Ухвала

від 08.09.2014 по справі 2а-12694/12/0170/8

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2014 року м. Київ К/800/50406/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Шипуліна Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.12.2012 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 р.

у справі № 2а-12694/12/0170/8

за позовом Приватного підприємства «Санті-Крим»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Санті-Крим» (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання нечинним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.12.2012 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ від 19.09.2012 р. №2100 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача»; визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, оформленої актом від 05.10.2012 р. №6873/22-8; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.10.2012 р. №0006892204, від 24.10.2012 р. № 0006902204, від 24.10.2012 р. № 0006922204. Також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 2 178,19 грн. витрат по сплаті судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані відповідачем рішення судів попередніх інстанції - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом, на підставі наказу від 19.09.2012 р. №2100 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ТОВ БВП «Строитель-плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 366165656), ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614), ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567) за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої було складено акт від 05.10.12 р. № 6873/22-8/24043132.

Перевіркою позивача було встановлено наступні порушення:

пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1, ст. 44, пп. 138.1, 138.2, 136.6, 138.8, пп. 138.8.1. п. 138.8, ст. 138, пп. 138.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено позивачем податкові зобов'язання з податку на прибуток за 2009 рік на 9 375,00 грн., за 2010 рік на 81 274,00 грн., за І квартал 2011 року на 61 204,00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року на 260 905,00 грн., за півріччя 2012 року на 53 495,00 грн.;

пп. 3.1.1, п. 3.1, ст. 3, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1, ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено позивачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2009 року на 7 500,00 грн., за червень 2012 року на 6 198,00 грн., за травень 2012 року на 17 009,00 грн., за квітень 2012 року на 13 072,00 грн., за березень 2012 року на 13 126,00 грн., та зменшено від'ємне значення ряд. 26 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року на 34 1948,00 грн.

На підставі вказаного акту, 24.10.2012 р. відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0006902204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 502 290,00 грн., у тому числі 466 253,00 грн. за основним платежем та 36 037,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0006892204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 71 131,25 грн., у тому числі 56 905,00 грн. за основним платежем та 14 226,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0006922204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 341 948,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що наказ, яким було призначено проведення відповідної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства позивачем в розрізі його господарських відносин з контрагентами є протиправним, так як є і протиправними дії по проведенню такої перевірки. Також суди, визнали безпідставними доводи податкового органу про те, що позивачем валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість сформовано за результатом вчинення нікчемних правочинів з його контрагентами.

З такими висновками погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із прийняттям податковим органом наказу від 19.09.2012 р. №2100 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та проведенням позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої було складено акт від 05.10.2012 р. № 6873/22-8.

Так, підстави та порядок проведення перевірок платників податків органами державної податкової служби визначаються нормами Податкового кодексу України .

Відповідно до приписів ст. 75 Податкового кодексу України , органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу . Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Загальний порядок проведення документальних позапланових перевірок визначається ст.78 Податкового кодексу України .

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 вказаного Кодексу , встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодекс України , документальна позапланова перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом, у встановлений законодавцем строк, позивачу обов'язковий письмовий запит від 07.09.2012 р. №19152/10/22-8 про надання інформації та її документального підтвердження не надсилався, чим було позбавлено позивача можливості надати пояснення та документальні підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», ТОВ БВП «Строитель - плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Пан Буд», ТОВ «Бренд Строй» за період з 01.07.2009 р. по 31.08.2012 р. з питань укладення договорів, відображення результатів по цих операціях в податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях, податкових накладних, реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, залізничних накладних, видаткових, приходних накладних (актів виконаних робіт), платіжних документів, аналітичних карток рахунків, які були витребувані податковим органом.

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України , про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до абз. 2 п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України , право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу . Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу .

За приписами п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України , документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже, положенням ст. 79 Податкового кодексу України чітко визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу , і за умови дотримання встановленого порядку її проведення.

Таким чином, підставою для проведення документальної позапланової перевірки як у випадку її призначення за п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України , так і за п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України є письмовий запит органу державної податкової служби, який у спірних правовідносинах відповідачем не направлявся.

З урахуванням викладеного, у податкового органу не виникло підстав для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, передбаченої п.п. 78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України , а тому така перевірка була безпідставно призначена наказом від 19.09.2012 р. №2100.

Разом з тим, встановлюючи обґрунтованість виявлених контролюючим органом під час перевірки позивача порушень податкового законодавства слід зазначити наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що позивачем включено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість вартість товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», ТОВ БВП «Строитель - плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Пан Буд», ТОВ «Бренд Строй» за нікчемними правочинами.

В акті перевірки зазначено, що постачальники позивача мають ознаки «фіктивності», а їх діяльність спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість та складу валових витрат по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у вказаних контрагентів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у перевіряємому періоді було укладено ряд договорів з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», ТОВ БВП «Строитель - плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Пан Буд», ТОВ «Бренд Строй», за результатом виконання яких сформовано валові витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів.

Виконання вказаних договорів підтверджується наявними у матеріалах справи податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт, тощо. Оплата отриманих товарів (робіт, послуг) підтверджується платіжними дорученнями про сплату.

Враховуючи, що під час виникнення спірних правовідносин діяли норми різних нормативно-правових актів, застосуванню підлягають приписи як Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» , так і Податкового кодексу України .

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із нормою абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що також узгоджується з приписами п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України .

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється (п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ).

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати позивача, понесені в рамках здійснення господарської діяльності з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», ТОВ БВП «Строитель - плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Пан Буд» та ТОВ «Бренд Строй» є документально підтвердженими, використання придбаних товарів (робіт, послуг) підприємством у власній господарській діяльності доведено.

На підставі виписаних контрагентами позивача податкових накладних, останній суми податку на додану вартість сплачені у ціні придбаного товару (робіт, послуг), включив до складу податкового кредиту спірного періоду.

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Аналогічні норми закріплені в Податковому кодексі України (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.198.3, 198.6 ст.198).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України , підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентами зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

У той же час, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум податку по господарським операціям з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», ТОВ БВП «Строитель - плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Пан Буд», ТОВ «Бренд Строй».

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність формування позивачем податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача не є обставиною, яка сама по собі позбавляє правового значення виданих таким контрагентом податкових накладних, що виключає відповідальність платника податків (позивача).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховано податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.12.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 р. у справі № 2а-12694/12/0170/8 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Шипуліна Т.М.