Ухвала

від 18.09.2014 по справі 2а-5190/10/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2014 р. м. Київ К/800/30432/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Цвіркуна Ю.І., Юрченко В.П., при секретаріЛуцак А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року

у справі № 2а-5190/10/1470

за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання та

водо-каналізаційне господарство»

до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції

Миколаївської області Державної податкової служби

за участю Прокурора Миколаївської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В

Комунальне підприємство «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (надалі також - позивач, КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство») звернулось до суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (надалі також - ДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2010 року № 0000781502/3.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року позовні вимоги КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2010 року № 0000781502/3.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 4 лютого 2010 року № 0000781502/0 (визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1091506 грн. за основним платежем та 393163 грн. 20 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями), з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 25 січня 2010 року за № 6/1502-126/31948866, про порушення позивачем вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , що призвело до зменшення суми податку на додану вартість на 1091506 грн. та збільшення суми, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1877206 грн.

Вказані висновки відповідача, ґрунтуються на тому, що позивачем при заповненні податкових декларацій за перевірений період не враховано висновки акта документальної виїзної перевірки від 21 вересня 2009 року № 96/23-01/31948866 та акта позапланової виїзної перевірки від 11 грудня 2009 року № 110/23-01/31948866.

Перевіряючи дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили із вірного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до підпункту 5.2.2 цього ж Закону у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. (абзац шостий підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ).

З аналізу наведених норм слідує, що платник податку під час заповнення рядка 23 (залишок від'ємного значення попереднього (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) податкових декларацій з податку на додану вартість має враховувати висновки актів попередніх податкових періодів щодо зменшення залишку від'ємного значення попереднього звітного і періоду лише у разі узгодження сум податкового зобов'язання.

Разом з тим, як встановлено попередніми судовими інстанціями, на підставі актів перевірок від 21 вересня 2009 року № 96/23-01/31948866 та від 11 грудня 2009 року № 110/23-01/31948866 ДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення, які позивачем оскаржено із врахуванням положень підпунктів 5.2.1, 5.2.2 та 5.2.3 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» .

На момент проведення перевірки 25 січня 2010 року процедуру адміністративного оскарження закінчено не було. Рішення за результатами адміністративного оскарження прийняті відповідними податковими органами лише у травні та червні 2010 року, у зв'язку з чим відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2010 року № 0000112301/3, № 0000122301/3, № 0000652301/3 та від 15 червня 2010 року № 0000742301/3.

За таких обставин, на момент проведення перевірки 25 січня 2010 року, податкові зобов'язання, визначенні на підставі актів перевірок від 21 вересня 2009 року № 96/23-01/31948866 та від 11 грудня 2009 року № 110/23-01/31948866 були не узгоджені, що позбавляло податковий орган права на врахування висновків вказаних актів під час проведення перевірки КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство».

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, податкові повідомлення-рішення ДПІ від 15 червня 2010 року № 0000742301/3 та від 18 травня 2010 року № 0000112301/3, № 0000122301/3 та № 0000652301/3 скасовані постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року, та постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року.

За таких обставин, з огляду на те, що податкові зобов'язання КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство», визначені податковим органом на підставі акта документальної виїзної перевірки від 21 вересня 2009 року № 96/23-01/31948866 та акта позапланової виїзної перевірки від 11 грудня 2009 року № 110/23-01/31948866, на момент проведення перевірки 25 січня 2010 року були неузгодженими, що позбавляло податковий орган права збільшувати податкові зобов'язання платника податку та застосовувати до нього штрафні санкції за не відображення таких зобов'язань у наступних податкових деклараціях, - суди попередніх інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: Ю.І. Цвіркун

В.П. Юрченко