Рішення

від 06.10.2014 по справі 910/21047/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21047/13 06.10.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей.Ем.Джі. Мінерелс Юкрейн Ел.Ел.Сі.»

до: 1) Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»; 2) Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»,

та за участю третьої особи, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернафта Про»

про стягнення 1111668,44 грн.

Головуючий суддя Сташків Р.Б.

Судді: Отрош І.М.

Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача - Лукович В.Ф. (представник за довіреністю);

від відповідачів: 1) Слюсар О.Б. (представник за довіреністю);

2) Долгопола І.С. (представник за довіреністю);

від третьої особи - не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей.Ем.Джі. Мінерелс Юкрейн Ел.Ел.Сі.» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - Відповідач-1) зобов'язання повернути помилковий переказ, стягнення пені та відшкодування збитнів, завданих невиконанням Відповідачем-1 зобов'язань за Договором-анкетою від 21.02.2011 № 26005316538000 UAH відкриття та обслуговування банківського рахунку.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем-1 своїх зобов'язань за вищевказаним Договором, що виявились у наданні, без відома та згоди Позивача, при здійсненні банківського переказу такої інформації банку отримувача платежу, що призвела до помилкового переказу грошових коштів Позивача особі, якій він не бажав перераховувати.

Після порушення судом провадження у справі № 910/21047/13 за вищевказаним позовом до участі у справі було залучено в якості Відповідача-2 - Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» та Третю особу, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору на стороні Відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернафта Про».

Розгляд справи судом неодноразово відкладався, в судових засіданнях оголошувалися перерви, та в зв'язку зі складністю справи її було призначено до колегіального розгляду. Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 08.09.2014 дану справу було передано для розгляду колегії судді у складі: головуючий суддя Сташківа Р.Б., судді Літвінової М.Є. та Отрош І.М.

Також, Позивачем подавалися заяви (клопотання) про збільшення та зменшення розміру позовних вимог, і відповідно до останнього клопотання від 01.08.2014 Позивач просить суд:

- зобов'язати Відповідача-1 за рахунок власних коштів повернути Позивачу (стягнути на користь Позивача) грошові кошти в сумі 575000 грн., які були переказані Відповідачем-1 без законних підстав та з його вини на рахунок ТОВ «Інтернафта Про», шляхом перерахування зазначеної суми на рахунок Позивача розрахунковий рахунок у грн. № 26005316538000 у AT «УкрСиббанк» (Україна) МФО 351005;

- стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача пеню від суми боргу у розмірі процентної ставки, що встановлена Відповідачем-1 по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від 25.02.2013 до дня повернення суми переказу на рахунок Позивача, яка станом на дату подання цього Клопотання до Позовної заяви складає 148988,29 грн.;

- стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача суму інфляції від суми боргу за 2013- 2014 роки у розмірі 8638,95 грн.;

- стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача суму відповідальності Відповідача-1 - 3% річних від простроченої суми - за порушення грошового зобов'язання Відповідачем-1 за період з 25.02.2013 по 31.03.2014 у розмірі 24863,01 грн..;

- стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача суму збитків Позивача від курсової різниці в розмірі 290801,39 грн.;

- стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача збитки, понесені ним на проведення економічного дослідження і отримання висновку спеціаліста Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, що полягають у вартості послуг спеціаліста відділу економічної та товарознавчої експертизи Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (Висновок спеціаліста від 15.05.2013 № 19/15-19), у розмірі 3 376,80 грн.;

- стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача вартість витрат Позивача, пов'язаних із наданням правової допомоги у повному обсязі, яка дорівнює 60000 грн., відповідно до Договору про надання адвокатської допомоги від 15 квітня 2013 року;

- стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача судовий збір у розмірі 27738,60 грн.

Матеріальних претензій до Відповідача-2 Позивач не заявляє, та не обґрунтував наявності його вини у виникненні даного спору.

Вищевказана заява прийнята судом, а тому відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, з якої і підлягає вирішенню спір.

Також представником Позивача в судовому засіданні 01.10.2014 було усно зазначено, про що зроблено відповідний запис в протоколі судового засідання, що він прибирає альтернативність викладу позовних вимог (перерахувати або стягнути 575000 грн.), та дану суму коштів Позивач просить саме стягнути з Відповідача-1.

Відповідач-1 проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві, та зокрема зазначає, що він діяв правомірно, а будь-які порушення прав Позивача були спричинені не з вини Відповідача-1 його минулим працівником, щодо якого на даний час ведеться слідство.

Відповідач-2 проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві, та вказує, що діяв виключно в порядку, передбаченому законами та підзаконними актами, що регулюють порядок проведення банками платежів, тому вина Відповідача-2 та правові підстави для притягнення його до відповідальності, передбаченої п. 22.6 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відсутні.

Третя особа письмових пояснено по суті спору не подала, у судові засідання представників не направляла, хоча судом було вчинено всі належні дії для повідомлення про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалася на адресу місцезнаходження Третьої особи, яка міститься в матеріалах справи та згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП.

Клопотання Відповідача-1 про направлення матеріалів справи до органу досудового розслідування, та в зв'язку з цим, про зупинення провадження у справі на підставі ст. 79 ГПК України судом відхиляється, оскільки заявником не доведено перед судом належними обґрунтуваннями та засобами доказування чому, за умови вже наявного в реєстрі кримінального провадження щодо працівника Відповідача-1, є необхідним додатково направлення матеріалів даної справи до органу досудового розслідування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судових засіданнях представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2011 між Позивачем (Клієнт) та Відповідачем-1 (Банк) було укладено Договір-анкету № 26005316538000 UAH відкриття та обслуговування банківського рахунку (з Правилами) та Додаткову угоду № 1 від 01.11.2012 до нього (далі - Договір та Додаткова угода № 1 відповідно). За умовами Договору Банк на підставі наданих Клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України документів відкриває Клієнту поточний(-і) рахунок(-и), перелік яких наведений в Додатку № 1 до цього Договору, та здійснює обслуговування рахунку у встановленому Договором, Правилами та законодавством порядку. Також Банк підключає Клієнта до системи «StarAccess» для здійснення останнім дистанційного обслуговування свого(-їх) рахунку(-ів), відкритого(-их) в Банку, а також обміну технологічною та іншою інформацією між Сторонами за допомогою усіх можливих засобів системи «StarAccess», що впроваджені в Банку.

Як убачається з матеріалів справи та що не заперечується сторонами, повноважним представником Позивача було підписано платіжне доручення № 1 від 25.02.2013 про перерахування на відкритий у ПАТ «ВТБ Банк» (Відповідач-2) рахунок ТОВ «Інтернафта Про» (код 37502306) грошових коштів у сумі 600000 грн., і дану суму коштів Відповідачем-1 було списано з рахунку Позивача в повному обсязі.

Пізніше, 12.03.2013 з указаної суми коштів 25000 грн. Третьою особою було повернено на рахунок Позивача.

Щодо посилань Позивача, що дане платіжне доручення було підписано його представником та подано на виконання внаслідок обману працівником Відповідача-1 (поточним або колишнім), то судом такі посилання відхиляються, оскільки матеріали справи не містять об'єктивних доказів цього, а надані Позивачем письмові пояснення його представника та фотокопія незареєстрованої заяви представника Позивача є суб'єктивними доказами, оскільки складені лише Позивачем та визнаються лише ним. При цьому, роздруківка вищевказаного платіжного доручення у приміщенні Банку (Відповідач-1) також не доводить обману його працівником (поточним або колишнім) представника Позивача.

Отже, на підставі платіжного доручення № 1 від 25.02.2013 Відповідачем-1 було списано з рахунку Позивача та перераховано на відкритий у ПАТ «ВТБ Банк» (Відповідач-2) рахунок ТОВ «Інтернафта Про» (код 37502306) 600000 грн., з яких 12.03.2013 було повернуто лише 25000 грн., та неповернутими залишаються 575000 грн.

Позивач стверджує, що Відповідач-1 неправомірно виконав вищевказане платіжне доручення, оскільки воно містило неправильний код отримувача коштів - ТОВ «Інтернафта Про» (код 37502306), а також оскільки між Позивачем та ТОВ «Інтернафта Про» фактично відсутні господарські правовідносини.

Дослідивши обґрунтування поданого позову та додаткових наданих Позивачем пояснень суд дійшов висновку, що визнає їх частково обґрунтованими, проте частково ставиться до них критично, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції. При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа .

Відповідно до ст. 1.24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Відповідно до ст. 22.6 вказаного Закону, обслуговуючий платника банк (тобто, у даному випадку Відповідач-1) у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи згідно з ЄДРПОУ/реєстраційним (обліковим) номером платника податків і приймати цей документ лише в разі їх збігу.

Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Натомість, обслуговуючий отримувача банк (тобто, у даному випадку Відповідач-2) у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи згідно з ЄДРПОУ/реєстраційним (обліковим) номером платника податків і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу.

У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Як убачається з платіжного доручення, № 1 від 25.02.2013, у ньому було невірно зазначено код ЄДРПОУ отримувача - ТОВ «Інтернафта Про» (код 37502306), та натомість було вказано код ЄДРПОУ Позивача. Дана обставина сторонами не спростована.

Відповідно до абз. 1 п. 2.31 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004, далі - Інструкція) банк отримувача (Відповідач-2) зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей .

Так, банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок «Кредитові суми до з'ясування».

Так, наданою Відповідачем-2 довідкою № 559 від 15.07.2014 підтверджується, та іншими сторонами не спростовано, що 25.02.2013 в 13.40 за допомогою Системи електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП) до Відповідача-2 надійшло спірне платіжне доручення № 1 від 25.02.2013, і за результатами вивчення отриманого платіжного доручення системою банку автоматично було встановлено, що код отримувача (ТОВ «Інтернафта Про», клієнт Відповідача-2) невірний.

З огляду на наведене, у відповідності до ст. 22.6 Закону та п. 2.31 Інструкції кошти в розмірі 600000 грн., які надійшли згідно спірного платіжного доручення №1 від 25.02 2014 було автоматично зараховані банком на рахунок «Кредитові суми до з'ясування».

У відповідності до приписів п. 2.32 Інструкції, для встановлення належного отримувача банк отримувача зобов'язаний надіслати банку платника запит щодо уточнення номера рахунку та/або коду отримувача. Обмін запитами щодо уточнення цих реквізитів та відповідями здійснюється засобами платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів електронних документів, формати та правила заповнення яких визначаються цією платіжною системою. У разі надання банком платника уточнених даних щодо номера рахунку та/або коду отримувача з метою зарахування коштів на його рахунок банк отримувача оформляє меморіальний ордер на підставі електронного розрахункового документа та уточнених даних банку платника щодо номера рахунку та/або коду отримувача.

На виконання вимог п. 2.32 Інструкції Відповідачем-2 засобами СЕП було направлено інформаційний запит до Відповідача-1 щодо уточнення коду отримувача коштів згідно спірного платіжного доручення № 1 від 25.02.2013.

У відповідь на вказаний запит, 25.02.2013 в 16.41 від Відповідача-1 до Відповідача-2 засобами СЕП надійшло інформаційне повідомлення щодо уточнення реквізитів платіжного доручення №1 від 25.02.2013, яким уточнено код отримувача, а саме в графі «код отримувача» зазначено код 32798736, який належить ТОВ «Інтернафта Про», клієнту Відповідача-2.

Отже, отримавши від Відповідача-1 інформацію (відомості з уточненим кодом отримувача), що передбачено п. 2.32 Інструкції, Відповідачем-2 було підготовлено меморіальний ордер № 41573 від 25.02.2013, згідно з яким кошти в розмірі 600000 грн. з рахунку «Кредитові суми до з'ясування/ГО» 37203000001001 були перераховані на рахунок отримувача - ТОВ «Інтернафта Про» (код 32798736). При цьому, в призначенні платежу даного меморіального ордера Відповідачем-2 зазначено номер та дату електронного розрахункового документа («№1, 25.02.2013») та повторено текст реквізиту «призначення платежу». Наведене визнається Позивачем, не спростовано Відповідачем-1 та підтверджується наданими Відповідачем-2 (залученими до справи) копіями відповідних платіжних доручень та меморіального ордеру, копіями запитів, інформаційних повідомлень та витягів з СЕП.

Отже, із вищеописаного суд дійшов висновку, що при перерахуванні коштів у сумі 600000 грн. на рахунок ТОВ «Інтернафта Про» (код 32798736) Відповідач-2 діяв виключно в порядку, передбаченому вищевказаними Інструкцією та законами, тому вина Відповідача-2 та правові підстави для притягнення його до відповідальності, передбаченої п. 22.6 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відсутні.

Натомість, Відповідачем-1 не обгрунтвоано, на підставі яких положень Договору та чинного законодавства він діяв, коли від імені Позивача, не запитавши його згоди та не отримавши від нього інформації як від власника коштів та ініціатора платежу, самостійно уточнив реквізити спірного платіжного доручення № 1 від 25.02.2013, хоча з системного аналізу положень вищенаведеного законодавства вбачається надання відповідного строку для банків з метою усунення неточності платіжного документу та з'ясування вірних реквізитів, і також можливість взаємодії Банка з Клієнтом (Відповідача-1 з Позивачем) та, за необхідності, обмін інформацією, передбачена положеннями Правил, які є невід'ємною частиною Договору.

Отже, Відповідачем-1 було самостійно, поза волевиявленням Позивача прийнято рішення про уточнення реквізитів особи, на користь якої було перераховано належні Позивачу на праві власності грошові кошти, чим Відповідачем-1, окрім порушення положень вищеописаного законодавства, також було порушено умови укладеного з Позивачем Договору та статті 525, 526, 629, 1066, 1068, 1071 ЦК України, та отже з вини Відповідача-1 ним було вчинено помилковий переказ на суму 600000 грн., чим протиправно позбавлено Позивача права власності на вказану суму коштів. Тоді як відповідно до ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», платіжні інструменти мають відповідати інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

А відтак у відповідності до ст. 22.6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» на Відповідача-1, як на обслуговуючий платника банк, покладається відповідальність за шкоду, заподіяну платнику.

Відповідно до ст. 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати відповідну за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

12.03.2013Позивачу було повернуто лише 25000 грн., неповернутими залишаються 575000 грн., тому позовні вимоги про стягнення 575000 грн. з Відповідача-1 визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Окрім того, надавши без відома та згоди Позивача з власної ініціативі Відповідачу-2 25.02.2013 інформаційне повідомлення щодо уточнення реквізитів платіжного доручення №1 від 25.02.2013, Відповідач-1 вже з 25.02.2013 був обізнаний, що кошти перераховуються на рахунок неналежної особи, тобто особи, яку Позивач не визначав, тому вже с 25.02.2013 Відповідач-1 був обізнаний про вчинене ним правопорушення, та що є підставою для застосування до нього пені відповідно до ст. 32.3.2 указаного Закону.

Перевіривши доданий Позивачем до клопотання про зменшення позовних вимог від 01.08.2014 розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність та відповідність вимогам закону, і зокрема ст. 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (обраховані розміри пені не перевищують дозволені до стягнення згідно з указаним законом). Обгрунтованих заперечень щодо здійснених Позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку Відповідачем суду надано не було.

А тому, враховуючи вищенаведене, суд визнає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення 148988,29 грн. пені.

Також, оскільки одразу по вчиненню помилкового перекату Відповідач-1 усупереч вимогам ст. 32.3.2 указаного Закону помилково переказану суму коштів Позивачу не повернув, то Відповідач-1 є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши наведені Позивачем у клопотанні про зменшення позовних вимог від 01.08.2014 розрахунки вищевказаних санкцій, суд дійшов висновку про обґрунтованість вказаних розрахунків, зокрема, оскільки розраховані Позивачем суми не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом, а відтак, позовні вимоги про стягнення 8638,95 грн. інфляційних та 24863,01 грн. 3% річних визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Натомість, судом визнаються необґрунтованими та відхиляються вимоги Позивача про стягнення в якості збитків понесених Позивачем 3376,80 грн. витрат на оплату замовленого в позасудовому порядку експертного дослідження, оскільки Позивачем не доведено, в силу яких положень чинного законодавства він був зобов'язаний замовити та оплатити проведене дослідження, та які обставини позову не могли бути доведені іншими засобами доказування, ніж надане Позивачем дослідження. А відтак, суд дійшов висновку, що дані витрати були понесені Позивачем добровільно з його власної ініціативи з метою посилання наведених ним в позові обґрунтувань заявлених вимог, а отже не можуть бути класифіковані як збитки у розумінні ст. 22 ЦК України.

Також Позивач заявляє вимоги про стягнення збитку у вигляді курсової різниці між курсами іноземної валюти та гривні, який на думку Позивача виник, оскільки вклад у його статутний фонд було здійснено в іноземній валюті, а Відповідачем-1 було списано гривні, тому при прийнятті рішення про ліквідацію товариства Позивача неможливо було повернути зі статутного фонду ту ж суму коштів у іноземній валюті.

Судом встановлено, що дійсно зі статуту Позивача вбачається посилання на прирівняння вкладу в статутний фонд до еквівалента в іноземній валюті, проте відповідно до Статуту Позивача його статутний фонд сформовано з гривні та сам вклад було здійснено у гривні (п. 4.1 та п.п 4.1.1), і також відкритий на підставі Договору рахунок також є гривневим, і списувалися з нього також гривні. Відтак, суд не вбачає заявленого у розумінні ст. 22 ЦК України збитку Позивача від курсової різниці при коливанні валют та в цій частині також в позові відмовляє.

Отже, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. І також, у зв'язку зі зменшенням позовних вимог, часина судового збору в розмірі 5505,54 грн. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повертається Позивачу з Державного бюджету України.

Натомість, судом відхиляється клопотання Позивача про стягнення з Відповідача-1 на користь Позивача витрат на послуги адвоката, що Позивач повинен сплатити адвокату за надані в межах даного спору послуги (в т.ч. по досудовій підготовці). Суд зазначає, що ст. 49 ГПК України передбачає відшкодування лише понесених витрат, тоді як Позивачем дані витрати фактично понесені ще не були.

Аналогічну правову позицію викладено в п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», де вказано, що відшкодування адвокатських витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, зокрема, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Щодо Відповідача-2 за даним позовом, Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», то суд встановив, що Відповідач-2 діяв виключно в порядку, передбаченому вищевказаними Інструкцією та законами, тому вина Відповідача-2 та правові підстави для притягнення його до відповідальності, передбаченої п. 22.6 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у суду відсутні, а отже в задоволення позову до Відповідача-2 суд відмовляє.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (м. Харків, проспект Московський, 60; ідентифікаційний код 09807750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей.Ем.Джі. Мінерелс Юкрейн Ел.Ел.Сі.» (м. Київ, пр. Лісний, 15, кв. 34; ідентифікаційний код 37502306) 575000 (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч) грн. помилково перерахованих коштів, 148988 (сто сорок вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 29 коп. пені, 8638 (вісім тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 95 коп. інфляційних, 24863 (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 01 коп. 3 % річних, а також 15149 (п'ятнадцять тисяч сто сорок дев'ять) грн. 81 коп. судового збору. Видати наказ.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ей.Ем.Джі. Мінерелс Юкрейн Ел.Ел.Сі.» (м. Київ, пр. Лісний, 15, кв. 34; ідентифікаційний код 37502306) 5505 (п'ять тисяч п'ятсот п'ять) грн. 54 коп. судового збору з Державного бюджету України.

У іншій частині позовних вимог у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відмовити.

У задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2014

Головуючий суддя Сташків Р.Б.

Суддя Літвінова М.Є.

Суддя Отрош І.М.