Ухвала

від 27.05.2015 по справі 814/570/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/570/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЖСЕРВІС - МИКОЛАЇВ» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2013 р. №0001562202 та №0001572202,-

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЖСЕРВІС - МИКОЛАЇВ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2013 р. №0001562202 та №0001572202, посилаючись на те, що працівники ДПІ дійшли помилкових висновків щодо завищення податкового кредиту у перевіряємому періоді, що був сформований за рахунок господарських операцій з контрагентами з ТОВ «Контрвегаюг», ТОВ «КПВ Гранит», ПП «Венко», ТОВ «Альфа-К», ТОВ «Інноваційні енергорозподільчі технології». Так, позивач зазначив про реальність та товарність господарських операцій, здійснених з вищезазначеними контрагентами та про надання перевіряючим документів первинного бухгалтерського обліку в повному обсязі під час проведення перевірки. Враховуючи це позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно та підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року адміністративний позов ТОВ «ПОЖСЕРВІС - МИКОЛАЇВ» задоволений. Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 05.09.2013 року №0001572202 та №0001562202.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову товариства відмовити повністю.

Позивач надіслав апеляційному суду заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ з 09.07.2013 року по 10.07.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податку ТОВ «Пожсервіс-Миколаїв» з питань дотримання вимог податкового законодавства про здійсненні правових відносин з ТОВ «Контрвегаюг» за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 року, ТОВ «КПВ Гранит» за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 року, ПП «Венко» за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 року, ТОВ «Альфа-К» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 року, ТОВ «Інноваційні енергорозподільчі технології» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 року.

Перевіркою встановлено (з урахуванням редакції внаслідок наданих заперечень щодо проведення перевірки) заниження податку на прибуток всього в сумі 190671,00 грн., заниження податку на додану вартість всього в сумі 157697,00 грн. про що було складено акт від 17.07.2013 року №147/22-02/36881073.

На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 05.09.2013 року №0001572202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 217901,75 грн. (190671,00 грн. - за основним платежем, 27230,75 грн., - за штрафними санкціями), та №0001562202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 182766,75 грн., з яких 157697,00 грн. - за основним платежем, 25069,75 грн. - за штрафними санкціями.

В акті перевірки зазначено, що операції контрагентів ТОВ «Пожсервіс-Миколаїв» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Правочини, укладені окремими постачальниками ТОВ «Пожсервіс-Миколаїв», порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою несплати податків.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Так, відповідно до положень п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно положень статей 134, 138 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом першої інстанції враховано, що ТОВ «Пожсервіс-Миколаїв» відповідно до КВЕД займається наступними видами діяльності: Неспеціалізована оптова торгівля (основний); Електромонтажні роботи; Інші будівельно-монтажні роботи; Інші спеціалізовані будівельні роботи; Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, наданні послуг технічного консультування в цих сферах.

У перевіряємий період позивачем були укладені договори поставки товарів протипожежного призначення (мембрана, пломба, порошок, вуглекислота, акустична система комплекс оповіщення «Велез», двері протипожежні, акустична система, пульт мікрофонний, блок індикації, вогнезахисні матеріали тощо) та оренди устаткування з контрагентами з ТОВ «Контрвегаюг», ТОВ «КПВ Гранит», ПП «Венко», ТОВ «Альфа-К», ТОВ «Інноваційні енергорозподільчі технології». Під час проведення перевірки позивачем були надані документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій за укладеними договорами.

Судом першої інстанції правильно зазначено про те, що отримані товари та орендоване устаткування відповідає за призначенням господарській діяльності позивача. Перевіряючі не мали жодних зауважень до наданої підприємством первинної документації. Зазначений факт підтвердив і представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що підставами для висновків щодо недійсності укладених правочинів стало: по-перше, неможливість проведення перевірок контрагентів позивача, по-друге - порушення кримінальної справи №11800001 у відношенні директора ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» ОСОБА_1 по ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 358 КК України, директора ТОВ «Билдбудстрой» ОСОБА_2 по ч. 3 ст. 121 КК України, ОСОБА_3 по ч. 2 ст. 205, ч .5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України у матеріалах якої наявні докази, що ТОВ «Альфа-К», ТОВ «ВКП Гранит» задіяні в схемах незаконного формування податкового кредиту по ПДВ різним суб'єктам господарської діяльності, зареєстрованим на території України.

Суд обґрунтовано виходив з того, що неможливість проведення перевірки контрагента позивача не може свідчити про нереальність господарської операції, оскільки проведення перевірки є заходом контролю податкового органу відносно платника податків, а реальність господарської операції оцінюється з урахуванням її специфікації - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Таким чином, при дослідженні господарської операції, контрагент за договором, в першу чергу, розглядається як суб'єкт господарювання, спроможний або неспроможний надавати відповідні послуги або поставляти товари.

Крім того, слід враховувати, що провадження у кримінальній справі №11800001 не завершено, судом кримінальна справа не розглядалась, обвинувального вироку не винесено.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відтак, сам факт порушення такої кримінальної справи не може бути підставою для визнання господарських операцій безтоварними, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Копії первинних бухгалтерських документів та документів, що підтверджують реальність та товарність здійснених господарських операцій між позивачем та контрагентами (договори поставки, оренди, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-здавання тощо) надані позивачем, досліджені судом та містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи та акту перевірки вбачається, що перевіряючими господарські операції по кожному договору не досліджувалися, а висновок ДПІ про нереальність правочинів є узагальнюючим та ґрунтується виключно на актах про неможливість проведення зустрічної звірки або перевірки.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості висновку податкового органу стосовно інших підприємств, вказаних у акті перевірки, суд першої інстанції правильно зазначив, що статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто підприємство-позивач не може бути притягнуте до відповідальності за порушення, яке ним не було вчинене.

Статті 9, 10 Закону України «Про систему оподаткування» для платників податків не передбачають обов'язку та не надають права вимагати від інших платників податків будь-які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше).

Тобто, позивач не може нести відповідальність за порушення іншими підприємствами певних норм законодавства (за умови належної доведеності такого порушення).

До того ж колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» та ТОВ «Билдбудстрой», відносно керівництва яких були відкриті кримінальні провадження, не є безпосередніми контрагентами позивача, а являються контрагентами ТОВ «Альфа-К» та ТОВ «ВКП Гранит», з якими позивач мав безпосередньо господарські відносини. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що можливі порушення ТОВ «ВВМ-Вилиджтрейд» та ТОВ «Билдбудстрой» своїх податкових обов'язків не може впливати на відповідальність позивача.

Колегія суддів також вважає підкреслити, що в тексті апеляційної скарги відсутні посилання на підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені у ст. 202 КАС України, а саме: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

В апеляційній скарзі податковий орган фактично віддублював висновки акта перевірки, які були оскаржені позивачем, не надавши правову оцінку рішенню суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Пожсервіс-Миколаїв».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів правомірності та обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень від 05.09.2013 року №0001562202, №0001572202.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов