Рішення

від 30.09.2014 по справі 910/9778/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9778/14 30.09.14 За позовом іноземного підприємства "ДЕЛЕКСПО-ГРУП"

до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧО-РУДНА КОМПАНІЯ-ПІВНІЧ"

про стягнення 24 375 813,61 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін

Від позивача Рахильчук О.В.(дов. від 11.06.2014)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Іноземне підприємство "ДЕЛЕКСПО- ГРУП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧО - РУДНА КОМПАНІЯ-ПІВНІЧ" про стягнення 24 375 813,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.14р. порушено провадження у справі №910/9778/14 та призначено розгляд справи на 23.06.14р.

У судове засідання 23.06.14р. з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлено. Розгляд справи відкладено на 14.07.2014.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва О.М. Кривенко № 04-23/500 від 09.07.2014 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи № 910/9778/14 у зв`язку з тривалим лікарняним судді Капцової Т.П., відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу передано судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.07.2014 суддя Головатюк Л.Д. прийняв справу № 910/9778/14 за позовом іноземного підприємства "ДЕЛЕКСПО- ГРУП" до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧО - РУДНА КОМПАНІЯ-ПІВНІЧ" про стягнення 24 375 813,61 грн. до свого провадження.

На призначене судове засідання 14.07.2014 представники сторін не прибули, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином. Розгляд справи призначено 19.08.2014.

В судове засідання 19.08.2014 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 19.08.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Розгляд справи відкладено 09.09.2014.

В судове засідання 09.09.2014 з'явилися представники позивача, надали пояснення по суті справи та подали клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Суд задовольнив дане клопотання.

Відповідно до ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Представник відповідача в судове засідання 09.09.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Розгляд справи було відкладено на 30.09.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 30.09.2014, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 30.09.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду від 22.05.2014 отримана відповідачем 03.06.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 03039 0961595 2 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2013 між іноземним підприємством «ДЕЛЕКСПО-ГРУП» (далі позивач, позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧО-РУДНА КОМПАНІЯ-ПІВНІЧ» (далі відповідач, позичальник) укладено Договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 01/03-ФД (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 договору позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується прийняти та повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно розділу 2 договору поворотна фінансова допомога надається Позичальнику в національній валюті України у розмірі 24 500 000 грн. (двадцять чотири мільйони п'ятсот тисяч гривень 00 копійок).

Поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Поворотна фінансова допомога надається до 28 лютого 2014 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника.

Поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення Позикодавцем.

Поворотна фінансова допомога використовується для потреб Позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності.

Розділом 3 договору передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Позикодавця.

Повернення грошових коштів Позикодавцю проводиться шляхом перерахування грошових коштів Позичальником на поточний рахунок Позикодавця в установі банку або з каси підприємства.

Позичальник зобов'язаний повернути всю суму отриманої фінансової допомоги в строк, вказаний в п. 2.3. даного Договору.

Банківські витрати, пов'язані з здійсненням платежів несе сторона, яка їх здійснює.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами Договору позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧО-РУДНА КОМПАНІЯ-ПІВНІЧ» було перераховано грошові кошти у розмірі 24 394 457,27 гривень (двадцять чотири мільйони триста дев'яносто чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім гривень 27 коп.) в якості поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧО-РУДНА КОМПАНІЯ-ПІВНІЧ фінансову безвідсоткову допомогу Іноземному підприємству «ДЕЛЕКСПО-ГРУП» було повернуто частково, а саме було перераховано грошові кошти у розмірі 1 450 000,00 гривень (один мільйон чотириста п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.).

У відповідності до п. 7.1. Договору Позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Позичальника за 5 календарних днів.

Керуючись п. 7.1. Договору Позивачем Відповідачу було направлено лист від 14.01.2014 року № 01/01 про повернення грошових коштів.

Проте, відповідь на лист від 14.01.2014 № 01/01 про повернення грошових коштів до Позивача так і не надійшла.

У відповідності до статті 6 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації, шо порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Крім того, згідно із статгею 7 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, Позивачем була направлена претензія від 12.02.2014 № 01/02 про виконання грошового зобов'язання у сумі 22 944 457,27 гривень, проте відповіді на претензію Відповідач також не надіслав Позивачу.

Крім того, у відповідності до п. 3.2. Договору Позичальник зобов'язаний повернути всю суму отриманої фінансової допомоги в строк, вказаний у п. 2.3. даного Договору, тобто у строк до 28 лютого 2014 року.

Таким чином, судом встановлено, що кінцевим терміном для повернення відповідачем позики було 28.02.2014.

Судом встановлено, що в порушення умов договору відповідач в обумовлений договором строк не повернув суму позики в розмірі 22 944 457,27 грн. і станом на день розгляду справи дана заборгованість існує.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (пункти 1, 2 ст. 237 ЦК України).

Частиною 5 ст.65 ГК України визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суми позики), або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 ст.1050 ЦК України зазначає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 22 944 457,27 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22 944 457,27 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 152 753,51 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 278 602,83 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 152 753,51 грн., інфляційні збитки складають 1 278 602,83 грн. В цій частині суд задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем за первісним позовом не наведено суду підстав, що звільняли б його від виконання обов'язків покладених на нього договором, а саме щодо повернення коштів по договору позики. Як позивач за зустрічним позовом ТОВ "Управління механізації і автомобільного транспорту" не довело суду той факт, що спірний правочин в подальшому ним не був схвалений, навпаки позивач за зустрічним позовом визнав, що його керівництвом отримана від позивача за первісним позовом сума була перерахована на рахунок іншого товариства, що свідчить про подальше схвалення правочину відповідачем за первісним позовом. Відповідач за первісним позовом не довів суду, що ТД „Сахалін" не знало чи за всіма обставинами не могло не знати про обмеження генерального директора ТОВ "Управління механізації і автомобільного транспорту" щодо представництва даної юридичної особи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі первісних позовних вимог та про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом стягуються понесені позивачем за первісним позовом витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов іноземного підприємства "ДЕЛЕКСПО-ГРУП" задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ГІРНИЧО-РУДНА КОМПАНІЯ-ПІВНІЧ" (03039, м. Київ, вул. Байкова, буд. 7, код ЄДРПОУ 35685775) на користь іноземного підприємства "ДЕЛЕКСПО-ГРУП" (39600, Полтавська обл., місто Кременчук, вул. Ярмакова, буд. 35, код ЄДРПОУ 36865067) основний борг в сумі 22 944 457 (двадцять два мільйони дев'ятсот сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн. 27 коп., інфляційні збитки в сумі 1 278 602 (один мільйон двісті сімдесят вісім тисяч шістсот дві) грн. 83 коп., 3% річних в сумі 152 753 (сто п'ятдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 51 коп., 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 06.10.2014