Постанова

від 09.04.2014 по справі 814/570/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

09 квітня 2014 року Справа № 814/570/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ПОЖСЕРВІС - МИКОЛАЇВ", вул. Наваринська, 27, кв. 15, м. Миколаїв, 54030

доДержавної податкової інспекції у Заводському р-ні м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Г. Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029 проскасування податкового повідомлення - рішення від 05.09.2013р. № 0001562202, від 05.09.2013р. № 0001572202, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2013 року № 0001562202, № 0001572202.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що перевіряючі дійшли хибних висновків щодо завищення податкового кредиту у перевіряємому періоді, що був сформований за рахунок господарських операцій з контрагентами з ТОВ «Контрвегаюг», ТОВ «КПВ Гранит», ПП «Венко», ТОВ «Альфа-К», ТОВ «Інноваційні енергорозподільчі технології». Так, позивач зазначає про реальність та товарність господарських операцій, здійснених з вищезазначеними контрагентами та про надання перевіряючим документів первинного бухгалтерського обліку в повному обсязі під час проведення перевірки. А відтак, вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно та належать скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у запереченні.

В судовому засіданні представником позивача Шкіль І.В. та представником відповідача Скляровим Д.В. заявлені клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Вислухав пояснення сторін, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

ДПІ з 09.07.2013 року по 10.07.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податку ТОВ «Пожсервіс-Миколаїв» з питань дотримання вимог податкового законодавства про здійсненні правових відносин з ТОВ «Контрвегаюг» за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 року, ТОВ «КПВ Гранит» за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 року, ПП «Венко» за період з 01.01.2011 по 31.03.2010 року, ТОВ «Альфа-К» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 року, ТОВ «Інноваційні енергорозподільчі технології» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 року.

Перевіркою встановлено (з урахуванням редакції внаслідок наданих заперечень щодо проведення перевірки) заниження податку на прибуток всього в сумі 190671,00 грн., заниження податку на додану вартість всього в сумі 157697,00 грн. про що було складено акт № 147/22-02/36881073 від 17.07.2013 року.

На підставі акту перевірки було винесені податкові повідомлення-рішення № 0001572202 від 05.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 217901,75 грн. (190671,00 грн. - за основним платежем, 27230,75 грн., - за штрафними санкціями), та № 0001562202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 182766,75 грн., з яких 1577697,00 грн. - за основним платежем, 25069,75 грн. - за штрафними санкціями.

В акті перевірки зазначено, що операції контрагентів ТОВ «Пожсервіс-Миколаїв» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Правочини, укладені окремими постачальниками ТОВ «Пожсервіс-Миколаїв», порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою несплати податків.

Суд критично оцінює позицію відповідача з огляду на таке:

У листі Вищого Адміністративного суду України від 01.11.2011 року вих. № 1936/11/13-11, наголошується, що суд, під час розгляду справ повинен ретельно перевіряти всі доводи сторін, документи та інші данні, що спростовують реальність господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфікації кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

За даним адміністративним позовом суд не розглядає питання щодо недійсності або нікчемності правочину, він з'ясовує, чи мали місце порушення законодавства, що стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, чи воно винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно положень статей 134, 138 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

ТОВ «Пожсервіс-Миколаїв» відповідно до КВЕД займається наступними видами діяльності:

- Неспеціалізована оптова торгівля (основний);

- Електромонтажні роботи;

- Інші будівельно-монтажні роботи;

- Інші спеціалізовані будівельні роботи;

- Діяльність у сфері інжирінгу, геології та геодезії, наданні послуг технічного консультування в цих сферах.

У перевіряємий період позивачем були укладені договори поставки товарів протипожежного призначення (мембрана, пломба, порошок, вуглекислота, акустична система комплекс оповіщення «Велез», двері протипожежні, акустичну систему, пульт мікрофонний, блок індикації, вогнезахисні матеріали тощо) та оренди устаткування з контрагентами з ТОВ «Контрвегаюг», ТОВ «КПВ Гранит», ПП «Венко», ТОВ «Альфа-К», ТОВ «Інноваційні енергорозподільчі технології». Під час проведення перевірки позивачем були надані документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій за укладеними договорами. Судом встановлено, що отримані товари та орендоване устаткування відповідає за призначенням господарській діяльності позивача. Перевіряючі не мали жодних зауважень до наданої підприємством первинної документації. Зазначений факт підтверджує і представник відповідача в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача під час розгляду справи судом, підставами для висновків щодо недійсності укладених правочинів стало: по-перше, неможливість проведення перевірок контрагентів позивача, по-друге - порушення кримінальної справи № 11800001 у відношенні директора ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» Магденко В.В. по ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 358 КК України, директора ТОВ «Билдбудстрой» Лепих М.Н. по ч. 3 ст. 121 КК України, Гончаренко А.В. по ч. 2 ст. 205, ч .5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України у матеріалах якої наявні докази, що ТОВ «Альфа-К», ТОВ «ВКП Гранит» задіяні в схемах незаконного формування податкового кредиту по ПДВ різним суб'єктам господарської діяльності, зареєстрованим на території України.

Однак, суд зауважує, що неможливість проведення перевірки контрагента позивача не може свідчити про нереальність господарської операції, оскільки проведення перевірки є заходом контролю податкового органу відносно платника податків, а реальність господарської операції оцінюється з урахуванням її специфікації - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Таким чином, при дослідженні господарської операції, контрагент за договором, в першу чергу, розглядається як суб'єкт господарювання, спроможний або неспроможний надавати відповідні послуги або поставляти товари.

Крім того, на час розгляду даної справи судом, провадження у кримінальній справі № 11800001 не завершено, судом кримінальна справа не розглядалась, обвинувального вироку не винесено. Сам факт порушення такої кримінальної справи не може бути підставою для визнання господарських операцій безтоварними.

Копії первинних бухгалтерських документів та документів, що підтверджують реальність та товарність здійснених господарських операцій між позивачем та контрагентами (договори поставки, оренди, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-здавання тощо) надані позивачем, досліджені судом та містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи та акту перевірки вбачається, що перевіряючими господарські операції по кожному договору не досліджувалися, а висновок ДПІ про нереальність правочинів є узагальнюючим та грунтується виключно на актах про неможливість проведення зустрічної звірки або перевірки.

Щодо інших підприємств, вказаних у акті перевірки, суд зазначає наступне:

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто підприємство-позивач не може бути притягнуте до відповідальності за порушення, яке ним не було вчинене.

Статті 9, 10 Закону України «Про систему оподаткування» для платників податків не передбачають обов'язку та не надають права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше).

Тобто, позивач не може нести відповідальність за порушення іншими підприємствами певних норм законодавства (за умови належної доведеності такого порушення).

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 року вих. № 11/13-11 роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Пожсервіс-Миколаїв» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 05.09.2013 року № 0001572202.

Скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 05.09.2013 року № 0001562202.

Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пожсервіс-Миколаїв» судовий збір у сумі 487,20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська