Ухвала

від 08.09.2014 по справі 826/17630/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2014 року м. Київ К/800/18401/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді: Лосєв А.М. Шипуліна Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р.

у справі №826/17630/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Груп Україна»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Право»,

Приватного підприємства «Продекс»,

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер-2009»,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олсідз Груп Україна» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2013 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.07.2013 р. №0001372204, № 0001382204 та № 0001392204.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Агро-Право»», ПП «Продекс», СТОВ «Перемога», ОСОБА_5 та ТОВ «Агролідер-2009» за період 2012 рік та 1-й квартал 2013 року, за результатами якої складено акт від 13.06.2013 р. № 57/22-504/37039253.

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення позивачем податкового законодавства: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст.138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму сплати податку на прибуток підприємств на загальну суму 2 656 525,00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 4 938 133,00 грн., та завищено від'ємне значення з ПДВ на суму 170 920,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 23.07.2013 р. № 0001372204, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 320 656,00 грн., у тому числі за основним платежем - 2 656 525,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 664 131,00 грн., № 0001382204, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 172 666,00 грн., у тому числі за основним платежем - 4 938 133,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1 234 533,00 грн. та № 0001392204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на додану вартість у розмірі 170 920,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, у період, що перевірявся між позивачем та рядом контрагентів - як то ТОВ «Агро-Право»», ПП «Продекс», СТОВ «Перемога», ОСОБА_5 та ТОВ «Агролідер-2009» було укладено контракти, за змістом яких останні зобов'язувались поставити позивачу насіння соняшнику.

Настання реальних наслідків за укладеними контрактами підтверджено долученими до матеріалів справи первинними документами, як то - видаткові та податкові накладні, акти перерахунку ціни товарів.

Натомість, відповідач в акті перевірки зазначає про відсутність реальності операцій між позивачем та названими підприємствами, при цьому вказує на результати перевірок ТОВ «Агро-Право»», ПП «Продекс», СТОВ «Перемога», ОСОБА_5 та ТОВ «Агролідер-2009», якими встановлено ознаки фіктивності діяльності таких підприємств.

Так, згідно з пп. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

Зазначене цілком кореспондує нормам Податкового кодексу України, зокрема - п.138.2 ст. 138, відповідно до якого витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і збереження яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, положеннями п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, чинне законодавство необхідною умовою для включення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість визначає факт придбання платником податку таких товарів із метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як було зазначено судом апеляційної інстанції, господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Агро-Право»», ПП «Продекс», СТОВ «Перемога», ОСОБА_5 та ТОВ «Агролідер-2009» підтверджуються договорами, податковими накладними, видатковими накладними, актами перерахунку ціни товарів.

З метою встановлення факту здійснення спірних господарських операцій судом попередньої інстанції було дослідженню первинну документацію, встановлено статуси постачальників товарів, придбання яких в подальшому стало підставою для формування витрат та податкового кредиту та встановлено зв'язок між фактом придбання таких товарів та господарською діяльністю позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується із висновком суду апеляційної інстанції при визначенні того, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат, що, у свою чергу, дає вичерпні правові підстави для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р. у справі №826/17630/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Шипуліна Т.М.