Ухвала

від 18.09.2014 по справі 2а-233/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2014 року м. Київ К/9991/44523/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012

у справі № 2а-233/12/2670

за позовомОСОБА_2 доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва проскасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що розпорядженням Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від 22.12.2010 №547 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Ольщаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області позивачу та передано йому у власність земельну ділянку, площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства.

30.12.2010 між ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія з управління активами «Арт-Капітал Менеджмент» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 1,5 га, яка розташована на території Ольщаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, кадастровий номер 3223784000:07:023:0026, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку на момент укладення договору купівлі-продажу від 30.12.2010 підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ №422493, виданого Управлінням Держкомзему у Рокитнянському районі 27.10.2010.

Пунктом 5.3 зазначеного договору доходи продавця, отримані ним з продажу земельної ділянки за цим договором, не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на підставах, визначених пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку по декларації про доходи від 30.03.2011 №1270, за результатами якої складено акт від 09.08.2011 №8/17-20/НОМЕР_1.

Оскільки ОСОБА_2 документально не підтверджено наявності пільги, передбаченої пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковим органом зроблено висновок про необхідність включення суми доходу, отриманої від відчуження земельної ділянки на підставі договору від 30.12.2010, до суми оподаткованого доходу за відповідний звітній період.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011 №0000011720 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 598500,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

Згідно ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Положення ст. 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, у тому числі, для ведення особистого селянського господарства.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області від 22.12.2010 №547 позивачем безоплатно отримано земельну ділянку у власність в межах норм безоплатної приватизації, кадастровий номер 3223784000:07:023:0026, та затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Ольщаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області та передано у власність позивачу земельну ділянку площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства.

Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Право власності підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯЛ № 422493, виданим управлінням Держкозему у Рокитнянському районі 27.12.2010 та зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011095301844.

Відповідно до пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Згідно рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2011 у справі №2-5175/11 встановлено, що вказана земельна ділянка, що відчужувалася за договором купівлі-продажу від 30.12.2010, належала позивачу на праві власності та отримана ним у власність в процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства у розмірах, що не перевищують установлених законом. Крім того, встановлено, що оскільки сума доходу в розмірі 11970000,00 грн. отримана позивачем, як платником податку, внаслідок відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства), яка безоплатно отримана ним у власність в процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства, то нотаріус прийшов до правильного висновку про те, що відповідно до вимог пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зазначена сума доходу не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу. Вказане судове рішення набрало законної сили 10.12.2011.

За правилами ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, обставини, встановлені рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2011 у справі №2-5175/11 не підлягають доказуванню при розгляді даної адміністративної справи.

З огляду на вказане, відчужувана ОСОБА_2 земельна ділянка, призначена для ведення особистого селянського господарства, попередньо отримана ним у власність внаслідок безоплатної передачі земель за межами населеного пункту із земель запасу за рішенням відповідного органу виконавчої влади в межах норм безоплатної приватизації.

Судами зазначено, що позивачем доведено правомірність його дій щодо не включення до загального оподаткованого доходу суми доходу, отриманого внаслідок відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення безпосередньо отриманої ним у власність в процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2011 у справі №2-5175/11 за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання неналежним виконання нотаріусом функцій податкового агента, встановлено, що нотаріус виконав належним чином, покладені на нього функції податкового агента, а позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Згідно п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в ст. 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

За правилами пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язку погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Отже, посвідчення нотаріусом договору з відчуження об'єктів нерухомого майна без сплати податку стороною договору, породжує для нього обов'язок щодо сплати відповідних податкових зобов'язань.

Колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість та протиправність податкового повідомлення-рішення від 30.08.2011 №0000011720.

Податкова вимога від 30.12.2011 №70 винесена контролюючим органом на підставі неузгодженого податкового зобов'язання в сумі 598353,10 грн. з податку на доходи найманих працівників.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 30.08.3011 №0000011720 є неузгодженим, тому податкова вимога відповідача винесена не правомірно та необґрунтовано.

Згідно положень п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

За визначенням пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, оформлення податкової застави на підставі неузгодженої суми грошового зобов'язання, також є протиправним.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 12.01.2012 №5 про опис майна у податкову заставу.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров