Постанова

від 17.03.2015 по справі 910/17582/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 910/17582/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на рішеннявід 01.10.2014

господарського суду міста Києва

та на постанову від 15.12.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/17582/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-Тур" доПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" простягнення 500000,29 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивачане з'явились; відповідачаКуликов Ю.Ю. (дов. від 19.02.2015 № 03-2/159); Відповідно до Розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 16.03.2015 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Волік І.М. (доповідач), судді - Дунаєвська Н.Г., Мележик Н.І.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МБС-Тур" (надалі - ТОВ "МБС-Тур") звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (надалі - ПАТ "ВіЕйБі Банк", відповідач) про стягнення 500000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/17582/14 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 (колегія суддів: Зубець Л.П. - головуючий, судді - Мартюк А.І., Новіков М.М.), позов задоволено повністю; стягнуто з ПАТ "ВіЕйБі Банк" на користь ТОВ "МБС-Тур" 500 000,00 грн. заборгованості, 0,29 коп. пені та 10 000,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. 28, частини 5 ст. 36 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки останні політичні події призвели до погіршення фінансового стану відповідача та неможливості здійснювати виплати по зобов'язаннях під час здійснення тимчасової адміністрації.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представника відповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з метеріалів справи, на підставі Генерального договору № 27/48-НВ про здійснення вкладних операцій від 27.12.2013 та Додаткової угоди № 1 до Генерального договору від 16.01.2014, укладених між ПАТ "ВіЕйБі Банк" (Банк) та ТОВ "МБС-Тур" (Вкладник), Вкладником на своєму рахунку в Банку були розміщені грошові у сумі 700000,00 грн., процентна ставка за вкладом погоджена у розмірі 25 % річних, з терміном повернення Банком Вкладнику вкладу 17.02.2014. Перерахування грошових коштів у сумі 700000,00 грн., підтверджується платіжним доручення № 1 від 16.01.2014.

На підставі Додаткової угоди № 2 до Генерального договору від 17.02.2014 сторони домовились, що Банк повертає Вкладнику частину вкладу розміщеного на підставі Додаткової угоди № 1 до Генерального договору від 16.01.2014 у сумі 200000,00 грн. та продовжили строк розмішення грошових коштів у сумі 500000,00 грн., встановивши термін повернення зазначених коштів 17.03.2014, з процентною ставкою у розмірі 25 % річних.

Після закінчення строку розміщення грошових коштів на підставі Додаткової угоди № 2 до Генерального договору від 17.02.2014, Банком не виконано своїх зобов'язань щодо повернення коштів у сумі 500000,00 грн. у термін встановлений договором, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та пені нарахованої на суму боргу відповідно до пункту 7.1. Генерального договору № 27/48-НВ від 27.12.2013 у розмірі 0,29 коп.

В силу приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'зується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, і зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 7.1. Генерального договору № 27/48-НВ від 27.12.2013 сторонами погоджено, що у випадку прострочення повернення Банком вкладу та/або виплати процентів за користування вкладом, Банк сплачує Вкладнику пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,001% річних.

За встановлених обставин та враховуючи приписи вищенаведених правових норм, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що невиконання зобов'язання щодо повернення вкладу у строки встановлені договором свідчить про обгрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення боргу у сумі 500000,00 грн., а факт прострочення виконання грошового зобов'язання є підставою для застосування господарсько-правової відповідальності у вигляді пені розрахованої на суму заборгованості за кожен день такого прострочення, з огляду цього, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зазначені висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Доводи відповідача щодо погіршення фінансового стану, яке призвело до віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації з 21.11.2014, не звільняє Банк від виконання зобов'язання строк якого настав ще задовго до введення тимчасової адміністрації.

Інші доводи ПАТ "ВіЕйБі Банк", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/17582/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : Н.Г. Дунаєвська

Н.І. Мележик