Рішення

від 29.09.2014 по справі 5020-9/197-12/235

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5020-9/197-12/235 29.09.14 За позовом : Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний будівельний інвестиційний холдінг"

про визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме державне майно

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

Від прокуратури: Колот С.В. за посвідченням №027507

Від позивача 1: Матвіюк М.А. за довіреністю від 28.11.2013

Від позивача 2: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

В листопаді 2010 року заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Південний будівельний інвестиційний холдінг" про визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме державне майно, розташоване по вул. Таврійській набережній, 21 в м. Севастополі, та витребування у відповідача вказаного нерухомого державного майна.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.06.2013 (суддя Грицай О.С.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 (колегія у складі суддів: Дмитрієва В.Є., Гоголя Ю.М., Рибіної С.А.) рішення господарського суду міста Севастополя від 17.06.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2013, в серпні 2013 року Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 та рішення господарського суду міста Севастополя від 17.06.2013 як такі, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

19.05.2014 постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 та рішення господарського суду міста Севастополя від 17.06.2013 скасовано, справу №5020-9/197-12/235 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

29.05.2014 справа №5020-9/197-12/235 надійшла до Господарського суду м. Києва.

03.06.2014 суддя Лиськов М.О. прийняв справу № 5020-9/197-12/235 до свого провадження та призначив її розгляд на 02.07.2014.

У зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. у відпустці, розпорядженням Засупника голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 справу було передано судді Головатюку Л.Д. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014, на підставі ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Головатюком Л.Д. та призначено розгляд справи на 04.08.2014.

У зв'язку із виходом з відпустки судді Лиськова М.О., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 справу було передано судді Лиськову М.О. для подальшого розгляду справи.

04.08.2014 суддя Лиськов М.О. прийняв справу №520-9/197-12/235 до свого проводження і призначив розгляд справи на 03.09.2014.

Представники позивача 2, відповідача та прокуратури в судове засідання не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.

Представником позивача 1 не з'явився, однак через канцелярію суду 03.09.2014 було подане клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено.

В судове засідання, призначене на 29.09.2014, представник прокуратури та позивача-1з'явились та підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 29.09.2014, представники позивача 2, відповідача не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомленні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

В листопаді 2010 року заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Південний будівельний інвестиційний холдінг" про визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме державне майно, розташоване по вул. Таврійській набережній, 21 в м. Севастополі, та витребування у відповідача вказаного нерухомого державного майна.

В обґрунтування позову зазначив, що право власності держави Україна на вказане нерухоме майно - будівлі і штольні військового містечка Б-1 - заперечується відповідачем у зв'язку із укладенням 24.04.2006 між Міністерством оборони України (від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони "Укроборонбуд" Мельник В.Л.) та ТОВ "Технічне агентство "Наутилус" договору № 24-04/06/6 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 24.04.2006 № 24-04/06 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін. В подальшому ТОВ "Технічне агентство "Наутилус" та відповідач уклали 12.06.2007 договір купівлі-продажу спірного майна. Останнє безпідставно набуло право власності на вказане майно за договором купівлі-продажу від 12.06.2007. Це майно є військовим майном - державною власністю - яке перебуває на балансі Севастопольської КЕЧ Морська, а державою Україна в особі уповноваженого чинним законодавством органу не приймалось відповідне рішення щодо його відчуження. Посилаючись на те, що власником майна, що розташоване по вул. Таврійській набережній, 21 в м. Севастополі, є держава Україна, заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону просив задовольнити позовні вимоги.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог № 356 вих-11 від 02.02.2011 заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону просив визнати за державою Україна право власності на нерухоме державне майно, розташоване по вул. Таврійській набережній, 21 в м. Севастополі, а саме: будівлю № 76 (літ "А") площею 33,1 кв.м, штольню № 1 (літ "Б") площею 94,6 кв.м, штольню № 2 (літ "В") площею 94,2 кв.м, витребувати у відповідача вказане нерухоме державне майно.

У відзиві на позов ТОВ "Південний будівельний інвестиційний холдінг" позовні вимоги не визнало, нерухоме майно, розташоване по вул. Таврійській набережній, 21 в м. Севастополі, що є предметом позовних вимог, було придбано ним у попереднього власника товариства з обмеженою відповідальністю "Технічне агентство "Наутилус" за умовами договору купівлі-продажу від 12.06.2007.

За актом прийому-передачі майна, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 732 від 29.04.1999 "Про майно деяких військових містечок, розташованих в районі Балаклавської бухти" (затвердженого заступником Міністерства оборони командувачем Військово-Морських сил України віце-адміралом М. Єжель 20.12.1999) з власності Севастопольської міської державної адміністрації до складу Військово-Морських Сил України передано будівлю № 76 зі штольнями № 1, № 2 військового містечка Б-1 (західне узбережжя Балаклавської бухти), яке на підставі рішення командувача Чорноморським флотом Російської Федерації від 14.08.1995 було передано Севастопольській міській державній адміністрації. Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 732 від 29.04.1999 "Про майно деяких військових містечок, розташованих в районі Балаклавської бухти" (м. Севастополь) передано до сфери управління Міністерства оборони України майно військового містечка Б-1; а саме: контрольно-перепускний пункт із штольнею, будівля № 76 та підземна штольня.

Обґрунтовуючи вимоги у даній справі, прокурор у письмових поясненнях вказує про те, що підставою для звернення прокурора у даній справі є факт відсутності первинного правочину щодо відчуження спірного майна із володіння держави Україна. Посилання відповідача на договір № 24-04/06/6 від 24.04.2006 про викуп паю є недопустимим, оскільки він суперечить Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України".

Статтею 328 Цивільного Кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно довідки наданої КП «БТІ і ДРОНМ» СМР № 10591 від 16.10.2010 року право власності на спірне майно на даний час зареєстровано за ТОВ «Південний будівельний інвестиційний холдинг», що порушує права власника майна - Міністерство оборони України на здійснення своїх повноважень по володінню, користуванню та розпорядженню цим майном.

Згідно ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії. При цьому, лише власник має право розпоряджатися майном в тому числі продавати його. Із змісту ст.ЦК України вбачається, що право власності є непорушним. Ніхто не може уже бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Із цього слідує, що у ТОВ «Технічне агентство «Наутилус» були відсутні належні правові підстави для здійснення права власності на військове нерухоме майно - будівлі і штольні військового містечка Б-1, і воно не мало правомочності щодо розпорядження даним майном, зокрема права продажу ТОВ «Південний будівельний інвестиційний холдинг», так як належним власником спірного майна продовжувало бути Міністерство оборони України.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про зизнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном.

Таким чином, в даний час ТОВ «Південний будівельний інвестиційний холдинг», не маючи належних для цього правових підстав, заперечує право власності держави в особі Міністерства оборони України на будівлі і штольні військового містечка Б-1, розташовані на Таврійській набережній 21.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме державне майно, розташоване по вул. Таврійській набережній, 21 в м. Севастополі, а саме Будівля № 76 (літ «А») площею 33,1 кв.м., штольня № 1 (літ «Б») площею 94,6 кв.м., штольня № 2 (літ «В») площею 94,2 кв.м. загальною вартістю 56 640 грн.

3. Витребувати у приватного підприємства «Південний будівельний інвестиційний холдинг» (95000, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вулиця Бархатової, будинок 92; ідентифікаційний код: 34523873) нерухоме державне майно, розташоване по вул. Таврійській набережній, 21 в м. Севастополі, а саме Будівля № 76 (літ «А») площею 33,1 кв.м., штольня № 1 (літ «Б») площею 94,6 кв.м., штольня № 2 (літ «В») площею 94,2 кв.м. загальною вартістю 56 640 грн.

4. Стягнути з приватного підприємства «Південний будівельний інвестиційний холдинг» (95000, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вулиця Бархатової, будинок 92; ідентифікаційний код: 34523873) до Державного бюджету державне мито в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

5.Видати наказ.

6. Копію рішення надіслати сторонам

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.10.2014

Суддя М.О. Лиськов