Постанова

від 02.10.2014 по справі 810/623/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/623/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - Борисова Ігоря Ігоровича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Дукат» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Дукат» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним, а висновки акту перевірки щодо безпідставності формування податкового кредиту є необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року задоволено вказаний позов частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.12.2013 року № 0000001822204. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - Борисов Ігор Ігорович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що TOB ВКФ "Дукат" зареєстроване 18.01.1996 року виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області за № 13331200000000229, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 22206601, взято на податковий облік у 18.01.1996 року за № 13-180 та перебуває на обліку у Васильківській ОДШ ГУ Міндоходів у Київській області, є платником податків на загальних підставах.

Васильківською ОДПІ Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB ВКФ "Дукат" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт № 246/10-07-22-03-12/22206601 від 30.08.2013 pоку, за змістом якого перевіркою встановлено порушення ТОВ ВКФ "Дукат" п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.1 - 198.1 та 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за травень 2013 року на загальну суму 98813,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2013 року № 0001232203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 123516,52 грн., в тому числі за основним платежем 98813,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24703,25 грн.

Висновок податкового органу щодо безпідставності формування податкового кредиту грунтується на твердженні про відсутність реально вчиненої господарської операції з придбання товарів між позивачем та ФОП ОСОБА_3, згідно договору від 15.04.2013 року № б/н.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, крім вимог щодо визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправним, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

На підтвердження реальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_3, позивач надав до суду договір поставки б/н від 15.04.2013 року, між ФОП ОСОБА_3 (продавцем) та ТОВ ВКФ "Дукат" (покупцем), відповідно до пунктів якого: 1.1. Продавець зобов'язувався продати (поставити), а покупець прийняти та оплатити товар (продукти харчування: цукор, борошно, крупи та інше) на умовах зазначених у цьому договорі. 1.2. Найменування, кількість, ціна і загальна вартість товару визначалася в відповідності з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного Договору; рахунок-фактуру № СФ-00351 від 30.05.2013 року, на поставку товару (цукор білий) у кількості 160 т. на суму 790500,00 грн.; податкові накладні від 30.05.2013 року, №№ 384, 385, 386, 387, 388, 389 та від З 1.05.2013 p., №№ 390, 391, 392, 393, 394, 395, 396, 397, на загальну суму 790500,00 грн.; видаткові накладні від 30.05.2013 року, №№ РН-00384, РН-00385, РН-00386, РН-00387, РН-00388, РН-00389 та від 31.05.2013 року, №№ РН-00390, РН-00391, РН-00392, РН-00393, РН-00394, РН-00395, РН-00396, РН-00397, на загальну суму 790500,00 грн.

Згідно п.п. 1.1 вищевказаного договору продавець зобов'язується продати (поставити), а Покупець прийняти та оплатити товар (продукти харчування: цукор, борошно, крупи та інше) на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.3 Договору Покупець самостійно організовує доставку товару.

Проаналізувавши вказані положення зазначеного вище договору колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські відносини позивача з ФОП ОСОБА_3 не мали реального характеру та ділової мети, були спрямовані на штучне формування податкового кредиту, з подальшим безпідставним одержанням податкової вигоди, з огляду нанаступне.

Відповідно до наявних у справі матеріалів колегією суддів встановлено, що для перевірки позивачем не було надано, а перевіркою не було встановлено відповідних підтверджуючих реальність господарських операцій документів, зокрема: не надано акти приймання-передачі товару, товаро-транспортні накладні з відмітками про передачу товару від ФОП ОСОБА_3 до TOB ВКФ «ДУКАТ», подорожні листи на перевезення даного товару.

Вказане позбавляє можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні спірної господарської операції, та встановити яким саме транспортом перевозився товар, на який склад, де даний товар зберігався, ким саме розвантажувався.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаменті» тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до змісту Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції,

Також, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами поставки має не лише наявність податкових накладних, а також і документи, які засвідчують факт транспортування та передачі товару.

В розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, податкові накладні є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Однак, відповідно до вимог чинного, станом на час виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства України, виключно до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Отже, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Правова позиція по даному питанню викладена Вищим адміністративним судом України в Постанові від 05.03.2012 року.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки, при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Колегією суддів зі змісту податкових накладних встановлено, що постачальник не зазнав транспортних витрат, та позивачем не надано доказів на підтвердження транспортування зазначеного товару.

Крім того, видаткові накладні, які були додані до позовної заяви не мали ініціалів та посади особи, що уповноважена їх підписувати з боку позивача, а мали тільки підпис невстановленої особи.

В розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складається документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Водночас, документи, складені Позивачем та його контрагентами не можуть бути визнані первинними, оскільки вони не мають законодавчо встановлених обов'язкових реквізитів, а саме: прізвище та посада особи, що підписала документ від імені контрагента, а тому вони не можуть підтверджувати здійснення господарської операції.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у справах № К-45472/09 (ухвала від 25.10.2010 року) та № К-24085/07 (ухвала від 15.07.2010 року)

При цьому колегією суддів встановлено, що позивачем не надано доказів про подальше використання ним товару, який визначався в первинних документах у власній господарській діяльності (подальша реалізація даного товару).

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ТОВ ВКФ «Дукат» безпідставно сформовано податковий кредит у травні 2013 року за рахунок суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_3, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки податкові накладні не мають статусу юридично значимих, що свідчить про порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198 3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - Борисова Ігоря Ігоровича - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову , якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Дукат» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.