Постанова

від 10.09.2014 по справі 816/2220/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2220/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представників позивача - Дробот І.В., Мішури Г.Б.,

представника відповідача - Орлової М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Оріол-Ойл" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2014 року позивач ПП "Оріол-Ойл" (далі за текстом - платник податків, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської ОДПІ (далі за текстом - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 травня 2014 року № 0001052201 та № 0001062201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та законні інтереси платника податків у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств. Наполягав на тому, що факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Асса Плюс" у повному обсязі підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні. Дії Полтавської ОДПІ вважає правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству, внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, віднесення до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями, що носять ряд ознак фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Оріол-Ойл" (ідентифікаційний код 38223185) 05 липня 2012 року зареєстроване як юридична особа, підприємство перебуває на податковому обліку в Полтавській ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Відповідачем у період з 25 квітня 2014 року по 07 травня 2014 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Асса Плюс" (ЄДРПОУ 36208981) за період листопад-грудень 2012 року, березень 2014 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами якої складено акт від 15 травня 2014 року № 179/22/38223185 (т. І а.с. 8-45), у яком вказано на допущення позивачем порушень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 23193,00 грн., в тому числі: за 2012 рік - 23193,00 грн. та пункту 185.1 статті 185, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 129220,00 грн., в тому числі: за листопад 2012 року - на 87169,00 грн., за грудень 2012 року - на 40748,00 грн., за березень 2014 року - на 1303,00 грн., а також встановлено завищення від'ємного значення в сумі 43582,00 грн. в тому числі за березень 2014 року в сумі 43582,00 грн.

На підставі висновків акта від 15 травня 2014 року № 179/22/38223185 відповідачем 29 травня 2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001062201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 161525,00 грн. (в тому числі: 129220,00 грн. - за основним платежем та 32305,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. І, а.с. 48) та № 0001052201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на суму 28991,25 грн. (в тому числі: 23193,00 грн. - за основним платежем та 5798,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. І, а.с. 49).

Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх нечинними.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що висновок про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту та витрат сум за господарськими операціями з ТОВ "Асса Плюс" контролюючий орган обґрунтовує наступним.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що операції між позивачем та ТОВ "Асса Плюс" не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Так, відповідачем взято до уваги відомості актів перевірок інших юридичних осіб, з аналізу яких випливає відсутність факту реального здійснення господарської діяльності контрагентом позивача ТОВ "Асса Плюс" за операціями з постачальниками ТОВ "Лігран" та ТОВ "Шоковіта", та відсутність факту реального вчинення господарських операцій контрагентами-покупцями вказаного підприємства за травень, серпень-жовтень, грудень 2012 року (в тому числі підприємство позивача).

Крім того, в ході дослідження первинної документації, поданої позивачем до перевірки, зокрема, ТТН, фахівцями Полтавської МДПІ встановлено суттєві розбіжності.

Так, згідно АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України (т. І а.с. 143-149) встановлено, що за автопідприємствами, які зазначені в досліджених в ході провадження перевірки ТТН, а саме: ТОВ "Шоковіта" та ПП "Алкіона" жодні транспортні засоби не зареєстровані.

Крім того на запит контролюючого органа УДАІ в Полтавській області надано інформацію, якою підтверджуються висновки акта перевірки Полтавської ОДПІ (т. І а.с. 156-157):

- у ТТН від 14 листопада 2012 року № Р123 (т. І а.с. 55) зазначено причеп, державний номер ВІ 7602 ВМ, згідно АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України встановлено, що за даним державним номером ВІ 7602 ВМ зареєстровано VOLVO S60 (легковий автомобіль), регіон реєстрації м. Лубни, власник ТОВ "ПМК-2000", дата реєстрації 05 липня 2012 року (а;

- у ТТН від 21 листопада 2012 року № Р127 (т. І а.с. 68), від 22 березня 2013 року № Р23 (т. І а.с. 96) зазначено причеп, державний номер ВІ 9181 ХР, згідно АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України встановлено, що за даним державним номером ВІ 9181 ХР транспортних засобів взагалі не зареєстровано;

- у ТТН від 22 березня 2013 року № Р21 (т. І а.с. 97), зазначено автомобіль КАМАЗ, державний номер ВІ 1868 ВН, згідно АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України встановлено, що за даним державним номером ВІ 1868 ВН транспортних засобів взагалі не зареєстровано; причеп, державний номер ВІ 7802 XX, згідно АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України встановлено, що за даним державним номером ВІ 7802 XX зареєстровано trailer QDZ9490 ТDР, власник ДК "Укргазвидобування", дата реєстрації 21 грудня 2006 року.

Відповідно до положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерством транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, основними документами на перевезення вантажів є ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оформлення перевезень вантажів ТТН здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр ТТН залишається узамовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з ТТН (типова форма ТТН, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України № 488/346 від 29 грудня 1995 року).

В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІБ водія, вид перевезень, назва "Замовника", "Вантажовідправника", "Вантажоодержувача", адреса пункту навантаження та пункту розвантаження.

Вивчивши надані позивачем копії ТТН та інформацію, надану УДАІ в Полтавській області (т.1 а.с.155-157), судом встановлено недостовірність досліджуваних первинних документів, що зумовлює висновок про непідтвердженість факту доставки товару ТОВ "Асса Плюс", та в сукупності з інформацією про наявність інших чинників, що впливають на реальний зміст господарських операцій позивача та його контрагента, ставить під сумнів реальність їх здійснення.

За правилами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ та податку на прибуток є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

В ході судового розгляду справи позивач зазначав про наявність усіх необхідних первинних документів, що оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, та вказував на реальність здійснення правочинів з ТОВ "Асса Плюс" протягом охопленого перевіркою періоду.

Разом із тим, представники позивача в судовому засіданні не змогли надати обґрунтованих пояснень з приводу недостовірності ТТН. На підтвердження своєї позиції вказували на відсутність обов'язку втручатись в господарську діяльність свого контрагента з автопідприємствами, що залучались ТОВ "Асса Плюс" до вантажних перевезень.

Суд дослідивши надані сторонами копії первинних документів, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Стверджуючи про реальність (товарність) спірних господарських операцій, позивач посилався на долучені до матеріалів справи копії договору, специфікацій, податкових та видаткових накладних, платіжні доручення, рахунки, виписки з рахунка, докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки конкретної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відтак, перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Посилання позивача на оплату начебто придбаних у ТОВ "Асса Плюс" товарів (послуг) суд вважає безпідставними, адже сам факт перерахування на розрахунковий рахунок контрагента коштів не є беззаперечним доказом вчинення господарської операції.

Твердження представника позивача про те, що придбана ПП "Оріол-Ойл" у періоді, охопленому перевіркою, у ТОВ "Асса Плюс" сировина (соя) використана позивачем з метою здійснення власної господарської діяльності та реалізації тертім особам, на підтвердження чого останнім надано копії договорів, видаткових накладних, ТТН, довіреностей на отримання продукції, експлуатаційні дозволи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України (т. ІІ а.с. 69- 242), суд вважає необґрунтованими, оскільки зміст вказаних документів виключає можливість встановити, що позивачем виготовлено товар (макуха) саме з сировини, поставленої ТОВ "Асса Плюс".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій з придбання товарів (послуг) у ТОВ "Асса Плюс", на підставі яких позивачем сформовано свій податковий кредит та витрати за період, охоплений перевіркою.

Наведеним, у свою чергу, підтверджується правомірність доводів Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем вимог пункту 138.1 статті 138 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 29 травня 2014 року № 0001052201 та № 0001062201. Разом із тим, позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про реальність здійснення господарських операцій між ПП "Оріол-Ойл" та ТОВ "Асса Плюс". Отже, платником податків в ході судового розгляду справи не доведено правомірність формування податкового кредиту та витрат за господарськими операціями з ТОВ "Асса Плюс" протягом періоду, охопленого перевіркою.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення Полтавська ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Оріол-Ойл" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 15 вересня 2014 року.

Суддя А.О. Чеснокова