Постанова

від 30.09.2014 по справі 826/4992/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4992/14 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Мотиль В.І.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.12.2013 року № 96926552208 та №96826552208.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ТОВ «Болеар Мед» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Болеар мед» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альтаріон» та ТОВ «Авеста Трейд» за період діяльності з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 638/26-55-22-08/31241889 від 12.11.2013 року у якому встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, завищення податкового кредиту на загальну суму у розмірі 101353,27 грн., а також порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму в розмірі 206458,23 грн.

02.12.2013 року на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 96926552208, яким у зв'язку з порушенням п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 101353 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40750 грн. та № 96826552208, яким у зв'язку з порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 206458 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23100 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями від 02.12.2013 року № 96826552208 та № 96926552208 ТОВ «Болеар Мед» звернулося зі скаргою до Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування даних податкових рішень. (вих. № 1772 від "13" грудня 2013 р.).

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві №1246/10/26-15-10-06-15 від 07.02.2014 року скасовано податкове повідомлення-рішення № 96826552208 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4247 грн., в іншій частині рішення залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 96926552208 скасовано в частині застосованих штрафних у розмірі 23100 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з доводами суду першої інстанції щодо законності та правомірності прийнятих податковим органом стосовно позивача податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ТОВ «Болеар Мед» (замовник) та ТОВ «Авеста Трейд» (виконавець) укладено договір про надання послуг по передпродажній підготовці товарів від 04.01.2011 № 17П та договір від 17.01.2011 № 15П.

01 березня 2011 року між позивачем та ТОВ «Альтаріон» укладено договір по наданню послуг по передпродажній підготовці товарів №57ІІ.

Відповідно до умов договору №17ІІ, № 15ІІ та 57ІІ замовник доручив та, виконавець зобов»язався надавати консультаційні, інформаційні, маркетингові та послуги по передпродажній підготовці товарів, які реалізуються замовником, а замовник зобов»язався прийняти послуги, оплатити їх відповідно до умов договору. Конкретний перелік послуг, які надаються за цим Договором, строки їх надання, вартість та умови виконання визначаються сторонами в додаткових угодах. Виконавець на підставі чинного законодавства та на умовах даного договору самостійно визначає методи надання послуг.

Договори підписані керівниками товариств, проставлена мокра печатка.

У подальшому сторони укладали додаткові угоди до вищезазначених договорів які стосувались періоду надання послуг, строку та вартості наданих послуг.

В якості доказів реальності господарських операцій позивачем були надані рахунки-фактури у яких зазначено найменування робіт, їх вартість, акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій позивач надав витяги з банківських рахунків які свідчать про перерахуванням грошових коштів за надані послуги.

В ході апеляційного розгляду справи позивач надав до справи, а суд дослідив додатки до договорів №17ІІ від 04 січня 2012 року та №15ІІ від 17 січня 2011 року у яких викладений перелік (специфікація) товарів замовника, які реалізуються в торгових мережах та аптеках, а також звіти до вищевказаних договорів про надання послуг з передпродажної підготовки товарів за періоди в яких чітко зазначено, які саме послуги надавались, у який спосіб, в якій мережі аптек та висновки про надані послуги.

Із акта перевірки вбачається, що податковий орган піддав сумніву господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентом ТОВ «Авеста Трейд» з посиланням на ту обставину, що відповідно до акта перевірки даного товариства від 27.05.2013 року, який складено ДПІ у Святошинському районі не підтверджено факту реальності господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг у підприємств-постачальників за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Крім того, податковий орган послався на матеріали кримінальної справи, по якій проводилось досудове слідство СВ ДПІ у Солом»янському районі м. Києва ДПС за ст. 205 ч 2 КК України за фактом фіктивного підприємства у т.ч. ТОВ «Авеста Трейд».

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не може погодитись з такими доводами податкового органу з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Господарські операції повинні були відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Як зазначено у п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Всі первинні документи, які надані позивачем на дослідження до суду оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в них чітко зазначено, які саме послуги надавались, періоди їх надання, спосіб надання та вартість, а тому відсутні підстави вважати, що документи складались лише формально, тоді як реально господарська діяльність не велась.

Під податковим кредитом відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як зазначено у п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг (пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність (ч.2 ст.3).

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Враховуючи встановлені у справі обставини та, дослідивши надані позивачем докази, колегія суддів вважає, що позивачем здійснювалась господарська діяльність та мали місце реальні господарські операції, що підтверджується вищезазначеними доказами.

Щодо наявності кримінальної справи та вироку стосовно контрагента позивача, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч 1 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу. Даним вироком встановлено, що зазначена особа, будучи відповідно до правоустановлюючих документів був власником та засновником ТОВ «Альтаріон» вчинив дії, а саме фіктивне підприємництво.

У даному судовому рішенні відсутні будь-які посилання на ТОВ «Болеар Мед», які б свідчили про незаконність його господарської діяльності, пов»язаної з укладенням договору з ТОВ «Альтаріон»

Крім того, чинне законодавство не зобов»язує платника податків перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його перебування за місцезнаходженням перед тим як укладати договори чи відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Така позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії у якому зазначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, контрагенти позивача ТОВ «Альтаріон» та ТОВ «Авеста Трейд» були зареєстровані як платники податку на додану вартість, своєчасно подавали до податкового органу податкові декларації в ПДВ, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, оскільки ТОВ «Альтаріон» та ТОВ «Авеста Трейд» були виписані податкові накладні, які оформлені в установленому законом порядку та зареєстровані, у подальшому передані позивачу, то товариство мало всі підстави для формування податкового кредиту на підставі таких податкових накладних.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є недійним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинам и 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд не вбачає підстав, визначених чинним цивільним законодавством, для визнання недійсними (нікчемними) правочинів, що укладались між позивачем та його контрагентами. Доказів, які б свідчили про недійсність договорів, відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, без встановлення всіх обставин у справі та без наданням належності оцінки долученим до справи доказам, а тому вважає за необхідне її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві від 02.12.2013 року №96926552208 та №96826552208.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 01 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.