Рішення

від 02.10.2014 по справі 675/44/14-ц

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/44/14-ц

Провадження № 2/675/83/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., при секретарі судового засідання - Гук-Миронюк Ю. Г., за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача ТОВ ІВК «Рідний край» та третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_7, представника відповідача НАСК «Оранта» - Галенюка П. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробнича компанія «Рідний край», Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», третя особа на стороні відповідачів - ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, та згідно уточнених позовних вимог просить стягнути солідарно на його користь з ТОВ ІВК «Рідний край» і НАСК «Оранта» завдану майнову шкоду в сумі 167 543 грн. 67 коп., 900 грн. витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 13 жовтня 2011 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки «Камаз», державний номер НОМЕР_1, на автодорозі Р-32 «Кременець - Біла Церква» допустив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль марки «DAF TE 95XF 430», державний номер НОМЕР_2, чим завдано ОСОБА_5 майнову шкоду, яку позивач просив стягнути з відповідача ТОВ ІВК «Рідний край» як власника транспортного засобу, з яким ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах, та відповідача НАСК «Оранта», яким була застрахована цивільно-правова відповідальність належного ТОВ ІВК «Рідний край» автомобіля.

Ухвалою суду від 20 травня 2014 року залучено до участі в даній справі в якості співвідповідача Національну акціонерну страхову компанію «Оранта».

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Суду пояснив, що причиною настання вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди є порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 10.1, 11.2, 12.1 Правил дорожнього руху України, а тому відповідачі повинні відшкодувати завдану ОСОБА_5 майнову шкоду, пов'язану з пошкодженням належного йому транспортного засобу.

Представник відповідача ТОВ ІВК «Рідний край» та третьої особи ОСОБА_2 ОСОБА_7 під час судового розгляду справи проти задоволення позову заперечив, посилаючись на недоведеність заявлених позивачем вимог. Пояснив, що згідно з постановою апеляційного суду Хмельницької області від 25 квітня 2014 року визнано винним ОСОБА_6, який керував належним ОСОБА_5 транспортним засобом «DAF TE 95XF 430», державний номер НОМЕР_2, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відтак, оскільки саме недотримання вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_6 є причиною настання дорожньо-транспортної пригоди, підстави для задоволення позову відсутні.

Представник співвідповідача Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, вказуючи на те, що про настання вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди НАСК «Оранта» у передбаченому законодавством порядку не повідомлено, а тому в страхової компанії відсутні законні підстави для здійснення страхових виплат.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши експерта, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, 13 жовтня 2011 року близько 14 год. 30 хв. на автодорозі Р-32 «Кременець - Біла Церква» відбулося зіткнення автомобіля марки «DAF TE 95XF 430», державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_5 і яким керував ОСОБА_6, та автомобілем марки «Камаз», державний номер НОМЕР_1, власником якого є ТОВ ІВК «Рідний край» та яким керував ОСОБА_2 У результаті даної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

За наслідками дорожньо-транспортної пригоди було складено протокол про порушення водієм автомобіля марки «DAF TE 95XF 430», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_6 п. 14.2.б Правил дорожнього руху України.

Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 19 квітня 2011 року провадження у справі щодо останнього закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 25 квітня 2014 року постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 19 квітня 2011 року скасовано та визнано ОСОБА_6 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку зі сплином встановленого ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як убачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

За вимогами ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, законодавство в деліктних правовідносинах передбачає презумпцію вини завдавала шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Сам по собі факт не притягнення винної особи до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення її від цивільної відповідальності.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_5, представник відповідача ТОВ ІВК «Рідний край» ОСОБА_7 вказував на те, що згідно з постановою апеляційного суду Хмельницької області від 25 квітня 2014 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відтак, оскільки саме недотримання вимог Правил дорожнього руху України останнім є причиною настання дорожньо-транспортної пригоди, підстави для задоволення позову відсутні.

Однак, відповідно до положень ч. 4 ст. 61 ЦПК України , вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як убачається з матеріалів справи питання щодо наявності вини іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди водія ОСОБА_2 в рамках вищевказаної справи про адміністративне правопорушення не досліджувалось, протокол про адміністративне правопорушення відносно останнього не складався, відтак, вказана постанова суду в контексті наведеної норми процесуального права не має преюдиційної сили для суду щодо цивільно-правових наслідків дій останнього.

А тому суд у відповідності до вимог ст.ст. 10, 212-214 ЦПК України повинен з'ясувати, чи сталася вищевказана дорожньо-транспортна пригода з вини водія відповідача, враховуючи при цьому передбачену ч. 2 ст. 1166 ЦК України презумпцію вини завдавала шкоди.

На зазначене також звернула увагу колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі суду від 04 грудня 2013 року, направляючи дану справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_1 ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2014 року з метою з'ясування цивільно-правових наслідків дій водія ОСОБА_2 призначена судова автотехнічна експертиза, проведення якої доручено експертам Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У відповідності до висновку експерта за результатами проведення автотехнічної експертизи № 1858/1426 від 16 вересня 2014 року в заданій дорожній ситуації водій автомобіля «Камаз», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 9.2 (б), 9.4, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

П. 9.2 (б). Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

П. 9. 4. Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху. Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.

П. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

П. 10. 4. Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. За наявності трамвайної колії посередині проїзної частини водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю.

Згідно з вказаним висновком експерта, в заданій дорожній ситуації за умови, що водій автомобіля Камаз», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 ввімкнув покажчик лівого повороту менш ніж за 150 м. до початку його виконання, завчасно не зайняв відповідне крайнє положення, при цьому, розпочав виконувати маневр повороту ліворуч з виїздом на смугу зустрічного руху в той момент, коли автомобіль «DAF TE 95XF 430», державний номер НОМЕР_2, знаходився у стадії обгону, перебуваючи повністю або частково на смузі зустрічного руху, у такому випадку дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 9.2 (б), 9.4, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України.

В заданій дорожній ситуації за умови, що водій автомобіля Камаз», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 ввімкнув покажчик лівого повороту більш ніж за 150 м. до початку його виконання, завчасно зайняв відповідне крайнє положення, при цьому, розпочав виконувати маневр повороту ліворуч з виїздом на смугу зустрічного руху до того моменту, коли автомобіль «DAF TE 95XF 430», державний номер НОМЕР_2, розпочав виконувати маневр обгону, у такому випадку дії водія ОСОБА_2 не суперечили вимогам п.п. 9.2 (б), 9.4, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України.

В заданій дорожній ситуації дії водія ОСОБА_2 з технічної точки зору могли бути причиною настання дорожньо-транспортної пригоди в тому випадку, якщо його дії не відповідали технічним вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Виходячи з вихідних даних, вказаних судом в ухвалі про призначення експертизи, в заданій дорожній ситуації водій автомобіля Камаз», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 розпочав виконувати маневр виїзду на смугу зустрічного руху в той момент, коли автомобіль марки «DAF TE 95XF 430», державний номер НОМЕР_2, знаходився у стадії обгону, перебуваючи позаду на смузі зустрічного руху. При цьому, водій ОСОБА_2 перед виїздом на смугу зустрічного руху мав практичну можливість виявити позаду автомобіль марки «DAF TE 95XF 430», державний номер НОМЕР_2, на зустрічній для нього смузі руху. В такому випадку технічна можливість у водія ОСОБА_2 уникнути зіткнення з автомобілем «DAF TE 95XF 430», державний номер НОМЕР_2, залежала від виконання ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, тобто дотримуючись цих вимог останній мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем марки «DAF TE 95XF 430».

Допитаний у судовому засіданні судовий експерт Будніцький І. В. підтвердив, що, виходячи з зазначених судом в ухвалі про призначення судової автотехнічної експертизи вихідних даних, у даній дорожній ситуації убачається невідповідність дій водія ОСОБА_2 технічним вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, оскільки подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.

Вихідні дані для проведення цієї експертизи зазначені судом з урахуванням встановлених у даній цивільній справі та у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за ст. 124 КУпАП обставин справи.

При цьому, у судовому засіданні представники сторін з вказаними вихідними даними погодилися та вказували, що спір щодо вихідних даних між ними відсутній.

Судом у відповідності до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України роз'яснено представникам сторін право на заявлення клопотання про призначення додаткової та/або повторної автотехнічної експертизи, однак, таке клопотання суду не заявлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено факт порушення водієм відповідача ОСОБА_2 вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху України.

Натомість, жодних доказів на спростування вини водія ТОВ ІВК «Рідний край» ОСОБА_2 в завданні шкоди ОСОБА_5 у зв'язку з пошкодженням належного останньому транспортного засобу відповідачем суду не надано та презумпцію вини заподіювача шкоди не спростовано.

Отже, суд приходить до висновку, що дорожньо-транспортна пригода спричинена порушенням вимог Правил дорожнього руху України водіями обох сторін.

Як зазначено вище, відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

З огляду на наведену норму матеріального права та встановлені у судовому засіданні обставини справи, суд приходить до висновку, що частка вини у ДТП водіїв обох сторін становить по 50%, а тому й розмір відшкодування заподіяної позивачу матеріальної шкоди має становити 50%.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 125-2012 від 19 грудня 2012 року матеріальний збиток внаслідок пошкодження належного позивачу транспортного засобу марки «DAF TE 95XF 430», державний номер НОМЕР_2, становить 167 543 грн. 67 коп.

Зазначений висновок ніким не спростовано, не надано інших доказів на підтвердження матеріального збитку в іншій сумі, а тому, виходячи із частки вини водія відповідача у ДТП на користь позивача із ТОВ ІВК «Рідний край» підлягає стягненню 83 771,84 грн. заподіяної матеріальної шкоди.

Цивільно-правова відповідальність на час вчинення ДТП на забезпечений автомобіль марки «Камаз», державний номер НОМЕР_1, застрахована за полісом № ВЕ/6724464 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим НАСК «Оранта», зі строком дії з 05 листопада 2010 року по 04 листопада 2011 року включно.

Відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Як убачається з наданого на запит суду повідомлення НАСК «Оранта» від 01 липня 2014 року № 09-02-09/12222, обов'язок про надання страховику повідомлення про ДТП його учасниками не виконано, що не заперечувалося також і представниками сторін у судовому засіданні.

Відтак, шкода в даному випадку повинна бути відшкодована відповідачем ТОВ ІВК «Рідний край» як заподіювачем шкоди, а тому позов ОСОБА_5 у частині вимог до відповідача НАСК «Оранта» до задоволення не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач згідно уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідачів 167 543 грн. 67 коп. заподіяної матеріальної шкоди. Позовні вимоги задоволено частково та на користь позивача стягнуто кошти у сумі 83 771 грн. 84 коп., що становить 50 % від заявлених вимог. Позивачем документально підтверджено сплату судового збору на загальну суму 3705 грн. 82 коп. (1684,45 грн. при поданні позову + 842,25 грн. при поданні апеляційної скарги + 1179,12 грн. при поданні касаційної скарги = 3705,82 грн.). Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1852 грн. 91 коп.(3705,82х50:100).

Крім того, з ТОВ ІВК «Рідний край» на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню 50 % витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження, що становить 450 грн. (900х50:100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 3, 10-11, 59-61, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробнича компанія «Рідний край» (м. Ізяслав, вул. Жовтнева, 115 Хмельницької області, ідентифікаційний код - 33707723) на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_3, заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 83771 (вісімдесят три тисячі сімсот сімдесят одну) грн. 84 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробнича компанія «Рідний край» (м. Ізяслав, вул. Жовтнева, 115 Хмельницької області, ідентифікаційний код - 33707723) на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_3, 1852 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят дві) грн. 91 (дев'яносто одну) коп. судового збору та 450 (чотириста п'ятдесят) гривень 00 коп. витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження.

У решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Хмельницької області через Ізяславський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: підпис В. І. Столковський

Згідно з оригіналом: суддя

Секретар: