Рішення

від 01.10.2014 по справі 910/17582/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17582/14 01.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-Тур"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

про стягнення 500 000,29 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Білик П.М. - довіреність б/н від 21.07.2014 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МБС-Тур" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про стягнення 500 000,29 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав умови Генерального договору №27/48-НВ про здійснення вкладних операцій від 27.12.2013 року, Додаткової угоди №1 від 16.01.2014 року до Генерального договору №27/48-НВ про здійснення вкладних операцій від « 27» грудня 2013 р. та Додаткової угоди №2 від 17.02.2014 року до Генерального договору №27/48-НВ про здійснення вкладних операцій від « 27» грудня 2013 р., щодо повернення позивачу вкладених грошових коштів

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 500 000,00 грн. - заборгованості, 0,29 грн. - пені, 10 000,00 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.08.2014 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.09.2014 року.

23.09.2014 року представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

23.09.2014 року представник відповідача у судове засідання не з'явися, про причини неявки суд не повідомив, хоча день та час розгляду справи повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 01.10.2014 року.

В судове засідання 01.10.2014 року представник відповідача повторно не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на особі на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 26.08.2014 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.10.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 01.10.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (скорочена назва - ПАТ «ВіЕйБі Банк»; далі по тексту - відповідач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МБС-Тур" (далі по тексту - вкладник, позивач) укладено Генеральний договір №27/48-НВ про здійснення вкладних операцій (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, даний Договір визначає загальні умови і порядок проведення між Банком і Вкладником вкладних операцій.

Згідно з п. 1.2. Договору терміном "вкладні операції"" в пункті 1.1. цього Договору визначаються операції з розміщення Вкладником в Банку належних йому вільних грошових коштів (далі за текстом - Вклад) на рахунок №. 2610 1110300006 /980 (далі за текстом - "Рахунок") в національній валюті України, при яких Банк зобов'язується своєчасно повернути Вкладнику суму Вкладу і сплачувати проценти за його використання.

Відповідно до п. 1.3. Договору строк дії Договору до « 22» грудня 2014 р.

Згідно з п. 1.4. Договору сума Вкладу, розмір процентів за Вкладом, порядок та строки виплати Вкладнику процентів, а також інші умови, які можуть виникнути протягом дії даного Договору, визначаються окремими Додатковими угодами до даного Договору, що іменуються в подальшому "Додаткові угоди", які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.2. Договору укладення цього Договору і зарахування Вкладу на Рахунок підтверджується випискою по Рахунку.

16.01.2014 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 від Генерального договору №27/48-НВ про здійснення вкладних операцій від « 27» грудня 2013р. (далі по тексту - Додаткова угода №1).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1, Вкладник вносить, а Банк приймає на Рахунок в користування грошові кошти (далі - Вклад) в сумі 700 000 (сімсот тисяч) гривень 00 копійок в межах Генерального договору про здійснення вкладних операцій № 2748-НВ від "27v грудня 2013 р. (далі - Договір) на умовах Договору і цієї Угоди.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди №1 термін повернення Банком Вкладу Вкладнику - "17" лютого 2014 р.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №1 процентна ставка за Вкладом встановлюється в розмірі 25% (двадцять п'ять відсотків) річних.

16.01.2014 року на виконання умов Договору та Додаткової угоди №1 позивачем перераховано відповідачу 700 000,00 грн., на підтвердження чого позивач надав суду платіжне доручення №1 від 16.01.2014 року.

17.02.2014 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №2 від Генерального договору №27/48-НВ про здійснення вкладних операцій від « 27» грудня 2013р. (далі по тексту - Додаткова угода №2).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №2 сторони домовились, що Банк повертає Вкладнику частину Вкладу у сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, розміщених згідно Додаткової угоди № 1 від "16" січня 2013 року до Генерального договору про здійснення вкладних операцій № 2748-НВ від "27" грудня 2013 р. (далі - Договір).

Згідно з п. 2 Додаткової угоди №2 сторони дійшли згоди продовжити строк розміщення грошових коштів (далі - Вклад), у сумі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, розміщених згідно Додаткової угоди № 1 від "16" січня 2013 року.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №2 Сторони домовились про зміну терміну повернення Вкладу, зазначеного в п.2 Додаткової угоди № 1 від « 16» січня 2013 р. до Договору, з « 17» лютого 2014 р. на « 17» березня 2014 р.

Згідно з п. 4 Додаткової угоди №2 процентна ставка за Вкладом встановлюється в розмірі 25% (двадцять п'ять відсотків) річних.

Позивачем у повному обсязі і в установлений строк виконані зобов'язання за Договором, Додатковою угодою №1 та Додатковою угодою №2.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення позивачу вкладу в розмірі 500 000,00 грн., відповідно до умов Договору, Додатковою угодою №1 та Додатковою угодою №2, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 500 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Договір який уклали сторони за своєю юридичною природою є договором банківського вкладу.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до п. 2.4. Глави 2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» (далі по тексту - Положення №516), за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з абз. 1 п. 3.3. Положення №516 банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Відповідно до абз. 2 п. 3.3. Положення №516 за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач в порушення умов Договору, Додаткової угоди №1 та Додаткової угоди №2, не виконав свої зобов'язання щодо повернення позивачу грошових коштів (вкладу) в розмірі 500 000,00 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 500 000,00 грн. - заборгованості, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 7.1. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 00,29 грн.

Згідно з п. 7.1. Договору у випадку прострочення повернення банком вкладу та/або виплаті процентів за користування вкладом Банк сплачує Вкладнику пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,001% (нуль цілих одна тисячна відсотка) річних.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 0,29 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85, 121 ГПК України, суддя -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-Тур" (98107, Автономна Республіка Крим, місто Феодосія, ВУЛИЦЯ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ТУПІК, будинок 8, код ЄДРПОУ 39022812) 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості, 29 (двадцять дев'ять) коп. - пені, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 02.10.2014 року.