Ухвала

від 01.10.2014 по справі 2а-12624/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12624/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівКлючковича В.Ю., Кобаль М.І., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 пред'явив позов до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000011710 від 22.07.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено камеральну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб громадянина ОСОБА_5 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 01.07.2011 року №1/17-10/НОМЕР_1.

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у частині неправильного розрахунку суми інвестиційного прибутку та суми його оподаткування.

На підставі акту перевірки та виявлених в ході її проведення порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011710 від 21.07.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 7500750,00 грн.

Позивач, вважаючи, що прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси, звернувся до суду за їх захистом з даним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в декларації про доходи (вх. №1486 від 04.05.2011 року за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року відобразив такі доходи: за основним місцем роботи - 23418,00 грн.; дохід, одержаний від продажу земельної ділянки - 2016600,00 грн.; дохід, одержаний від продажу житлового будинку - 50660,00 грн.; дохід, одержаний від продажу майнового паю СТОВ «Стебне» - 50005000,00 грн., відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу майнового паю №041010 від 04.10.2010 року.

Відповідно до п.1 договору купівлі-продажу майнового паю №041010 від 04.10.2010 року, предметом якого є майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства КСП ім. Горького (СТОВ «Стебне») с. Стебне, Звенигородського району, Черкаської області, номінальною вартістю 246,00 грн., що становить 0,00644 відсотки, який отриманий продавцем в процесі приватизації, вартість продажу майнового паю визначається сторонами в додатковій угоді, яка є невід'ємного частиною даного договору.

Згідно умов додаткової угоди №1 від 04.10.2010 року до договору купівлі-продажу майнового паю №041010 від 04.10.2010 року сторони домовились, що вартість продажу майнового паю, вказаного в п. 1.1 договору купівлі-продажу майнового паю №041010 від 04.10.2010 року становить 50005000,00 (п'ятдесят мільйонів п'ять тисяч) грн.

Майновий пай, що був предметом договору купівлі-продажу, отриманий позивачем у власність у процесі приватизації, внаслідок реорганізації КПС ім. Горького, що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновим сертифікатом) серії ЧЕ-ІІ №004397, виданим Стебнівською сільською радою 11.08.2010 року.

На виконання умов п. 4.1 договору купівлі-продажу майнового паю №041010 від 04.10.2010 року продавець передав, а покупець прийняв оригінал свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновим сертифікатом) серії ЧЕ-ІІ №004397, виданим Стебнівською сільською радою 11.08.2010 року, що підтверджується актом приймання-передачі від 04.10.2010 року до договору купівлі-продажу майнового паю №0410010 від 04.10.2010 року.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає порядок податкування інвестиційного прибутку, облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до п.1.2 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами

Пунктом 4.2.13. п. 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу (як складової загального річного оподатковуваного доходу) включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у п.п. 4.3.3. та 4.3.17.статті 4 цього Закону.

Згідно з п.п. 4.3.18. п. 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» встановлено, що об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Частина друга статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачає, що суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» затверджено Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих (далі - Методика) та Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення (далі - Порядок).

За визначенням пункту 2 Методики майновий пай - частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

Відповідно до п. 4 Порядку за рішенням зборів співвласників до списку осіб, що мають право на майновий пай, можуть бути віднесені й інші категорії осіб.

Відповідно до абзацу першого пункту 13 Порядку майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком.

Згідно з пунктом 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що належним доказом, який підтверджує частку майна у пайовому фонді, як члена такого підприємства, є саме свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, у даному випадку свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновим сертифікатом) серії ЧЕ-ІІ №004397, виданим Стебнівською сільською радою 11.08.2010 року.

Крім того, що чинне законодавство України не ставить в залежність законність отримання майнового паю в процесі приватизації від факту перебування особи в трудових відносинах з колективним сільськогосподарським підприємством та/або проживання особи на території відповідної сільської ради.

Доказів на підтвердження того, що вказане свідоцтво визнано недійсним у встановленому порядку, або містить недостовірні відомості, відповідачем до суду не надано.

На вимогу суду щодо законності оформлення свідоцтва на право власності на майновий пай, оцінки та продажу землі сільськогосподарського призначення прокуратурою Черкаської області проведено перевірку, за результатами якої підстав для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України немає.

За наслідками проведення Звенигородською міжрайонною прокуратурою Черкаської області додаткової перевірки щодо законності оформлення свідоцтва на право власності гр. ОСОБА_5 на майновий пай члена КСП ім. Горького (СТОВ «Стебне») с. Стебне Звенигородського району Черкаської області та за фактом оцінки та продажу даного майнового паю вартість 246 грн. за ціною 50005000,00 грн., а також щодо продажу гр. ОСОБА_5 землі сільськогосподарського призначення ніяких шахрайських дій з боку гр. ОСОБА_5, пов'язаних із оформленням свідоцтва на право власності на майновий пай, оцінку та продажу землі сільськогосподарського призначення не виявлено, в порушенні кримінальної справи відносно гр. ОСОБА_5 за ст. 190 КК України відмовлено.

Судом першої інстанції неодноразово також направлялись листи в Генеральну прокуратуру України для отримання інформації щодо скасування вищестоящими прокурорами постанов Звенигородської міжрайонної прокуратури Черкаської області від 23.01.2012 року та прокуратури Ємільчинського району Житомирської області від 29.03.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи та щодо того, чи не вживались органами прокуратури заходи щодо звернення до суду відносно визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових паїв, які призвели до нарахування органами податкової служби грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

У відповідь на запити суду Генеральною прокуратурою України повідомлено, що вищенаведені постанови про відмову в порушенні кримінальної справи не скасовувались.

До суду також не надано доказів визнання в судовому порядку договорів купівлі-продажу майнового паю та свідоцтва про право власності на майновий пай недійсними, доказів визнання позивача винним у вчиненні останнім злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Враховуючи викладене в сукупності, а також те, що відповідно до п. 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком, яке є у наявності у позивача, та яке в судовому порядку не визнане недійсним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність застосування позивачем положень п.п. 4.3.18. п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а відтак безпідставність нарахування податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб шляхом винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Кобаль М.І.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Кобаль М.І.