Ухвала

від 01.10.2014 по справі 62/128

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 62/128 01.10.14

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія», м.Київ

на постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві по справі №62/128

за позовом: Приватного підприємства «Будмаш», м.Київ, ЄДРПОУ 21701571

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія», м.Київ, ЄДРПОУ 31510657

про припинення попередніх договорів та стягнення грошових коштів в сумі 1 444 644,00 грн.

Головуючий суддя Любченко М.О.

суддя Ломака В.С.

суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Загура В.П. - по дов.

від відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві: не з'явився

Рішенням від 18.01.2012р. господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою від 14.05.2012р. Київського апеляційного господарського суду по справі №62/128, позовні вимоги Приватного підприємства «Будмаш» про:

- припинення дії попереднього договору від 27.04.2006р., укладеного між Приватним підприємством «Будмаш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» щодо підготовки до продажу об'єкту нерухомості та укладання договору купівлі-продажу по вул.Ілліча, 3а, припинення правовідношень, які виникли внаслідок укладання;

- припинення дії попереднього договору від 27.04.2006р., додаткової угоди від 27.05.2007р., укладених між Приватним підприємством «Будмаш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» щодо підготовки до продажу об'єкту нерухомості та укладання договору купівлі-продажу 200 кв.м магазину по вул.Ілліча, 3а, припинення правовідношень, які виникли внаслідок укладання;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» на користь Приватного підприємства «Будмаш» безпідставно набутих коштів у розмірі 232 020 грн. за попереднім договором від 27.04.2006р. щодо підготовки до продажу об'єкту нерухомості та укладання договору купівлі-продажу по вул.Ілліча, 3а;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» на користь Приватного підприємства «Будмаш» безпідставно набутих коштів у розмірі 980 604 грн. за попереднім договором від 27.04.2006р. щодо підготовки до продажу об'єкту нерухомості та укладання договору купівлі-продажу 200 кв.м магазину по вул.Ілліча, 3а;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» на користь Приватного підприємства «Будмаш» суми у розмірі 232 020 грн. завдатку за попереднім договором від 27.04.2006р. щодо підготовки до продажу об'єкту нерухомості та укладання договору купівлі-продажу по вул.Ілліча, 3а, задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» на користь позивача грошові кошти в сумі 1 212 624 грн., державне мито в розмірі 12 197,69 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 198,10 грн.

03.02.2012р. господарський суд міста Києва на виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили 03.02.2012р., видав наказ.

24.07.2014р. до господарського суду м.Києва надійшла скарга №16 від 23.07.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про скасування постанови ВП №33570205 від 27.06.2014р. головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Валявського О.А. про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою від 28.07.2014р. господарським судом міста Києва зобов'язано учасників судового процесу з'явитися до суду 06.08.2014р. для вирішення питання щодо прийняття скарги №16 від 23.07.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» до розгляду.

Розпорядженням від 06.08.2014р. голови господарського суду міста Києва, у зв'язку з перебуванням судді Сташківа Р.Б. на лікарняному, справу №62/128 для подальшого розгляду вказаної вище скарги передано колегії суддів у складі: головуючого судді Любченко М.О., судді Літвінової М.Є., судді Ломаки В.С.

У судовому засіданні 06.08.2014р. представники відповідача зазначили, що постанову ВП №33570205 від 27.06.2014р. про стягнення виконавчого збору Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія» отримало 15.07.2014р., що підтверджується поштовим конвертом з відтиском печатки відділення поштового зв'язку.

У зв'язку з тим, що строк для звернення до суду зі скаргою на постанову ВП №33570205 від 27.06.2014р. головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного правління юстиції у місті Києві Валявського О.А. про стягнення виконавчого збору Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» не пропущений, ухвалою від 06.08.2014р. вказаною вище колегією призначено скаргу до розгляду на 10.09.2014р.

10.09.2014р. до господарського суду міста Києва надійшла заява про уточнення резолютивної частини скарги №16 від 23.07.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія», в якій заявник просив оскаржувану постанову визнати незаконною та скасувати повністю.

У п.9.9 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, ст.ст.2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, п.1-3, 5, 6, 9 ч.1 ст.63, ст.64, р.XI, XII, XII 1 Господарського процесуального кодексу України тощо.

Пунктом 3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, ст.22 вказаного Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, враховуючи вимоги, заявлені скаржником у скарзі №16 від 23.07.2014р. та заяві, а також виходячи з приписів Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» фактично подано заяву про зміну предмету скарги.

В обґрунтування поданої скарги відповідач посилається на ті обставини, що державним виконавцем незаконно було присуджено до стягнення з боржника 55 576 грн. виконавчого збору, оскільки наказ №62/128 від 03.02.2012р. був виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» у добровільному порядку.

Враховуючи той факт, що виконавцем жодних виконавчих дій, передбачених ст.32 Закону України «Про виконавче провадження», вчинено не було, заявник просив постанову ВП №33570205 від 27.06.2014р. головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Валявського О.А. визнати незаконною та скасувати повністю.

Суд одразу зазначає, що судом розглядаються вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» виключно з підстав, наведених у скарзі №16 від 23.07.2014р.

Позивач у заяві №238 від 04.08.2014р. скаргу №16 від 23.07.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» просив розглянути відповідно до норм чинного законодавства України. При цьому, просив врахувати, що остання проплата боржником була здійснена 04.07.2014р.

Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві у запереченнях №2125/2 від 05.09.2014р. висловив свою позицію по суті розгляду скарги та зазначив, що державним виконавцем вчинялись дії щодо примусового виконання наказу №62/128 від 03.02.2012р., зокрема, надсилались запити для виявлення майна скаржника та виносились постанови про арешт майна та коштів боржника. При цьому, державний виконавець просив врахувати, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» після відкриття виконавчого провадження періодично сплачувався борг на користь Приватного підприємства «Будмаш». Відтак, оскільки у строк, встановлений для самостійного виконання, виконавчий документ боржником виконано не було, державний виконавець просив у задоволенні скарги №16 від 23.07.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» відмовити.

На призначене судове засіданні 01.10.2014р. представник позивача та відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві не з'явились, хоча про дату та час його проведення були повідомлені належним чином. При цьому, господарський суд м.Києва виходить з наступного.

Положеннями п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Таким чином, доказом повідомлення вказаних вище учасників судового процесу про дату та час проведення судового засідання 01.10.2014р. є протокол судового засідання від 10.09.2014р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга №16 від 23.07.2014р. (з урахуванням заяви б/н від 05.09.2014р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби у процедурі виконання рішення господарського суду передбачено ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Оскільки відповідачем не було пропущено строк, який встановлений ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» було прийнято до розгляду ухвалою від 06.08.2014р. господарського суду м.Києва.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до даного Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 вказаного Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як слідує з матеріалів справи, 20.07.2012р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві Медведєвим О.В. винесено постанову ВП №33570205 про відкриття виконавчого провадження, якою, зокрема, було надано боржнику строк для самостійного виконання судового рішення до 27.07.2012р.

Вказана вище постанова була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» 30.07.2012р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового відправлення №0212104647291.

Відтак, враховуючи строк, встановлений ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», а також дату отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» постанови про відкриття виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що боржник мав право в добровільному порядку виконати наказ №62/128 від 03.02.2012р. господарського суду міста Києва у строк до 06.08.2012р.

03.08.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія» звернулось до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції з заявою №16 від 03.08.2012р., якою повідомило про часткове добровільне виконання виконавчого документа та просило відкласти виконавчі дії щодо примусового виконання наказу №62/128 від 03.02.2012р. на більш пізній строк, надавши тим самим боржнику строк для добровільного його виконання у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм даним Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Одночасно, матеріали справи не містять доказів виникнення у державного виконавця обставин, які б перешкоджали провадженню виконавчих дій, та як наслідок винесення відповідної постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Наразі, як встановлено судом та не заперечується учасниками судового процесу, станом на 06.08.2014р. виконавчий документ Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» було виконано частково в сумі 649 259,72 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №82 від 01.06.2012р., №98 від 08.06.2012р., №99 від 15.06.2012р., №100 від 21.06.2012р., №7114594 від 27.06.2012р., №113 від 17.07.2012р., №114 від 23.07.2012р.

Таким чином, боржник наказ №62/128 від 03.02.2012р. господарського суду міста Києва у строк, встановлений для самостійного виконання, у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим, залишок непогашеної заборгованості по вказаному вище виконавчому документу станом на 06.08.2014р. склав 575 760,07 грн.

Наразі, твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» щодо не проведення відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві жодних виконавчих дій, пов'язаних з примусовим виконанням наказу №62/128 від 03.02.2012р. є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 даного Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Приписами ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і вказаним Законом.

Так, у ч.3 вказаної вище статті визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Ухвалами від 28.07.2014р. та від 06.08.2014р. господарським судом було зобов'язано, зокрема, відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві надати матеріали виконавчого провадження ВП №33570205 з примусового виконання наказу №62/128 від 03.02.2012р.

З представлених виконавчою службою матеріалів слідує, що 17.09.2012р. відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві для своєчасного та повного виконання рішення суду було направлено запити до: реєстраційно-екзаменаційної роботи №3 Управляння державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Головного управління земельних ресурсів м.Києва, Головного управління регіональної статистики, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м.Києва, Головного управління земельних ресурсів в Київській області з метою виявлення майна боржника, цінних паперів, а також встановлення відрахувань загальнообов'язкових платежів з прибутку скаржника.

Наразі, суд зазначає, що матеріали справи містять відповіді на запити виконавчої служби, а саме: №35742 (И-2012) від Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», №0703-3/23282 від 11.10.2012р. Головного управління Держкомзему у Київській області, №5037/05 від 12.10.2012р. Управління Пенсійного фонду України в Дарницьому районі м.Києва.

Між тим, частиною 3 ст.11 вказаного вище нормативно-правового акта передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Так, під примусовими заходами виконання рішення, у відповідності до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» слід розуміти:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Частинами 1-3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

Положеннями ст.57 вказаного вище нормативно-правового акту визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином, виходячи з викладених вище норм законодавства, державний виконавець повинен, перш за все, вчиняти дії, що спрямовані на виконання виконавчого документу, у тому числі, здійснювати накладення арешту на майно та грошові кошти боржника.

Як слідує з матеріалів справи, 08.10.2012р. старшим державним виконавцем Дяконом Н.М. відділу державної виконавчої служи Дарницького районного управління юстиції у м.Києві винесено постанову ВП №33570205 від 08.10.2012р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку відповідно до наявного в матеріалах справи листа №199/2 від 09.10.2012р. було направлено на адресу Акціонерного товариства «Піреус банк», Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Надія».

В подальшому, 09.10.2012р. старшим державним виконавцем Дяконом Н.М. відділу державної виконавчої служи Дарницького районного управління юстиції у м.Києві було винесено постанову про арешт коштів боржника.

При цьому, за твердженнями головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві Валявського О.А., 20.12.2013р. виконавче провадження з примусового виконання наказу №62/128 від 03.02.20.12р., згідно акту прийому-передачі, у зв'язку з переведенням державного виконавця Дякона Н.М. було передано державному виконавцю Валявському О.А.

Таким чином, з моменту відкриття виконавчого провадження ВП №33570205 від 20.07.2012р. державними виконавцями вчинялись дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», які були спрямовані на здійснення примусового виконання наказу №62/128 від 03.02.2012р. господарського суду м.Києва, чим фактично спростовуються твердження боржника про відсутність будь-яких дій з боку державної виконавчої служби.

Приписами ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому даним Законом.

Проте, як зазначалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія» у строк, встановлений для добровільного виконання, стягнутої суми з примусового виконання наказу №62/128 від 03.02.2012р. господарського суду міста Києва погашено у повному обсязі не було.

Наразі, суд зазначає, що у п.3 постанови ВП №33570205 від 20.07.2012р. про відкриття виконавчого провадження боржника було попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, виконання виконавчого документа відбуватиметься у примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія», отримавши постанову ВП №33570205 від 20.07.2012р. про відкриття виконавчого провадження, рішення суду у встановлений закономстрок не виконало.

Як встановлено судом, після закінчення строку для добровільного виконання виконавчого документу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» періодично здійснювалось погашення залишку боргу в період з 10.08.2012р. до 04.07.2014р. в сумі 575 760,07 грн., на підтвердження чого суду було надано платіжні доручення: №115 від 10.08.2012р., №130 від 28.08.2012р., №150 від 05.09.2012р., №151 від 24.09.2012р., №11416044 від 08.10.2012р., №11964127 від 19.10.2012р., №13605685 від 27.11.2012р., №13771802 від 30.11.2012р., №14745332 від 24.12.2012р., №621891 від 18.01.2013р., №1600757 від 11.02.2013р., №3011319 від 15.03.2013р., №1004 від 10.04.2013р., №1005 від 20.05.2013р., №223 від 07.06.2013р., №15 від 15.07.2013р., №28 від 14.08.2013р., №1 від 30.09.2013р., №10 від 10.10.2013р., №12 від 12.11.2013р., №275 від 27.12.2013р., №1 від 31.01.2014р., №27 від 27.02.2014р., а також банківські виписки від 22.04.2014р., від 03.07.2014р. та від 04.07.2014р.

Відтак, після строку, наданого скаржнику для добровільного виконання рішення суду, останнім було погашено заборгованість перед Приватним підприємством «Будмаш» у повному обсязі.

Як слідує з матеріалів справи, 27.06.2014р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції було винесено оскаржувану постанову ВП №33570205 про стягнення виконавчого збору в сумі 55 576 грн.

Частиною 1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання , зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

У п.3.7.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом №512/5 від 02.04.2012р. Міністерств юстиції України, визначено, що якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

З аналізу наведених норм слідує, що невиконання самостійно боржником рішення суду у встановлений ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» строк тягне за собою його примусове виконання, яке своїм початком має день, наступний за останнім днем строку, відведеного для самостійного виконання рішення, та є підставою для стягнення з боржника виконавчого збору.

Як зазналось вище, наказ №62/128 від 03.02.2012р. господарського суду міста Києва у строк, встановлений для добровільного виконання, виконано не було.

За таких обставин, самостійне виконання боржником рішення суду після настання початкової дати його примусового виконання, за висновками суду, не звільняє боржника від сплати виконавчого збору у розмірі, обчисленому у відсотках від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом та фактично не була сплачена стягувачу на визначену вище дату. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 09.09.2014р. Вищого господарського суду України по справі №925/1313/13.

При цьому, судом також враховано проведення державними виконавцями у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» виконавчих дій з примусового виконання наказу по справі №62/128.

Відтак, враховуючи положення ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», п.3.7.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, за висновками суду, відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві правомірно винесено постанову ВП №33570205 від 27.06.2014р. про стягнення виконавчого збору.

Згідно з п.9.13 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, враховуючи встановлені в ході розгляду скарги №16 від 16.07.2014р. (з урахуванням заяви б/н від 05.09.20414р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» обставини, виходячи з представлених усіма учасниками судового процесу документів, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконною та скасування постанови ВП №33570205 від 27.06.2014р. про стягнення виконавчого збору, що була винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Валявським О.А.

Поза тим, посилання скаржника на практику Київського апеляційного господарського суду, викладену в постановах №31/271 від 10.01.2014р. та №7/29 від 17.04.2013р., а також Вищого господарського суду України (постанова №32/306 від 20.10.2011р.), суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Так, зокрема, у постанові №7/29 від 17.04.20.13р. Вищого господарського суду України, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби щодо винесення постанови ВП №20869776 про стягнення з боржника виконавчого збору, у зв'язку з повним виконання останнім в частині стягнення основного боргу без проведення виконавчою службою будь-яких відповідних дій, спрямованих на його примусове виконання.

Аналогічна позиція викладена в інших постановах, вказаних боржником.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів скаржника, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд апеляційної та касаційної інстанцій дійшов відповідних правових висновків.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим скарга №16 від 23.07.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» (з урахуванням заяви б/н від 05.09.2014р.) не підлягає задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу №16 від 23.07.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» (з урахуванням заяви б/н від 05.09.20.14р.) залишити без задоволення.

Головуючий суддя М.О. Любченко

Суддя В.С. Ломака

Суддя М.Є. Літвінова