Рішення

від 29.09.2014 по справі 904/5617/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.14р. Справа № 904/5617/14

За позовом ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОСПОДАРЧІ ТОВАРИ", м.Дніпропетровськ

про стягнення вартості частини майна в статутному капіталі

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

ОСОБА_2, договір від 19.08.2014 року

від відповідача: Бірсан Є.М., дов. від 08.10.2012 року б/н

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Господарчі товари" (надалі Відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача вартість частини майна, пропорційно десяти відсоткам у статутному капіталі товариства, визначених на підставі рішення суду від 07 грудня 2012 року в сумі 262 612 грн. 30 коп., а також проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7878 грн. 39 коп.

Позов мотивовано тим, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-106/11 від 07.12.2011 року, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ „Господарчі товари", зобов'язано Відповідача виплатити на користь Позивачки вартість частини майна, пропорційну десяти відсоткам у статутному капіталі товариства у розмірі 262 612 грн. 30 коп., а також виплатити частину прибутку, одержаного товариством в 2005 році до моменту виходу Позивачки зі складу учасників товариства. В зв'язку з тим, що Відповідач ухилився від виконання рішення про зобов'язання вчинити дії щодо виплати зазначених грошових сум, Позивачка вважає, що її порушене право підлягає захисту безпосередньо шляхом стягнення відповідної грошової суми в судовому порядку. Крім того, Позивачка просить суд застосувати наслідки порушення грошового зобов'язання, шляхом стягнення з Відповідача розрахованих 3% річних від простроченої суми за період 31.03.2013 по 31.03.2014 рр.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що в частині вимог про стягнення вартості частини майна у розмірі 262 612 грн. 30 коп., провадження у справі підлягає припиненню за правилами п. 2. ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, вже був вирішений Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі № 2-106/11. Заперечуючи проти вимог в частині стягнення відсотків за користування грошовими коштами, Відповідач вказує на відсутність правових підстав для нарахування будь-яких відсотків.

В судовому засіданні 29.09.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-106/11 від 07.12.2011 року, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року, Позивачка, будучи учасником ТОВ „Господарчі товари" з часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 10 відсотків, 19 серпня 2004 року направила на адресу товариства нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників товариства.

Враховуючи зазначені вище обставини, виходячи з приписів ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська встановив, що вартість частини майна, пропорційно належних Позивачці 10 % у статутному капіталі ТОВ „Господарчі товари", становить 262 612 грн. 30 коп., в зв'язку з чим, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ „Господарчі товари" шляхом зобов'язання останнього виплатити на користь Позивачки вартість частини майна, пропорційну десяти відсоткам у статутному капіталі товариства у розмірі 262 612 грн. 30 коп., а також виплатити частину прибутку, одержаного товариством в 2005 році до моменту виходу Позивачки зі складу учасників товариства.

Згідно приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п. 28 Постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України, учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, у строк до 12 місяців з дня виходу. З моменту подання учасником товариства заяви про вихід зі складу останнього з виплатою належної такому учасникові частки вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити відповідну суму у строки, визначені згаданою нормою Закону України "Про господарські товариства", а невиконання цього обов'язку тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, з урахуванням обставин, встановлених заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-106/11 від 07.12.2011 року, які не підлягають доказуванню при розгляді даної справи (ч. 3 ст. 35 ГПК України), господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивачки про стягнення вартості частки майна, пропорційно десяти відсоткам у статутному капіталі товариства, визначених на підставі рішення суду від 07 грудня 2012 року в сумі 262 612 грн. 30 коп., та стягнення проценти в сумі 7878 грн. 39 коп.

Суд відхиляє доводи Відповідача стосовно того, що спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав був розглянутий Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі № 2-106/11, адже як убачається з матеріалів справи, предметом спору в зазначеній вище цивільній справі, була вимога про зобов'язання Відповідача виплатити на користь Позивачки вартість частини майна, пропорційну десяти відсоткам у статутному капіталі товариства у розмірі 262 612 грн. 30 коп., тобто вимога зобов'язального характеру, при цьому, позовна вимога про стягнення з Відповідача грошових коштів не була предметом розгляду у зазначеній справі районного суду, а отже, предмет спору у даній справі, і предмет спору у справі № 2-106/11, не є тотожними, що виключає підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно заперечень Відповідача в частині вимог про стягнення відсотків за користування грошовими коштами, слід зауважити, що незважаючи на те, що в обґрунтування вказаних вимог Позивач посилається на норму ст. 536 ЦК України, положення якої не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, суд не позбавлений права самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, та застосувати такі норми матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (п. 3.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року).

Таким чином, враховуючи, що Позивач вимагає стягнення відсотків річних за порушення Відповідачем саме грошового зобов'язання, та визначаючи їх суму, виходить з розміру встановленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає, що такі вимоги підлягають задоволенню на підставі ст. 625 ЦК України.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно приписів ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись, ст.ст. 4, 12, 32, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Господарчі товари" (49106, м. Дніпропетровськ, Бульвар Слави, 23. код ЄДРПОУ 13459415) на користь ОСОБА_1 (49024, АДРЕСА_1) 262 612 грн. 30 коп. вартості частини майна, належної до сплати учаснику, який вийшов з товариства, 7878 грн. 39 коп. три проценти річних, 5409 грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ.

Повернути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (49024, АДРЕСА_1) 00 грн. 19 коп. зайво сплаченого судового збору, перерахованого згідно квитанції № 14681.520.1 від 17.07.2014 року.

Повне рішення складено 06.10.2014

Суддя О.В. Ліпинський