Постанова

від 06.10.2014 по справі 826/14236/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06 жовтня 2014 року 08:05 № 826/14236/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Дмитрієвій В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "БРВ Київ" до 1. Київської міжрегіональної митницяі Міндоходів 2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «БРВ Київ» (надалі позивач/ПрАТ «БРВ Київ» до Київської Міжрегіональної митниці Міндоходів (надалі-відповідач 1/Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі-відповідач 2/ГУ Державна казначейська служба України у м. Києві), в якому просить суд:

1. Винести судове рішення, яким скасувати рішення відповідача 1, а саме: рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №10025001/2014/000209/2 від 05.09.2014 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250001/2014/00378 від 05.09.2014 р., а також рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250001/2014/00377 від 04.09.2014 р.

3. Визнати заявлені позивачем митну вартість товару, щодо товарів, які імпортуються відповідно до митних декларацій №100250001/2014/018845/001 від 02.09.2014 р. та №100250001/2014/018843/001 від 02.09.2014 р.

4. Стягнути на користь позивача 57 304,58 грн. зайво сплачених митних платежів у вигляді податку на додану вартість.

5. Повідомити позивача про дату, час та місце розгляду справи.

6. Судові витрати покласти на відповідача 1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 18.09.2014 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає, що відповідачем 1 безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів замість заявленого позивачем основного методу - за ціною договору, внаслідок чого прийняті рішення про коригування митної вартості є незаконними та такими, що винесені всупереч правилам визначення митної вартості, встановлених Митним кодексом України (надалі-МК України), крім того неправомірно оформлені Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №100250001/2014/00378 від 05.09.2014 р. та №100250001/2014/00377 від 04.09.2014 р.

В судове засідання відповідач 1 не з'явився, про дату, час та місце був належним чином повідомлений, заяв щодо перенесення розгляду справи або слухання справи за його відсутності до суду не подавав, про причини неявки суду не повідомляв.

В судове засідання відповідач 2 не з'явився, про дату, час та місце був належним чином повідомлений, заяв щодо перенесення розгляду справи або слухання справи за його відсутності до суду не подавав, про причини неявки суду не повідомляв.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Зважаючи на неявку в судове засідання відповідачів, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства (надалі-КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «БРВ Київ» уклало з компанією P.U.H. «SIGNAL» Andrzej Biesiada (Польща) договір купівлі-продажу №06/14 від 01.01.2014 р. (надалі-Договір №06/14).

Пунктом 1.1 Договору №06/14 визначено, що згідно положень даного договору, Продавець передає або зобов'язується передати товар, тобто меблі, які є представлені в комерційній пропозиції Продавця, у власність другій стороні, а Покупець приймає або зобов'язується прийняти товар в кількості та по ціні узгодженій щоразу сторонами договору, що вказується в інвойсах.

Згідно п.2.1 Договору №06/14 сторони дійшли згоди, що товар, який передається у власність Покупцю повинен повністю відповідати сертифікату якості та сертифікату походження, виданого Продавцем (або безпосередньо Виробником), а також повинен відповідати міжнародним стандартам.

В той же час, п.4.1 Договору №06/14 визначено, що поставка товару здійснюється на базисних умовах «Франко-перевізник» (FCA) та «Франко-борт» (FOB) відповідно до вимог міжнародних правил Інкотермс 2010, тобто зобов'язання Продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність Перевізника, названого Покупцем. Датою відвантаження вважається дата передачі товару Продавцем перевізнику, яка вказується у автомобільній транспортній накладній (CMR) (п.4.5 Договору №06/14).

Відповідно до п.5.1 Договору №06/14 ціни на кожну окрему партію товару, яка постачається, вказується в інвойсі, який виставляється Покупцю згідно замовлення.

Пунктом 6.2 Договору №06/14 визначено, що оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору та інвойсу, виставленого Продавцем на вартість замовленої партії товару. При здійсненні платежу Покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, або (та) номер та дату інвойсу, виписаного Продавцем на оплату замовленої партії товару.

Так, при розмитненні товару позивачем були подані до Київської регіональної митниці Міндоходів декларації митної вартості від 02.09.2014 р. №100250001/2014/018845 та №100250001/2014/000208/2.

При цьому, митна вартість товару позивачем визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Крім того, на підтвердження заявлених відомостей позивачем додатково було надано, зокрема: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0006583 від 02.01.2013 р.; міжнародні автомобільні накладні (CMR) від 31.08.2014 р. №32106 та №32104; коносаменти (Bill of lading) №HGH113795 від 22.07.2014 р. та № HGH113801 від 23.07.2014 р.; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.08.2014 р. №ODS00000696 та №ODS00000697; документ, що підтверджують вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) від 26.08.2014 р. №03-26/08 та №04-26/08; рахунки-фактури (інвойси) від 17.07.2014 р. №F/INV/14/000001 та № F/INV/14/000002; зовнішньоекономічний договір (контракт) №06/14; договір про перевезення товарів №220312 від 22.03.2012 р.; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2730 від 31.08.2014 р.; інформацію про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару №2730 від 31.08.2014 р.; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю №2761 від 22.07.2014 р.; сертифікати про походження товару форми CI43308000880493 від 17.07.2014 р. та CI43308012340037 від 29.07.2014 р.; копії митних декларацій країни відправлення №223120140812015341 від 16.07.2014 р. та № 3101201405183799284 від 18.07.2014 р.

Однак, у митного органу виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки на думку відповідача 1, подані документи містять неповні відомості та розбіжності.

Як наслідок відповідачем 1 було відмовлено у прийнятті митних декларацій від 02.09.2014 р. №100250001/2014/018845 та №100250001/2014/000208/2, проведено процедуру консультацій з позивачем та витребувано додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Після проведення процедури консультацій відповідачем 1 були оформлені картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №100250001/2014/00378 від 05.09.2014 р. та №100250001/2014/00377 від 04.09.2014 р., а також за кожною митною декларацією прийнято рішення про коригування митної вартості, зокрема: №100250001/2014/000209/2 від 05.09.2014 р. та №100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014 р. за шостим резервним методом.

Як вбачається із оскаржуваних рішень про коригування митної вартості №100250001/2014/000209/2 від 05.09.2014 р. та №100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014 р. відповідачем 1 електронним повідомленням було запропоновано позивачу надати додаткові документи, передбачені ч.2 та ч.3 ст.53 МК України, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи за бажанням декларанта.

Так, на виконання вимог Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, позивачем було на дано відповідачу 1 наступні документи, зокрема: копію додаткової угоди б/н від 01.06.2014 р.; довідку про зміну запису до реєстрації економічної діяльності P.U.H SIGNAL та її переклад; копії коносаменту, рахунків, виставлених експедиторською компанією, довідку про вартість перевезення, експортну декларацію, свідоцтво про походження товару та інвойси постачальника; копію договору з експедиторською компанією, копії фіскальних чеків, що на думку позивача підтверджують представлення аналогічних товарі в товарному ряду ПрАТ «БРВ Київ»; копії прайс-листів виробника, копії електронного каталогу виробника; висновки Торгово-промислової палати від 04.09.2014 р. №Ц-586/1 та №Ц-586/2.

Розглянувши подані позивачем додаткові документи, відповідач 1 прийшов до висновку про існування розбіжностей в наданих документах, у зв'язку з чим повідомив позивача про те, що такі документи митним органом приймаються до уваги, при цьому останні не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Не погоджуючись з винесеними відповідачем 1 картками відмови №100250001/2014/00377 від 04.09.2014 р. та №100250001/2014/00378 від 05.09.2014 р., а також прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товару №100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014 р. та №100250001/2014/000209/2 від 05.09.2014 р., вважаючи їх протиправними та необґрунтованими, ПрАТ «БРВ Київ» звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.1 МК України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно ст.49 МК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Поряд із цим, у ст.52 МК України зазначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.8 ст.52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

При цьому, відповідно ст.53 МК України, документами які підтверджують митну вартість товарів є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5 і ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у ч.2 та ч.3 цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст.345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів.

Дослідивши, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення сторін, суд зазначає про наступне.

Відповідно до графи 33 оскаржуваних рішень №100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014 р. та №100250001/2014/000209/2 від 05.09.2014 р. «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», приймаючи оскаржувані рішення, відповідач 1 виходив з того, що надані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, та з того, що ПрАТ «БРВ Київ» не надано додаткових документів на письмову вимогу митного органу, а тому митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про правомірність винесених рішень про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014 р. та №100250001/2014/000209/2 від 05.09.2014 р., з огляду на наступне.

Як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, позивачем було укладено зовнішньоекономічний договір №06/14 з компанією P.U.H SIGNAL FNDRZEJ BIESIADA (Польща), п.1.1 якого визначено, що згідно положень даного договору, Продавець передає або зобов'язується передати товар, тобто меблі у власність другій стороні, Покупцеві, а Покупець приймає або зобов'язується прийняти товар в кількості та по ціні, що зазначена в інвойсах.

Проте, як вбачається з наданих до митного оформлення документів, поставка товару (офісних меблів) здійснювалася компаніями Zhejiang Henglin Chair Industry Co.Ltd (Китай) та ANJI CARLFORD FURNITURE CO. LTD (Китай).

При цьому, суд звертає увагу, що жодних додаткових угод чи договорів із третіми особами, пов'язаних з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, позивачем ні до митного органу, ні до суду надано не було.

В той же час, п.14.2 Договору №06/14 визначено, що дійсними та обов'язковими для сторін є тільки ті зміни та доповнення, які вони підготували за взаємною згодою в письмовій формі і які скріплені печатками.

Таким чином, суд критично ставиться до наданих позивачем Засвідчень P.U.H SIGNAL від 26.08.2014 р., відповідно до яких фірма P.U.H SIGNAL засвідчує, що торговельним контрактом з компаніями Zhejiang Henglin Chair Industry Co.Ltd та ANJI CARLFORD FURNITURE CO. LTD з Китаю є інвойс-проформа, виставлена на дату пересилки (контейнер), а також те, що товари, що постачаються вищезазначеними компаніями, вироблені згідно замовлень та відповідно до норм якості P.U.H SIGNAL FNDRZEJ BIESIADA.

Більше того, суд звертає увагу, що умовами Договору №06/14 чітко визначено, що будь-які зміни мають бути підготовлені за взаємною згодою сторін в письмовій формі та погоджені печатками, однак як вбачається з матеріалів справи, дані засвідчення підписані лише представником однією сторони договору, а саме P.U.H SIGNAL FNDRZEJ BIESIADA.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано до митного оформлення митні декларації країни відправлення №223120140812015341 від 16.07.2014 р. та №3101201405183799284 від 18.07.2014 р., фактурна вартість в яких відрізняється від вартості товару зазначених в інвойсах №F/INV/14/000001 та №F/INV/14/000002. В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в вищезазначених митних деклараціях країни відправлення відсутні будь-які посилання на контракт чи інвойс, в наслідок чого відсутня можливість встановити яких саме поставок вони стосуються.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача на рахунок того, що подані до митного оформлення документи дійсно містять розбіжності.

В той же час, як вбачається з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості №100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014 р. та №100250001/2014/000209/2 від 05.09.2014 р. з метою правильного визначення митної вартості товарів заявлених декларантом до митного оформлення, відповідачем 1 було витребувано у ПрАТ «БРВ Київ» додаткові документи, в тому числі й транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Так, на виконання вимог митного органу, позивачем було надано договір про перевезення №2220312 від 22.03.2012 р. укладений з ТОВ «ДХЛ Логістика (Україна)», довідки про транспортні витрати від 26.08.2014 р. №03-26/08 та №04-26/08, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.08.2014 р. №ODS00000696 та № ODS00000697 та міжнародні автомобільні накладні (CMR) від №32104 та 32106.

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу, що в наданих до митного оформлення міжнародних автомобільних накладних (CMR) від №32104 та 32106, перевізником зазначено ТОВ «Галеон Форвардінг», при чому жодних договорів про здійснення перевезень чи надання транспортно-еспедиційних послуг укладених позивачем з цим підприємством до суду надано не було.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «БРВ Київ» на письмову вимогу відповідача 1, не надано виписок з бухгалтерської документації.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією відповідача 1, та вважає що у останнього було достатньо законних підстав для витребування у ПрАТ «БРВ Київ» додаткових документів, які як вбачається з матеріалів справи позивачем надано не було.

Враховуючи те, що ПрАТ «БРВ Київ» не виконано в повному обсязі вимоги митниці щодо надання додаткових документів, суд приходить до висновку, що картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №100250001/2014/00377 від 04.09.2014 р. та №100250001/2014/00378 від 05.09.2014 р., та як наслідок прийняті рішення про коригування митної вартості №100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014 р., №100250001/2014/000209/2 від 05.09.2014 р. прийняті митним органом правомірно.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ч.1, ч.4, ч.5 та ч.6 ст.72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ «БРВ Київ». Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір не підлягає відшкодуванню позивачу.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «БРВ Київ» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «БРВ Київ» (адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3, код ЄДРПОУ 32243798) решту суми судового збору у розмірі 462 (чотириста шістдесят дві) грн. 85 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/14236/14.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін