Ухвала

від 02.12.2015 по справі 826/4992/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2015 р. м. Київ К/800/51802/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Острович С.Е.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014

у справі № 826/4992/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Болеар Мед" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.12.2013 № 96826552208 та № 96926552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2014 у позові відмовлено.

У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що витрати (у тому числі по сплаті ПДВ) за операціями з придбання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг у рамках господарських взаємовідносин зі спірними контрагентами не відповідають критерію документальної підтвердженості, що у сукупності з відсутністю ознак реальних суб'єктів господарювання у заявлених постачальників підтверджує безтоварний характер цих операцій та їх документування виключно з метою одержання позивачем бажаних податкових наслідків.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорювані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано з посиланням на подання платником належних первинних документів на підтвердження реальності розглядуваних операцій та на недоведеність Інспекцією нікчемності правочинів між позивачем та спірними постачальниками.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаріон» (далі - ТОВ «Альтаріон»), з товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» (далі - ТОВ «Авеста Трейд») за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами цієї перевірки відповідачем складено акт від 12.11.2013 № 638/26-55-22-08/31241889 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2013 № 96826552208, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 206 458 грн. за основним платежем із застосуванням 23100 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 02.12.2013 № 96926552208 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на 101 353 грн. за основним платежем та на 40750 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для зазначених донарахувань слугував висновок контролюючого органу про безтоварний характер операцій з придбання позивачем інформаційних, консультаційних, маркетингових послуг та послуг з передпродажної підготовки товарів у рамках правовідносин з названими контрагентами, що виключає обґрунтованість податкової вигоди Товариства за цими операціями.

При цьому Інспекція посилається на обставини, встановлені у вироку Печерського районного суду міста Києва від 10.12.2012 у кримінальній справі № 1-610/12 за обвинуваченням ОСОБА_1 (єдиного засновника та власника ТОВ «Альтаріон») у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), які, на думку відповідача, свідчать про відсутність у ТОВ «Альтаріон» ознак реального суб'єкта господарювання та неможливість виконання ним задекларованих позивачем послуг.

Також Інспекція посилається на матеріали кримінального провадження, порушеного за фактом створення ряду фіктивних підприємств (у тому числі ТОВ «Авеста Трейд»), у рамках якого встановлено використання невстановленими особами печатки та реквізитів ТОВ «Авеста Трейд» з метою штучного документування операцій з поставки товарів, робіт, послуг для здійснення протиправної діяльності з конвертації безготівкових грошових коштів у готівку.

Керуючись положеннями пунктів 138.1, 138.2, підпунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України суди обох попередніх інстанцій сформували обґрунтовану правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

У той же час, застосовуючи наведені правила оподаткування при аналізі господарських операцій позивача з ТОВ «Альтаріон» та з ТОВ «Авеста Трейд», суди дійшли різних висновків щодо обґрунтованості податкової вигоди платника за цими операціями.

Так, суд першої інстанції не визнав належним документальним підтвердженням реальності виконання розглядуваних операцій подані Товариством договори надання послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, рахунки-фактури, зазначивши, що перелічені документи містять узагальнену інформацію про назву послуг, їх вартість та не дають можливості встановити, які конкретно послуги були надані, в якому обсязі, що виключає і можливість оцінити їх господарський характер для платника.

Також судом першої інстанції зазначив, що з огляду на установлену у рамках кримінальних проваджень фіктивність ТОВ «Альтаріон» і ТОВ «Авеста Трейд» як учасників господарського обороту та підписання первинних документів від їх імені особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих підприємств, такі первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг та слугують підставою для формування даних податкового обліку.

Апеляційний суд, не погоджуючись з наведеними висновками суду першої інстанції, послався про відсутність у платника обов'язку перевіряти контрагента та визнав подані Товариством первинні документи належним документальним підтвердженням реальності розглядуваних операцій.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що законодавець свідомо відмовився від встановлення конкретного переліку документів, які мають слугувати підставою для формування даних податкового обліку, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування. У той же час відповідність задекларованих платником витрат критерію документальної підтвердженості вимагає подання платником документів, які містять достатні відомості про зміст господарської операції, порядок її виконання та учасників; документи, якими має оформлюватися господарська операція, визначаються з урахуванням законодавчих вимог та звичаєвої практики щодо оформлення певного виду господарської операції.

У даному разі, як вірно зазначив суд першої інстанції, зі змісту представлених платником актів приймання-передачі послуг не вбачається, щодо яких саме товарів здійснювалися заходи з передпродажної підготовки, на яких саме торговельних об'єктах надавалися ці послуги, хто виступав конкретним виконавцем цих послуг.

Висновок апеляційного суду на те, що відповідні відомості містяться у звітах (поданих позивачем на стадії апеляційного розгляду справи), не можна визнати обґрунтованим за відсутності доказів фактичного доступу працівників ТОВ «Альтаріон» та ТОВ «Авеста Трейд» до приміщення аптек (в яких нібито надавалися розглядувані послуги). До того ж, у постанові апеляційного суду не наведено мотивів, з яких апеляційний суд визнав обґрунтованим ненадання позивачем відповідних доказів до суду першої інстанції, як того вимагає частина друга статті 195 КАС.

Також слід зазначити, що при вирішенні даного спору слід враховувати правову позицію Верховного Суду України, викладену в його постанові від 05.03.2012 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якою податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції, оцінивши наявні у справі докази за правилами статті 86 КАС, з урахуванням обставин, встановлених у вироку Печерського районного суду міста Києва від 10.12.2012 у кримінальній справі № 1-610/12, дійшов цілком обґрунтованого висновку про невідповідність даних податкового обліку за спірними операціями критеріям документальної підтвердженості та реальності господарської операції, і правомірно відмовив у позові з цих підстав.

З оскаржуваної постанови апеляційного суду не вбачається мотивів для надання іншої правової оцінки обставинам даної справи, у зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 у справі № 826/4992/14 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2014 у справі № 826/4992/14 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідній частині.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова С.Е. Острович