Постанова

від 24.09.2014 по справі 826/11041/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2014 року 10:25 № 826/11041/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю:

представника позивача: Юрченко О.А.,

представника відповідача: Диби Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Контрактстрой» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.04.2014р. №54426552208 та №54526552208, виданих на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Контрактстрой» від 01.04.2014р. №286/26-55-22-08/31811588, яким встановлено порушення ст.124, п.п.138.1.1. п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, пп.»а» п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що акт перевірки складений з порушенням норм податкового законодавства, а висновки, викладені в ньому, не відповідають об'єктивним обставинам та реальній дійсності, оскільки господарські відносини позивача та контрагентів є реальними та такими, що спрямовані на настання правових наслідків, що підтверджується первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, посилаючись на те, що контрагенти позивача здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою прикриття незаконної діяльності, що свідчить про відсутність наявності реального руху активів, а отже право на формування витрат та податкового кредиту також відсутнє.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Контрактстрой» (код за ЄДРПОУ 31811588) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Видавництво» Прессбол-2008» (код за ЄДРПОУ 36090881) та ПП «Еврофасад-Черкаси» (код за ЄДРПОУ 32881834) за період з 01.01.2012Р. по 31.12.12р., за результатами якої складено акт від 01.04.14р. №286/26-55-22-08/31811588.

В ході проведення перевірки встановлено, що в результаті неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ, за рахунок виписаних податкових накладних з ПП «Видавництво» Прессбол-2008» (код за ЄДРПОУ 36090881) та ПП «Еврофасад-Черкаси» (код за ЄДРПОУ 32881834) перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі ПДВ 485153грн.; ТОВ «Контрактстрой» порушено п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого, завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «Видавництво» Прессбол-2008» (код за ЄДРПОУ 36090881) та ПП «Еврофасад-Черкаси» (код за ЄДРПОУ 32881834) в загальній сумі 485153грн.; порушено ст.134, п.п.138.1.1. п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу за період з 01.01.12р. по 31.12.12р. ТОВ «Контрактстрой» занижено податок на прибуток при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «Видавництво» Прессбол-2008» (код за ЄДРПОУ 36090881) та ПП «Еврофасад-Черкаси» (код за ЄДРПОУ 32881834) в загальній сумі 509411грн.

На підставі акту перевірки від 01.04.14р. №286/26-55-22-08/31811588 прийнято податкове повідомлення -рішення від 15.04.14р. №54426552208, за платежем податок на прибуток на загальну суму 636764грн., з яких за основним платежем - 509411грн., за штрафними фінансовими санкціями - 127352грн. та податкове повідомлення -рішення від 15.04.14р. №54526552208, за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 660441грн., з яких за основним платежем - 485153грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 121288грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 24.06.14р. №11283/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення від 15.04.14р. №54426552208 та №54526552208 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ПП «Видавництво» Прессбол-2008», на підставі договору поставки від 01.06.2012р. №01-06/1, що укладений та підписаний від імені директора ТОВ «Контрактстрой» Журби І.В., та заступника директора ПП «Видавництво» Прессбол-2008» Гречухи Є.В.

На виконання вказаного договору, ПП «Видавництво» Прессбол-2008» виписані податкові накладні на загальну суму 2124808,10грн., в т.ч. ПДВ - 354134,69грн., підписані директором Колесниковим Є.В.

Відповідно до податкової звітності з податку на додану вартість подану позивачем, за період з 01.01.12р. по 31.12.12р. встановлено включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарських відносинах з ПП «Видавництво» Прессбол-2008» на загальну суму ПДВ 354135,00грн.

Окрім того, позивач мав господарські відносини з ПП «Еврофасад-Черкаси» на підставі договорів укладених, між ТОВ «Контрактстрой», в особі директора Журби І.В. та між ПП «Еврофасад-Черкаси», особі заступника директора Кисельова В.О., на виконання яких виписані податкові накладні на загальну суму 786110,48грн., в т.ч. ПДВ - 131018,41грн.

Відповідно до податкової звітності з податку на додану вартість подану позивачем, за період з 01.01.12р. по 31.12.12р. встановлено включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарських відносинах ПП «Еврофасад-Черкаси» суму ПДВ 131018, 41грн.

Під час перевірки встановлено, що Свідоцтво платника ПДВ ПП «Видавництво» Прессбол-2008» анульоване 24.12.2012 року.

Згідно інформації АІС „Податковий блок " стан платника « 11» - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).

Остання податкова звітність ПП «Видавництво»Прессбол-2008» подана з податку на прибуток підприємств за 2012 рік та з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

Окрім того, в провадженні слідчого відділу ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 3201311005000007 від 04.01.2013 року за ознаками складу злочину передбаченого ст.ст. 205, 212 КК України.

Так, згідно протоколу допиту свідка від 08.02.2013 року - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1,) - директора ПП «Видавництво»Прессбол-2008», проведеного старшим о/у ГВПМ ДПІ у Оболонському р-ні. М. Києва ДПС Боробош С.В. встановлено, що ОСОБА_7 ніколи не здійснював фінансово - господарських взаємовідносин з підприємством ТОВ «Реалпромбуд», ніколи не : отримував товарів, робіт (послуг) та фінансово - господарських документів від ТОВ «Реалпромбуд» та відповідно ніколи не постачав товарів, робіт (послуг) в адресу покупців підприємства ПП «Видавництво «Прессбол - 2008», які формували податковий кредит з ПДВ при фінансово - господарських взаємовідносинах з підприємством ПП «Видавництво «Прессбол - 2008».

Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що невстановлені слідством особи в квітні 2012 року подали до ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві уточнюючу податкову декларацію з ПДВ згідно якої відбулось корегування неіснуючих податкових накладних виписаних в листопаді 2011 року нібито службовими особами ТОВ«Реалпромбуд» (код ЄДРПОУ 36872226) завдяки чому збільшили податкові зобов'язання з ПДВ ТОВ «Реалпромбуд» та надали право на незаконне формування податкового кредиту з ПДВ у підприємства ПП «Видавництво»Прессбол-2008» (код ЄДРПОУ 36090881), ПП «Єврофасад- Черкаси» (код ЄДРПОУ 32881834).

Разом з тим, податковим органом під час перевірки використано акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС перевірки контрагента ПП «Видавництво» Прессбол-2008» складеного 14.12.2012 року №1093/22-36872226 про результати перевірки діяльності ТОВ «Реалпромбуд» (код за ЄДРПОУ 36872226) питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.11.2011року по 31.10.2012року, відповідно до якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з листопада 2011 по жовтень 2012 року, які підпадають під визначення ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до висновків акту від 10.06.13р. №6-467/3-22-70-36203392 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будкомпроект Груп» щодо підтвердження господарських відносин з підприємствами покупцями ПП «Мітра 2009», ПП «Видавництво» Прессбол-2008» (код ЄДРПОУ 36090881), ПП «Єврофасад- Черкаси» (код ЄДРПОУ 32881834), ПП «Нова-Центр», за період з 01.01.11р. по 31.05.13р., за даними якого встановлено, що ТОВ «Будкомпроект Груп» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій повіданих з наданням подауової вигоди через підприємства транзитери, третім особам - підприємствам реального сектору економіки.

Під час проведення перевірки, податковим органом використано акт від 12.07.13р №391/22-01/32881834 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Єврофасад-Черкаси» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Будкомпроект Груп» та подальшого продажу підприємствам-покупцям за період з 01.01.11р. по 31.05.13р., яким встановлено відсутність у ПП «Єврофасад-Черкаси» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. ПП «Єврофасад-Черкаси» є підприємством «транзитером» та здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової ди підприємствам «вигодонабувачам» - підприємствам реального сектору економіки. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання ів (послуг) від ТОВ «Будкомпроект Груп» та з продажу товарів (послуг) підприємствам - ицям за період з 01.12.2011 року по 31.05.2013 року, в розумінні ст.22 та ст.185 Податкового кодексу .

Також перевіркою використано протокол допиту від 29.01.2013 року проведеного старшим о/у ГВПМ ДПІ у м. Сєверодонецька капітаном податкової міліції Радько В. Ю. допитано директора «Еврофасад-Черкаси» ОСОБА_10, який пояснив: «...про підприємство ПП «Еврофасад-Черкаси» йому не відоме назву чує вперше. ПП фасад-Черкаси» в органах державної влади та органах ДПС не реєстрував та на це нікого не уповноважував. Печатку ПП «Еврофасад-Черкаси» в органах дозвіль системи не отримував та де знаходиться йому невідомо. До фінансово-господарської діяльності ПП «Еврофасад- Черкаси» відношення не має, рахунки в банківських установах не відкривав. Декларації з податку додану вартість та податку на прибуток ПП «Еврофасад-Черкаси» не подавав та не підписував, де знаходиться дане підприємство йому невідомо. Підприємство ТОВ «Реалпромбуд» мені не відоме, договорів з даним підприємством не укладав. Довіреності іншим особам на ведення сово-господарської діяльності та підпису відповідних документів від імені ПП «Еврофасад-Черкаси» не надавав...».

Виходячи з викладеного, податковим органом під час здійснення перевірки зроблено висновок про те, що ТОВ «Контрактстрой» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників ПП «Еврофасад-Черкаси» та ПП «Видавництво» Прессбол-2008», у зв'язку з чим у позивача відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість, а також відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з поставки ТМЦ в вказаними підприємствами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи") встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи взаємовідносини позивача по взаєморозрахункам з контрагентами здійснювались поза межами правового поля.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Не включаються до складу витрат, виходячи зі змісту підпункту 139.1.9 пункту 139.1 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 27 березня 2012 року по справі №21-737во10 надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Як встановлено судом, первинні документи контрагента позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із позивачем для сплати до державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як встановлено судом, позивачем внаслідок пред'явлення відрахувань при обчисленні податку на додану вартість та включення до складу витрат, витрат при розрахунку податку на прибуток шляхом відображення в податковому обліку господарських операцій ПП «Видавництво» Прессбол-2008» (код за ЄДРПОУ 36090881) та ПП «Еврофасад-Черкаси» (код за ЄДРПОУ 32881834) отримано необґрунтовану податкову вигоду з огляду на наступне.

Як вбачається з актів перевірки, реальність здійснення господарських відносин ПП «Видавництво» Прессбол-2008» та ПП «Еврофасад-Черкаси» із підприємствами-контрагентами не підтверджено.

Згідно інформації, що зазначена в актах, яка не спростована позивачем на підставі належних та допустимих доказів, основні засоби, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та інші умови для ведення господарської діяльності у контрагентів позивача відсутні.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку про неможливість ПП «Видавництво» Прессбол-2008» (код за ЄДРПОУ 36090881) та ПП «Еврофасад-Черкаси» (код за ЄДРПОУ 32881834) здійснити роботи у тих обсягах, що відображені позивачем у податковому обліку.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій докази (податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, рахунки-фактури), дійшов висновку про те, що вони не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції з ПП «Видавництво» Прессбол-2008» та ПП «Еврофасад-Черкаси» оформлялись лише документально.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції (зокрема, виконання робіт), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено реальності господарських операцій з ПП «Видавництво» Прессбол-2008» та ПП «Еврофасад-Черкаси», суд прийшов висновку про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та зменшено суму оподатковуваного доходу на суму витрат, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладеного на нього обов'язк щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та відсутності підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Контрактстрой» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 02.10.2014р.

Суддя Є.В. Аблов