Постанова

від 04.12.2014 по справі 826/14236/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14236/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «БРВ Київ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2014 року адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «БРВ Київ» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство «БРВ Київ» (надалі за текстом - «ПрАТ «БРВ Київ») звернулось до суду з позовом про скасування рішень Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (надалі за текстом - «Київська митниця») про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000209/2 від 05.09.2014 р., № 100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014 р. та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2014/00378 від 05.09.2014 р., № 100250001/2014/00377 від 04.09.2014 р. Позивач просив також визнати заявлену позивачем митну вартість товарів, що імпортуються відповідно до митних декларацій № 100250001/2014/018845/001 від 02.09.2014 р., № 100250001/2014/018843/001 від 02.09.2014 р. та стягнути на його користь 57 304 грн. 58 коп. зайво сплачених митних платежів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2014 р. між фірмою «P.U.H. SIGNAL» (Польща) та ПрАТ «БРВ Київ» укладено договір купівлі-продажу № 06/14 за умовами якого позивач придбав меблі.

У вересні 2014 р. за цим контрактом на адресу позивача надійшов вантаж (крісла для сидіння офісні).

02.09.2014 р. з метою митного оформлення товару позивачем подано до Київської митниці митну декларацію типу ІМ-40 № 100250001/2014/018845/001, копію договору купівлі-продажу № 06/14 від 01.01.2014 р., картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0006583, копію договору у сфері транспортно-експедиторського обслуговування № 220312 від 22.03.2012 р., міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 32106 від 31.08.2014 р., коносамент (Bill of lading) № HGH113795 від 22.07.2014 р., рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № ODS00000696 від 26.08.2014 р., довідку про транспортно-експедиторські витрати № 03-26/08/2014 від 26.08.2014 р., інвойс № F/INV/14/000002 від 17.07.2014 р., сертифікат про походження товару CI43308000880493 від 17.07.2014 р., копію митної декларації країни відправлення № 223120140812015341 від 16.07.2014 р.

Як вбачається із матеріалів справи Київська митниця з митною вартістю не погодилась з тих підстав, що подані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують митну вартість товару, а саме: відповідно до пункту 3.1 договору у сфері транспортно-експедиторського обслуговування № 220312 від 22.03.2012 р. позивач мав перерахувати попередню оплату у розмірі 30 % від узгодженої вартості перевезення згідно заявки, проте ні платіжного документа, ні заявки декларантом не подано. Крім того, зовнішньоекономічний контракт укладено з фірмою «P.U.H. SIGNAL» ANDRZEY BIESIADA, тоді як у графі 31 вантажної митної декларації зазначено виробник «P.U.H. SIGNAL» «на замовлення», а фактично поставка здійснюється компанією ZHEJIANG HENGLIN CHAIR IDUSTRY CO.LTD CHINA, що викликає сумніви у тому, що контракт укладено з виробником товару.

За таких обставин Київська митниця запропонувала позивачеві додатково надати: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи за бажанням декларанта.

На виконання вимог органу доходів та зборів ПрАТ «БРВ Київ» подало наступні додаткові документи: копію додаткової угоди б/н від 01.06.2014 р. до договору у сфері транспортно-експедиторського обслуговування; довідку про зміну запису до реєстрації економічної діяльності P.U.H SIGNAL та її переклад від 24.06.2014 р.; копії рахунків-фактур № ODS00000712 від 02.09.2014 р., № ODS00000733 від 05.09.2014 р.; копії фіскальних чеків; прайс-листи виробника; експертний висновок Київської Торгово-промислової палати № Ц-586/1 від 04.09.2014 р.

05.09.2014 р. Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000209/2, яким митна вартість визначена із застосуванням резервного методу.

Це рішення обґрунтовано тим, що подані позивачем документи містять розбіжності. Так, в декларації країни відправлення № 223120140812015341 від 16.07.2014 р. фактурна вартість оцінюваного товару складає 17 730 дол. США, натомість згідно інвойсу № F/INV/14/000002 від 17.07.2014 р. до митного оформлення заявлено товар вартістю 22 009, 5 дол. США. Крім того, у декларації країни відправлення відсутні посилання на контракт та інвойс-фактуру, тому неможливо перевірити чи стосується ця декларація саме даної поставки. Також, відповідно до додаткової угоди від 01.06.2014 р. до договору у сфері транспортно-експедиторського обслуговування замовник повинен оплатити вартість морського фрахту по прибуттю вантажу в порт, проте платіжного документу декларантом не надано. Наданий ПрАТ «БРВ Київ» інвойс на поставку продукції № F/INV/14/000002 датовано 17.07.2014 р., тоді як інвойс-фактура щодо плати за продукцію на замовлення від P.U.H SIGNAL - 22.07.2014 р., тобто відомості зазначені в інвойсі від виробника не стосуються поставки, яка відправлена за інвойсом № F/INV/14/000002. Подані позивачем прайс-листи містить перелік виключно тих одиниць продукції, щодо яких здійснюється митне оформлення.

Назване рішення стало підставою для винесення Київською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2014/00378 від 05.09.2014 р.

Також, для здійснення митного оформлення товару ПрАТ «БРВ Київ» 02.09.2014 р. подано вантажну митну декларацію № 100250001/2014/018843/001 від 02.09.2014 р., в якій митна вартість товару визначена за методом № 1 - за ціною угоди.

Для підтвердження правильності задекларованих показників позивачем було надано: копію договору купівлі-продажу № 06/14 від 01.01.2014 р., картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0006583, копію договору у сфері транспортно-експедиторського обслуговування № 220312 від 22.03.2012 р., міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 32104 від 31.08.2014 р., коносамент (Bill of lading) № HGH113801 від 23.07.2014 р., рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № ODS00000697 від 26.08.2014 р., довідку про транспортно-експедиторські витрати № 04-26/08/2014 від 26.08.2014 р., інвойс № F/INV/14/000001 від 17.07.2014 р., сертифікат про походження товару CI43308012340037 від 29.07.2014 р., копію митної декларації країни відправлення № 3101201405183799284 від 18.07.2014 р.

Із заявленою митною вартістю Київська митниця не погодилась з тих підстав, що відповідно до пункту 3.1 договору у сфері транспортно-експедиторського обслуговування № 220312 від 22.03.2012 р. позивач мав перерахувати попередню оплату у розмірі 30 % від узгодженої вартості перевезення згідно заявки, проте ні платіжного документа, ні заявки декларантом не подано. Крім того, зовнішньоекономічний контракт укладено з фірмою «P.U.H. SIGNAL» ANDRZEY BIESIADA, тоді як у графі 31 вантажної митної декларації зазначено виробник «P.U.H. SIGNAL» «на замовлення», а фактично поставка здійснюється компанією ANJI CARLFORD FURNITURE CO.LTD., що викликає сумніви у тому, що контракт укладено з виробником товару.

Сторонами не заперечується, що для підтвердження митної вартості товару Київською митницею витребувано у позивача: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи за бажанням декларанта.

З метою підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару ПрАТ «БРВ Київ» надало: копію додаткової угоди б/н від 01.06.2014 р. до договору у сфері транспортно-експедиторського обслуговування; довідку про зміну запису до реєстрації економічної діяльності P.U.H SIGNAL та її переклад від 24.06.2014 р.; копію рахунку-фактури № ODS00000697 від 26.08.2014 р.; копії фіскальних чеків; прайс-листи виробника та електронну копію каталогу виробника; експертний висновок Київської Торгово-промислової палати № Ц-586/2 від 04.09.2014 р.

04.09.2013 р. Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000208/2 у зв'язку з тим, що надані декларантом документи містять розбіжності. В декларації країни відправлення № 3101201405183799284 від 18.07.2014 р. фактурна вартість оцінюваного товару складає 16 255 дол. США, натомість згідно інвойсу № F/INV/14/000001 від 17.07.2014 р. до митного оформлення заявлено товар вартістю 19 262 дол. США. Крім того, у декларації країни відправлення відсутні посилання на контракт та інвойс-фактуру, тому неможливо перевірити чи стосується ця декларація саме даної поставки. Також, вимогу органу доходів та зборів не надано договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та виписку з бухгалтерської документації.

Названим рішенням митна вартість визначена за резервним методом.

У цей же день Київською митницею видано позивачеві картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів № 100250001/2014/00377.

У розгляді цієї справи суд попередньої інстанції дійшов висновку про правомірність спірних рішень про коригування митної вартості товарів та про відмову в прийнятті митних декларацій.

На думку колегії суддів, зазначений висновок суду є наслідком неповного з'ясування судом обставин справи та неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють ці правовідносини.

У статті 4 Митного кодексу України (надалі за текстом - «МК України») надано визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну «митний контроль» - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За приписами частини 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За змістом статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 5 названої статті МК України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами наведених правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви.

Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, підстав для витребування у ПрАТ «БРВ Київ» додаткових документів на підтвердження митної вартості та коригування митної вартості товару у Київської митниці не було.

Декларантом були надані усі документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товару.

Також на вимогу митниці та підтвердження заявленої митної вартості надавались додаткові документи.

Помилковим є твердження відповідача про сумнівність того, що ПрАТ «БРВ Київ» уклало договір з виробником товару з огляду на те, що контракт укладено з фірмою «P.U.H. SIGNAL», а фактично поставка здійснювалась компаніями ZHEJIANG HENGLIN CHAIR IDUSTRY CO.LTD CHINA та ANJI CARLFORD FURNITURE CO.LTD.

Згідно експертних висновків Київської торгово-промислової палати № Ц-586/1 від 04.09.2014 р., № Ц- 586/2 від 04.09.2014 р. наданих позивачем на вимогу митного органу, виробником меблів є фірма «PUH SIGNAL» (заводи - «ZHEJIANG HENGLIN CHAIR IDUSTRY CO.LTD CHINA», ANJI CARLFORD FURNITURE CO.LTD., Китай).

Письмовими засвідченнями фірма «PUH SIGNAL» підтвердила, що товар було виготовлено як авторські колекції згідно її замовлення, відповідно до норм Республіки Польща та під торговельною маркою SIGNAL.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 р. № 2406-III виробник - це юридична або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, відповідальна за проектування, виготовлення, пакування та маркування продукції незалежно від того, виконуються зазначені операції самою цією особою чи від її імені.

Наведене дає підстави для висновку, що хоча отримані позивачем меблі і виготовлені на заводі в Китайській Народній Республіці, їх виробником в розумінні законодавства України є фірма «PUH SIGNAL».

Суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку, що подані позивачем документи містять розбіжності оскільки ним не подано платіжного документу про перерахування попередньої оплати у розмірі 30 % від узгодженої вартості перевезення відповідно до пункту 3.1 договору у сфері транспортно-експедиторського обслуговування № 220312 від 22.03.2012 р.

На вимогу контролюючого органу ПрАТ «БРВ Київ» було надано додаткову угоду від 01.06.2014 р. до названого договору, якою установлено, що позивач перераховує грошові кошти по мірі надання послуг наступним чином: після надходження вантажу - вартість морського фрахту; після отримання вантажу в пункті розмитнення та/або призначення - залишок коштів.

Не ґрунтується на матеріалах справи і висновок окружного адміністративного суду про те, що позивач не підтвердив заявлену митну вартість оскільки в деклараціях країни відправлення № 223120140812015341 від 16.07.2014 р., № 3101201405183799284 від 18.07.2014 р. фактурна вартість оцінюваного товару складає, відповідно, 16 255 дол. США та 17 730 дол. США, натомість згідно інвойсів № F/INV/14/000002 від 17.07.2014 р., № F/INV/14/000001 від 17.07.2014 р. до митного оформлення заявлено товар вартістю 22 009, 5 дол. США, 19 262 дол. США.

В деклараціях країни відправлення зазначається вартість товару, отриманого від заводу що виготовив продукцію на замовлення фірми «PUH SIGNAL», тоді як в інвойсах зазначено вартість товару за яким остання здійснила його поставку позивачеві.

Помилковим є твердження суду попередньої інстанції про те, що ПрАТ «БРВ Київ» не підтвердило транспортні витрати з огляду на те, що договір № 220312 від 22.03.2012 р. укладено з ТОВ «ДХЛ Логістика (Україна)», а в міжнародних автомобільних накладних (CMR) перевізником зазначено ТОВ «Галеон Форвард».

Між позивачем та ТОВ «ДХЛ Логістика (Україна)» укладено договір у сфері транспортно-експедиторського обслуговування № 220312 від 22.03.2012 р., за умовами якого останнє зобов'язалось надати послуги по організації транспортно-експедиторського обслуговування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01 липня 2004 р. № 1955-IV транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Статтею 8 названого Закону передбачено, що експедитори за дорученням клієнтів фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів.

Тобто, ТОВ «ДХЛ Логістика (Україна)» не здійснювало перевезення вантажів, а за дорученням ПрАТ «БРВ Київ» залучило перевізника - ТОВ «Галеон Форвард».

Таким чином, аналіз наданих ПрАТ «БРВ Київ» первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження митної вартості товарів.

Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь 57 304 грн. 58 коп. зайво сплачених митних платежів, то у цьому зв'язку судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За змістом пунктів 43.4, 43.5 названої статті Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно частини 3 статті 301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 р. № 787 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за № 1650/24182.

За змістом цього Порядку повернення коштів з бюджету здійснюється за заявою платника та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Із наведеного випливає, що з метою повернення надміру сплачених митних платежів ПрАТ «БРВ Київ» мало звернутись до органу доходів та зборів із відповідною заявою, а останній внести до органу Казначейства подання.

Оскільки позивачем не дотримано встановленої процедури повернення коштів з бюджету, суд апеляційної інстанції на знаходить підстав для задоволення позову у цій частині.

Відповідно до частини 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Таким чином, вимога про визнання заявленої митної вартості товарів, що імпортуються відповідно до поданих митних декларацій задоволенню не підлягає, оскільки не є встановленим способом захисту порушеного права у справах цієї категорії.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «БРВ Київ» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000209/2 від 05.09.2014 р., рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014 р., картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2014/00378 від 05.09.2014 р., картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2014/00377 від 04.09.2014 р.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 09 грудня 2014 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.