Постанова

від 22.01.2015 по справі 910/21047/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2015 р. Справа№ 910/21047/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Лукович В.Ф.- представник;

Авраменко О.В.-представник;

від відповідача-1: Слюсар О.Б.-представник;

від відповідача-2: Долгопола І.С.-представник;

від третьої особи: не з"явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2014

у справі № 910/21047/13 (головуючий суддя Сташків Р.Б., судді: Отрош І.М., Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Ем.Джі. Мінералс Юкрейн Ел.Ел.Сі."

до 1. Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

2. Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернафта Про"

про стягнення 1 111 668, 44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ей.Ем.Джі. Мінерелс Юкрейн Ел.Ел.Сі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про зобов'язання повернути помилковий переказ, стягнення пені та відшкодування збитків, завданих невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за Договором-анкетою від 21.02.2011 № 26005316538000 UAH відкриття та обслуговування банківського рахунку.

Після порушення судом першої інстанції провадження у справі № 910/21047/13 за вищевказаним позовом до участі у справі було залучено в якості відповідача-2 - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" та третю особу, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернафта Про".

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем подавалися заяви (клопотання) про збільшення та зменшення розміру позовних вимог, і відповідно до останнього клопотання від 01.08.2014, яке було прийнято до розгляду місцевим господарським судом, Позивач просив суд:

- зобов'язати відповідача-1 за рахунок власних коштів повернути Позивачу (стягнути на користь Позивача) грошові кошти в сумі 575000 грн., які були переказані Відповідачем-1 без законних підстав та з його вини на рахунок ТОВ "Інтернафта Про", шляхом перерахування зазначеної суми на рахунок Позивача розрахунковий рахунок у грн. № 26005316538000 у AT "УкрСиббанк" (Україна) МФО 351005;

- стягнути з Відповідача-1 на користь позивача пеню від суми боргу у розмірі процентної ставки, що встановлена відповідачем-1 по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від 25.02.2013 до дня повернення суми переказу на рахунок позивача, яка станом на дату подання цього клопотання до позовної заяви складає 148988,29 грн.;

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача суму інфляції від суми боргу за 2013- 2014 роки у розмірі 8638,95 грн.;

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача суму відповідальності відповідача-1 - 3% річних від простроченої суми - за порушення грошового зобов'язання відповідачем-1 за період з 25.02.2013 по 31.03.2014 у розмірі 24863,01 грн.;

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача суму збитків позивача від курсової різниці в розмірі 290801,39 грн.;

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача збитки, понесені ним на проведення економічного дослідження і отримання висновку спеціаліста Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, що полягають у вартості послуг спеціаліста відділу економічної та товарознавчої експертизи Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (Висновок спеціаліста від 15.05.2013 № 19/15-19), у розмірі 3 376,80 грн.;

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача вартість витрат позивача, пов'язаних із наданням правової допомоги у повному обсязі, яка дорівнює 60000 грн., відповідно до Договору про надання адвокатської допомоги від 15.04.2013 ;

- стягнути з Відповідача-1 на користь позивача судовий збір у розмірі 27738,60 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (м. Харків, проспект Московський, 60; ідентифікаційний код 09807750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Ем.Джі. Мінерелс Юкрейн Ел.Ел.Сі." (м. Київ, пр. Лісний, 15, кв. 34; ідентифікаційний код 37502306) 575000 (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч) грн. помилково перерахованих коштів, 148988 (сто сорок вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 29 коп. пені, 8638 (вісім тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 95 коп. інфляційних, 24863 (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 01 коп. 3 % річних, а також 15149 (п'ятнадцять тисяч сто сорок дев'ять) грн. 81 коп. судового збору.

Присуджено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ей.Ем.Джі. Мінерелс Юкрейн Ел.Ел.Сі." (м. Київ, пр. Лісний, 15, кв. 34; ідентифікаційний код 37502306) 5505 (п'ять тисяч п'ятсот п'ять) грн. 54 коп. судового збору з Державного бюджету України.

У іншій частині позовних вимог у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" відмовлено.

У задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення по цій справі скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що рішення суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням його правової позиції та спростовують правильність винесеного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" у справі № 910/11243/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2014 зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 02.12.2014.

25.11.2014 та 27.11.2014 через відділ документального забезпечення суду від представників позивача та відповідача-2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 розгляд справи відкладено до 16.12.2014.

15.12.2014 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, а саме копій поштових повідомлень про відправлення документів на адресу третьої особи від 08.08.2014 та 02.12.2014, а також копії витягу з ЄДРПОУ стосовно адреси третьої особи.Зазначені документи були долучені колегією суддів до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 20.01.2015.

16.01.2015 від представника позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, а саме: оригінал Бухгалтерської довідки до податкової та фінансової звітності за 1 квартал 2013 року; оригінал Карток первинного бухгалтерського обліку позивача ( сформовані 12.01.2015), копія виписки за особовим рахунком позивача за 25.02.2013 та за 12.03.2013, надана відповідачем; копія фінансового звіту Позивача з відміткою про прийняття Державним управлінням статистики Деснянського району міста Києва від 05.04.2013;копія листа Міністерства юстиції України від 24.09.2014 № 9.0.1-33/1205 з додатками; 17.01.2015 від представника відповідача-1 надійшли додаткові пояснення по справі; 20.01.2015 від представника позивача клопотання про приєднання копії клопотання позивача від 16.05.2014, надане суду першої інстанції разом із Платіжним дорученням № 1 від 25.02.2013; 20.05.2015 від представника відповідача-2 надійшла копія Платіжного доручення № 2 від 11.03.2013.Зазначені документи були долучені колегією суддів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.01.2015 оголошено перерву до 22.01.2015.

В судовому засіданні 22.01.2015 представники позивача, відповідачів-1,2 надали свої пояснення по справі.

Представник третьої особи в судове засідання 22.01.2015 не з"явився, причини неявки суду невідомі.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2014, 02.12.2014, 16.12.2014 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.02.2011 між Позивачем (Клієнт) та Відповідачем-1 (Банк) було укладено Договір-анкету № 26005316538000 UAH відкриття та обслуговування банківського рахунку (з Правилами) та Додаткову угоду № 1 від 01.11.2012 до нього (далі - Договір та Додаткова угода № 1 відповідно).

За умовами Договору Банк на підставі наданих Клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України документів відкриває Клієнту поточний(-і) рахунок(-и), перелік яких наведений в Додатку № 1 до цього Договору, та здійснює обслуговування рахунку у встановленому Договором, Правилами та законодавством порядку. Також Банк підключає Клієнта до системи "StarAccess" для здійснення останнім дистанційного обслуговування свого(-їх) рахунку(-ів), відкритого(-их) в Банку, а також обміну технологічною та іншою інформацією між Сторонами за допомогою усіх можливих засобів системи "StarAccess", що впроваджені в Банку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, повноважним представником позивача було підписано платіжне доручення № 1 від 25.02.2013 про перерахування на відкритий у ПАТ "ВТБ Банк" (Відповідач-2) рахунок ТОВ "Інтернафта Про" (код 37502306) грошових коштів у сумі 600 000 грн., і дану суму коштів відповідачем-1 було списано з рахунку позивача в повному обсязі.

Пізніше, 12.03.2013 з указаної суми коштів 25000 грн. третьою особою було повернено на рахунок позивача.

Отже, на підставі платіжного доручення № 1 від 25.02.2013 відповідачем-1 було списано з рахунку позивача та перераховано на відкритий у ПАТ "ВТБ Банк" (відповідач-2) рахунок ТОВ "Інтернафта Про" (код 37502306) 600000 грн., з яких 12.03.2013 було повернуто лише 25000 грн., та неповернутими залишаються 575000 грн.

Позивач стверджує, що відповідач-1 неправомірно виконав вищевказане платіжне доручення, оскільки воно містило неправильний код отримувача коштів - ТОВ "Інтернафта Про" (код 37502306), а також оскільки між позивачем та ТОВ "Інтернафта Про" фактично відсутні господарські правовідносини.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов наступних висновків:

1) ПАТ "УкрСиббанк" самостійно, поза волевиявленням позивача прийнято рішення про уточнення реквізитів особи, на користь якої було перераховано належні озивачу на праві власності кошти;

2) переказ, здійснений Банком на підставі платіжного доручення №1 від 25.02.2013, є помилковим;

3) суд ухвалив рішення про стягнення з відповідача-1 коштів на підставі ст.32.3.2 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в вУкраїні».

Колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у справі № 21047/13 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 51 Закону України "Про банки та банківську діяльність", безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції. При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Відповідно до ст. 1.24 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Відповідно до ст. 22.6 вказаного Закону, обслуговуючий платника банк (тобто, у даному випадку Відповідач-1) у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи згідно з ЄДРПОУ/реєстраційним (обліковим) номером платника податків і приймати цей документ лише в разі їх збігу.

Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Натомість, обслуговуючий отримувача банк (тобто, у даному випадку Відповідач-2) у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи згідно з ЄДРПОУ/реєстраційним (обліковим) номером платника податків і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу.

У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Як вбачається з платіжного доручення № 1 від 25.02.2013, у ньому було невірно зазначено код ЄДРПОУ отримувача - ТОВ "Інтернафта Про" (код 37502306), та натомість було вказано код ЄДРПОУ позивача. Дана обставина сторонами не спростована.

Відповідно до абз. 1 п. 2.31 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004, далі - Інструкція) банк отримувача (Відповідач-2) зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей.

Так, банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з'ясування".

Наданою відповідачем-2 довідкою № 559 від 15.07.2014 підтверджується, та іншими сторонами не спростовано, що 25.02.2013 в 13.40 за допомогою Системи електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП) до відповідача-2 надійшло спірне платіжне доручення № 1 від 25.02.2013, і за результатами вивчення отриманого платіжного доручення системою банку автоматично було встановлено, що код отримувача (ТОВ "Інтернафта Про", клієнт відповідача-2) невірний.

З огляду на наведене, у відповідності до ст. 22.6 Закону та п. 2.31 Інструкції кошти в розмірі 600 000 грн., які надійшли згідно спірного платіжного доручення №1 від 25.02 2014 було автоматично зараховані банком на рахунок "Кредитові суми до з'ясування".

У відповідності до приписів п. 2.32 Інструкції, для встановлення належного отримувача банк отримувача зобов'язаний надіслати банку платника запит щодо уточнення номера рахунку та/або коду отримувача. Обмін запитами щодо уточнення цих реквізитів та відповідями здійснюється засобами платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів електронних документів, формати та правила заповнення яких визначаються цією платіжною системою. У разі надання банком платника уточнених даних щодо номера рахунку та/або коду отримувача з метою зарахування коштів на його рахунок банк отримувача оформляє меморіальний ордер на підставі електронного розрахункового документа та уточнених даних банку платника щодо номера рахунку та/або коду отримувача.

На виконання вимог п. 2.32 Інструкції відповідачем-2 засобами СЕП було направлено інформаційний запит до відповідача-1 щодо уточнення коду отримувача коштів згідно спірного платіжного доручення № 1 від 25.02.2013.

У відповідь на вказаний запит, 25.02.2013 в 16.41 від відповідача-1 до відповідача-2 засобами СЕП надійшло інформаційне повідомлення щодо уточнення реквізитів платіжного доручення №1 від 25.02.2013, яким уточнено код отримувача, а саме в графі "код отримувача" зазначено код 32798736, який належить ТОВ "Інтернафта Про", клієнту відповідача-2.

Отже, отримавши від відповідача-1 інформацію (відомості з уточненим кодом отримувача), що передбачено п. 2.32 Інструкції, відповідачем-2 було підготовлено меморіальний ордер № 41573 від 25.02.2013, згідно з яким кошти в розмірі 600 000 грн. з рахунку "Кредитові суми до з'ясування/ГО" 37203000001001 були перераховані на рахунок отримувача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновкому суду першої інстанції, що при перерахуванні коштів у сумі 600 000 грн. на рахунок ТОВ "Інтернафта Про" (код 32798736) відповідач-2 діяв виключно в порядку, передбаченому вищевказаними Інструкцією та законами, тому вина відповідача-2 та правові підстави для притягнення його до відповідальності, передбаченої п. 22.6 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", відсутні.

Між тим, позивач наголошує на тому, що відповідач-1 самостійно уточнив реквізити платіжного доручення №1 від 25.02.2013, не запитавши згоди позивача та не отримавши від нього інформації як від власника коштів та ініціатора платежу. Таким чином, на думку позивача, відповідачем-1 було самостійно, поза волевиявленням позивача прийнято рішення про уточнення реквізитів особи, на користь якої було перераховано належні позивачу на праві власності грошові кошти.

З пояснень відповідача-1, наданих в процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції вбачається, що на час проведення переказу відповідач-1 не володів і не міг володіти інформацією про код ЄДРПОУ отримувача, оскільки ТОВ «Інтернафта Про» не є клієнтом ПАТ «УкрСиббанк», тому Банк усно уточнив код ЄДРПОУ отримувача у ініціатора цього платежу, тобто позивача.

Ані пояснення позивача, ані пояснення відповідача не підтверджені жодними засобами доказування, між тим, з аналізу норм чинного законодавства, зокрема Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (надалі також - Інструкція про безготівкові розрахунки), вбачається, що на Банк не покладається обов'язок уточнювати у ініціатора платежу реквізити платіжного доручення у письмовому вигляді.

Крім того, будь-яких належних доказів щодо самостійного уточнення відповідачем-1 реквізитів отримувача у платіжному доручення № 1 від 25.02.2013 позивачем не надано та матеріали справи не містять.

В своєму позові та відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує на тому, що саме з вини відповідача-1 останнім було вчинено помилковий переказ на суму 600000,00 грн.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно з п.21.1. ст.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Пунктом 1.19. Інструкції про безготівкові розрахунки передбачено,що банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник.

При цьому, відповідно до пункту 2.3. Інструкції про безготівкові розрахунки: відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на ПAT «УкрСиббанк», як на банк платника, не може бути покладено відповідальність за проведення переказу, здійсненого на підставі платіжного доручення №1 від 25.02.2013 року, яке було подано позивачем до банку з помилкою у коді ЄДРПОУ отримувача, оскільки саме на платника покладено відповідальність за правильність заповнення розрахункового документу, а банк платника при проведенні переказу зобов'язаний перевірити лише реквізити платника, а не отримувача.

Таким чином, висновки позивача про покладення на Банк вини та відповідальності за здійснення помилкового переказу на підставі платіжного доручення №1 від 25.02.2013, яке було подано позивачем до банку з помилкою у коді ЄДРПОУ отримувача, не беруться колегіє суддів до уваги, оскільки не відповідають дійним обставинам справи.

Статтею 32.3.2 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» унормовано, що у разі помилкового переказу з рахунку неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати відповідну за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором».

Отже, обов'язковою умовою притягнення банку до відповідальності на підставі зазначеної норми Закону с встановлення факту переказу з рахунку саме неналежного платника.

Пунктом 1.32. ст. 1«Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено наступне:

платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

У спірних правовідносинах позивач не може бути неналежним платником, а навпаки є належним платником, оскільки позивач самостійно ініціював зазначений переказ шляхом подання до Банку платіжного доручення №1 від 25.02.2013. Зазначений платіжний документ був підписаний директором, засвідчений печаткою TOB «ЕЙ.ЕМ.ДЖІ. МІНЕРЕЛС ЮКРЕЙН ЕЛ.ЕЛ.СІ» та містив правильні реквізити платника, та крім того не був відкликаний позивачем.

Щодо посилань позивача, що дане платіжне доручення було підписано його представником та подано на виконання внаслідок обману працівником відповідача-1 (поточним або колишнім), то колегією суддів такі посилання відхиляються, оскільки матеріали справи не містять об'єктивних доказів цього, а надані позивачем письмові пояснення його представника та фотокопія незареєстрованої заяви представника позивача є суб'єктивними доказами, оскільки складені лише позивачем та визнаються лише ним. При цьому, роздруківка вищевказаного платіжного доручення у приміщенні Банку (відповідач-1) також не доводить обману його працівником (поточним або колишнім) представника позивача.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення ПАТ «УкрСиббанк» до відповідальності в розумінні ст. 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», так як переказ, здійснений на підставі платіжного доручення №1 від 25.02.2013, не може бути визнаний помилковим, оскільки списання коштів відбулося з рахунку належного платника та здійснено на рахунок зазначеного в нім отримувача - TOB «Інтернафта Про».

Крім того, платіжне доручення №1 від 25.02.2013 має призначення платежу - безпроцентна фінансова допомога згідно договору № ТМ0039 від 25.02.2013.

Як вже зазначалось раніше, 12.03.2013 позивач отримав від TOB «Інтернафта Про» 25 000,00 грн. як часткове повернення фінансової допомоги згідно договору №ТМ0039 від 25.02.2013, а не повернення помилкового переказу.Крім того, зазначена сума була оприбуткована.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що позивач, враховуючи ситуацію, що склалась, повинен був звернутись з позовом саме до третьої особи, яка отримала ці кошти, а ніяк не до відповідача-1. Відповідно до пояснень позивача, ним не було вжито жодних заходів щодо вирішення питання щодо повернення коштів саме з третьою особою.

Зазначені дії позивача не можуть свідчити про неналежність та неправомірність переказу на підставі платіжного доручення №1 від 25.02.2013 саме на рахунок TOB «Інтернафта Про», оскільки вказана особа зазначена як отримувач, а тому, з огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у даній справі підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задоволенню. Підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Ем.Джі. Мінералс Юкрейн Ел.Ел.Сі." Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у справі № 910/21047/13 скасувати.

3. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Ем.Джі. Мінералс Юкрейн Ел.Ел.Сі." відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Ем.Джі. Мінерелс Юкрейн Ел.Ел.Сі." (м. Київ, пр. Лісний, 15, кв. 34; ідентифікаційний код 37502306) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (м. Харків, проспект Московський, 60; ідентифікаційний код 09807750) 7 574( сім тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 90 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу судового наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/21047/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко