Ухвала

від 16.04.2015 по справі 826/14236/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И "16" квітня 2015 р.                               м. Київ                              К/800/67762/14 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючої судді:                                         Васильченко Н.В., судді:                                                            Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року у справі №826/14236/14 за позовом приватного акціонерного товариства “БРВ Київ” до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішень, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2014 року приватне акціонерне товариство “БРВ Київ” звернулося в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просило: скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №10025001/2014/000209/2 від 05.09.2014р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250001/2014/00378 від 05.09.2014р., а також рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250001/2014/00377 від 04.09.2014р.; визнати заявлену позивачем митну вартість товару, щодо товарів, які імпортуються відповідно до митних декларацій №100250001/2014/018845/001 від 02.09.2014р. та №100250001/2014/018843/001 від 02.09.2014р.; стягнути на користь позивача 57304,58 грн. зайво сплачених митних платежів у вигляді податку на додану вартість. Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів  безпідставно застосований резервний метод визначення митної вартості товарів замість заявленого позивачем основного методу - за ціною договору, внаслідок чого прийняті рішення про коригування митної вартості є незаконними та такими, що винесені всупереч правилам визначення митної вартості, встановлених Митним кодексом України, крім того неправомірно оформлені Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №100250001/2014/00378 від 05.09.2014 р. та №100250001/2014/00377 від 04.09.2014р. Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 6 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені в частині визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000209/2 від 05.09.2014р., рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2014/00378 від 05.09.2014 р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2014/00377 від 04.09.2014р. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що ПрАТ “БРВ Київ” уклало з компанією P.U.H. “SIGNAL” Andrzej Biesiada (Польща) договір купівлі-продажу №06/14 від 01.01.2014 р. (надалі-Договір №06/14). Пунктом 1.1 Договору №06/14 визначено, що згідно положень даного договору, Продавець передає або зобов'язується передати товар, тобто меблі, які є представлені в комерційній пропозиції Продавця, у власність другій стороні, а Покупець приймає або зобов'язується прийняти товар в кількості та по ціні узгодженій щоразу сторонами договору, що вказується в інвойсах. Згідно п.2.1 Договору №06/14 сторони дійшли згоди, що товар, який передається у власність Покупцю повинен повністю відповідати сертифікату якості та сертифікату походження, виданого Продавцем (або безпосередньо Виробником), а також повинен відповідати міжнародним стандартам. В п.4.1 Договору №06/14 визначено, що поставка товару здійснюється на базисних умовах “Франко-перевізник” (FCA) та “Франко-борт” (FOB) згідно вимог міжнародних правил Інкотермс 2010, тобто зобов'язання Продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність Перевізника, названого Покупцем. Датою відвантаження вважається дата передачі товару Продавцем перевізнику, яка вказується у автомобільній транспортній накладній (CMR) (п.4.5 Договору №06/14). Відповідно п.5.1 Договору №06/14 ціни на кожну окрему партію товару, яка постачається, вказується в інвойсі, який виставляється Покупцю згідно замовлення. Пунктом 6.2 Договору №06/14 визначено, що оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору та інвойсу, виставленого Продавцем на вартість замовленої партії товару. При здійсненні платежу Покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, або (та) номер та дату інвойсу, виписаного Продавцем на оплату замовленої партії товару. При розмитненні товару позивачем були подані до Київської регіональної митниці Міндоходів декларації митної вартості від 02.09.2014 р. №100250001/2014/018845 та №100250001/2014/000208/2. Митна вартість товару позивачем визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження заявлених відомостей позивачем додатково були надані: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0006583 від 02.01.2013 р.; міжнародні автомобільні накладні (CMR) від 31.08.2014 р. №32106 та №32104; коносаменти (Bill of lading) №HGH113795 від 22.07.2014 р. та № HGH113801 від 23.07.2014 р.; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.08.2014 р. №ODS00000696 та №ODS00000697; документи що підтверджують вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) від 26.08.2014 р. №03-26/08 та №04-26/08; рахунки-фактури (інвойси) від 17.07.2014р. №F/INV/14/000001 та № F/INV/14/000002; зовнішньоекономічний договір (контракт) №06/14; договір про перевезення товарів №220312 від 22.03.2012р.; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2730 від 31.08.2014р.; інформацію про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару №2730 від 31.08.2014р.; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю №2761 від 22.07.2014р.; сертифікати про походження товару форми CI43308000880493 від 17.07.2014р. та CI43308012340037 від 29.07.2014р.; копії митних декларацій країни відправлення №223120140812015341 від 16.07.2014р. та №3101201405183799284 від 18.07.2014р. Митним органом було відмовлено у прийнятті митних декларацій від 02.09.2014р. №100250001/2014/018845 та №100250001/2014/000208/2, з тих підстав, що у митного органу виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки, подані документи містять неповні відомості та розбіжності. Проведена процедура консультацій з позивачем та витребувані додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів. Після проведення процедури консультацій відповідачем 1 були оформлені картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №100250001/2014/00378 від 05.09.2014р. та №100250001/2014/00377 від 04.09.2014р., а також за кожною митною декларацією прийняте рішення про коригування митної вартості, зокрема: №100250001/2014/000209/2 від 05.09.2014р. та №100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014р. за шостим резервним методом. Згідно оскаржуваних рішень, відповідачем 1 електронним повідомленням було запропоновано позивачу надати додаткові документи, передбачені ч.2 та ч.3 ст.53 МК України, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи за бажанням декларанта. На виконання вимог Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, позивачем були надані відповідачу 1 наступні документи: копія додаткової угоди б/н від 01.06.2014р.; довідка про зміну запису до реєстрації економічної діяльності P.U.H SIGNAL та її переклад; копії коносаменту, рахунків, виставлених експедиторською компанією, довідка про вартість перевезення, експортна декларація, свідоцтво про походження товару та інвойси постачальника; копія договору з експедиторською компанією, копії фіскальних чеків, що підтверджують представлення аналогічних товарі в товарному ряду ПрАТ “БРВ Київ”; копії прайс-листів виробника, копії електронного каталогу виробника; висновки Торгово-промислової палати від 04.09.2014 р. №Ц-586/1 та №Ц-586/2. Розглянувши подані позивачем додаткові документи, відповідач 1 прийшов до висновку про існування розбіжностей в наданих документах, у зв'язку з чим повідомив позивача про те, що такі документи митним органом приймаються до уваги, при цьому останні не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, ПрАТ “БРВ Київ” не виконано в повному обсязі вимоги митниці щодо надання додаткових документів, отже, картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №100250001/2014/00377 від 04.09.2014 р. та №100250001/2014/00378 від 05.09.2014 р., та як наслідок прийняті рішення про коригування митної вартості №100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014 р., №100250001/2014/000209/2 від 05.09.2014 р. прийняті митним органом правомірно. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку, що подані позивачем документи містять розбіжності оскільки ним не подано платіжного документу про перерахування попередньої оплати у розмірі 30 % від узгодженої вартості перевезення відповідно до пункту 3.1 договору у сфері транспортно-експедиторського обслуговування № 220312 від 22.03.2012р. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України  не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного. Згідно обставин справи предметом спору є правомірність рішень Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №10025001/2014/000209/2 від 05.09.2014р. та №100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014р. та правомірність виставлених карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250001/2014/00378 від 05.09.2014р., а також №100250001/2014/00377 від 04.09.2014р. Відповідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки. У ст.52 МК України зазначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно ч.8 ст.52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. При цьому, відповідно ст.53 МК України, документами які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5 і ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у ч.2 та ч.3 цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст.345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно графи 33 оскаржуваних рішень №100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014р. та №100250001/2014/000209/2 від 05.09.2014р., приймаючи оскаржувані рішення, відповідач 1 виходив з того, що надані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, та з того, що ПрАТ “БРВ Київ” не надані додаткові документи на письмову вимогу митного органу, а тому митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору. Судом першої інстанції було встановлено, що з наданих до митного оформлення документів вбачається що, поставка товару (офісних меблів) здійснювалася компаніями Zhejiang Henglin Chair Industry Co.Ltd (Китай) та ANJI CARLFORD FURNITURE CO. LTD (Китай). При цьому, жодних додаткових угод чи договорів із третіми особами, пов'язаних з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, позивачем ні до митного органу, ні до суду надано не було. У відповідності до п.14.2 Договору №06/14 дійсними та обов'язковими для сторін є тільки ті зміни та доповнення, які вони підготували за взаємною згодою в письмовій формі і які скріплені печатками. З огляду на наведене, колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані позивачем засвідчення P.U.H SIGNAL від   26.08.2014р., відповідно яких фірма P.U.H SIGNAL засвідчує, що торговельним контрактом з компаніями Zhejiang Henglin Chair Industry Co.Ltd та ANJI CARLFORD FURNITURE CO. LTD з Китаю є інвойс-проформа, виставлена на дату пересилки(контейнер), а також те, що товари, що постачаються вищезазначеними компаніями, вироблені згідно замовлень та відповідно до норм якості P.U.H SIGNAL FNDRZEJ BIESIADA, не заслуговує на увагу. Судом також було встановлено, що позивачем надані до митного оформлення митні декларації країни відправлення №223120140812015341 від 16.07.2014р. та №3101201405183799284 від 18.07.2014р., фактурна вартість в яких відрізняється від вартості товару зазначених в інвойсах №F/INV/14/000001 та №F/INV/14/000002. При цьому у вищезазначених митних деклараціях країни відправлення відсутні будь-які посилання на контракт чи інвойс, в наслідок чого відсутня можливість встановити яких саме поставок вони стосуються. Згідно змісту оскаржуваних рішень, відповідачем 1 було витребувано у ПрАТ “БРВ Київ” додаткові документи, зокрема: транспортні (перевізні) документи, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. На виконання вимог митного органу, позивачем надані: договір про перевезення №2220312 від 22.03.2012р. укладений з ТОВ “ДХЛ Логістика (Україна)”, довідки про транспортні витрати від 26.08.2014р. №03-26/08 та №04-26/08, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.08.2014р. №ODS00000696 та №ODS00000697 та міжнародні автомобільні накладні (CMR) від №32104 та 32106. Судом першої інстанції встановлено, що в наданих до митного оформлення міжнародних автомобільних накладних (CMR) від №32104 та 32106, перевізником зазначено ТОВ “Галеон Форвардінг”, при чому договорів про здійснення перевезень чи надання транспортно-еспедиційних послуг укладених позивачем з цим підприємством до суду надано не було. Також, ПрАТ “БРВ Київ” на письмову вимогу відповідача 1, не надало виписок з бухгалтерської документації. Беручи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані до митного оформлення документи дійсно містять розбіжності, що свідчить про правомірність карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №100250001/2014/00377 від 04.09.2014р. та №100250001/2014/00378 від 05.09.2014р., та рішень про коригування митної вартості №100250001/2014/000208/2 від 04.09.2014 р., №100250001/2014/000209/2 від 05.09.2014 р. Колегія суддів дійшла думки, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконного рішення, не вбачається. Суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону. Відповідно до ст.226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково. На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, - У Х В А Л И Л А : Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року у справі №826/14236/14 скасувати, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 6 жовтня 2014 року залишити в силі. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді: