Постанова

від 30.09.2014 по справі 910/8334/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р. Справа№ 910/8334/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Хрипуна О.О.

Власова Ю.Л.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Матвєєва С.А. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укрчайпром" на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014

у справі № 910/8334/14 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області

до Приватного підприємства "Укрчайпром"

про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2014 по справі № 910/8334/14, повний текст якого підписано 14.07.2014, позов Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області до Приватного підприємства "Укрчайпром" про розірвання договору оренди земельної ділянки - задоволено, а саме, розірвано договір оренди землі від 08.10.2008, укладений між Дзвінківською сільською радою Васильківського району Київської області та Приватним підприємством "Укрчайпром", стягнуто з Приватного підприємства "Укрчайпром" на користь Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання зобов'язання відповідача щодо сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 08.10.2008, оскільки за 2013 рік від відповідача кошти за оренду земельної ділянки на рахунок орендодавця не надходили. Враховуючи те, що відповідачем порушувались строки сплати орендних платежів за договором оренди землі від 08.10.2008, суд прийшов до висновку про істотність таких порушень, чим підтверджено обґрунтованість вимог позивача про розірвання договору оренди землі від 08.10.2008.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки відповідач не був повідомлений належним чином про розгляд справи, у зв'язку з чим був позбавлений можливості надати докази по справі, які спростовують позицію позивача;

- відповідачем було виконано свої зобов'язання за договором оренди землі від 08.10.2008 щодо сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою у 2013 році, що підтверджується платіжними дорученнями № 11283 від 14.03.2013 на суму 71 096,84 грн. та № 11363 від 12.06.2013 на суму 12 546,68 грн., які не були надані відповідачем до суду першої інстанції з підстав неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи;

- на орендованій відповідачем земельній ділянці по договору оренди землі від 08.10.2008 розташовано майновий комплекс, який належить відповідачу, а розірвання наведеного договору призведе до порушення прав власності відповідача на вказане майно.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укрчайпром" по справі № 910/8334/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укрчайпром" на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014 у справі № 910/8334/14 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи № 910/8334/14 призначено на 17.09.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 розгляд справи відкладено на 24.09.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 розгляд справи відкладено на 30.09.2014.

В судове засідання 30.09.2014 з'явився представник відповідача (апелянта).

Представник позивача в наведене судове засідання - не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зокрема розписка представника позивача Пащенко М.О. про повідомлення про дату та час судового засідання, відібрана у останнього в судовому засіданні 24.09.2014.

Крім того, 16.09.2014 позивачем через канцелярію Київського апеляційного господарського суду було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у її задоволенні відмовити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни - відсутні. Щодо поданих відповідачем в якості доказів сплати орендної плати за договором оренди землі від 08.10.2008 платіжних доручень № 11283 від 14.03.2013 на суму 71 096,84 грн. та № 11363 від 12.06.2013 на суму 12 546,68 грн. позивач вказував на те, що реквізити рахунку, за якими відповідачем сплачено відповідні кошти, відрізняються від реквізитів рахунку, вказаних у договорі на які відповідач мав здійснювати платежі; крім того, орендна плата за 2013 рік від відповідача за договором оренди землі від 08.10.2008 - не надходила.

Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що усі сторони були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, вони не були позбавлені права надати письмові пояснення по суті скарги шляхом їх надсилання на адресу суду поштовим відправленням, неявка представників позивача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників позивача за наявними у справі матеріалами.

Також, в судовому засіданні 30.09.2014 судом були розглянуті клопотання відповідача про витребування доказів по справі та відкладення розгляду справи.

Частинами першою та другою статті 38 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Так, клопотання відповідача про витребування доказів мотивовано тим, що на його думку, є необхідним витребування у Васильківської об'єднаної ДПІ докази, а саме: подані позивачем декларації, документи про оплату землі, розрахунок боргу із зазначенням періоду його утворення, якщо такий існує.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду зазначає, що - по-перше, відповідач не був позбавлений заявити дане клопотання в суді першої інстанції, оскільки він був обізнаний про наявність судового спору, а по - друге, відповідачем всупереч статті 38 Господарського процесуального кодексу України не наведено обставин, що перешкоджають наданню витребуваних доказів саме відповідачем, а також не наведено обґрунтованих підстав, з яких випливає, що наведені відповідачем докази має вказана позивачем організація.

З огляду на викладене, колегією суддів відхилено клопотання відповідача про витребування доказів по справі.

Крім того, судом відхилено і клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки клопотання мотивоване неможливістю представника бути присутнім в судовому засіданні, проте, повноважний представник відповідача прибув у судове засідання 30.09.2014.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 08.10.2008 між позивачем - Дзвінківською сільською радою (орендодавець) та відповідачем - ПП «Укрчайпром» (орендар) укладений договір оренди землі (далі - договір оренди землі від 08.10.2008), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, з правом її викупу, для будівництва та обслуговування майнового комплексу, що перебуває у державній власності, загальною площею 12.7982 га, в тому числі 12.7982 га під господарськими будівлями і дворами, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві, розташовану на території с. Дзвінкове, Дзвінківської сільської ради, Васильківського району Київської області, по вул. Ірпінській, 15, в межах населеного пункту. Кадастровий номер 3221482201 01 021 0021 (п. 1.1).

Договір оренди землі від 08.10.2008 посвідчено приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 5859.

Тобто об'єктом оренди є: земельна ділянка 12.7982 га (п. 2.1 договір оренди землі від 08.10.2008).

На підтвердження передачі вказаної земельної ділянки в оренду відповідача до матеріалів справи наданий акт приймання-передачі об'єкта оренди від 08.10.2008, який підписаний та скріплений печатками сторін договору.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди землі від 08.10.2008, він укладений на 49 років, з правом викупу земельної ділянки. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 5 % від нормативно грошової оцінки земель, що складає 74 860,38 грн. на розрахунковий рахунок Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області станом на 2008 рік (п. 4.1 договору оренди землі від 08.10.2008).

Відповідно до п. 4.2 договору оренди землі від 08.10.2008, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з врахуванням щорічної індексації та уточнення грошової оцінки.

Згідно пункту 4.3 договору оренди землі від 08.10.2008, орендна плата сплачується щомісячно в розмірі 1/12 частини річної орендної плати, протягом 30 днів наступних за звітним періодом на розрахунковий рахунок Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області.

Згідно п. 12.3 договору оренди землі від 08.10.2008, дія договору припиняється шляхом його розірвання зокрема рішенням суду на вимогу однієї з сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Крім того, в розділі договору оренди землі від 08.10.2008 «Підписи сторін», в графі «Орендодавець» зазначено банківські реквізити Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області, а саме: 332117812500190, УДК у Київській області, МФО 821018.

Відповідно до п. 12.4 договору оренди землі від 08.10.2008, умовами розірвання договору в односторонньому порядку є, зокрема підстави визначені в ст.ст. 141, 143 Земельного кодексу України.

Пунктом д) статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою припинення користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно пункту 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Спір виник внаслідок того, що за період з 01.01.2013 по 01.01.2014 відповідачем не здійснювалась оплата орендних платежів за Договором, чим порушено п. 4.3 останнього.

Судом першої інстанції під час вирішення спору встановлено, що згідно листа Васильківської об'єднаної ДПІ №128/10/20-081 від 25.01.2014, за 2012 рік від ПП "Укрчайпром" за оренду земельної ділянки надійшли кошти у розмірі 89 170,00 грн., за 2013 рік кошти від підприємства до бюджету не надходили.

З метою погашення заборгованості за оренду земельної ділянки за Договором, позивач звертався до відповідача з листами №380 від 04.11.2011, №25 від 17.01.2012, №150 від 28.04.2014.

Також, у вказаних листах позивач повідомив відповідача, що несплата орендних платежів тягне за собою припинення договору оренди згідно п. д ст.141 Земельного кодексу України.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач вимогу позивача щодо погашення боргу не задовольнив та залишив листи без відповіді.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч. 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Ч. 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з ч. 1 статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: систематична несплата земельного податку або орендної плати (пункт д).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди землі від 08.10.2008, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату щомісячно в розмірі 1/12 частини річної орендної плати, протягом 30 днів наступних за звітним періодом на розрахунковий рахунок Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області (п. 4.3).

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила, що відповідач у 2013 році за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 08.10.2008 зобов'язаний був щомісячно вносити орендну плату в розмірі 1/12 частини річної орендної плати, у строк до 30 днів наступних за звітним періодом на розрахунковий рахунок Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області, чого ним виконано не було, належних і допустимих доказів щомісячного внесення розміру орендної плати ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідачем подано не було. Також, позивач вказував про те, що у 2013 році відповідачем орендна плата взагалі не сплачувалась.

В свою чергу, згідно листа Васильківської об'єднаної ДПІ №128/10/20-081 від 25.01.2014, за 2012 рік від ПП "Укрчайпром" за оренду земельної ділянки надійшли кошти у розмірі 89 170,00 грн., за 2013 рік кошти від підприємства до бюджету не надходили.

Також, відповідачем в обгрунтування доводів апеляційної скарги щодо належного виконання зобов'язань зі сплати орендної плати надано:

- платіжне доручення № 11283 від 14.03.2013 на суму 71 096,84 грн., в якому зазначено, що платником коштів за ним є ПП «Укрчайпром», отримувач коштів : ГУ ДКСУ у Київській області , банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок № 33219812700006, призначення платежу: «оплата за оренду земельної ділянки згідно дог. б/н від 08.10.2008»;

- платіжне доручення № 11363 від 12.06.2013 на суму 12 546,68 грн., в якому зазначено, що платником коштів за ним є ПП «Укрчайпром», отримувач коштів : ГУ ДКСУ у Київській області , банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок № 33219812700006, призначення платежу: «оплата за оренду земельної ділянки згідно дог. б/н від 08.10.2008»

В свою чергу, позивачем для долучення до матеріалів справи надано наступні довідки:

- довідку відділу аналізу та контролю надходжень ресурсних платежів Васильківської міської ради Київської області від 18.09.2014 № 75/01-10, згідно якої по договору оренди № 040532600004 від 14.01.2005 на земельну ділянку в м.Васильків по вул. Пархоменко, укладеного між Васильківською міською радою та ПП «Укрчайпром» 14.03.2013, була сплачена заборгованість в розмірі 71 096,84 грн. згідно платіжного доручення № 11283 від 14.03.2013 на р/р 33219812700006;

- довідку Васильківського управління Державної казначейської служби України Київської області від 22.09.2014 № 06-03/1049, згідно якої підтверджено сплату ПП «Укрчайпром» коштів до міського бюджету м.Василькова згідно платіжного доручення № 11283 від 14.03.2013 на рахунок 33219812700006; для сплати орендної плати за земельну ділянку з юридичних осіб відкрито рахунок 332117812500190;

- довідка Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області від 22.09.2014 № 235, згідно якої за договором оренди землі від 08.10.2008 остання сплата була проведена у вересні 2012 року.

Вищенаведені докази прийняті судом апеляційної інстанції до розгляду, проте, їх оцінка здійснюється відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України щодо належності і допустимості доказів, поданих сторонами.

Так, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши в сукупності наявні у матеріалах справи документи, дійшла висновку, що надані відповідачем платіжні доручення № 11283 від 14.03.2013 на суму 71 096,84 грн. та № 11363 від 12.06.2013 на суму 12 546,68 грн. - не можуть бути прийняті судом в якості належних і допустимих доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди землі від 08.10.2008 щодо щомісячного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою у 2013 році, як не спростовують факт невиконання відповідачем свого зобов'язання за договором оренди землі від 08.10.2008 щодо щомісячного внесення орендної плати.

Крім того, суд враховує і те, що згідно довідки відділу аналізу та контролю надходжень ресурсних платежів Васильківської міської ради Київської області від 18.09.2014 № 75/01-10, платіжним дорученням № 11283 від 14.03.2013 на р/р 33219812700006 відповідачем було сплачено кошти по договору оренди № 040532600004 від 14.01.2005 за земельну ділянку в м.Васильків по вул. Пархоменко, яка орендується відповідачем згідно договору від 14.03.2013, укладеного між Васильківською міською радою та ПП «Укрчайпром», тобто за оренду іншої земельної ділянки, ніж та, яка є предметом оренди за догором оренди землі від 08.10.2008.

З огляду на викладене та враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань у 2013 році щодо щомісячної сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 08.10.2008, у зв'язку з чим відповідачем допущено систематичне невиконання своїх зобов'язань за наведеним договором, відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження не надано належних та допустимих доказів виконання свого зобов'язання по сплаті щомісячних орендних платежів у 2013 році, а тому колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що систематична несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою у 2013 році є порушенням істотної умови договору оренди та в силу приписів ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст. ч. 1 статті 141 Земельного кодексу України, - є підставою для розірвання договору оренди землі від 08.10.2008, укладеного між позивачем та відповідачем.

Крім того, посилання апелянта про наявність судового спору щодо затвердження технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель сільських, населених пунктів с. Дзвінкове, не може бути прийнято судом апеляційної інстанції до уваги як підстава щодо звільнення відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату за користування землею у 2013 році, оскільки згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі від 08.10.2008, укладеного між сторонами.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, що відповідачу належить нерухоме майно на орендованій земельній ділянці, а розірвання договору оренди землі від 08.10.2008, на якій розташована ця будівля, обмежує права відповідача щодо здійснення права власності на вказану будівлю, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду відхиляються з огляду на те, що, по-перше, в п. 1.1 договору оренди землі від 08.10.2008 вказано, що розташоване на земельній ділянці нерухоме майно майнового комплексу перебуває у державній власності, а по-друге, відповідачем в обгрунтування даного доводу не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що наведене майно набуто відповідачем у встановленому законом порядку у власність або належить відповідачу на будь-якому речовому праві.

Щодо, викладених відповідачем в апеляційній скарзі, доводів про те, що місцевим господарським судом під час прийняття оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, зокрема, розглянуто справу та прийнято оскаржуване рішення у відсутності представників відповідача, який не був повідомлений належним чином про дату судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема, справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у пункті 2 частини третьої статті 104 ГПК, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на викладене та враховуючи те, що місцевим господарським судом розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали місцевого господарського суду надсилались судом першої інстанції відповідачеві з дотриманням вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та вручались відповідачу, а відповідач подавав у справу відповідні клопотання про відкладення розгляду справи, а отже був обізнаний про наявність судового спору, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідач був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом першої інстанції і не був позбавлений права у випадку неможливості направлення представників, надіслати суду свої пояснення по суті спору з відповідними доказами, які на його думку спростовували вимоги позивача.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укрчайпром» на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014 по справі № 910/8334/14- залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014 по справі № 910/8334/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8334/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.О. Хрипун

Ю.Л. Власов