Рішення

від 29.09.2014 по справі 927/1182/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

?

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

29 вересня 2014 р. Справа № 927/1182/14

Позивач: Установа "28 Управління начальника робіт",

пр-т Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168

(поштова адреса: а/с 28, м. Київ, 02093)

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Чернігівреставрація",

вул. Кільцева, 5, м. Чернігів, 14007

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

209 Управління начальника робіт,

вул. Староказармена дільниця, 2, м. Чернігів, 14029

про стягнення 162713,42 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Пєвцова О.П. - представник, дов. № 02 від 29.09.14 р. (присутня в судовому засіданні 20.08.14 р. Субота О.В. - представник, дов. № 1 від 21.07.14 р.)

Від відповідача: Іванілов О.Ю. - директор, наказ № 28-к від 31.07.13 р.

Від третьої особи: не з'явився. (присутній в судовому засіданні 15.09.14 р. Могилат О.Ю. - представник, довіреність № 76 від 15.09.2014 р.)

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Установа "28 Управління начальника робіт" звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Чернігівреставрація" про стягнення 162713,42 грн., а саме 160000,00 грн. основного боргу за Договором № 11 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.10.12 р., укладеним між Установою "28 Управління начальника робіт" та 209 Управлінням начальника робіт, 2393,42 грн. процентів річних та 320,00 грн. інфляційних нарахувань, а також 3254,27 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві № 2 від 24.07.14 р. позивач посилається на те, що в порушення умов укладених між Установою "28 Управління начальника робіт" та 209 Управлінням начальника робіт Договору № 11 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.10.12 р. та Договору про переведення боргу від 20.02.13 р., згідно якого первісного боржника замінено новим боржником - 209 Управлінням начальника робіт, останнім не виконані належним чином зобов'язання щодо повернення наданої поворотної фінансової допомоги, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 160000,00 грн., за наявності якої позивачем нараховано відповідачу 2393,42 грн. процентів річних та 320,00 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 31.07.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/1182/14, розгляд справи призначено на 20.08.14 р..

Ухвалою суду від 31.07.14 р. до участі у справі за ініціативою суду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено 209 Управління начальника робіт.

Ухвалою суду від 20.08.14 р. розгляд справи відкладався на 10.09.14 р..

В зв'язку з хворобою судді розгляд справи переносився з 10.09.14 р. на 15.09.14 р..

Ухвалою суду від 15.09.14 р. розгляд справи відкладався на 29.09.14 р.

Уповноважений представник позивача з'явився в судові засідання 20.08.14 р. та 29.09.14 р., в судові засідання 10.09.14 р. та 15.09.14 р. не з'явився.

Представник відповідача з'явився в судові засідання 20.08.14 р., 15.09.14 р. та 29.09.14р., в судове засідання 10.09.14 р. не з'явився.

Уповноважений представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача з'явився в судове засідання 15.09.14 р., в судові засідання 20.08.14 р., 10.09.14 р. та 29.09.14 р. не з'явився.

До початку судового засідання 10.09.14 р. через канцелярію суду представником відповідача подані, зокрема, пояснення (без вихідних реквізитів), в яких відповідач зазначає, що Договір про переведення боргу від 20.02.2013 року між Установою "28 Управління начальника робіт", Установою "209 Управління начальника робіт" та ПАТ "Чернігівреставрація" було укладено учасниками господарських відносин з порушенням одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), а саме: директор ПАТ "Чернігівреставрація" ОСОБА_5 не мав права підписувати вказаний Договір, оскільки у відповідності до п. 2.5.1 "Положення про директора", п.п. 8.3.4, 8.4.4. Статуту Товариства прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт і послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності, належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. Відповідне рішення загальними зборами не приймалось.

Крім того, відповідач повідомив, що за даними фінансового звіту ПАТ "Чернігівреставрація" за 2012 рік необоротні активи підприємства становлять 421,2 тис. гривень, тому сума переведеного боргу в 160 тис. грн. за Договором від 20.02.2013 р. значно перевищує 25 відсотків активів Товариства.

Посилаючись на п.п.3.3 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13 р., згідно якого якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента, а тому відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також відповідач звертає увагу суду на п.2.3 вказаної постанови щодо права суду на підставі пункту 1 частини першої статті 83 ГПК України за власною ініціативою визнати договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України), якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору.

В судовому засіданні 29.09.14 р. представником позивача подано письмове клопотання б/н від 29.09.14 р. про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії наказу № 76 від 30.05.14 р.. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Про дату, час і місце проведення судового засідання 29.09.14 р. третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою уповноваженого представника Могилат О.Ю. (а.с.115).

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 29.09.14 р. до суду не надходило.

Про поважні причини неявки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання 29.09.14 р. суд не повідомлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання 29.09.14 р. обов'язковою не визнавалась, сторона не скористалась належним їй процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не надано суду будь-яких письмових пояснень, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань 209 Управління начальника робіт на час розгляду справи, а також те, що представник позивача та відповідача проти розгляду справи без участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не заперечували суд, здійснював розгляд справи за відсутності представника 209 Управління начальника робіт виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Подані представником позивача письмові клопотання від 20.08.14 р., представником відповідача від 29.09.14 р. та представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача від 15.09.14 р. про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 27, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не заявлено.

В судовому засіданні 29.09.14 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.09.14 р. підтримав заперечення проти позову з мотивів, викладені у письмових поясненнях..

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15 жовтня 2012 року між 209 Управлінням начальника робіт" (Позичальник за договором, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі) та Установою "28 Управління начальника робіт" (Позикодавець за договором, позивач у справі) був укладений договір № 11 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Як визначено п.1.2 Договору поворотна фінансова допомога (далі - Допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до п.п. 2.1 - 2.4 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 160000,00 грн., на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Перерахування грошових коштів здійснюється Позикодавцем на поточний рахунок Позичальника. Поворотна фінансова допомога використовується для потреб Позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності.

Розділами 3 - 7 Договору сторони передбачили порядок повернення допомоги, відповідальність сторін та порядок розгляду спорів, форс - мажор, а також права та обов'язки сторін.

Згідно п.8.1 Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за Договором. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором позики, який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Позикодавцем було надано Позичальнику грошові кошти у сумі 160000,00 грн. шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок 209 Управління начальника робіт, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки банку за 16.10.13 р..

Заперечень щодо факту надання позивачем поворотної фінансової допомоги від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача до суду не надходило.

Доказів пред'явлення претензій щодо термінів перерахування поворотної фінансової допомоги у відповідності до умов Договору від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Установою „28 Управління начальника робіт" умов Договору з боку 209 Управління начальника робіт відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з надання поворотної фінансової допомоги 209 Управлінню начальника робіт, а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у свою чергу, прийнята ця поворотна фінансова допомога без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем грошових коштів належним чином підтверджено матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із п. 3.1 Договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31 грудня 2012 року.

Відповідно до п.3.2 Договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця в установі банку.

Укладеною між Позичальником та Позикодавцем Додатковою угодою № 1 до договору № 11 від 15.10.2012 р. про надання поворотної фінансової допомоги термін повернення фінансової допомоги був встановлений 31.03.2013 року.

20 лютого 2013 року між 209 Управлінням начальника робіт (Первісним боржником), ПАТ "Чернігівреставрація" (Новим боржником) та Установою "28 Управління начальника робіт" (Кредитором) був укладений договір про переведення боргу (далі - Договір про переведення боргу).

Згідно з п. 1 Договору про переведення боргу цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної Сторони (Первісного боржника) у зобов'язані, що виникло між Первісним боржником та Кредитором.

Відповідно до п. 2 Договору про переведення боргу Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 160000 грн., що виник на підставі договору № 11 від 15.10.2012 р. про надання поворотної фінансової допомоги.

За умовами п. 3 вказаного Договору Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в грошовому зобов'язанні і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Договір про переведення боргу згідно п.7 вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Підписанням цього Договору сторони підтверджують свої повноваження на укладання даного договору.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

За умовами ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, якою визначено, що Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно приписів ст. 522 Цивільного кодексу України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Також, 01 квітня 2013 року між ПАТ "Чернігівреставрація" (Новим боржником) та Установою "28 Управління начальника робіт" (Кредитором) була укладена додаткова угода до договору про переведення боргу від 20.02.2013 р., згідно з якою поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в строк до 31 грудня 2013 р..

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте у вказаний термін зобов'язання з повернення Кредитору суми поворотної фінансової допомоги згідно умов Договору про переведення боргу від 20.02.13 р. відповідачем виконано не було.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В зв'язку з неповерненням наданої фінансової допомоги Установою „28 Управління начальника робіт" було направлено на адресу відповідача претензію № 148 від 28.01.14 р. з вимогою в 10-дений строк повернути грошові кошти в сумі 160000,00 грн.. На підтвердження отримання вказаної претензії 04.02.14 р. ПАТ „Чернігівреставрація" позивачем до позовної заяви додано копію повідомлення про вручення поштового відправлення № 9741200904772.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи свої зобов'язання щодо повернення Позикодавцю - Установі „28 Управління начальника робіт" грошових коштів в сумі 160000,00 грн. у встановлений термін, всупереч вимогам цивільного законодавства, а також умовам Договорів відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором та Договором про переведення боргу у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 11 про надання фінансової поворотної допомоги від 15.10.12 р. та Договору про переведення боргу від 20.02.13 р. суду не надано.

Як свідчать матеріали справи, з боку ПАТ „Чернігівреставрація" будь - які заперечення, які виникли з підстав, що існували до заміни боржника, зокрема, щодо невиконання умов Договору № 11 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.10.12р., недійсності правочину тощо, відсутні.

Крім того, сторонами на час розгляду справи не надані суду жодні докази звернень відповідача до Позикодавця з претензіями щодо правомірності укладення Договору переведення боргу від 20.02.13 р., в т.ч. з підстав, зазначених відповідачем у письмових поясненнях (без вихідних реквізитів).

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В письмових поясненнях (без вихідних реквізитів) відповідач як на підставу невиконання зобов'язань за Договором посилається на порушення ПАТ „Чернігівреставрація" господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) під час укладення Договору про переведення боргу від 20.02.13 р., оскільки директор ПАТ „Чернігівреставрація" ОСОБА_5, який, як зазначено в Договорі про переведення боргу від 20.02.13 р., діяв на підставі Статуту, не мав права підписання вказаного договору.

При цьому відповідач зазначає, що у відповідності до п.п. 2.5.1 п.2.5 Положення про директора ПАТ „Чернігівреставрація", затвердженого протоколом Загальних зборів акціонерів ПАТ „Чернігівреставрація" № 1 від 16.04.12 р., до компетенції директора належить вчинення (укладення) від імені Товариства правочинів (у т.ч. Договорів, угод, попередніх угод), ціна (вартість) яких за відповідним правочином не перевищує (у т.ч. дорівнює) 10 відсотків вартості активів Товариства за даними останньої річної звітності Товариства, а також у відповідності до п.п. 8.3.4 п. 8 нової редакції Статуту ПАТ „Чернігівреставрація", затвердженої протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ „Чернігівреставрація" від 16.04.12 р., до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт і послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності.

За твердженнями відповідача, відповідне рішення загальними зборами ПАТ „Чернігівреставрація" не приймалось.

У відповідності до п.п. 20 п.8.3.4 нової редакції Статуту відповідача, затвердженої протоколом від 16.04.12 р. загальних зборів акціонерів ПАТ "Чернігівреставрація" та зареєстрованої 23.04.12 р. державним реєстратором Виконкому Чернігвської міської ради, до виключної компетенції загальних борів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт і послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даним останньої річної фінансової звітності товариства.

Згідно п.п.18 п.8.4.4 вказаної нової редакції Статуту відповідача до компетенції наглядової ради належить прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними річної фінансової звітності товариства.

Як зазначено в п. 2.5.1 Положення про директора ПАТ "Чернігівреставрація", затвердженого протоколом № 1 загальних зборів акціонерів ПАТ "Чернігівреставрація" від 16.04.12 р., до компетенції Директора належить вчинення (укладення) від імені товариства правочинів (у т.ч. договорів, угод, попередніх договорів), ціна (вартість) яких за відповідним правочином не перевищує (у т.ч. дорівнює) 10 відсотків вартості активів товариства за даними останньої річної звітності товариства.

Крім того, відповідач повідомив, що за даними фінансового звіту ПАТ "Чернігівреставрація" за 2012 рік, копія якого наявна в матеріалах справи, необоротні активи підприємства становлять 421,2 тис. гривень, тому сума переведеного боргу в 160 тис. грн. за Договором від 20.02.2013 р. значно перевищує 25 відсотків активів Товариства.

Посилаючись на п.п.3.3. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13 р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (далі - Постанова № 11) відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно п.3.3 Постанови № 11 припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Суд зазначає, що приписами Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого Наказом Мінфіну України № 73 від 07.02.13 р., термін „активи" визначений як ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо визначення вартості чистих активів акціонерних товариств, схвалених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 листопада 2004 р. № 485, до складу активів акціонерного товариства включаються: необоротні активи, оборотні активи та витрати майбутніх періодів.

За приписами п. 22 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Як визначено ст. 70 Закону України „Про акціонерні товариства", рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

Згідно даних фінансового звіту відповідача за 2012 р., який відображає на певну дату активи підприємства, зобов'язання і власний капітал, вартість активів ПАТ „Чернігівреставрація" на кінець 2012 р. становить 3444200 грн., отже сума переведеного боргу в розмірі 160000,00 грн. становить 4,6% від загальної вартості активів. Тоді як для визначення правомірності укладення директором ПАТ „Чернігівреставрація" Договору про переведення боргу від 20.02.13 р. з урахуванням ціни Договору № 11 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.10.12 р. відповідачем взята до уваги тільки вартість необоротних активів товариства, що становить 421200 грн.

При цьому правового обґрунтування застосування при визначенні співвідношення ціни укладеного правочину та вартості активів товариства лише вартості необоротних активів ПАТ „Чернігівреставрація" відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Приймаючи до уваги вищевикладені приписи чинного законодавства, зважаючи на зміст Положення про директора товариства щодо обмежень директора на укладення угод від імені ПАТ „Чернігівреставрація" та положень Статуту щодо виключної компетенції загальних зборів товариства, суд доходить висновку про відсутність підстав застосування до спірних правовідносин положень п.п.8.3.4 Статуту ПАТ "Чернігівреставрація" та відсутність перевищення повноважень з боку директора відповідача під час укладення Договору про переведення боргу від 20.02.13 р..

Отже, судом не приймаються до уваги як такі, що позбавлені фактичного та правового обґрунтування і не відповідають нормам чинного законодавства посилання відповідача на недійсність Договору переведення боргу від 20.02.13 р..

Суд зазначає, що оскільки заміна боржника у зобов'язанні не впливає на зміст зобов'язання, приймаючи до уваги, що договір про переведення боргу від 20.02.13 р. підписано уповноваженими особами 209 Управлінням начальника робіт, ПАТ "Чернігівреставрація" та Установою "28 Управління начальника робіт", що підтверджує факт відсутності заперечень з боку Кредитора (Установи „28 Управління начальника робіт") щодо заміни боржника, до нового боржника перейшли всі обов'язки первісного боржника, а також всі його права щодо кредитора.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором про надання поворотної фінансової допомоги від 15.10.12 р. та Договору про переведення боргу від 20.02.13 р. у встановлений термін, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 160000,00 грн. за вказаними Договорами підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги у термін, визначений умовами Договорів, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 2393,42 грн. процентів річних та 320,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.01.14 р. по 01.07.14 р., які він просить стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Відповідно до п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки в межах визначеного позивачем періоду нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних судом встановлено, що розмір процентів річних, заявлених позивачем до стягнення в сумі 2393,42 грн., відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення 2393,42 грн. процентів річних підлягають задоволенню.

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розмір інфляційних нарахувань, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства України в межах визначеного позивачем періоду з 01.01.14 р. по 01.07.14 р. становить 18507,16 грн., а отже є більшим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Проте, приймаючи до уваги пред'явлення позивачем до стягнення інфляційних нарахувань в сумі 320,00 грн., виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині нарахування втрат від інфляції, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань за несвоєчасне повернення наданої за Договором поворотної фінансової допомоги підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем - 320,00 грн..

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 92, 202, 203, 520 - 522, 525, 526, 530, 546, 610, 612, 625, 626, 629, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 27, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Чернігівреставрація" (вул. Кільцева, 5, м. Чернігів, 14007, код 02498056, р/р 26001184825701 в АТ „Укрсиббанк" м.Чернігів, МФО 351005) на користь Установи "28 Управління начальника робіт" (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168 (поштова адреса: а/с 28, м. Київ, 02093), код 24967480) 160000,00 грн. боргу, 2393,42 грн. процентів річних, 320,00 грн. інфляційних нарахувань та 3254,27 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 03 жовтня 2014 року.

Суддя А.М.Селівон

.