ЗК УРСР 1970 року встановлено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Згідно ч.5 ст.20 ЗК УРСР 1970 року право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Як вбачається із копій записів у погосподарських книгах сільської ради після отримання в дар будинку і набуття статусу голови колгоспного двору у користуванні позивача ОСОБА_1 у 1980-1985 роках перебувала земельна ділянка площею 0,01 га, а з 1986 року - 0,06 га (а.с.66-74).

За таких обставин з урахуванням того, що у позивача не виникло право користування присадибною земельною ділянкою площею 0,38 га у зв'язку із набуттям права власності а будинок по АДРЕСА_1, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині визнання незаконними і скасування оспорюваних рішень сільської ради від 22 лютого 1995 року, від 20 березня 1995 року щодо виділення земельних ділянок батьками позивача, із заявлених ним підстав, а саме виділення ділянки без її вилучення у позивача.

Крім того, беручи до уваги, що спірний житловий будинок, дозвіл на узаконнення якого дано ОСОБА_4 рішенням виконкому Семиполківської сільради від 22 лютого 1995 року, побудований ОСОБА_4 у шлюбі з ОСОБА_5, а також вимоги ст.ст. 22, 28 КпШС України, даний будинок є спільним сумісним майном подружжя і їх частки є рівними, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_5 у праві власності на будинок належала 1/2 частина як частка у спільному майні подружжя, а отже вона правомірно отримала 31 жовтня 2007 року свідоцтво про право власності на 1/2 частину будинку як частку у спільному майні, придбаному подружжям за час шлюбу, видане Броварською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_5, а отже вимоги про визнання недійсним вказаного свідоцтва є необгрунтованими.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4 та звернулась до нотаріальної контори з відповідною заявою, інші спадкоємці, в тому числі і позивач, до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини не звертались, також позивач не звертався до суду з вимогами про встановлення факту прийняття спадщини після смерті батька та визнання за ним права власності на частину спадкового майна, а відтак суд обгрунтовано відмовив у вимогах в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 31 жовтня 2007 року на ім'я ОСОБА_5 Броварською районною державною нотаріальною конторою.

Стосовно посилань позивача на те, що він не підписував 5 серпня 2004 року заяви про відмову від спадщини після смерті батька, яка була подана до нотаріальної контори від його імені, то це не спростовує висновків суду про відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я його матері ОСОБА_5, оскільки відповідно до вимог ст. 553 ЦК України в редакції 1963р., що діяла на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, спадкоємець вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, а тому заява від 5 серпня 2004 року, тобто складена через 6 років після смерті батька, не створює будь-яких юридичних наслідків, і може бути лише підставою для притягнення до відповідальності осіб, винних у її підробці.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність вимог позивача про визнання недійсним заповіту, вчиненого 12 серпня 2003 року ОСОБА_5 з тих підстав, що на момент його вчинення вона не була власником будинку. При цьому суд обгрунтовано виходив з того, що спірний будинок набутий ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у шлюбі і відповідно 1/2 його частина належить ОСОБА_5 як частка у майні подружжя, а іншу 1/2 частину вона успадкувала після смерті чоловіка у 1998 році.

Згідно ч.2 ст.548 ЦК України (діяв на момент смерті спадкодавця у 1998 році) прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття. За змістом даної норми ОСОБА_5 після прийняття спадщини мала повне право визначити її долю у заповіті.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_5 на законних підставах набула право власності на житловий будинок та відповідно до вимог статей 317, 319 ЦК України мала право розпоряджатись ним, то суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні вимог про визнання недійсним договору дарування 1/2 частини житлового будинку, укладеного 23 серпня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, враховуючи також, що цим договором не порушуються права позивача, який не являється власником цього майна.

За таких обставин суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову з огляду на його безпідставність.

Доводи апеляційної скарги про неправомірність виділення ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,25 га по АДРЕСА_1 у с.Семиполки без її вилучення у позивача ОСОБА_1 необгрунтовані. Позивач помилково виходить із того, що при переході до нього у 1978 році права власності на будинок по АДРЕСА_1 до нього безумовно перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,38 га. Проте як вище вказувалося, такі доводи суперечать вимогам ст.70 ЗК УРСР 1970 року, яка вказує, що надання присадибних земельних ділянок членам колгоспу, які набули право власності на жилий будинок і господарські будівлі, провадиться за рішенням загальних зборів членів колгоспу, чого встановлено не було і позивач не надав в якому розмірі йому закріплялася ділянка і що взагалі закріплялася у встановленому порядку. Крім того, такі доводи суперечать наявним у справі копіям записів у погосподарських книгах, з яких вбачається, що в користуванні позивача як голови колгоспного двору у 1980-1985 рр. знаходилась земельна ділянка площею 0,01 га, а з 1986-2005 рр. - 0,06 га.

Посилання апелянта на незаконність видачі його матері ОСОБА_5 31 жовтня 2007 року свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, як частку в спільному сумісному майні, придбаному подружжям за час шлюбу та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину вказаного житлового будинку необгрунтовані, бо судом незаперечно встановлено, що спірний будинок зведений батьками позивача у шлюбі і після смерті чоловіка ОСОБА_5 прийняла спадщину.

Посилання позивача на те, що він не підписував заяви про відмову від спадщини після смерті батька, яка була подана до нотаріальної контори від його імені, не має правового значення для вирішення спору, поскільки як вище вказувалося, не сворює юридичних наслідків щодо виникнення спадкових прав, бо подана із пропуском встановленого законом шестимісячного строку подачі таких заяв.

Твердження апелянта про те, що його мати не мала права складати заповіт у 2003 році не будучи власником будинку, суперечать ст.548 ЦК України, який був вчнним на час відкриття спадщини і згідно якої прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття, що у свою чергу надає спадкоємцеві право розпорядитися прийнятою спадщиною у заповіті.

Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання апелянта на неправомірність рішення виконавчого комітету Семиполківської сільської ради від 19 липня 2004 року № 67 «Про зняття з обліку житлового будинку по АДРЕСА_1 та закриття погосподарського номера», яким затверджено акт від 23.06.2004 року, складений депутатом Броварської районної ради про обстеження будинку по АДРЕСА_1; взято до відому, що будинок АДРЕСА_1 являвся аварійним, подальшому використанню під житло не підлягає, розібраний на будматеріали; доручено Броварському БТІ зняти з єдиного реєстру житловий будинок під АДРЕСА_1, власником якого являється ОСОБА_1, поскільки посилаючись на неправомірність рішення позивач всупереч положенням ст.60 ЦПК України не надав суду жодного доказу, який би спростосвував вказане рішення чи свідчив про його неправомірність. Зокрема не надав доказів, що будинок не був аварійним і не був розібранитй на будматеріали.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді