Ухвала

від 02.10.2014 по справі 826/1883/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №826/1883/13-а( в 2-х томах) Головуючий у 1- й інстанції Качур І.А. Суддя - доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

02 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду заяву ОСОБА_2 та Громадської організації «Андріївсько-пейзажна ініціатива» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі за апеляційними скаргами Київської міської ради та Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, Громадської організації «Андріївсько-пейзажна ініціатива» до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації (Виконавчий орган Київської міської ради), треті особи: Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Десятинка», за участю прокуратури Шевченківського району м.Києва про визнання нечинним та скасування рішення в частині, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації (Виконавчий орган Київської міської ради), треті особи: Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Десятинка», за участю прокуратури Шевченківського району м. Києва, в якому просили: визнати нечинним та скасувати пункт 32 рішення Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 31/905 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»; визнати нечинним та скасувати розпорядження Київської міської державної адміністрації від 14 грудня 2007 року № 1653 «Про надання Київській патріархії Української православної церкви Київського патріархату дозволу на проектування та будівництво комплексу будівель адміністративного та господарського призначення з житловими приміщеннями службового призначення на пров. Десятинному, 3 літери А,Б та 5 літера Д у Шевченківському районі».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2013 року позов задоволено.

Визнано нечинним та скасовано пункт 32 рішення Київської міської ради від 25 вересня 2003 року №31/905 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».

Визнано нечинним та скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 14 грудня 2007 року №1653 «Про надання Київській патріархії Української православної церкви Київського патріархату дозволу на проектування та будівництво комплексу будівель адміністративного та господарського призначення з житловими приміщеннями службового призначення на пров. Десятинному, 3 літери А,Б та 5 літера Д у Шевченківському районі»;

Зупинено дію розпорядження Київської міської державної адміністрації від 14.12.2007 року №1653 «Про надання Київській патріархії Української православної церкви Київського патріархату дозволу на проектування та будівництво комплексу будівель адміністративного та господарського призначення з житловими приміщеннями службового призначення на пров. Десятинному, 3 літери А,Б та 5 літера Д у Шевченківському районі» до набрання законної сили даним судовим рішенням;

Заборонено замовнику - Київській Патріархії Української православної церкви Київського патріархату та генеральному підряднику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтеграл - Буд» проводити будь-які будівельні роботи на території земельної ділянки площею 0, 17 га у пров. Десятинному, 3, літери А, Б та 5, літера Д у Шевченківському районі м.Києва до набрання законної сили даним судовим рішенням;

Зобов'язано Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м.Києві стягнути судові витрати в сумі 34 грн.41 коп. на користь ОСОБА_2, Громадської організації «Андріївсько - пейзажна ініціатива» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації (Виконавчий орган Київської міської ради).

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року апеляційні скарги Київської міської ради та Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату - задоволено.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2013 року - скасовано та постановлено нову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2, Громадської організації «Андріївсько-пейзажна ініціатива» до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації (Виконавчий орган Київської міської ради), треті особи: Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Десятинка», за участю прокуратури Шевченківського району м. Києва про визнання нечинним та скасування рішення в частині - відмовлено.

Позивачі не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду, звернулися з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2014 року касаційну скаргу позивачів залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року - залишено без змін.

Позивачі, 24 червня 2014 року звернувся до Київською апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просили скасувати постанову Київського апеляційного адміністративною суду від 19 листопада 2013 року і ухвалити нову постанову, якою залишити апеляційні скарги Київської міської ради та Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2013 року - без змін.

Свою заяву про перегляд судовою рішення за нововиявленими обставинами мотивували тим, що істотне та ключове значення для вирішення даного спору має цільове призначення спірної земельної ділянки, обставини та докази, на підставі яких таке цільове призначення встановлюється. В ході роботи представника позивачів ОСОБА_3 в складі Робочої групи Управління охорони культурної спадщини та пам'яткоохоронної громадськості з реалізації положень меморандуму щодо об'єктів будівництва, реконструкції, реставрації тощо, розташованих у Центральній історичній частині міста, по яких доцільний терміновий перегляд проектної та дозвільної документації для спільної роботи з Національною спілкою архітекторів України та Департаментом архітектури та містобудування , було встановлено існування Історико-містобудівного обгрунтування щодо об'єкту по пров.Десятинному, 3 літ. А, Б, та 5 літ. Д розробленого 07.02.2008 року Всеукраїнським науково-методичним та дослідно-інформаційним центром архітектурної спадщини, що в підпорядкуванні Міністерства регіонального розвитку і будівництва України та погодженого Головним управлінням охорони культурної спадщини 13.02.2008 року. Таким чином, зазначений документ на час розгляду справи існував, проте про його наявність позивачам та їх представникам нічого відомо не було. Відповідачі та третя особа - Київська Патріархія УПЦ КП про існування зазначеного документа нічого не повідомляли. За змістом п.2 Висновків вказаного Історико-містобудівного обгрунтування при розробці проекту необхідно виходити з правил використання земель історико-культурного призначення та керуватися регламентаціями, встановленими для перетворень архітектурного середовища на територіях історико-архітектурних заповідників. Крім того, за змістом листа Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.05.2014 року №066/09-1298 територія земельної ділянки по пров.Десятинному, 3 літ. «А», «Б» та 5 літ. «Д» у Шевченківському районі м.Києва і станом на травень 2014 року віднесена до категорії земель історико-культурного призначення. На їх думку, з огляду на вказану обставину існують цілком обґрунтовані сумніви у достовірності висновків судового рішення суду апеляційної інстанції про постійну належність ділянки до категорії громадської і житлової забудови. Вважають, що належність спірної земельної ділянки до категорії історико-культурного призначення, як зазначено вище, є істотними та ключовими для вирішення даного спору, оскільки саме правильність визначення цільового призначення ділянки лягло в основу постанов судів першої та апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача. перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява позивачів підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КАС України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судовою рішення за нововиявленими обставинами с: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи: 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильною перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконною або необгрунтованою рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необгрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановления ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншою правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Як було встановлено судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, що Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату з 2002 року є власником будинків 3 та 5 по пров. Десятинному в м.Києві. Таким чином, з огляду на приписи статті 377 ЦК України, статті 92 та Розділу IV Земельного Кодексу України, у релігійної організації виникло право користуватися земельною ділянкою, на якій розташовано будівлі, та обов'язок вчинити дії для отримання документів, що підвереджують наявність такого права.

Пунктом 32 рішення Київської міськради від 25.09.2003 року №31/905 Київською Патріархією Української Православної Церкви Київського Патріархату затверджено проект відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративних та господарських приміщень, розташованих в будинках №№3,5 по пров.Десятинному та передано в оренду земельну ділянку площею 0,17га. На підставі вказаного рішення 1.07.2004 року укладено договір оренди земельної ділянки.

Розпорядженням Київської міської держадміністрації від 14.12.2007 року №1653 дозволено Київській Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату здійснити проектування та будівництво комплексу будівель по пров.Десятинному, 3,5 на земельній ділянці, наданій рішенням міськради №31/905 за умови виконання УПЦ обов'язків, що містяться в пункті 2 розпорядження, відповідно до якого УПЦ, крім іншого, повинно до початку будівництва одержати відповідні дозволи Міністерства культури і туризму України та головного управління охорони культурної спадщини на проведення робіт, забезпечити проведення археологічних досліджень та збереження виявлених об'єктів культурної спадщини.

Суд апеляційної інстанції з чим погодився Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку про те, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачі діяли в межах своїх повноважень та у відповідності до чинного на той час законодавства. Безпідставним є посилання скаржників на те, що при прийнятті рішення №31/905 орган місцевого самоврядування здійснив вилучення особливо цінних земель та змінив цільове призначення земельної ділянки, оскільки з тексту рішення міськради вбачається, що остання передала в оренду виключно землі, на яких розташовано об'єкти нерухомості власником яких є УПЦ, та які необхідні для експлуатації та обслуговування вказаних будівель, не приймаючи при цьому рішення щодо зміни цільового призначення землі.

Що стосується розпорядження Київської міської держадміністрації №1653 то колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що воно також не суперечить вимогам чинного на час його прийняття законодавства яке регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини.

Так, відповідно до змісту розпорядження №1653, Київській Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату дозволено здійснювати проектування та будівництво виключно за наявності відповідних дозволів Міністерства культури і туризму України та головного управління охорони культурної спадщини, що відповідає приписам статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини». При цьому орган місцевої влади обумовив обов'язок УПЦ здійснити дії щодо проведення археологічних досліджень та збереження виявлених об'єктів культурної спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, у своїй заяві заявники як на нововиявлені обставини посилаються на те, що в ході роботи представника позивачів ОСОБА_3 в складі Робочої групи Управління охорони культурної спадщини та пам'яткоохоронної громадськості з реалізації положень меморандуму щодо об'єктів будівництва, реконструкції, реставрації тощо, розташованих у Центральній історичній частині міста, по яких доцільний терміновий перегляд проектної та дозвільної документації для спільної роботи з Національною спілкою архітекторів України та Департаментом архітектури та містобудування було встановлено існування Історико-містобудівного обгрунтування щодо об'єкту по пров.Десятинному, 3 літ. А, Б, та 5 літ. Д розробленого 07.02.2008 року Всеукраїнським науково-методичним та дослідно-інформаційним центром архітектурної спадщини, що в підпорядкуванні Міністерства регіонального розвитку і будівництва України та погодженого Головним управлінням охорони культурної спадщини 13.02.2008 року.

Таким чином, зазначений документ на час розгляду справи існував, проте про його наявність позивачам та їх представникам нічого відомо не було. Відповідачі та третя особа - Київська Патріархія УПЦ КП про існування зазначеного документа нічого не повідомляли.

За змістом п.2 Висновків вказаного Історико-містобудівного обґрунтування при розробці проекту необхідно виходити з правил використання земель історико-культурного призначення та керуватися регламентаціями, встановленими для перетворень архітектурного середовища на територіях історико-архітектурних заповідників.

Крім того, за змістом листа Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.05.2014 року №066/09-1298 територія земельної ділянки по пров.Десятинному, 3 літ. «А», «Б» та 5 літ. «Д» у Шевченківському районі м.Києва і станом на травень 2014 року віднесена до категорії земель історико-культурного призначення.

З огляду на вказану обставину існують цілком обгрунтовані сумніви у достовірності висновків судового рішення суду апеляційної інстанції про постійну належність ділянки до категорії громадської і житлової забудови.

На думку заявників, перелічені обставини, а саме належність спірної земельної ділянки до категорії історико-культурного призначення, як зазначено вище, є істотними та ключовими для вирішення даного спору, оскільки, саме правильність визначення цільового призначення ділянки лягло в основу постанов судів першої та апеляційної інстанції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, необхідно зазначити наступне.

Згідно зі ст. 247 КАС України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одною місяця після тою. як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. При цьому заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 цього Кодексу, може бути подана не пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до адміністративного суду після закінчення цього строку, адміністративний суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

За змістом ч. 1 ст. 249 КАС України, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подасться до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини.

Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

Стаття 245 КАС України передбачає, що постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв»язку з нововиявленими обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Проаналізувавши положення КАС України, нововиявленими слід вважати обставини (як фактичного, так і правовою характеру), які об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення, на час розгляду справи.

Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленими є обов'язковою.

Згідно ч. 1 ст. 253 КАС України, суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачам, стверджують, що їм стало відомо про наявність Історико-містобудівного обґрунтування щодо об'єкту по провулку Десятинному №3 (літери А,Б) та №5 (літери Д) лише 03 червня 2014 року. Але даний факт спростовується доказами, що були надані КП УПЦ до суду під час розгляду справи та містяться в матеріалах справи №826/1883/13-а, а саме: - у змісті апеляційної скарги від 21.06.2013 року, що була подана КП УПЦ на Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.06.2013 року по справі №826/1883/13-а, містяться відомості щодо наявності Історико-містобудівного обґрунтування будівництва комплексу будівель адміністративного, житлового та господарського призначення; 23.04.2013 року по справі №910/2475/13 за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району в місті Києві в інтересах держави в особі Київської міської ради до Української Православної Церкви Київського Патріархату про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку Господарським судом міста Києва було винесено рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, та встановлено, що земельна ділянка за своїм цільовим призначенням відповідає землям громадських та релігійних організацій, які відносяться до категорії земель населених пунктів та згідно ст.ст. 19, 38 Земельного кодексу України підпадають під категорію земель житлової та громадської забудови.

Постановою Київського апеляційного господарського суду 27.08.2013 року було ухвалено постанову по справі №910/2475/13, яким рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року по справі №910/2475/13 залишено без змін.

Під час встановлення судами обставини щодо віднесення земельної ділянки до категорії земель житлової та громадської забудови були досліджені надані в матеріали справи №910/2475/13 докази, у тому числі - Історико-містобудівного обґрунтування.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2013 по справі №910/2475/13 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 залишено без змін.

У змісті заперечень на касаційну скаргу від 30.12.2013 року, що була подана КП УПЦ, також містяться відомості, що будівництво на земельній ділянці здійснювалося, у тому числі, на підставі Історико-містобудівного обґрунтування будівництва комплексу будівель адміністративного, житлового та господарського призначення.

Містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки від 31.12.2011 року, наданими до матеріалів справи, замовник будівництва був зобов'язаний розробити, погодити та затвердити Історико-містобудівне обгрунтування. Тобто позивачам було відомо зобов'язання, встановлене для замовника містобудівною документацією, але позивач не заявляв жодних клопотаннь щодо залучення документів, необхідних, на його думку, для встановлення певної обставини.

Історико-містобудівне обґрунтування та .лист Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 27.05.2014 року №066/09-1298 (отриманий позивачем вже після винесення Вищим господарським судом України постанови по справі №910/2475/13 є доказами обставин, які вже були встановлені судом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Історико-містобудівне обгрунтування щодо об'єкту по пров.Десятинному, 3 літ. А, Б, та 5 літ. Д та лист Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не може бути істотною для цієї справи обставиною, оскільки дані документи існували на час розгляду справи та були доказами обставин, які вже були встановлені судом та не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у розумінні статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 245, 247, 249, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів. -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 та Громадської організації «Андріївсько-пейзажна ініціатива» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі за апеляційними скаргами Київської міської ради та Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, Громадської організації «Андріївсько-пейзажна ініціатива» до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації (Виконавчий орган Київської міської ради), треті особи: Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Десятинка», за участю прокуратури Шевченківського району м.Києва про визнання нечинним та скасування рішення в частині - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 07 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 06 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.