Рішення

від 11.09.2014 по справі 910/25186/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25186/13 11.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Мілтон»

До EAST SIWETE INDUSTRY CO., LIMITED (ICT СШЕЙТЕ ІНДАСТРІ КО., ЛІМІТЕД)

про стягнення 24 093,55 ДОЛ. США, що еквівалентно 192 507,46 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Шкред А.О. - за дов., Порхун С.В. - за дов.

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Мілтон» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до EAST SIWETE INDUSTRY CO., LIMITED (ICT СШЕЙТЕ ІНДАСТРІ КО., ЛІМІТЕД) про стягнення суми боргу в розмірі 24 093,55 дол. США, що становить 192 507,46 грн. в гривневому еквіваленті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 27.12.2013 року було призначено до судового розгляду на 19.06.2014 року о 10:00 год. Судом було встановлено, що відповідач по справі є нерезидентом, у зв'язку із цим було зобов'язано позивача надати суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на китайську мову ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.12.2013 року,

Зобов'язано Позивача направити вказані документи напряму до Центрального органу іноземної держави.

В судове засідання 19.06.2014 року представник відповідача не з'явився, проте згідно доказів, наданих позивачем по справі, від відповідача повернувся конверт з відміткою про причини неотримання поштового відправлення «незатребуваний».

Позивач через відділ діловодства суду подав документи по справі, а саме: 07.02.2014 року - документи для долучення їх до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду, 21.03.2014 року - підтвердження про відсутність аналогічних спорів, 02.06.2014 року - додаткові документи по справі.

Крім того, 02.06.2014 року позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просить: стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 24 061,55 дол. США 55 центів та судові витрати в розмірі 5 502,86 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам статті 22 ГПК України, суд прийняв її до розгляду.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 24 061,55 дол. США 55 центів, тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

За таких обставин, з метою належного повідомлення відповідача, а також з метою дотримання процесуальних прав сторін та можливості прийняти участь у засіданні суду, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи на строк до 11.09.2014 року о 10:30 год.

Відповідно до статті 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей.

До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої статті 5 вказаної Конвенції, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної держави.

Судом враховані приписи частини першої статті 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що:

a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території,

b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за цього місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965року, Господарським судом повторно було направлено Прохання про вручення Відповідачу за кордоном судових документів, з проханням до запитуваного органу повертати або повернути запитуючому органу один примірник документів і його додатків із підтвердженням на зворотному боці.

11.09.2014р. в судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, враховуючи підстави наведені в заяві про зменшення позовних вимог.

Відповідач до судового засідання не з'явився, заяв та клопотань через відділ діловодства суду не подав та не надіслав.

Запитуваний орган не повернув Господарському суду міста Києва (запитуючому органу) судовий документ - ухвалу господарського суду від 19.06.2014р. про відкладення розгляду справи).

При прийнятті рішення судом взято до уваги пункт 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах", яким встановлено, що якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 названої Конвенції, суддя, незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції, може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Таким чином, у випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

За таких обставин, спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Контракт №040713 (надалі - Контракт).

За умовами Контракту Відповідач продав, а Позивач купив товар, а саме: DL - яблучну кислоту в кількості 20 тонн (mt) за ціною: 1 тонна (mt) - 1 673, 50 доларів США (надалі - Товар). Загальна вартість Контракту склала 33 470, 00 доларів США.

Як вбачається з Контракту, Сторони передбачили поставку Товару на умовах Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС - CIF Odessa port of Ukraine (порт Одеса, Україна).

Розділом Контракту «Строки виготовлення та доставки Товарів» передбачено, що Товар повинен бути вироблений та відвантажений протягом 7 (семи) днів після отримання продавцем попередньої оплати в розмірі 30% від загальної вартості контракту.

Як було встановлено Розділом Контракту «Порядок платежу» строки платежу передбачають наступний порядок оплати: « 30% - попередня оплата за товар, 70 % - протягом 10 (десяти) днів після того, як товар буде завантажений на борт судна і продавець відправить покупцеві по факсу копію оригіналу коносамента».

На виконання умов Контракту позивачем було оплачено вартість Товару згідно інвойсу № SWT - 188 від 04.07.2013 р. до контракту № 040713 від 04.07.2013р. в розмірі 33 470, 00 дол. США.

Судом встановлено, що оплата здійснювалась наступними платежами:

- 09.07.2013р. - 9 600, 00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 24 від 09.07.2013 p. (SWIFT Report), платіжним дорученням в іноземній валюті № 24 від 09.07.2013 р. з відміткою банку про прийняття;

- 28.08.2013р. - 4 400, 00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 28.08.2013 p. (SWIFT Report), платіжним дорученням в іноземній валюті № 29 від 28.08.2013р. з відміткою банку про прийняття;

- 30.08.2013р. - 4 000,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням № 30 від 30.08.2013 p. (SWIFT Report), платіжним дорученням в іноземній валюті № 30 від 30.08.2013 р. з відміткою банку про прийняття;

- 12.09.2013р. - 14 000,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням № 31 від 12.09.2013 p. (SWIFT Report), платіжним дорученням в іноземній валюті № 31 від 12.09.2013 р. з відміткою банку про прийняття;

- 20.09.2013р. - 1 470, 00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням № 32 від 20.09.2013 p. (SWIFT Report), платіжним дорученням в іноземній валюті № 32 від 20.09.2013 р. з відміткою банку про прийняття (копія додається).

Таким чином, Позивачем було виконано зобов'язання за Контрактом в повному обсязі та оплачено поставку Товару в розмірі 33 470,00 дол. США.

Однак відповідач не виконав свої зобов'язання за Контрактом належним чином та не поставив Товар у кількості, передбаченій Контрактом.

Так, згідно з умовами Контракту кількість Товару становить 20 тонн. Згідно з коносаментом № MAEU 571363042 від 13.08.2013 р. Товар поставляється в контейнерах № MRKU 6666810 кількістю 800 мішків по 25 кг вагою 20120 кг, 20000 СВМ .

У вересні 2013р. в Одеський морський порт прибув контейнер № MRKU 6666810.

Під час зважування Товару Позивачем було виявлено, що кількість Товару не відповідає умовам Контракту. Так, вага Товару з упаковкою склала 3930 кг, що підтверджується актом №WGT030297 про зважування автотранспорту з контейнером від 30.09.2013 р.

Розділом Контракту «Претензії по кількості і якості товарів» передбачено, що Покупець має право провести перевірку після розвантаження товарів в місці призначення. Якщо якість та/або кількість/вага виявляться не у відповідності з контрактом, Покупець має право пред'явити претензію Продавцю, складену з безпосередньою участю національної інспекційної організації.

01.10.2013 р. за зверненням позивача, ІП «СЖС Україна», що представляє в Україні міжнародну інспекційну компанію SGS SA, була проведена експертиза контейнера № MRKU 6666810, в результаті якої була встановлена фактична вага брутто Товару в контейнері: 3870 кг, що підтверджується звітом № ODB1350 - 0107/1 від 02.10.2013 р.

25.10.2013р. Позивачем було замовлено експертизу Торгово-промислової палати України. За результатами експертизи Торгово-промислової палати України було складено акт експертизи № УТЭ-2250 від 25.10.2013р. Як зазначено у Додатку до акта експертизи № УТЭ-2250 від 25.10.2013 р., при зовнішньому огляді контейнера №MRKLJ6666810, експертом встановлено, що контейнер завантажений не у повній місткості. У процесі вивантаження товару з контейнера і підрахунку всіх вивантажених місць встановлено, що кількість мішків з Товаром становить 159 штук, що на 641 мішок менше, ніж зазначено у коносаменті № MAEU 571363042 від 13.08.2013 р.

Звітом № ODB1350 - 0107/1 від 02.10.2013 р. інспекції ІП «СЖС Україна» встановлено відсутність пошкоджень контейнера і пломб на ньому. Як зазначено в Додатку до акта експертизи № УТЭ-2250 від 25.10.2013 р. контейнер не має зовнішніх видимих слідів пошкоджень, при зовнішньому огляді двері контейнеру щільно закриті та опломбовані однією непошкодженою свинцевою пломбою митного забезпечення № 500/056. Цілісність пломб відправника при прийнятті Товару підтверджується також актом проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 01.10.2013р.

Таким чином, документально підтверджено, що відповідачем було поставлено позивачу Товару в кількості 3870 кг. Кількість Товару, що не було поставлено відповідачем за Контрактом, складає: 20000 - 3870 =16 130 кг на суму 26 993,55 дол. США.

У відповідь на вимоги позивача поставити Товар або повернути попередню оплату за товар, що не був поставлений, відповідач (відповідно до уточнених позовних вимог) повернув позивачу частину попередньої оплати в розмірі 2 932,00 дол. США, що підтверджується повідомленням SWIFT, завіреного банком від 27.11.2013р. Тим самим, відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем.

Однак на час розгляду справи відповідачем не повернуто позивачу попередню оплату за непоставлений Товар в розмірі 24 061, 55 дол. США.

13.12.2013р. Позивачем було направлено відповідачу претензію вих. № 45 від 11.12.2013р., відправлення якої підтверджується квитанцією від 13.12.2013 за № 8369521720.

В зазначеній претензії Позивач заявив про розірвання контракту в частині, що не була виконана Відповідачем та просив повернути попередню оплату за частину Товару, яка не була поставлена.

Однак відповіді Позивачу на вказану претензію Відповідачем не надано, суму попередньої оплати за частину Товару, яка не була поставлена Відповідачем Позивачу не повернуто.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Нормами ст. 9 Конституції України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

01.02.1991 р. відповідно до Указу № 7978-ХІ від 23.08.1989 р. Президії Верховної Ради УРСР для України набула чинність Конвенція Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р. (надалі «Конвенція ООН»).

З 01.01.1988 р. Конвенція набула чинності для Договірної держави - Китай, де має своє місцезнаходження Відповідач. Статус Конвенції підтверджується Запискою ООН Статус Конвенцій та Типових законів ЮНІСТРАЛ від 08.07.2003 р.

Таким чином, Україна та Китайська Народна Республіка є договірними державами в розумінні ст. 1 Конвенції ООН.

Положеннями ст. 1 Конвенції ООН визначено: «Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах у випадках, коли ці держави є Договірними державами або коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право Договірної держави».

Частиною 2 ст. 7 Конвенції ООН встановлено, що питання, що стосуються предмета регулювання цієї Конвенції, які безпосередньо в ній не вирішені, підлягають вирішенню згідно із загальними принципами, на яких вона ґрунтується, за умови відсутності таких принципів - згідно з правом, застосованим відповідно до норм міжнародного приватного права.

Як зазначається в п. 9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»: «Господарські суди повинні мати на увазі, що Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980) і Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (Нью-Йорк, 1974) мають застосовуватись у вирішенні спорів за договорами купівлі-продажу, укладеними сторонами, які знаходяться у різних державах, незалежно від посилання на зазначені конвенції у договорі за наявності однієї із таких умов: сторони договору перебувають у державах, кожна з яких є учасницею конвенції».

Оскільки Контракт є зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу, який було укладено між сторонами, що перебувають у Договірних Державах, спірні правовідносини сторін регулюються положеннями Конвенції ООН.

Відповідно до ст. 30 Конвенції ООН продавець зобов'язаний поставити товар, передати документи, що стосуються його, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції.

Як встановлено ст. 33 Конвенції ООН, продавець повинен поставити товар: а) якщо договір встановлює чи дає можливість визначити дату поставки - в цю дату; b) якщо договір визначає чи дає можливість визначити період часу для поставки - в будь-який момент у межах цього періоду, оскільки з обставин не випливає, що дата поставки призначається покупцем; або с) в будь-якому іншому разі - в розумний строк після укладення договору.

Виходячи з положень Розділу Контракту «Строки виготовлення та доставки Товарів», Товар повинен бути вироблений та відвантажений протягом 7 (семи) днів після отримання продавцем попередньої оплати в розмірі 30% від загальної вартості контракту.

30 % від загальної вартості Контракту, яка складає 10 041, 00 дол. США (33 470,00/100 х 30), було сплачено Позивачем Відповідачу двома платежами, а саме:

- від 09.07.2013 р. - 9 600,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 09.07.2013 р. та

- від 28.08.2013 р. - 4400,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 28.08.2013 р.

Отже, датою сплати позивачем 30 % попередньої оплати згідно Контракту є 28.08.2013р.

Виходячи з цього, обов'язок Відповідача відвантажити Товар Позивачу виник 29.08.2013 р. та мав бути виконаний Відповідачем протягом 7 днів з вказаної дати, а саме: 04.09.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Конвенції ООН продавець повинен поставити товар, який за кількістю, якістю й описанням відповідає вимогам договору і який затарований чи упакований так, як це вимагається за договором.

Умовами Контракту було передбачено зобов'язання Відповідача поставити Позивачу Товар у кількості 20 тонн.

Однак в порушення своїх зобов'язань за Контрактом Відповідачем було поставлено Позивачу Товар у кількості 3 870 кг.

Таким чином, Відповідач не виконав зобов'язання щодо поставки частини Товару у кількості 16 130 кг, вартість якого складає 26 993, 55 дол. США.

Однак, у відповідь на вимоги Позивача поставити Товар або повернути попередню оплату за товар, що не був поставлений, Відповідач (відповідно до уточнених позовних вимог) повернув позивачу частину попередньої оплати в розмірі 2 932,00 дол. США, що підтверджується повідомленням SWIFT, завіреного банком від 27.11.2013р.

Таким чином, до цього часу Відповідачем не повернуто Позивачу попередню оплату за непоставлений Товар в розмірі 24 061, 55 дол. США.

Положеннями ч. ч. 1 - 3 ст. 45 Конвенції ООН передбачено: «Якщо продавець не виконує яке-небудь із своїх зобов'язань за договором або за цією Конвенцією, покупець може:

а) здійснити права, передбачені у статтях 46 - 52;

b) вимагати відшкодування збитків, як це передбачено у статтях 74 - 77. Здійснення покупцем свого права на інші засоби правового захисту не позбавляє його права вимагати відшкодування збитків. Жодне відстрочення не може бути надане продавцю судом чи арбітражем, якщо покупець вдається до якого-небудь засобу правового захисту від порушення договору».

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 49 Конвенції ООН покупець може заявити про розірвання договору, якщо невиконання продавцем будь-якого з його зобов'язань за договором або за цією Конвенцією є істотним порушенням договору.

Відповідно до ст. 25 Конвенції ООН порушення договору, допущене однією із сторін, є істотним, якщо воно тягне за собою таку шкоду для іншої сторони, що остання значною мірою позбавляється того, на що вона мала право розраховувати на підставі договору, крім випадків, коли сторона, що порушила договір, не передбачала такого результату, і розумна особа, що діє в тій самій якості за аналогічних обставин, не передбачала б його.

Суду доведено, що укладаючи Контракт Позивач розраховував на придбання Товару в кількості 20 тонн. Проте, Відповідачем не було поставлено більше 16 тонн Товару Позивачу, що свідчить про істотне порушення Відповідачем умов Контракту.

В результаті неотримання замовленого Товару в кількості, передбаченій Контрактом, Позивач у значній мірі був позбавлений того, на що розраховував при укладенні спірного Контракту, що свідчить про те, що порушення Відповідачем зобов'язань за Контрактом є істотним.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Конвенції ООН, якщо продавець поставляє лише частину товару або якщо лише частина поставленого товару відповідає договору, положення статей 46 - 50 застосовуються щодо частини, якої не вистачає, або частини, що не відповідає договору.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 81 Конвенції ООН розірвання договору звільняє обидві сторони від їх зобов'язань за договором у разі збереження права на стягнення збитків, що можуть підлягати відшкодуванню. Сторона, що виконала договір повністю або частково, може вимагати від другої сторони повернення всього того, що було поставлене чи сплачене за договором. Якщо обидві сторони зобов'язані здійснити повернення отриманого, вони повинні це зробити одночасно.

13.12.2013 р. Позивачем було направлено Відповідачу претензію вих. № 45 від 11.12.2013 р.. в якій Позивач заявив про розірвання Контракту щодо частини Товару, яка не була поставлена Відповідачем в кількості 16 130 кг на суму 26 993, 55 дол. США.

Між тим, Відповідач повернув Позивачу лише частину попередньої оплати за непоставлений Товар в розмірі 2 932,00 дол. США.

Отже, враховуючи все вище наведене, судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем щодо повернення частини попередньої оплати за частину Товару, що не була поставлена, становить 24 061, 55 дол. США.

Щодо незастосування арбітражної угоди сторін.

Умовами Контракту передбачено, що всі спори, які можуть виникнути з контракту чи в зв'язку з ним, повинні бути урегульовані шляхом взаємних переговорів. У випадку не досягнення домовленості, спори підлягають розгляду в Арбітражі. Арбітраж повинен бути проведений в місті Києві, Україна, у відповідності з правилами провадження справ в Українській Міжнародній торгово-економічній арбітражній комісії.

З наведених умов Контракту вбачається, що сторонами було укладено арбітражну угоду у вигляді арбітражного застереження в Контракті.

Позивач вважає та суд погоджується з Позивачем, що наявність вказаного арбітражного застереження не перешкоджає розгляду цієї справи господарським судом.

Наявність арбітражного застереження в Контракті не є підставою для відмови у відкритті провадження, оскільки для застосування арбітражного застереження одна із сторін Контракту має висловити своє виявлення щодо передачі спору до третейського суду шляхом подання відповідної заяви.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Як вказано в п. 5 Роз'яснення Президії ВГС України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»: «Господарським судам слід враховувати, що звернення до арбітражу - це право, а не обов'язок сторони (стаття 12 ГПК України), яке реалізовується у встановленому порядку (стаття 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»), а підсудність суду справи з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Виходячи з загальних засад законодавства, а також судової практики, вбачається, що територіальна підсудність справи з іноземним елементом у випадку, передбаченому п. 7) ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», визначається за місцем вчинення дії або настання події, що стала підставою для подання позову.

Підставами для подання даного позову стали дії, які мали місце в м. Києві.

Так, Контракт, за яким виникли взаємні обов'язки сторін: обов'язок поставити Товар - у Відповідача та обов'язок оплатити Товар - у Позивача, було укладено між сторонами у м. Києві, Україна.

Відповідач допустив істотне порушення умов Контракту та не поставив позивачу Товар у кількості, що відповідає умовам Контракту.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 49 Конвенції ООН покупець може заявити про розірвання договору, якщо невиконання продавцем будь-якого з його зобов'язань за договором або за цією Конвенцією є істотним порушенням договору.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Конвенції ООН, якщо продавець поставляє лише частину товару або якщо лише частина поставленого товару відповідає договору, положення статей 46 - 50 застосовуються щодо частини, якої не вистачає, або частини, що не відповідає договору.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 81 Конвенції ООН розірвання договору звільняє обидві сторони від їх зобов'язань за договором у разі збереження права на стягнення збитків, що можуть підлягати відшкодуванню. Сторона, що виконала договір повністю або частково, може вимагати від другої сторони повернення всього того, що було поставлене чи сплачене за договором.

Оскільки відповідачем було допущено істотне порушення Контракту щодо частини Товару, Позивач на підставі положень п. «а» ч. 1 ст. 49, ч. 1 ст. 51, ч. ч. 1, 2 ст. 81 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р. заявив в претензії від 11.12.2013 р. № 45 про розірвання Контракту в частині, що не була виконана Відповідачем, тобто вчинив дію, спрямовану на набуття, зміну, припинення обов'язків сторін.

Як вбачається з положень ч. ч. 1, 2 ст. 81 Конвенції ООН розірвання договору є підставою для виникнення у сторін обов'язку повернути все отримане за договором. Оскільки позивач заявив про розірвання Контракту щодо частини Товару, яка не була поставлена відповідачем, поверненню підлягає частина попередньої оплати, яка відповідає кількості Товару, що не була поставлена.

За положеннями ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки дію, що є підставою для виникнення позовних вимог у Позивача, було вчинено в м. Києві, а саме заяву про розірвання Контракту було вчинено в м. Києві, справа підсудна Господарському суду міста Києва.

Іншою підставою для подання позову до Господарського суду міста Києва є визначена сторонами підсудність спорів, що виникають з Контракту в м. Києві, Україна.

Як передбачено ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, на підставі п. п. 1), 7) ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» та положень п. «а» ч. 1 ст. 49, ч. 1 ст. 51, ч. ч. 1, 2 ст. 81 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 p., враховуючи те, що дію, що стала підставою для подання позову, а саме заяву про розірвання спірного Контракту було зроблено в м. Києві, спірний Контракт було укладено в м. Києві, а також те, що сторонами визначено місце розгляду спору в м. Києві, Україна, справа підсудна Господарському суду міста Києва.

Щодо відшкодування судових витрат.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 49 ГПК України, - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, судовий збір та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Позивачем були понесені наступні витрати, пов'язані з розглядом справи:

1. Судовий збір в розмірі 3 850,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням, оригінал якого є в матеріалах справи.

2. Поштові витрати, а саме:

- за відправлення позовної заяви Відповідачу з додатками в розмірі 386, 03 грн., що підтверджується оригіналом накладної, яка є в матеріалах справи;

- за відправлення копії ухвали про порушення провадження від 27.12.2013р. з нотаріально завіреним перекладом в розмірі 61,68 грн. що підтверджується митною декларацією та квитанцією від 27.02.2014р., оригінали яких додані до клопотання про долучення доказів від 02.06.2014 p.).

3. Витрати за послуги перекладача в розмірі 605, 00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату № 71 від 23.12.2013 р., квитанцією про сплату № 556542 від 27.01.2014 р., квитанцією про сплату № 42 від 29.04.2014 р.

4. Витрати за послуги нотаріуса за засвідчення справжності підпису перекладача в розмірі 600, 00 грн., що підтверджується довідкою від 23.12.2013 р. та довідкою від 27.01.2014 р.

Витрати Позивача на переклад та нотаріальне завірення перекладу підтверджується також документами, наявними в матеріалах справи, а саме: звітом № ODB1350 - 0107/1 від 02.10.2013 р. з нотаріально завіреним перекладом на українську мову, коносаментом №MAEU 571363042 від 13.08.2013 р. з нотаріально завіреним перекладом на українську мову, пакувальним листом з нотаріально завіреним перекладом на українську мову, ухвалою суду про порушення провадження від 27.02.2014 р. з нотаріально завіреним перекладом на англійську мову, конвертом з перекладом на українську мову, завіреним перекладачем Джеріх М.І.

Таким чином, всього Позивачем понесені судові витрати в розмірі 5 502, 86 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по оплаті судових витрат, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з EAST SIWEITE INDUSTRY CO., LIMITED (ICT СШЕЙТЕ ІНДАСТРІ КО., ЛІМІТЕД) (місцезнаходження: No. 136 Zhonghe Street, High-Tech Zone, Chengdu, Sichuan, China) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІЛТОН» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Марко Вовчок, буд. 14, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 38180257) суму боргу в розмірі 24 061, 55 доларів США (Двадцять чотири тисячі шістдесят один) дол. США 55 центів та судові витрати в розмірі 5 502 (п'ять тисяч п'ятсот дві) грн. 86 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.09.2014р.

Суддя І.І. Борисенко