Постанова

від 24.01.2007 по справі 9/837н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/837н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24.01.07                                                                                 Справа № 9/837н-ад

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Луганськ»м. Луганськ

до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська

про визнання нечинним рішення

в присутності представників:

від позивача - Бута Д.В., дов. № 94 від 21.11.06,  

від відповідача - Глейзер В.О. - держ. подат. інсп., дов. № 14866/10 від 21.12.05.

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання нечинним рішення начальника ДПІ у Артемівському районі № 0000102300/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.08.2006. до ТОВ "Агро-Союз-Луганськ" у розмірі 47264 грн. 50коп., та про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від  31.10.2006. до ТОВ " Агро-Союз-Луганськ " у розмірі 34801грн.10коп.

          Позивач уточнював позовні вимоги та за останніми уточненнями від 19.01.07р. вони викладені у такій редакції:

визнати нечинним рішення ДПІ у Артемівському районі м. Луганська від 31.10.06р. № 000132300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34801,1 грн., тому при вирішенні спору суд виходить саме з уточнених позовних вимог.

Відповідач,  ДПІ у Артемівському р-ні, проти позову заперечує, посилаючись на висновки акту перевірки від 14.08.06р. № 581/2300/23475349, вимоги Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затв. постановою Правління НБУ від 15.12.04р. № 637 (далі –Положення 637).

В обгрунтування позовних вимог позивач виклав таке.

17.03.06р. відповідачем була проведена виїзна планова перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.04р. по 31.03.06р., за результатами якої складено акт від 14.08.06р. № 581/2300/23475349. В акті перевірки зафіксоване порушення п. 2.10; абз. 5 п. 5.4; п. 5.14 Положення 637. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте рішення № 00000102300/0 від 28.08.06р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 47264,50 грн. на підставі ч. 1, 4 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95р. № 436 (далі –Указ 436).

Позивач оскаржив спірне рішення у ДПА в Луганській області, за результатами розгляду скарги рішенням від 20.10.06р. скарга була задоволена частково: сума застосованої санкції зменшена в сумі 12463,60 грн. Це рішення було отримане позивачем 23.11.06р.

На підставі рішення ДПА відповідачем було прийняте ще одне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.10.06р. № 0000132300, яким на підставі того ж самого акту перевірки за порушення п. 2.8, п. 2.10, абз. 4 п. 5.4, п. 5.10, п. 5.14 Положення 637 позивачу застосовані штрафні санкції у розмірі 34801,10 грн. згідно абз. 1 ст. 1 Указу 436.

Позивач стверджує, що рішення відповідача від 28.08.06р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 47264,50 грн. повинно було втратити чинність (вважається відкликаним) на підставі пп. «б»п. 6.1, п. 6.3 Наказу ДПА України Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 253 від 21.06.01р. Крім того, позивач вказує, що рішення відповідача від 31.10.06р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 34801,10 грн. має інший порядковий номер, у ньому визначені додаткові порушення Положення 637, а штрафні санкції застосовані згідно іншого пункту Указу 436 всупереч пунктів у першому рішенні.

Таким чином, позивач не погоджується із:

·          рішенням № 00000102300/0 від 28.08.06р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 47264,50 грн.,

·          рішенням № 00000132300 від 31.10.06р. про застосування штрафних санкцій у розмірі34801,10 грн.

оскільки вважає, що нібито встановлені порушення Положення 637 не відповідають дійсним обставинам та чинному законодавству, а тому є незаконними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.2 Положення 637 визначено:

-          ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси) –граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в поза робочий час,

-   виплати, пов'язані з оплатою праці –виплати, що віднесені до фонду оплати праці, а також до інших виплат, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затв. наказом Держкомстату України від 13.01.04р. № 5 і зареєстрованою в Мін'юсті України 27.01.04р. за № 114/8713 (далі –Інструкція № 5).

Згідно з п. 3 Інструкції 5 до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці включаються: витрати на відрядження –добові у повному обсязі, вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення.

Відповідно до п. 2.10 Положення 637 підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці … понад встановлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день отримання готівки.

На думку позивача, до витрат, пов'язаних з оплатою праці належать витрати на відрядження: добові у повному обсязі, вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення, тому підприємством не був порушений п. 2.10 Положення 637. Таким чином податковий орган безпідставно визначив позивачу перевищення ліміту каси 13.02; 14.02; 15.02; 20.02; 20.02; 21.02; 28.02; 27.03; 28.03; 29.03; 31.03.06р. на загальну суму 12835,90 грн., що призвело до необґрунтованого завищення штрафних санкцій на суму 25671,80 грн.

Позивач зауважив, що ч. 1 ч. 4 ст. 1 Указу 436, на яку є посилання у рішенні № 00000102300/0, у тексті самого Указу відсутня, оскільки у цій статті взагалі немає частини 1, частини 4, є лише абзаци).

          Оцінивши доводи позивача, відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про наступне.

В акті перевірки від 14.08.06р. (стор. 21) зазначено, що готівкові кошти, які надходили до каси, підприємство використовувало виключно на оплату праці робітників та витрати на відрядження. Жодного факту використання готівки на господарські потреби, а саме придбання ТМЦ не встановлено.

Відповідачем було встановлено, що позивач самостійно встановив ліміт залишку готівки в касі на 2006 рік в сумі 3000,0 грн., що підтверджується наказом № 1/0 від 02.01.06р. Відповідно з розрахунком встановлення ліміту залишку готівки в касі позивача та додатку до розрахунку ліміту каси, підприємство визначає ліміт каси згідно з прогнозними витратами готівки на відрядження, що не відповідає абз. 4 п. 5.4 Положення 637, згідно якого для підприємств, ліміти каси яким встановлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідентів), - не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Відповідач в акті посилається на п. 1.2 Положення 637, згідно з яким виплати, пов'язані з оплатою праці, - виплати, що не віднесені до фонду оплати праці, а також до інших виплат, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією № 5. Відповідно до п. 3.15 Інструкції № 5 до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці відносяться витрати на відрядження, добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення.

В акті перевірки податковий орган зробив висновок, що оскільки позивач фактично витрачав готівку тільки на оплату праці робітників та витрати на відрядження і жодного факту витрат на інші потреби не встановлено, то розрахунок ліміту у розмірі 3000,0 грн. є необґрунтованим. Посилаючись на абз. 5 п. 5.4 Положення 637 відповідач стверджує, що позивач повинен був встановити ліміт каси у розмірі 170,0 грн.

Крім того, у розрахунку понадлімітних залишків готівки в касі позивача, викладеному у табличному вигляді, відповідач у колонці «у тому числі за платіжними відомостями в дні виплат, пов'язаних з оплатою праці»проставив по всіх днях, починаючи з 13.02.06р. по 31.03.06р. нулі.

Посилаючись на порушення позивачем п. 2.10, абз. 5 п. 5.4, 5.14 Положення 637 відповідач стверджує, що позивач перевищив ліміт залишку готівки в касі на загальну суму 23632,35 грн.

Після оскарження позивачем рішення відповідача до ДПА в Луганській області відповідачем було прийняте ще одне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.10.06р. № 0000132300, яким на підставі того ж самого акту перевірки за порушення п. 2.8, п. 2.10, абз. 4 п. 5.4, п. 5.10, п. 5.14 Положення 637 позивачу застосовані штрафні санкції у розмірі 34801,10 грн. згідно абз. 1 ст. 1 Указу 436. Тобто скарга позивача була задоволена частково, а сума застосованої санкції була зменшена на 12463,6 грн.

Відповідно до п. 1.2 Положення 637 терміни вживаються у такому значенні:

·          ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси) –граничний розмір суми готівки, що може залишитися в касі в поза робочий час,

·          виплати, пов'язані з оплатою праці –виплати, що віднесені до фонду оплати праці а також до інших виплат, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати (Інструкцію № 5).

Відповідно до п. 3 Інструкції № 5 до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці включаються: витрати на відрядження : добові у повному обсязі, вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення.

Відповідно до п. 2.10 Положення 637 підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці…понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день отримання готівки.

Суд погоджується, що відповідач повинен був відобразити у п. 3.3.2 акту перевірки в таблиці розрахунку понадлімітних залишків готівки в касі з урахуванням їх строку зберігання протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку, про що зазначено у абз. 1 п. 2.10 Положення 637.

Відповідно до п. 2.8 Положення 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час в межах, що не перевищують встановлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка) що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для їх зарахування на банківські рахунки.

Абзацем 5. п. 5.1 Положення 637 встановлено, що якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то таке підприємство може в ці дні не здавати в установлені дні готівку.

Відповідно до п. 5.2 Положення 637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником (або уповноваженою ним особою).

Пунктом 5.4 Положення 637 встановлено, що кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, встановлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо. Позивачем був встановлений ліміт каси у розмірі 3000,0 грн., що підтверджується відповідним наказом керівника, саме з урахуванням специфіки роботи підприємства, оскільки у підприємства є відокремлені підрозділи у м. Сєвєродонецьк та м. Старобільську, які отримують заробітну плату та витрати на відрядження безпосередньо на підприємстві.

Суд погоджується з доводами позивача, що обмеження позивача щодо самостійно встановленого ліміту каси з боку відповідача є необґрунтованим. Законодавець надав право суб'єктам господарювання самостійно встановлювати ліміт каси і позивач таким правом скористався. Щодо абз. 5 п. 5.4 Положення 637, то згідно з цією нормою підприємства, у яких відповідний середньоденний показник, обчислений на підставі касових оборотів дорівнює нулю або не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, можуть встановлювати ліміт каси в розмірі, що перевищує обчислений середньоденний показник, але не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, отже мова йде саме про право підприємства.

Крім того, суд вважає вірним висновок позивача про те, що витрати на відрядження не відносяться до витрат, пов'язаних з фондом оплати праці, а відносяться до інших витрат, не пов'язаних з оплатою праці.

Суд вважає посилання позивача на ст. 241 ГК України, згідно п. 2 якої перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами…, а штрафні санкції за спірним рішенням від 31.10.06р. були застосовані на підставі абз. 1 Указу 436.

Таким чином, вирішуючи спір за цією справою суд виходив з:

·          права позивача на встановлення ліміту каси у розмірі 3000,0 грн., закріплене у Положенні 637,

·          обґрунтованості позивача щодо встановлення відповідним наказом ліміту каси у розмірі 3000,0 грн., враховуючи специфіку роботи підприємства,

·          права позивача зберігати грошові кошти, отримані в банку, протягом трьох робочих днів з дня отримання,

·          застосування штрафних санкцій на підставі Указу Президента України, а не на підставі закону.

Враховуючи наведене, позов слід задовольнити.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним рішення ДПІ у Артемівському районі м. Луганська від 31.10.06р. № 000132300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34801,1 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Луганськ», 91000, м. Луганськ, 6-й Лутугинський проїзд, 3, код ЄДРПОУ 23475349, судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 26.01.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                               А.Г.Ворожцов